Рішення

від 12.05.2020 по справі 173/2044/19

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2044/19

Провадження №2/173/72/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М

при секретареві - Рудовій Л.В.

За участю: представника позивача - адвоката Романовської Т.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОФІРМА ПРОМІНЬ , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ,-

ВСТАНОВИВ:

15.08.2019 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , за позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки до відповідача ТОВ ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОФІРМА ПРОМІНЬ ,

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовчому судовому засідання на 18.10.2019року.

18.10.2019 року проведене підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду на 11.12.2019 року.

11.12.2019 року розгляд справи відкладений в зв`язку з неявкою представника відповідача. Справу призначено до розгляду на 12.02.2020 року .

12.02.2020 року розгляд справи відкладений до 19.03.2020 року в зв`язку з наявкою сторін у призначене судове засідання.

19.03.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12.05.2020 року в зв`язку з неявкою свідка.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

12.05.2020 року в судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між нею і ТОВ ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОФІРМА ПРОМІНЬ , зареєстрований 24.10.2012 року у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 122100004001851.

Витребувати із користування відповідача земельну ділянку площею 4.120 га., кадастровий номер 1221085500:01:074:0745, що розташована на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: на підставі інформаційного листа з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, виданого державним реєстратором Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 25.07.2019 року вона є власником земельної ділянки (паю) на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4.120 га., кадастровий номер 1221085500:01:074:0745.

Підстава виникнення права власності на земельну ділянку - Держаний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований за № 010311901725 серія ДП в„– 017161 , виданий 25.12.2003 року Верхньодніпровським районним відділом земельних ресурсів.

Вказана земельна ділянка згідно зазначеного вище інформаційного листа, перебуває у фактичному користуванні ТОВ ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОФІРМА ПРОМІНЬ , на підставі договору оренди земельної ділянки.

У зв`язку із хворобою і складним матеріальним становищем, 02.11.2010 року нею були запозичені кошти у третьої особи ОСОБА_2 , який є власником (засновником) та керівником відповідача ТОВ ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОФІРМА ПРОМІНЬ , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з подальшою домовленістю, що він десять років буде отримувати нараховану орендну плату у Товаристві від її імені.

На вчинення наведених вище дій нею була видана довіреність ОСОБА_2 , посвідчена державним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу Малашовою Г.В. та зареєстрована в реєстрі за № 4382 від 02 листопада 2010 року

На початку липня 2019 року вона дізналася, що директор ТОВ ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОФІРМА ПРОМІНЬ ОСОБА_2 ,. на підставі виданої довіреності, уклав і зареєстрував від мені ОСОБА_1 , договір оренди на належну їй земельну ділянку аж на 50 років, чим перевищив повноваження представника, які суперечать закону, оскільки договір укладений ним у власних інтересах, що фактично позбавило права власника землі на розпорядження земельною ділянкою.

З інформаційної довідки вбачається, що 24.10.2012 року даний договір був зареєстрований у Відділі держкомзему у Верхньодніпровському районі за № 122100004001851, серія та № 300

Згідно з копією довіреності від 02.11.2010 року вона уповноважила дорученням Кисіля С . В., подавати від його іменні заяви в різні установи і підприємства, одержувати довідки та документи, розписуватись за неї , отримувати орендну плату, а також виконувати всі дії, пов`язані з даною довіреністю. Жодного доручення щодо укладення від її імені договору оренди земельної ділянки в даній довіреності немає.

18 липня 2019 року нею припинена дія зазначеної довіреності.

Укладаючи спірний договір оренди земельної ділянки в 2012 році з орендодавцем без досягнення її згоди з усіх істотних умов договору відповідач порушив її право, як власника землі.

Договір оренди земельної ділянки є недійсним, оскільки його було укладено однією і тією ж особою з несприятливими для орендодавця умовам на максимальний строк користування - 50 років, тобто правочин вчинений на реалізацію інтересів однієї особи - орендаря.

Крім того на час підписання договору, ОСОБА_2 , не мав права на вчинення його від її імені будь-яких дій спрямованих на розпорядження земельною ділянкою, а тому підписуючи договір від імені позивача не мав представницьких повноважень, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, давши пояснення фактично викладені в заяві.

Представник відповідача ТОВ Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь , в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією викладеною на офіційному сайті судової влади. 23.03.2020 року, з порушенням строків на надання відзиву, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач уповноважувала довірену особу ОСОБА_2 , на управління належною їй земельною ділянкою та на отримання від імені позивача орендної плати. Крім того позивач особисто отримувала орендну плату. Про що свідчать відомості про виплату. Договір управління не тягне за собою переходу права власності до управителя майна. У розумінні ст. 1029-1033 ОСОБА_2 , уклав договір оренди земельної ділянки від імені позивача, вигоду за яким отримував позивач. Жодних дій всупереч інтересам власника не було здійснено. Право власності зберігається за позивачем. А матеріли справи не містять договору, який позивач просить визнати недійсним.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується копією повідомлення про вручення судової повістки від 27.02.2020 року. Письмових пояснень суду не надав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки (паю) площею 4.120 га, кадастровий номер 1221085500:01:074:0745, що знаходиться на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Підстава виникнення права власності на земельну ділянку - Держаний акт на право власності на земельну ділянку, серія ДП № 017161, виданий 25.12.2003 року Верхньодніпровським районним відділом земельних ресурсів.

Згідно відомостей зазначеного вище витягу встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди належної позивачеві земельної ділянки, орендарем за яким зазначений відповідач. Строк дії договору 50 років.

Представник позивача зазначає, що примірник договору оренди земельної ділянки позиваці наданий не був та знаходиться в орендаря, який відмовляється його надати.

Відповідач ні під час попереднього судового засідання, ні до відзиву на позовну заяву примірника спірного договору оренди земельної ділянки не надав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України - Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України - Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем надана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, якою підтверджується факт укладення спірного договору оренди земельної ділянки та зазначено, що примірника спірного договору у позивача немає, оскільки відповідач його не надає.

Відповідач та треться особа, які мають примірник спірного договору, його копії, посвідченої належним чином, суду не надали.

Проте відповідач не заперечує факту укладення спірного договору і у відзиві на позовну заяву вказує про укладення даного договору здійснене в інтересах позивача, на підставі чого суд приходить до висновку про наявність договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 24.10.2012 року, оскільки він був підставою для реєстрації у державному реєстрі іншого речового права, оренди земельної ділянки, належної позивачеві, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Також судом встановлено, що 02.11.2010 року позивач видала гр. ОСОБА_2 , нотаріально посвідчену довіреність на управління належною їй земельною ділянкою терміном на 10 років. Довіреність посвідчена державним нотаріусом Верхньодніпровської районної нотаріальної контори Малашовою Г.В., зареєстрована в реєстрі з № 4382, що підтверджується копією довіреності.

Відповідно до змісту зазначеної довіреності, ОСОБА_1 , уповноважила дорученням Кисіля С . В., подавати від його її заяви в різні установи і підприємства, одержувати довідки та документи, розписуватись за ОСОБА_1 , отримувати орендну плату, а також виконувати всі дії, пов`язані з даною довіреністю.

За доводами позивача, викладеними в позовній заяві, та представника позивача встановлено, що на початку липня 2019 року позивачеві стало відомо про те, що ОСОБА_2 , на підставі виданої довіреності, уклав і зареєстрував від мені ОСОБА_1 , договір оренди на належну ОСОБА_1 , земельну ділянку на 50 років. Дані обставина підтверджується інформацією із державного реєстру реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнається відповідачем про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Дізнавшись про укладення договору оренди земельної ділянки, позивач 18.07.2019 року припинила дію довіреності від 02.11.2010 року, що підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 .

За вимогами ст. 13 ЦПК України- Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст.13 Закону України Про оренду землі - визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З вищевикладеного судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини, що виникають із договору оренди земельної ділянки.

Прохаючи визнати договір оренди земельної ділянки недійсним позивач посилається на те, що даний договір був укладений в інтересах однієї і тієї ж особи, орендаря, з несприятливими для орендодавця умовами, а також що він, був укладений представником з перевищенням повноважень, визначених у наданій ним довіреності.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ст. 203 ЦК України передбачені умови дійсності правочину, а саме Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Ст. 204 ЦК України передбачено, що Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто укладений правочин є дійсним якщо він не визнаний недійсним судом, або його недійсність не встановлена законом.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.

Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначає позивач договір оренди земельної ділянки від 24.10.2012 року був укладений від імені позивача з відповідачем, довіреною особою ОСОБА_4 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 02.11.2010 року, виданої позивачем. Будь-яких доказів на спростування даного факту відповідачем не надано. А враховуючи той факт, що відповідачем, не надано суду копію спірного договору, відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, суд вважає встановленим факт того, що спірний договір укладався (підписувався) не позивачем, а довіреною особою ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦК України - Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 ЦК України - Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

З дослідженої в судовому засіданні довіреності встановлено, що позивач уповноважила гр. ОСОБА_2 , подавати від її іменні заяви в різні установи і підприємства, одержувати довідки та документи, розписуватись за позивача отримувати орендну плату, а також виконувати всі дії, пов`язані з даною довіреністю.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Малашова Г.В., пояснила, що вона, будучи ще державним нотаріусом, посвідчувала довіреності на управління земельною ділянкою. Зазначений в довіреності термін управління земельною ділянкою включає в себе лише ті права і обов`язки, які перераховані нижче в самій довіреності і які нею з`ясовувались у особи, яка видавала довіреність. Оскільки при посвідченні довіреностей вона з`ясовує в особи, яка її видає, на вчинення яких саме дій вона бажає уповноважити представника. До поняття управління , за даною довіреністю, не входить право на розпорядження земельною ділянкою. Генеральні довіреності стосовно земельних ділянок вона взагалі не посвідчує, оскільки як на час посвідчення довіреності, так і на даний час існує мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Тому, якщо в довіреності прямо не зазначено, що довіритель уповноважує повірену особу укладати договір оренди земельної ділянки, таке право у повіреної особи відсутнє, оскільки укладання договору оренди земельної ділянки є розпорядженням нею. Якщо довіритель уповноважує повірену особу укладати договір оренди земельної ділянки, то в довіреностях, які нею посвідчуються, про це прямо прописується.

Відповідно до ч.1. 3 ст. 237 ЦК України - представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної

особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1. ст. 238 ЦК України - Представник може бути уповноважений

на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він

представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України - Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено з досліджених в судовому засіданні доказів в довіреності, яка видавалась позивачем гр. ОСОБА_2 , відсутнє указання на те, що повірений має право укладати від імені довірителя договір оренди земельної ділянки. Хоч поняття управляти за своїм змістом є широким. Але допитаний в судовому засіданні нотаріус, який посвідчував вказану довіреність, пояснила, що дане поняття не включає в себе право підписувати (укладати) договори оренди земельної ділянки, якщо про це прямо не зазначене у виданій довіреності. Право розписуватись за позивача стосується лише тих документів, які не мають наслідком розпорядження земельною ділянкою.

На підставі чого суд приходить до висновку, що у повіреної особи ОСОБА_2 було відсутнє повноваження на укладання (підписання) від позивача договору оренди земельної ділянки. Відповідно уклавши (підписавши) від імені ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки, повірена особа ОСОБА_2 , вийшов за межі повноважень, передбачених в довіреності від 02.11.2010 року.

Відповідно факт укладання (підписання) договору оренди земельної ділянки повіреною особою з перевищенням повноважень суд вважає встановленим.

Позивач не схвалює правочин, договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 24.10.2012 року, укладений повіреною особою ОСОБА_2 . Таким чином даний правочин не створює прав та обов`язків для осіб, які його уклали відповідно до положень ст. 241 ЦК України.

Судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1 , відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору оренди земельної ділянки, як на час підписання договору, оскільки вона не знала про його укладення, так і на час розгляду справи. Оскільки позивачка посилається не те, що укладення договору на такий тривалий термін є несправедливою умовою для неї, як для власника земельної ділянки.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема , є справедливість, добросовісність і розумність.

Визначення поняття несправедливі умови договору містить Директива 93/13/ЄС ст. 3 якої зазначено, що умова договору, яка не була окремо погоджена, вважається несправедливою (нечесною), якщо на противагу про добросовісність вона створює значний дисбаланс у правах та обов`язках сторін договору, причому на шкоду одній із сторін. Несправедливою умова може бути визнана лише в тому випадку, якщо вона не була окремо погоджена сторонами, причому не в наслідок того, що сторони не бажали цього, а з огляду на те, що одна із сторін договору з об`єктивних причин не могла виразити свою волю щодо такої умови договору. Головною серед таких причин Директива називає саме наявність заздалегідь підготовленого однією із сторін проекту договору, в результаті чого інша сторона була практично позбавлена можливості запропонувати будь-яких змін щодо цього

Позивач вважає умову договору оренди земельною ділянки щодо строку його дії в 50 років несправедливою. Дана умова відноситься до істотних умов договору. Відповідачем не надано доказів того що дана умова погоджувалась безпосередньо із позивачем ОСОБА_1 , тому суд вважає за можливе визнати її як несправедливу для позивача.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним, як вчиненого з перевищенням представником повноважень, без подальшого його схвалення повіреною особою, та за відсутності у довірителя волі та волевиявлення на укладення зазначеного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України - Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Оскільки суду не надано копію договору оренди земельної ділянки тому невідомо, хто підписував даний договір від імені орендодавця, а також третя особа, ОСОБА_2 , не з`явився в судове засідання та не надав будь - яких пояснень суду з приводу вчиненого ним представництва, суд не має можливості встановити однозначно, чи даний договір був вчинений представником в своїх інтересах чи ні. Але враховуючи, що ОСОБА_2 , входить до засновників ТОВ ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОФІРМА ПРОМІНЬ можна дійти висновку, що укладений договір був вчинений і в його інтересах.

В свою чергу вчинення правочину з перевищенням наданих повноважень при відсутності подальшого схвалення даного правочину повіреною особою є підставою для визнання такого правочину недійсним, оскільки позивач просить визнати правочин недійсним за даною підставою.

На підставі чого суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання відповідача, що укладений договір оренди земельної ділянки відповідає положенням ст. 1029-1033 ЦК України суд вважає безпідставними, оскільки між сторонами договір на управління майном не укладався. А відповідно до ч.1, 2 ст. 1031 ЦК України - Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 1033 ЦК України при укладенні договору управління майном управитель діє без довіреності. А між позивачем та ОСОБА_2 , виникли права і обов`язки на підставі виданої позивачем довіреності.

Доводи відповідача, що позивач сам отримував орендну плату на підставі відомостей про її виплату суд також вважає безпідставними. Оскільки відомості чи інші платіжні документи про виплату позивачеві орендної плати відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України - Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Так як судом ухвалюється рішення про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині витребування у відповідача земельної ділянки також підлягають задоволенню.

Дане рішення приймається судом відповідно до визначеного позивачем способу захисту порушених прав за яким позивач просить саме витребувати належну йому земельну ділянку у відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1536-80 грн., сплата яких підтверджена наданими квитанціями, оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, заявлених позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОФІРМА ПРОМІНЬ , ( юридична адреса: вул. Центральна, 1А с. Бородаївські Хутори Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 34588836) третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_3 , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОФІРМА ПРОМІНЬ ( юридична адреса: вул.. Центральна, 1А с. Бородаївські Хутори Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 34588836), зареєстрований 24.10.2012 року у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 122100004001851 .

Витребувати із користування ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОФІРМА ПРОМІНЬ ( юридична адреса: вул. Центральна, 1А с. Бородаївські Хутори Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 34588836) земельну ділянку площею 4.120 га., кадастровий номер 1221085500:01:074:0745, що розташована на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОФІРМА ПРОМІНЬ ( юридична адреса: вул. Центральна, 1А с. Бородаївські Хутори Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 34588836) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ( одні тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22.05.2020 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване 22.05.2020 року

Оприлюднене 22.05.2020 року

Дата набрання законної сили 23.06.2020 року