Постанова

від 21.07.2021 по справі 191/2939/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 191/2939/17

провадження № 61-9189св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - селянське (фермерське) господарства АЛГІЗ

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

треті особи: виконавчий комітет Роздорської селищної ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба Юрій Антонович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року в складі судді Кухаря Д. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2020 року в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., у справі за позовом селянського (фермерського) господарства АЛГІЗ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: виконавчий комітет Роздорської селищної ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба Юрій Антонович, про визнання недійсними в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 , договорів купівлі-продажу нерухомого майна, переведення прав та обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року приватне підприємство Агропак (далі - ПП Агропак ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , селянського фермерського господарства Мисливське , ОСОБА_1 про переведення прав покупця та визнання права власності.

20 листопада 2018 року селянське фермерське господарство АЛГІЗ звернулося до суду з позовною заявою як третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу нерухомого майна, переведення прав та обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (том 2, а. с. 2-13).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2018 року позовну заяву СФГ Алгіз прийнято до провадження для спільного розгляду з позовною заявою ПП Агропак (том 2, а. с. 39).

З 01 лютого 2019 року ПП Агропак реорганізовано шляхом приєднання до СФГ Алгіз , внаслідок чого до останнього перешли всі права та обов`язки ПП Агропак .

За наслідками припинення ПП Агропак шляхом приєднання до СФГ Алгіз , останнє 06 травня 2019 року подало уточнений позов про переведення прав покупця та визнання права власності (том 1, а. с. 209-227).

В обґрунтування заявлених позовних вимог СФГ Алгіз зазначало, що з 01 липня 2000 року воно є орендарем та користувачем свиновідгодівельного комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . З 20 січня 2005 року на підставі договору про постачання електричної енергії є користувачем енергії та відповідальним зберігачем ліній електропередач внутрішнього користування та лічильника споживання електричної енергії по свиновідгодівельному комплексу. Видами діяльності СФГ Алгіз протягом всього часу його існування є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней; розведення інших тварин; допоміжна діяльність у рослинництві; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Не зважаючи на те, що спірне нерухоме майно протягом тривалого періоду часу знаходилося в його користуванні та він має правовий статус сільськогосподарського підприємства , йому стало відомо, що 20 листопада 2015 року між селянським фермерським господарством Мисливське (далі - СФГ Мисливське в особі ліквідатора Талана Р. Г., який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року у справі № Б/24/2/05 (продавець), та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу, зареєстровані в реєстрі за № 2539 та № 2542 по Ѕ частці свиновідгодівельного комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 12 749 кв. м. Загальна ціна договорів складала 120 000,00 грн.

Відповідно до положень частин третьої, сьомої статті 86 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у разі продажу об`єктів нерухомості, які використовуються для цілей лісогосподарського виробництва та є власністю сільськогосподарського підприємства, визнаного банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об`єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості. Для забезпечення переважного права придбання майна боржника арбітражний керуючий надсилає повідомлення про продаж підприємства боржника, майна боржника особам, які займаються виробництвом або виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції і володіють земельною ділянкою, безпосередньо прилеглою до земельної ділянки боржника, а також опубліковує в друкованому органі за місцезнаходженням боржника інформацію про продаж підприємства боржника, його майна із зазначенням початкової ціни продажу підприємства боржника, його майна, що виставляються на торги. Арбітражний керуючий продає майно боржника особі, що має право його переважного придбання, за ціною, визначеною на торгах. У разі якщо дві і більше заявки таких учасників торгів містять пропозиції щодо однакової ціни майна, переможцем торгів визнається учасник торгів, що раніше подав заявку на участь у торгах.

Позивач зазначив, що ні до 20 листопада 2015 року (час укладення договорів купівлі-продажу), ні після такої дати СФГ Алгіз від ліквідатора Талана Р. Г. будь-якої інформації та повідомлення про продаж майна СФГ Мисливське не одержував. При цьому СФГ Алгіз є землекористувачем, користувачем будівель та споруд свиновідгодівельного цілісного комплексу, що розташований за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . У розумінні статті 86 вищевказаного Закону СФГ Алгіз мав і має правовий статус сільськогосподарського підприємства, адже за статусом є юридичною особою, основним видом діяльності якої є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) СФГ Алгіз сільськогосподарської продукції становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки. Тобто СФГ Алгіз мав першочергове переважне право на придбання всього нерухомого майна, у разі його продажу ліквідатором.

Вказане переважне право безпідставно не було реалізоване позивачем через неналежне виконання ліквідатором власних обов`язків, які виникли та існували у справі № Б24/2/05 на підставі Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Крім того, нотаріус, під час посвідчення правочину, зобов`язаний був перевірити відповідність дій ліквідатора щодо виконання вимог частини третьої статті 86 вказаного Закону в частині направлення повідомлень сільськогосподарським підприємствам - виробникам сільськогосподарської продукції. Адже вказані норми є імперативними, а невиконання таких може призвести до порушення прав та інтересів саме сільськогосподарських підприємств.

Виходячи з вищевикладеного, договори купівлі-продажу рухомого майна від 20 листопада 2015 року, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А. та зареєстровані в реєстрі за № 2539 та № 2542, істотно порушили законні права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними в частині зазначення покупця ОСОБА_2 . Але визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу не забезпечуватиме ефективного поновлення прав позивача, що суперечитиме вимогам статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже кінцевою метою захисту його прав є переведення прав і обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна та визнання за ним права власності на вказані об`єкти нерухомого майна. ОСОБА_2 не наділена правовим статусом сільськогосподарського підприємства або фермерського господарства, не є виробником сільськогосподарської продукції, не має земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою, на якій розташоване майно, що відчужене за вказаними договорами на користь останньої, тому не наділена переважним правом на придбання майна. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень оскаржуються і мають бути скасовані через наявність при вчиненні вказаних реєстраційних дій порушень прав позивача в частині зазначення іншого покупця.

Враховуючи наведене, позивач остаточно просив:

- визнати недійсним в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20 листопада 2015 року між СФГ Мисливське в особі ліквідатора Талана Р. Г., який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець), та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2539 щодо нерухомого майна: Ѕ частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 12 749 кв. м;

- визнати недійсним в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20 листопада 2015 року між СФГ Мисливське в особі ліквідатора Талана Р. Г., який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець), та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2542 щодо нерухомого майна: Ѕ частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 12 749 кв. м;

- перевести на СФГ Алгіз права та обов`язки покупця за вказаними договорами купівлі-продажу нерухомого майна, укладеними 20 листопада 2015 року між СФГ Мисливське в особі ліквідатора Талана Р. Г., який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець), та ОСОБА_2 , посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А. та зареєстрованими в реєстрі за № 2539, № 2542 щодо нерухомого майна - свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 12 749 кв. м;

- визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номера 26341452, 26342091, вчинені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А.;

- визнати за СФГ Алгіз право власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 12 749 кв. м, який складається з: літ. А-1 - адміністративна будівля, площею 284 кв. м; літ. Б-1 - будівля ветеринарного пункту, площею 159 кв. м; літ. Н-1 - навіс, площею 26 кв. м; літ. Г-1 - будівля свинарника, площею 1991 кв. м; літ. В-1 - будівля свинарника, площею 1991 кв. м; літ. З - будівля свинарника, площею 1991 кв. м; літ. К-1 - будівля свинарника, площею 1991 кв. м; літ. Е-1 - будівля кормоцеху, площею 346 кв. м; літ. ТП - будівля трансформаторної підстанції, площею 39 кв. м; літ. О-1 - будівля сінника, площею 473 кв. м; М-1 - будівля сінника, площею 473 кв. м; літ. Р-1 - вбиральня; літ. Ж-1 - навіс, плошею 195 кв. м; літ № 1, 2, 3, 4 - силосні сховища, площею 1295 кв. м; літ. Л-1 - будівля бойлерної, площею 360 кв. м; літ. Д-1 - будівля складу, площею 1135 кв. м; літ. № 5 - огорожа (том 1, а. с. 209-227).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсними спірні договори купівлі-продажу, переведено на позивача права та обов`язки покупця за спірними договорами купівлі-продажу, визнано незаконними та скасовано спірні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Визнано за позивачем право власності на спірний об`єкт нерухомого майна. Грошові кошти у розмірі 120 000,00 грн перераховані на користь ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що відповідач не довела, що спірне нерухоме майно придбала з метою здійснення виробництва сільськогосподарської продукції і використання спірного майна за його цільовим призначенням. Натомість позивач довів обставини того, що останній за правовим статусом виробника сільськогосподарської продукції буде використовувати спірний об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , разом з іншою невід`ємною частиною свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що забезпечить змогу використання таких частин як одного об`єкту за його цільовим призначенням. Вказана діяльність здійснюється не тільки в інтересах позивача але й в інтересах як відповідної територіальної громади, так і всієї України. Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року у справі № Б24/2/05, якою встановлено, що укладені 20 листопада 2015 року та зареєстровані в реєстрі за № 2542 та № 2539 договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна відповідають вимогам щодо змісту, форми, нотаріального посвідчення, державної реєстрації та інших вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до статті 203 ЦК України, не стосується тих підстав позову, які заявлені в цій справі, оскільки господарським судом взагалі не встановлювалися обставини щодо наявності або відсутності переважних прав інших покупців на придбання вказаного майна, а зроблені висновки про проведені ліквідатором процедури та укладені договори. При цьому ні ПП Агропак , ні позивач, який є його правонаступником, не були учасниками справи про банкрутство, а тому заявляти будь-які клопотання не могли, а тому у вказаній справі забезпечується конституційне право осіб на судовий захист, яке не було реалізоване у справі про банкрутство.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року та на постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 191/2939/17.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження представник ОСОБА_4 , діючий в інтересах ОСОБА_2 , посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини третьої статті 44 і частини 13 статті 50, частини першої, третьої, сьомої статті 86 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14 травня 1992 року та частини другої статті 362 ЦПК України. Крім того, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вищевказаних норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2020 року представник СФГ Алгіз подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з договорами оренди від 01 липня 2000 року, 01 жовтня 2007 року, 01 березня 2009 року спірний єдиний майновий свиновідгодівельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , знаходився в користуванні СФГ Алгіз (орендар), яке йому було передано для ведення фермерського господарства (том 1, а. с. 27-32).

Відповідно до довідки Синельниківського центру обслуговування клієнтів ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго з 13 червня 2002 року СФГ Мисливське є користувачем і відповідальним зберігачем ліній внутрішнього користування та лічильника обліку спожитої електроенергії по свиновідгодівельному комплексу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . З 20 січня 2005 року до теперішнього часу відповідно до договору № 285/30 про постачання електричної енергії, який переукладений 03 червня 2008 року, СФГ Алгіз є користувачем і відповідальним зберігачем ліній внутрішнього користування та лічильника обліку спожитої електроенергії по свиновідгодівельному комплексу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Оплата згідно з лімітом в період з 13 червня 2002 року до теперішнього часу за спожиту електроенергію проводиться своєчасно (том 1, а. с. 34).

05 січня 2005 року розпочато процедуру банкрутства СФГ Мисливське .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2011 року (справа №30/5005/9985/2011) за СФГ Мисливське визнано право власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що розташований на АДРЕСА_2 ; витребувано вказаний об`єкт від ПП Агропак на користь СФГ Мисливське . Вказане рішення постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2011 року (справа № 30/5005/9985/2011) залишено без змін (том 1, а. с. 84-91).

20 листопада 2015 року між СФГ Мисливське в особі ліквідатора Талана Р. Г., який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року у справі № Б24/2/05 (продавець), та ОСОБА_2 (покупець) були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна - об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 12749 кв. м. Оціночна вартість об`єкта згідно зі звітом про оцінку майна від 05 жовтня 2015 року складає 120 000,00 грн.

Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А. та зареєстровані в реєстрі за № 2539, № 2542 (том 1, а. с. 63-64).

Згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 березня 2017 року нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4285,0 га належать на праві приватної власності ПП Агропак на підставі договору купівлі-продажу від 18 лютого 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Міхеєвою Т. М., а об`єкт нерухомого майна, а саме: об`єкт свиновідгодівельного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 12749 кв. м, який складається з: А-1 - адміністративна будівля, загальною площею 284 кв. м; Б-1 - будівля ветеринарного пункту, загальною площею 159 кв. м; Н-1 - навіс, загальною площею 26 кв. м; Г-1 - будівля свинарника, загальною площею 1991 кв. м; В-1 - будівля свинарника, загальною площею 1991 кв. м; З-1 - будівля свинарника, 1 загальною площею 991 кв. м; К-1 - будівля свинарника, площею 1991 кв. м; Е-1 - будівля кормоцеху, загальною площею 346 кв. м; ТП - будівля трансформаторної підстанції, загальною площею 39 кв. м; О-1 - будівля сінника, загальною площею 473 кв. м; М-1 - будівля сінника, загальною площею 473 кв. м; Р-1 - вбиральня; Ж-1 - навіс, загальною площею 195 кв. м; № 1,2,3,4 - силосні сховища, площею 1295 кв. м; Л-1 - будівля бойлерної, площею 360 кв. м; Д-1 - будівля складу, загальною площею 1135 кв. м; № 5 огорожа, належить ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 20 листопада 2015 року (том 1, а. с. 13-15).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20 листопада 2015 року СФГ Мисливське з 01 лютого 2012 року перебуває в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство (том 1, а. с. 65-66).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року (справа № Б/24/2/05) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора СФГ Мисливське (село Циганівка Синельниківського району); ліквідовано юридичну особу СФГ Мисливське ; згідно з пунктом 6 статті 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вимоги не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними; припинено повноваження ліквідатора у справі № Б24/2/05 про банкрутство СФГ Мисливське арбітражного керуючого Талана Р. Г., провадження у справі припинено (том 1,

а. с. 158-162).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що процедура визнання СФГ Мисливське банкрутом розпочалася 05 січня 2005 року.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27 серпня 2018 року СФГ Мисливське припинено за судовим рішенням з 03 березня 2016 року (том 1, а. с. 71-74).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин другої та третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені, зокрема частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статями 19-22 цього кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-який спір з цивільних правовідносин, в якому хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо його вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Як встановлено судами, під час проведення ліквідаційної процедури відповідно до рішення комітету кредиторів СФГ Мисливське від 20 грудня 2006 року, відповідно до положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, що діяла до 18 січня 2013 року, та згідно з нормами ЦК України, ліквідатор підприємства Талан Р. Г. 20 листопада 2015 року уклав з ОСОБА_2 у письмовій формі нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна - свиногодувального комплексу, розташованого на АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року (справа № Б/24/2/05) ліквідовано юридичну особу СФГ Мисливське та припинено повноваження ліквідатора у справі № Б24/2/05 про банкрутство СФГ Мисливське арбітражного керуючого Талана Р. Г. (том 1, а. с. 158-162).

У зазначеній ухвалі господарським судом встановлено, що під час проведення ліквідаційної процедури, відповідно до рішення комітету кредиторів банкрута від 20 грудня 2006 року та вимог чинного законодавства ліквідатором 20 листопада 2015 року укладено з ОСОБА_2 нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу нерухомого майна - свиногодувального комплексу, розташованого на АДРЕСА_2 . Судом досліджені договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна та встановлено, що вони відповідають вимогам щодо змісту, форми, нотаріального посвідчення, державної реєстрації та інших вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до статті 203 ЦК України. Станом на день розгляду справи зазначені договори є чинними, нікчемними чи недійсними в судовому порядку не визнавалися. Таким чином, суд дійшов висновку, що виявлене майно банкрута належним чином реалізовано, кошти направлені на погашення кредитної заборгованості відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Посилаючись на те, що рішення господарського суду преюдиційного значення не має під час розгляду цієї справи, суди виходили з того, що господарським судом взагалі не встановлювалися обставини щодо наявності або відсутності переважних прав інших покупців на придбання вказаного майна, а лише зроблені висновки про проведені ліквідатором процедури та укладені договори. При цьому ні ПП Агропак , ні позивач, який є його правонаступником, не були учасниками справи про банкрутство, заявляти будь-які клопотання не могли, а тому у вказаній справі забезпечується конституційне право осіб на судовий захист, яке не було реалізоване у справі про банкрутство.

Вказаних висновків суди дійшли з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Пунктом 8 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

04 листопада 2012 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI, що доповнив розділ X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22 грудня 2011 року N 4212-VI , пунктом 11, згідно з яким положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення Закону України про визнання банкрутом, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22 грудня 2011 року N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законом України Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI).

Частиною четвертою статті 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, ГПК України з 19 січня 2013 року встановив для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржників, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником у такій справі.

У справах про банкрутство всі процедури складають цілісне і відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неплатоспроможності боржника. Тому спори, які стосуються, зокрема, порушення порядку продажу майна боржника є безпосередньо пов`язаними з провадженням у справі про банкрутство. А отже, їх слід розглядати за правилами господарського судочинства

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20).

У зазначеній постанові в пункті 27 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що припинення провадження в справі про банкрутство не впливає на зміну юрисдикції суду для розгляду відповідного спору , оскільки особа може оскаржити ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство як в апеляційному, так і в касаційному порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. А крім того, може звернутися із заявою про перегляд такої ухвали за нововиявленими обставинами. Лише за умови існування провадження у справі про банкрутство та тільки у межах тієї справи за певних умов можливим є розгляд спору щодо результатів прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочину (близький за змістом висновок сформульований у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25 лютого 2019 року у справі № 906/864/17). Таким чином, відповідний спір, розгляд якого позивач у справі № 635/4741/17 помилково ініціював за правилами цивільного судочинства, може розглянути господарський суд у разі скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2016 року про припинення провадження у справі № Б-39/58-06, у межах якої відбулося відчуження приміщень.

Отже, спір щодо правомірності вчинення правочину про відчуження майна боржника у процедурі банкрутства треба розглядати за правилами господарського судочинства у межах провадження у відповідній справі про банкрутство.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої-другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 414 ЦПК України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Ураховуючи наведене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 414 цього Кодексу, із роз`ясненням позивачу, на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 31 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 20 травня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом селянського фермерського господарства АЛГІЗ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: виконавчий комітет Роздорської селищної ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба Юрій Антонович, про визнання недійсними в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу нерухомого майна, переведення прав та обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрити.

Роз`яснити селянському фермерському господарству АЛГІЗ , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду і протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови позивач може звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

А. І. Грушицький

Є. В. Петров

О. С. Ткачук