Рішення

від 19.05.2020 по справі 580/763/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року справа № 580/763/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю: секретаря судового засідання - Мельнікової О.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Фінфорс про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (далі - позивач) із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-А, м. Київ, 02002) (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61225015 від 10.02.2020, постановлену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог статті 24 Закону України Про виконавче провадження , відповідач відкрив виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходження її майна, з порушенням правил територіальності, в іншому виконавчому окрузі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку ст. 287 параграфу 2 Кодексу адміністративного судочинства України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Фінфорс (провул. Новопечерський, 19/3, корпус №2, офіс №9, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 41717584), призначено справу до судового розгляду 28.04.2020 о 14 год. 30 хв.

27.04.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування позиції відповідачем зазначено, що з метою примусового виконання виконавчого напису про стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 10960 грн 65 коп., стягувач (ТОВ Фінфорс ) звернувся із заявою про примусове виконання рішення, за місцем проживання (перебування) боржника. До заяви стягувачем додано оригінал виконавчого напису нотаріуса № 1078 від 07.02.2020. При цьому, відповідач зазначила, що як у заяві про примусове виконання виконавчого документа стягувачем, так і у виконавчому написі, що підлягав примусовому виконанню, місцем фактичного проживання боржника зазначено саме: АДРЕСА_2 .

Третя особа правом на подання письмових пояснень на позов не скористалась.

У судове засідання з розгляду справи, яке призначено 28.04.2020 о 14 год. 30 хв. позивач не прибув, надіславши суду клопотання про відкладення судового розгляду справи у зв`язку з карантином, встановленим постановою Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020. Відповідач належним чином повідомлена про день та час судового розгляду справи в судове засідання не прибула, доказів поважності причин неявки суду не надала. Третя особа належним чином повідомлена про день та час судового розгляду справи в судове засідання свого представника не направила, доказів поважності причин неявки суду не надала.

Ухвалою суду від 28.04.2020 розгляд даної адміністративної справи відкладено на 19.05.2020 о 14 год. 30 хв.

19.05.2020 в судове засідання позивач не прибув, надіславши суду заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи без його участі. Відповідач та третя особа у судове засідання не прибула, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, із дотриманням вимог ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлені особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

А тому, з огляду на скорочені строки розгляду даної категорії справ та положення Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовані особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, суд висновує про розгляд даної справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

27.05.2018 ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) уклав з ТОВ СС Лоун кредитний договір № 280503-А.

Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. 07.02.2020 видано виконавчий напис № 1078 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце роботи невідоме, який є боржником за кредитним договором № 280503-А від 27.05.2018, укладеним з ТОВ СС Лоун , правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ Фінфорс (код ЄДРПОУ 41717584).

07.02.2020 уповноваженою особою ТОВ Фінфорс подано приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. заяву про примусове виконання зазначеного виконавчого напису. При цьому, про боржника надано відомості щодо його місця реєстрації: АДРЕСА_4 та місця проживання: АДРЕСА_2 .

10.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження № 61225015 (а.с. 119).

Не погодившись з вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження № 61225015 від 10.02.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 Закону№ 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (надалі - Закон № 1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону № 1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Частиною другою цієї статті передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VIII.

Частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону № 1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, в силу положень частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , зокрема, місце реєстрації позивача вказано в його паспорті, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 30), а приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва, що відповідачем не заперечується.

У виконавчому написі нотаріуса від 07.02.2020 № 1078 зазначено аналогічну адресу реєстрації боржника, однак місцем його фактичного проживання вказано: АДРЕСА_2 .

Приймаючи зазначений виконавчий документ до виконання, відповідач виходив з того, що адресою боржника є зазначена у виконавчому написі нотаріуса фактична адреса: АДРЕСА_2 .

На цій підставі приватний виконавець дійшов висновку про проживання боржника у м. Києві та, як наслідок, наявність підстав для відкриття ним виконавчого провадження.

При цьому, жоден з доданих стягувачем документів: ні кредитний договір, ні будь-який інший документ не вказує на можливе місце проживання ОСОБА_1 саме в місті Києві.

Також, суд зазначає про те, що при поданні стягувачем вказаної заяви, останнім не надано будь-яких доказів, які б підтверджували місце проживання позивача в м. Києві станом на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.

Відсутні такі відомості і у матеріалах виконавчого провадження, наданих відповідачем на вимогу суду.

Слід також зауважити, що у розпорядженні приватного виконавця перебував примірник кредитного договору від 27.05.2018 № 280503-А, відповідно до якого місцем реєстрації та фактичного проживання позичальника вказано: АДРЕСА_4 .

Згідно частин 1, 2, 6 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За приписами Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Таким чином, суд доходить висновку, що у разі пред`явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви мали бути приєднані підтверджуючі документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною стягувачем у заяві.

Також, суд зазначає, що висновок щодо необхідності подання стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження (у разі направлення виконавчих документів за місцезнаходженням майна боржника) доказів, які б підтверджували місце проживання боржника станом на момент подання такої заяви за відповідною адресою викладений у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 826/7969/16.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь № 1060400125 від 11.02.2020 на запит відповідача до Пенсійного фонду України, з якого вбачається що в 2019 році ОСОБА_1 працював в ТОВ Черкасивторресурси , код ЄДРПОУ 01886224, місце знаходження: м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 421 (а.с. 139), що в свою чергу підтверджує, що позивач проживає та працює в Черкаській області.

Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження № 61225015 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що вказана адреса не є повною, оскільки в АДРЕСА_5 за АДРЕСА_6 розташований багатоквартирний житловий будинок, натомість номер квартири, в якій начебто проживає позивач, не вказаний.

За відсутності документальних доказів фактичного проживання на момент відкриття виконавчого провадження № 61225015 боржника за вказаною адресою у м. Києві, суд вважає необґрунтованим прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття такого виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що частина друга статті 24 Закону України Про виконавче провадження не містить норми про те, що право вибору місця виконання рішення приватним виконавцем належить стягувачу.

З огляду на встановлене, в ході розгляду даної справи, місцезнаходження боржника в м. Сміла Черкаської області, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з`ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та частиною другою статті 24 Закону України Про виконавче провадження щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 61225015 від 10.02.2020.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить до висновку, що оскаржувана постанова від 07.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61225015 прийнята відповідачем поза межами наданих повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, в зв`язку з чим вказана постанова постанову про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов належить задовольнити, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у розмірі 840 грн 80 коп., що підтверджується квитанцією №65 від 23.03.2020, наявної у матеріалах справи (а.с. 59), суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 840 грн 80 коп.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61225015 від 10.02.2020.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, оф. 71-А).

Суддя О.А. Рідзель