Рішення

від 21.05.2020 по справі 640/14846/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року м. Київ № 640/14846/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю Деварс Данд Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація провизнання недійсними установчих документів.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Деварс Данд (далі по тексту - відповідач), третя особа - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про:

- визнання недійсною державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, щодо зміни складу інформації про засновників проведену 18.04.2019р. на підставі реєстраційної дії №10741070002080036 з моменту її державної реєстрації;

- визнання недійсною державну реєстрацію змін до установчих (засновницьких) документів Товариства з обмеженою відповідальністю Деварс Данд (код ЄДРПОУ42537718), яка проведена 23.04.2019 року на підставі реєстраційної дії №10741050003080036 з моменту її державної реєстрації;

- припинення юридичної особи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що факт реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Деварс Данд відбувся на підставну особу поза її волею та без мети здійснення підприємницької діяльності.

Ухвалою суду від 12 серпня 2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали суду від 12 серпня 2019 року повернулась на адресу суду від відповідача з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідачем не надано до суду жодних пояснень з приводу заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю Деварс Данд (код ЄДРПОУ 42537718) зареєстровано Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією від 09.10.2018р. про що зроблено відповідний запис №10741020000080036.

Як зазначає позивач, в результаті проведення слідчих дій в межах проведення досудового слідства по кримінальному провадженню№32019040040000023, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ст.205 Кримінального кодексу України було допитано засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Деварс Данд ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу допиту в якості свідка від 26.04.2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 в середині березня 2019 року, перебуваючи у АДРЕСА_1 , зустрівся із раніше знайомою особою на ім`я ОСОБА_2 , який запропонував йому за грошову винагороду стати формальним засновником підприємства, до діяльності якого він не матиме жодного відношення, та зазначив, що для цього необхідно підписати документи та надати свій паспорт, для утворення підприємства.

24 березня 2019 року на вимогу знайомого на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відправив йому на мобільний телефон в мобільному додатку Телеграм фотокопію сторінок свого паспорту громадянина України та фотокопію картки платника податків.

В подальшому, 12.04.2019 року ОСОБА_1 перебуваючи у місті Дніпро на перехресті вул. Січових Стрільців та Дмитра Яворницького у приміщенні банку Альфа- Банк , зустрівся з раніше невстановленою особою на ім`я Єгор для підписання низки документів.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на дату звернення ДФС з позовною заявою до суду) посадові особи податкового органу вправі звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 56 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Згідно зі статтею 55-1 Господарського кодексу України, ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою -підприємцем, у тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є: реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; нереєстрація в державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством; реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; реєстрація (перереєстрація) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

За змістом вказаних правових норм спрямованість наміру особи, яка реєструє юридичну особу, на здійснення господарської діяльності є однією з основоположних засад підприємництва.

Відповідно до пункту 8 частини 1статті 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон № 755-IV) (в редакції станом на момент здійснення реєстрації юридичної особи) установчий документ юридичної особи, положення, регламент, список суддів постійно діючого третейського суду, статут (положення) громадського формування, що не має статусу юридичної особи, повинен містити відомості, передбачені законодавством, та відповідати законодавству.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 28 Закону №755-IV підставою для відмови у державній реєстрації є документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

Застосовуючи системний аналіз наведених норм, можна дійти висновку, що посадові особи контролюючого органу вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними та припинення юридичної особи в разі виявлення ознак фіктивності суб`єкта господарювання (підприємництва).

Стаття 55-1 Господарського кодексу України містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи - підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. При цьому слід зазначити, що норми матеріального закону не пов`язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений Кримінальним кодексом України.

Аналогічний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що була висловлена під час вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 55-1, 56 Господарського кодексу України, статей 8, 27 Закону №755-IV, зокрема, в постанові від 30 вересня 2015 року №21-1575а15-1.

У разі здійснення суб`єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб`єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб`єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу (статті 247 Господарського кодексу України).

Аналіз наведених норм права дає підстави висновку, що посадові особи податкового органу вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними в разі виявлення ознак фіктивності суб`єкта господарювання (підприємництва), а з позовами про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання та про припинення юридичної особи в разі провадження ним діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Втім ознаки фіктивності або провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами.

За статтею 42 ГК України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Мета одержання прибутку як одна з ознак (характерних рис) підприємництва, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб`єкта підприємницької діяльності і простежується з характеру його діяльності.

Відповідно до статті 56 ГК України суб`єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Згідно зі статтею 55-1 ГК України ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, у тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є:

реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

нереєстрація в державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством;

реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

реєстрація (перереєстрація) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

За частиною третьою статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Невідповідність установчих документів вимогам частини третьої цієї статті згідно зі статтею 27 цього Закону є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.

У разі здійснення суб`єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб`єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб`єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу (ст. 247 ГК України).

Провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, за змістом ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", є однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи.

Підставами для визнання актів, в тому числі статуту, недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.

Підставами для визнання недійсними актів, статуту можуть бути лише випадки, прямо передбачені законом.

Основною підставою обгрунтування позову позивач зазначає надані його керівником пояснення.

Як наголошувалось вище, з наданих пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що він підписував реєстраційні документи з метою отримання винагороди при цьому, будь-які дії, пов`язані із здійсненням реєстрації товариства, а також господарської діяльності, не вчиняв.

В свою чергу, належним доказом фіктивності підприємництва є вирок суду у кримінальній справі, який, відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

При цьому, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 (справа №822/551/18).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, допит свідка проводився слідчим з ОВС третього ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а позивачем у справі є Головне управління ДФС у м. Києві. Доказів, яким чином даний протокол потрапив до позивача не надано.

Також податковим органом не надано до суду доказів проведення податкової перевірки суб`єкта господарювання, доказів наявності заборгованості перед бюджетом, доказів того, чи взагалі здійснювалася будь-яка діяльність товариством.

Щодо позовної вимоги про припинення вказаної юридичної особи, суд виходить з наступного.

Статтею 51 Господарського кодексу України визначено, що підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України у випадках, встановлених законом, до суб`єкта господарювання може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді його ліквідації за рішенням суду.

Провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, за змістом ч. 2 ст. 38 Закону №755, є однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи.

З огляду на те, що висновки контролюючого органу про здійснення Товариства з обмеженою відповідальністю Деварс Данд діяльності, яка суперечить закону чи установчим документам, залишились непідтвердженими, суд вважає, що в даному випадку немає підстав для застосування до відповідача такого виду відповідальності адміністративно-господарської санкції як припинення.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для припинення юридичної особи в порядку визначеному ст. 55-1 Господарського кодексу України, а також не зазначено достатніх підстав для визнання недійсної державної реєстрації, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка 33/19, місто Київ, 04116) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.м

Суддя В.В. Амельохін