Рішення

від 21.05.2020 по справі 540/785/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/785/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Торг" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Торг" (далі - позивач, ТОВ "Вікторія-Торг") звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправними дії Державної податкової служби України (далі - відповідач-1, ДПС України) по зупиненню реєстрації податкової накладної:

- №1 від 01.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 01.10.2019 року;

- №2 від 01.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 01.10.2019 року;

- №3 від 01.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 01.10.2019 року;

- №4 від 01.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 01.10.2019 року;

- №5 від 01.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 01.10.2019 року;

- №6 від 01.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 01.10.2019 року.

- №14 від 17.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 17.10.2019 року;

- №13 від 17.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 13 від 17.10.2019 року;

- №15 від 17.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №15 від 17.10.2019 року;

- №16 від 17.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 17.10.2019 року;

- №17 від 17.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №17 від 17.10.2019 року;

- №18 від 17.10.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 18 від 17.10.2019 року;

- №5 від 19.11.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 19.11.2019 року;

- №6 від 19.11.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 19.11.2019 року;

- №7 від 19.11.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №7 від 19.11.2019 року;

- №12 від 26.11.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №12 від 26.11.2019 року;

- №13 від 29.11.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №13 від 29.11.2019 року;

- №1 від 06.12.2019 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 06.12.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 року за №26196, винесене Головним Управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач-2, ГУ ДПС).

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що, на його думку, ДПС України безпідставно зупинено реєстрацію перелічених в позовних вимогах податкових накладних, оскільки лист ДФС України №1962/99-99-29-01-01 від 07.08.2019 року, який містив критерії ризиковості платника податків не підлягав використанню під час здійснення відповідачем-1 владно-управлінських функцій (не є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України). Окрім зазначеного, позивач звертає увагу на те, що п.п.10, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 скасовано судовим рішенням у справі №826/12108/18.

Позивач зазначає, що зупинення реєстрації податкових накладних призвело до того, що покупець за ними - ДУ "Держгідрографія" не здійснило оплату товару, у зв`язку з чим позивач позбавлений основної мети діяльності - отримання прибутку.

Також позивач вважає протиправним рішення відповідача-2 про відповідність/ невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 року за №26196, оскільки воно не містить конкретних підстав його прийняття (зазначень, яка інформації та з яких джерел була використана). ТОВ "Вікторія-Торг" зазначає, що рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку порушує його права, оскільки воно є підставою для зупинення реєстрації кожної наступної податкової накладної, складеної підприємством та створює перешкоди у здійсненні господарської діяльності.

Ухвалою суду від 03.04.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

27.04.2020 року Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі звернулось до суду з клопотанням про залучення співвідповідача - Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Ухвалою суду від 29.04.2020 року в задоволенні клопотання відмовлено за необґрунтованістю.

Також, 27.04.2020 року відповідачами подано до суду аналогічні за змістом відзиви на позов, згідно яких відповідачі заявлених позовних вимог не визнають з огляду на наступне.

Стверджують, що ознайомившись з матеріалами справи та використавши інформаційну систему органів ДПС відповідачем-1 було встановлено, що зупинення реєстрації податкових накладних було здійснено на підставі внесення позивача до реєстру ризикових платників податків. Рішення про внесення позивача до реєстру ризикових платників у 2019 році приймалось за попереднім місцем його обліку, а саме комісією Головного управління ДПС у м. Києві. В подальшому позивачем було змінено місцезнаходження на Херсонську область та 03.01.2020 взято на облік, як платника за основним місцем обліку.

Таким чином, внесення позивача до переліку ризикових платників податків було здійснено Головним управління ДПС у м. Києві, тому, на думку відповідачів, є помилковим твердження, що вказані дії були вчинені Державною податковою службою України та Головним управлінням ДПС у Херсонській області. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

На підставі викладеного вважають безпідставною позицію позивача, щодо визнання протиправними дій Державної податкової служби України по зупиненню реєстрації вищевказаних накладних від 01.10.2019 №1, №2, №3, №4, №5, №6, від 17.10.2019 №14, №13, №15, №16, №17, №18, від 19.11.2019 №5, №6, №7, від 26.11.2019 №12, від 29.11.2019 №13, від 06.12.2019 №1.

На підставі зазначеного та внесення Позивача до Журналу ризикових платників, була зупинена реєстрація направлених податкових накладних від 01.10.2019 №1, №2, №3, №4, №5, №6 від 17.10.2019 №14, №13, №15, №16, №17, №18 від 19.11.2019 №5, №6, №7 від 26.11.2019 №12, від 29.11.2019 №13, від 06.12.2019 №1. Відповідачі наголошують, що по кожній податковій накладній позивачу було направлено квитанції №1 про зупинення вищевказаних накладних (наявні в матеріалах справи) та запропоновано надати пояснення та/або копії документів.

Щодо рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку відповідачі вказують, що воно прийнято на підставі положень Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019р. №1165, у зв`язку з наявною податковою інформацією під час виконання функцій контролю - через неможливість встановити походження (виробника) придбаного товару, який в подальшому реалізується.

Також, відповідачі з посиланням на висновки Верховного Суду (постанова від 18.09.2018 року по справі №818/398/15, від 27.08.2019 року в справі №540/2077/18) вважають, що дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків.

На підставі зазначеного відповідачі просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача та відповідь на нього, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ "Вікторія-Торг" зареєстровано юридичною особою 16.02.2016 року, про що внесено запис за №1 072 102 0000 033882, є платником податку на додану вартість.

11.10.2019 року позивачем для реєстрації в ЄРПН направлено податкові накладні №№1, 2, 3, 4, 5, 6 від 01.10.2019 року, складені в рамках договірних правовідносин з контрагентом - Державна установа "Держгідрографія".

Згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН №9237115629, 9237115621, 9237115625, 9237157612, 9237115933, 9237158516 від 11.10.2019 року, відповідно, реєстрація податкових накладних зупинена. Зазначено, що ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

15.11.2019 року позивачем для реєстрації в ЄРПН направлено податкові накладні №№13, 14, 15, 16, 17, 18 від 17.10.2019 року, складені в рамках договірних правовідносин з контрагентом - Державна установа "Держгідрографія".

Згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН №9272601024, 9272632285, 9272600230, 9272628543, 9272623797, 9272615359 від 15.11.2019 року, відповідно, реєстрація податкових накладних зупинена. Зазначено, що ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

13.12.2019 року позивачем для реєстрації в ЄРПН направлено податкові накладні №№5, 6, 7 від 19.11.2019 року, №12 від 26.11.2019 року, №13 від 29.11.2019 року складені в рамках договірних правовідносин з контрагентом - Державна установа "Держгідрографія".

Згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН №9301192620, 9301158190, 9301201737, 9301202126, 9301866640 від 13.12.2019 року, відповідно, реєстрація податкових накладних зупинена. Зазначено, що ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

28.12.2019 року позивачем для реєстрації в ЄРПН направлено податкові накладні №1 від 06.12.2019 року складені в рамках договірних правовідносин з контрагентом - Державна установа "Держгідрографія".

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН №9316198105, від 28.12.2019 року, відповідно, реєстрація податкових накладних зупинена. Зазначено, що ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Позивач вважає дії відповідача-1 щодо зупинення реєстрації перелічених податкових накладних протиправними та такими, що порушують його права в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Також, судом з витягу з протоколу засідання комісії Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіки Крим та м. Севастополі з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, створеної відповідно до наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.12.2019 року №530 від 05.02.2020 року №16 встановлено, що на засіданні комісії ОСОБА_1 доповіла про набрання чинності Постанови КМУ від 11.12.2019 року №1165. Членами комісії проаналізовано перелік СГД, по яких встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку та які запропоновано внести до "Журналу ризикових платників" ТОВ "Вікторія-Торг". За результатом розгляду, робочою групою прийнято рішення включити до "журналу ризикових платників" суб`єктів господарської діяльності згідно додатків 1, 2. Згідно додатку №2 до переліку включено ТОВ "Вікторія-Торг".

Рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 року №26196 оформлено зазначене рішення комісії.

Позивач вважає наведене рішення протиправним, у зв`язку з чим також звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Податковий кодекс є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно пп. 20.1.45. п. 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 61.1. ст. 61 ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

21 лютого 2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117), відповідно до якого у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

За результатами розгляду відповідних пояснень та підтверджуючих документів відповідними комісіями контролюючих органів приймається рішення про реєстрацію податкової накладної або про відмову у такій реєстрації.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 27 вказаного Порядку рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено у судовому порядку.

З наведених норм суд дійшов висновку, що контролюючий орган здійснює моніторинг податкових накладних/розрахунків коригування шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС з метою виявлення ризиків порушення норм податкового законодавства.

Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням ПК України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг, дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Під час моніторингу, податковий орган має законодавчо закріплене право поставити під сумнів дані зазначені в податковій накладній шляхом зупинення її реєстрації, проте, на зазначеній стадії контролюючим органом ще не прийнято рішення про наявність або відсутність підстав для реєстрації/не реєстрації податкової накладної.

Прийняття такого рішення поставлено наведеними нормами в пряму залежність від наданих платником податків документів та пояснень.

Отже, законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій.

Так, відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України), що є комплексом заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (пункт 71.1. статті 71 ПК України).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Вікторія-Торг", отримавши квитанції про зупинення реєстрації в ЄРПН зазначених в цьому позові податкових накладних, пропозицією контролюючого органу щодо надання додаткових документів та пояснень не скористалось, відповідне, передбачене законом право не реалізувало. А тому, не реалізованим залишилось й право контролюючого органу на прийняття юридично значимого для ТОВ "Вікторія-Торг" рішення, яке підлягає судовому оскарженню.

Отже, позивач звернувшись до суду із позовом про оскарження проміжного рішення податкового органу, а саме, про зупинення реєстрації податкових накладних, обрав такий спосіб захисту своїх прав, який суперечить закону.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.08.2019 року по справі №540/2077/18, фактичні обставини яких є найбільш релевантними до обставин даної справи.

Також, суд звертає увагу позивача на постанову Верховного Суду від 07.02.2020 року по справі №826/11086/18, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що у вказаній категорії справ належним способом захисту порушеного права в судовому порядку є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та, як наслідок, зобов`язання відповідний контролюючий орган вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Схожого висновку з правовідносин з приводу реєстрації податкових накладних в ЄРПН також дійшов Верховний Суд в постанові від 03.03.2020 року по справі №240/3665/19, зазначивши, що: "… саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, і в межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості…"

Як установлено частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України вбачається, що судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині першій статті 5 КАС України, згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з наведеного, до суду може бути оскаржене, серед іншого, й дії суб`єкта владних повноважень, проте лише за умови, що вони порушують охоронювані законом права та інтереси позивача.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Аманн проти Швейцарії" (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому, особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

В свою чергу, неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

З аналізу змісту спірних правовідносин в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної податкової служби України по зупиненню реєстрації податкових накладних в силу встановлених судом обставин та наведених висновків, вбачається відсутність порушеного права особи, яке підлягає судовому захисту, що, в свою чергу, має наслідком - відмову в задоволені позовних вимог в зазначеній їх частині.

Що ж до позовних вимог ТОВ "Вікторія-Торг" про зобов`язання зареєструвати зазначені позивачем податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, то вони, як похідні, можуть бути задоволені тільки після визнання неправомірним рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, тоді як позивач таку вимогу не заявив.

Зазначеної правової позиції також дотримується Верховний Суд, про що ним зазначено в постанові від 07.02.2020 року по справі №826/11086/18.

Додатково до викладеного суд вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "Вікторія-Торг" на те, що надані підприємством на підтвердження дійсності операцій за податковими накладними документи не підлягають оцінці судом в рамках даної справи, оскільки зазначені документи не були надані до податкового органу.

Тому, їх дослідження судом з метою вирішення позовних вимог щодо зобов`язання ДПС України без проведення відповідної перевірки зареєструвати їх (на стадії, коли відповідна реєстрація зупинена) призведе до привласнення судом повноважень податкового органу. В результаті чого суд вийшов би за межі своїх повноважень та не діяв би як суд, встановлений законом, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України").

Суд за власних переконань та враховуючи практику судів касаційної інстанції не спростовує та вважає обґрунтованими доводи позивача, що лист Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 року №1962/99-99-29-01-01, яким визначені "Критерії ризиковості здійснення операцій" не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, прийнятий всупереч пункту 10 Порядку №117, а отже не є джерелом права, яке застосовується судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, враховуючи неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, суд зазначає, що це не впливає на оцінку судом спірних відносин за результатом аналізу наведених в цьому рішенні норм права.

Водночас, позовні вимоги ТОВ "Вікторія-Торг" щодо визнання протиправним та скасування Рішення про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 року за №26196, винесене Головним Управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, суд вважає обґрунтованими в силу зазначеного нижче.

Стосовно можливості оскаржити наведене рішення, суд зазначає наступне. Так, посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду наведені в постановах від 18.09.2018 року в справі №818/398/15, від 27.08.2019 року у справі №540/2077/18, від 20.11.2019 року в справі №480/4006/18, від 03.03.2020 року в справі №240/3665/19 в частині того, що інформація, яка надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому законом порядку, та стосовно того, що дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання комісії (за результатами якої не приймалось рішення про відмову) не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права втратили свою актуальність, оскільки зазначені висновки Верховного Суду сформовані ним за дії нормативно-правової бази, що передувала чинній на час виникнення спірних правовідносин, дослідження в рамках даної справи.

Так, з 01.02.2020 року набрав чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 (далі - Порядок №1165).

Наведений порядок містить суттєві відмінності від попереднього. Зокрема, п.6 Порядку №1165 передбачено, що: "…У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку…", а додатком 4 до Порядку №1165, є форма рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку в якій прямо передбачено зазначення в рішенні наступного припису: "Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку."

Вказане, в сукупності, свідчить про передбачену нормотворцем можливість оскарження рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку в судовому порядку, чого попередній порядок (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117) не передбачав.

Отже, рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку відповідає визначенню "індивідуального акта", передбаченому п.19 ч.1 ст.4 КАС України та згідно наведених вище висновків суду є предметом судового оскарження.

З приводу самого рішення суд зазначає наступне.

Так, п.5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.(п.6 Порядку №1165).

З аналізу наведеного вбачається, що Порядком №1165 передбачено певний алгоритм дій контролюючого органу, за результатом виконання якого ним може бути прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Так, згідно п.5 наведеного порядку, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку тільки той платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації.

Тобто, процедура перевірки особи щодо її відповідності критеріям ризиковості платника податку ініціюється лише після подання таким платником податків для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації.

Право комісії регіонального рівня щодо розгляду питання про відповідність /невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку самостійно ініціювати процедуру розгляду відповідного питання, лише з підстав наявності податкової інформації Порядком №1165 не передбачено.

Згідно п.6 Порядку №1165, виявлення обставин та/або отримання інформації може бути самостійною підставою тільки для розгляду комісією регіонального рівня питання виключення платника податку з переліку платників, а не щодо включення його до такого переліку.

Отже, розгляд комісією регіонального рівня питання відповідності/невідповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку всупереч передбаченому Порядком №1165 алгоритму дозволяє стверджувати, що контролюючий орган діє не в порядку передбаченому законом, що є порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України.

З наявного в справі витягу з протоколу засідання комісії ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, створених відповідно до наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.12.2019 року №530 від 05.02.2020 року №16 вбачається, що голова комісії доповіла про набрання чинності постанови №1165, після чого, членами комісії проаналізовано перелік суб`єктів господарської діяльності, по яких встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку та які запропоновано внести до "Журналу ризикових платників". Тобто, рішення про відповідність ТОВ "Вікторія-Торг" критеріям ризиковості платника податку на додану вартість прийнято не за наслідками подання підприємством податкової накладної/ розрахунку коригування для реєстрації.

Зі змісту відзивів відповідачів вбачається, що оскаржене рішення відносно ТОВ "Вікторія-Торг" прийнято комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у зв`язку із набранням чинності Порядком №1165, на підставі податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, а також, з метою приведення у відповідність переліку ризикових платників у Журналі ризикових платників АІС "Податковий блок".

Таким чином, фактично, комісія провела актуалізацію переліку осіб, внесених до Журналу ризикових платників АІС "Податковий блок" раніше, у зв`язку з набранням чинності Порядком №1165, а не за наслідками подання підприємством податкової накладної/ розрахунку коригування для реєстрації.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

З огляду на викладений принцип, контролюючий орган має дотримуватись послідовності дій при прийнятті рішення.

Натомість, в даному конкретному випадку, в силу наведених висновків суду та приписів Порядку №1165, рішення ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 05.02.2020 року за №26196 прийнято з порушенням процедури, встановленої нормами чинного законодавства.

Також, з приводу змісту рішення суд зазначає, що одним з критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, які закріплені у Додатку 1 до Порядку №1165, є наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування (п.8 Додатку 1).

Саме наведений критерій використаний відповідачем як підстава для прийняття оскарженого рішення відносно позивача, про що зазначено в графі "підстави" цього рішення.

Однак, як справедливо вказує позивач, рішення від 05.02.2020 року №26196 не містить конкретного зазначення, яка саме податкова інформація використана, як підстава для прийняття рішення.

Таким чином, має місце невизначеність щодо фактичної та юридичної підстави рішення про відповідність ТОВ "Вікторія-Торг" критеріям ризиковості платника податків.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення комісії регіонального рівня від 05.02.2020 року №26196 є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права платником податків зрозуміти юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень та надати докази та пояснення з метою виключення його з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Конституційним Судом України в рішенні від 8 червня 2016 року № З-рп/2016 зазначено, що Принцип юридичної визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. В даному конкретному випадку, наведений механізм полягає в обов`язку податкового органу визначити конкретну податкову інформацію, що стала підставою для прийняття рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 року за №26196.

Встановлені обставини свідчать на користь висновку, що рішення відповідача не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановлених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, невиконання комісією ГУ ДФС законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

Окремо суд зазначає, що надані під час судового розгляду додатки №4 до протоколу від 05.02.2020 року №16 комісії Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, створеної відповідно до наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.12.2019 року №530, на підставі яких комісією прийнято оскаржене рішення, можуть свідчити про можливі порушення податкового законодавства постачальниками позивача, а не ним самим. Оскільки відповідач на підставі пояснень та інформації з ЄРПН зазначає, що за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що 67% податкового кредиту підприємства сформовано за рахунок придбання у підприємств, у яких номенклатура придбання відрізняється від номенклатури реалізації, і взагалі відсутнє придбання запасних частин.

Тобто, зазначене свідчить про те, що позивач, основним видом діяльності якого є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, придбавало запасні частини та реалізовувало їх. На відміну від своїх постачальників, які згідно тверджень податкового органу запасні частини не придбавали, проте, декларували їх реалізацію.

В той же час, платник податку не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що рішення комісії Головного Управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 року за №26196 не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановлених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та прийнято за відсутності підстав для його прийняття, передбачених Порядком №1165.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування наведеного рішення є обґрунтованими, а саме рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем-2 не доведено правомірність свого рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 року за №26196, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ "Вікторія-Торг" підлягають частковому задоволенню.

Частиною 3,4 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 39938,00 грн. згідно платіжного доручення №1042 від 17.03.2020 року.

З огляду на те, що позов задоволено в частині відносно одного з оскаржених рішень суб`єкта владних повноважень, судовий збір, що підлягає стягненню на користь позивача становить 2102,00 грн. (1 вимога немайнового характеру).

Таким чином, на підставі приписів ч.1 ст. 139 КАС України, відшкодуванню сплаченого позивачем судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у 2102 грн..

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 року за №26196, винесене Головним Управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Торг"(код ЄДРПОУ:40280059, місцезнаходження: 73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 40) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (код ЄДРПОУ: 43143201, місцезнаходження: 73026, м. Херсон, пр-т. Ушакова, 75) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячи сто дві) грн. 00 коп., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Згідно п.3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 111030600