Рішення

від 14.05.2020 по справі 634/115/20

САХНОВЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 634/115/20

Провадження № 2/634/264/20

Категорія 61

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2020 року

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Єрьоміної О.В.,

при секретарі: Лісняк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Сахновщинського районного нотаріального округу ГТУЮ у Харківській області Давиденко Олени Віталіївни, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права довічного успадкування володіння на земельну ділянку у порядку спадкування за законом,-

встановив:

28.01.2020 року до Сахновщинського районного суду Харківської області надійшла вищевказана цивільна справа.

Позивач, ОСОБА_1 , в обґрунтування позову посилається на те, що її чоловікові, ОСОБА_2 , за його заявою в 1992 році надана у довічне успадковуване володіння ділянка площею 20 га, у межах згідно з планом землекористування для ведення селянського господарства, розташована на території Лигівської сільської ради (за межами населеного пункту), Сахновщинського району, Харківської області, що посвідчується виданим державним актом на право користування землею Б НОМЕР_1 . Акт зареєстровано за №6 у Книзі записів державних актів на право користування землею. На базі цієї земельної ділянки було створено селянське (фермерське) господарство Омеляненко . Засновником та головою ФГ став її чоловік ОСОБА_3 , але у зв`язку з його хворобою з 01.01.2011 року і по теперішній час вона є головою вищевказаного фермерського господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно та права.

13.02.2018 року вона отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на статутний капітал фермерського господарства Омеляненко , засновником якого був її покійний чоловік.

19.02.2019 року вона звернулася із заявою до приватного нотаріуса Сахновщинського районного нотаріального округу ГТУЮ в Харківській області Давиденко О.В. про видачу їй свідоцтва на спадщину за законом на фермерське господарство Омеляненко , як цілісного майнового комплексу.

Своєю Постановою №45/02-31 від 19.02.2019 року нотаріус їй відмовила у вчиненні нотаріальної дії, вказавши, що згідно з наявним у спадковій справі Державним актом на право користування землею у довічне успадковуване володіння земельною ділянкою площею 20 га для ведення селянського господарства не входить до складу спадщини від померлого її чоловіка із-за відсутності у діючому законодавстві такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та відсутністю інших документів, які підтверджують право власності спадкодавця на майно фермерського господарства.

Тому, просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою згідно з Державним актом на право користування землею Б №046162, який посвідчує безстрокове і безоплатне користування земельною ділянкою площею 20 га у межах згідно з планом землекористування для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 .

У судове засідання позивач не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх.

Відповідач у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, та надав відзив на позовну заяву з якого вбачається, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, позов не визнає повністю, вважає, що вимоги позивача незаконні та не обгрунтовані. Крім того зазначив, що нотаріус не наділений законом правом визнавати право власності на землю за спадкодавцем, а отже і за спадкоємцем, оскільки предметом позову є визнання за позивачем, в порядку спадкування за законом, права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою згідно з Державним актом на право користування землею Б НОМЕР_1 ФГ Омеляненко .

ОСОБА_1 зверталася до відповідача, як приватного нотаріуса, з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на Фермерське господарство Омеляненко як цілісного майнового комплексу, але постановою від 19.02.2019 року їй було відмовлено у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через ненадання жодного документу, що посвідчував би право власності померлого спадкодавця на цілісний майновий комплекс. Видача свідоцтв про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. Тому просить в позовних вимогах відмовити.

Третя особа, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, у судове засідання не з`явилися, надали письмову заяву з прохання слухати справу за відсутністю їх представника, при цьому зазначили, що ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачено такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.П.6 розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України 2001 року визначеного, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексам не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Суд, перевіривши матеріали справи і доводи позовної заяви, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії Державного акту на право користування землею ОСОБА_3 надана у довічне успадковуване володіння ділянка площею 20 гектарів у межах згідно з планом землекористування для ведення селянського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №6, серія НОМЕР_2 .

15.02.1993 року за №112 було зареєстровано селянське господарство Омеляненко створене ОСОБА_3 , яке розташоване на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, в с.Бондарівка. Згідно державного акту на право користування землею Б НОМЕР_3 046162 виданого у 1992 році ОСОБА_3 за землекористувачем закріплено безстрокове і безоплатне користування 20,00 га орної землі.(а.с.8-12).

Відповідно копії Наказу №1 від 03.01.2011 року призначено головою ФГ Омеляненко - ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.02.2018 року та посвідченого приватним нотаріусом Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко О.В., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з: статутного капіталу фермерського господарства ОМЕЛЯНЕНКО , юридичної особи за законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи: 22669175, місцезнаходження: 64515, Харківська область Сахновщинський район, с.Бондарівка, розміром 33200 грн. 00 коп., що становить 100% ( сто відсотків) статутного капіталу фермерського господарства ОМЕЛЯНЕНКО , дата формування капіталу: 15.02.1993. Незалежність вищезазначеного капіталу спадкодавцю стверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичнеих осіб-підприємців та громадських формувань (витяг №1003612487 від 13.02.2018) та фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва фермерського господарства Омеляненко , на 30.06.2016 рік, виданий за підписом голови фермерського господарства ОСОБА_1 (а.с.17)

Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.02.2019 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на фермерське господарство Омеляненко , як цілісного майнового комплексу, оскільки вона не надала жодного документу на цілісний майновий комплекс фермерського господарства Омеляненко , які б підтверджували право власності спадкодавця на будь-яке майно.(а.с.18).

Отже, в зв`язку з відсутністю процедури нотаріального оформлення спадкування права довічного успадковуваного володіння землею нотаріусом було поінформовано її про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та порекомендовано звернутись до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України , кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року , яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках..

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.1216 ЦК України , спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст. 1217 ЦК України . В статті 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до ч. 1ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право, на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу .

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після смерті ОСОБА_3 із спадкоємців першої черги залишились його дружина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які відмовилися від своєї частини спадщини на користь позивача.

Позивач у встановленому законом порядку звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та була заведена спадкова справа.

Проте, оформити спадкові права позивач не може, через те, що відсутня процедура нотаріального оформлення спадкування права довічного успадковуваного володіння землею, про що нотаріусом було поінформовано позивача про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та порекомендовано звернутись до суду

ОСОБА_3 отримав спірну земельну ділянку на праві довічного успадковуваного володіння, яким було визначено порядок його успадкування.

Так, ч. 1 ст. 5 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство ( у редакції, яка була чинна на момент виникнення надання у довічне успадкування земельної ділянки) передбачено, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського)

господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне

успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Право

приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським)

господарством може набуватись після шести років волоління нею.

Разом з цим, ч. 1 ст. 8 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство ( у редакції, яка була чинна на момент виникнення надання у довічне успадкування земельної ділянки) встановлено, що після одержання Державного акта на право приватної

власності або довічного успадковуваного володіння землею чи

укладення договору на оренду селянське (фермерське)

господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській

Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне

успадковуване володіння, приватну власність або користування.

Для державної реєстрації до відповідної Ради народних

депутатів селянське (фермерське) господарство подає заяву про

реєстрацію цього господарства, список осіб, які виявили бажання

створити його, прізвище, ім`я, по батькові голови, документ про

внесення плати за державну реєстрацію.

За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , отримавши у довічне успадковане володіння земельну ділянку, у встановленому законом порядку здійснив реєстрацію селянського фермерського господарства, що підтверджується довідкою про реєстрацію селянського господарства Омеляненко , а отже, набув право користування спірною земельною ділянкою (а.с.11).

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

За змістом ст.ст. 6, 50 ЗК України 18.12.1990 року №561-ХІІ (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що грунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція та ст. 41 Конституції України . Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України ), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії , заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії , заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції , заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі S. W. проти Сполученого Королівства , заява № 20166/92, § 36).

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України ), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України .

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.

При цьому згідно із частиною 2 статті 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Крім того, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29цього Кодексу.

Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, суд вважає, що право довічного користування земельної ділянки може бути визнано, таким що успадковане позивачем, оскільки право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного та керуючись Законом України від 02 вересня 1993 року Про нотаріат , ЦК України , постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , ст.ст.263-265 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою згідно з Державним актом на право користування землею Б №046162, який посвідчує безстрокове і безоплатне користування земельною ділянкою площею 20 гектарів у межах згідно з планом землекористування для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 .

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сахновщинський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 22.05.2020 року.

Суддя: