Рішення
від 22.05.2020 по справі 826/16878/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року м. Київ № 826/16878/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства ЕСМА доДепартаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Директора Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьменка Володимира Володимировича провизнання незаконними, скасування припису, постанови та наказу контролюючого органу представники сторін: позивача - Матківська О.Г.; відповідача-1 - Сидора Ю.Г., ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 Приватне акціонерне товариство ЕСМА (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач-1) та Директора Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьменка Володимира Володимировича (по тексту - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 51/18/073-9439, винесену 04.10.2018 директором Департаменту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Кузьменко Володимиром Володимировичем за п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , у розмірі 66 276,00 грн.;

- визнати незаконним та скасувати припис від 24.09.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;

- визнати незаконним та скасувати наказ № 270 від 24.09.2018 про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, який винесений директором Департаменту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Кузьменко Володимиром Володимировичем.

В якості підстав позову позивач вказав, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва було проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої був складений акт перевірки щодо дотримання суб'єктами містобудування у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних норм б/н, а також протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності від 24.09.2018 та припис про усунення виявлених порушень від 24.09.2018; в акті перевірки та протоколі про правопорушення зазначено, що позивачем внесено недостовірні дані в повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) із реконструкції частини будівлі допоміжного інструментального цеху (літера Л) в м'ясопереробний цех та цех напівфабрикатів на вул. Краснова, 27 (літера Л) у Святошинському районі м. Києва від 18.05.2018 № КВ061181380085 в частині надання інформації щодо належно затвердженої проектної документації; відповідачем-1 було направлено позивачу лист № 073-4920 від 29.05.2018, відповідно до якого позивача повідомлено про те, що відповідач-1 проводить позапланову перевірку; з акту вбачається, що строк проведення заходу державного нагляду (контролю) почався 12.06.2018 і завершився 26.06.2018, почався 21.09.2018 і завершився 24.09.2018; тобто, строк позапланової перевірки було продовжено майже через три місяці, проте жодних документів, які б вказували на підстави продовження перевірки через три місяці, надано не було; під час проведення перевірки посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю не було пред'явлено службове посвідчення та не надано копію направлення для проведення позапланової перевірки; також під час проведення перевірки на об'єкті не знаходився представник позивача, а інспектором відповідача-1 було самовільно вписано в акт прізвище представника позивача; оскільки представники позивача не були присутніми під час проведення перевірки, то були позбавлені і можливості вказати свої заперечення на акт перевірки; до того ж, приписом надано позивачу час на усунення виявлених порушень у строк до 24.10.2018, проте, вже 04.10.2018 відповідачем-2 винесено постанову про накладення штрафу за вказане порушення, що є грубим порушенням прав позивача на доведення своєї невинуватості; також є незрозумілим яка саме інформація щодо належно затвердженої проектної документації є недостовірною.

16.10.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

26.10.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16878/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 14.11.2018.

08.11.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача-1 надійшов відзив по адміністративній справі № 826/16878/18, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне. Департамент здійснює повноваження щодо державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві та дозвільно-реєстраційних функцій щодо об'єктів незначного (СС1) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності) з 12.10.2016; строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні; уповноважена особа ПрАТ ЕСМА Куліченко О.С. (довіреність від 05.06.2018) отримав копію направлення для проведення перевірки, про що свідчить підпис останнього; земельна ділянка, на якій знаходиться об'єкт реконструкції (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:048:0002) використовується позивачем на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.06.2014 серії ВВС № 320114; цільове призначення (використання) земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських та складських будівель і споруд; Департамент містобудування та архітектури видав замовнику будівництва ПрАТ ЕСМА містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва від 02.03.2018 № 173; згідно п. 5 містобудівних умов та обмежень замовника будівництва ПрАТ ЕСМА було зобов'язано до проектування привести земельну ділянку, а саме цільове призначення у відповідність до намірів забудови; за результатами перевірки було виявлено, що цільове призначення земельної ділянки так і не було змінено, а отже, позивачем не виконано п. 5 містобудівних умов та обмежень; від отримання акту перевірки, приписів та протоколу Куліченко О.С. відмовився, у зв'язку з чим останні було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 25.09.2018 № 073-9168 на юридичну адресу позивача; щодо ж строків перевірки, то вона була продовжена оскільки позивач надав невчасно документи.

08.11.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача-2 надійшов відзив по адміністративній справі № 826/16878/18, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що уповноважені особи Департаменту діяли у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Судовими повістками про виклик від 02.11.2018 викликано представників сторін на 21.11.2018.

Вказаної дати ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2019.

24.01.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва було відкладено розгляд справи на 14.03.2019.

14.03.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 18.04.2019.

18.04.2019 у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи було відкладено на 30.05.2019.

30.05.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представників сторін надійшло клопотання про розгляд справи № 826/16878/18 в порядку письмового провадження.

Також Окружним адміністративним судом м. Києва, зважаючи на клопотання представників сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

10.06.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній зазначає, що повідомлення про продовження строків проведення позапланової перевірки на адресу позивача не направлялось, уповноваженому представнику не вручалось, тому відповідачем-1 було порушено процедуру проведення позапланової перевірки.

14.06.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшли доповнення до додаткових пояснень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 29.05.2018 № 354 управлінню контролю за будівництвом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва було доручено провести позапланову перевірку ПрАТ ЕСМА на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

29.05.2018 листом № 073-4920 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва повідомив Приватне акціонерне товариство ЕСМА про проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

За результатами проведення перевірки було складено акт б/н про результати проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

По результатам проведеної перевірки було встановлено наступні порушення: п. 5 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 02.03.2018 № 173, ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. 20 Земельного кодексу України (а саме не вирішено питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки у відповідності до намірів забудови), п. 5 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 02.03.2018 № 173, ч. 2 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ДБН В.2.2-17:2006 Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення (а саме не розроблено матеріали оцінки впливу об'єктів і господарської діяльності на навколишнє середовище, не передбачено та не виконано заходи з безперешкодного доступу для людей, які відносяться до мало мобільних груп населення ), ч. 2 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п. 6 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 02.03.2018 № 173, п. 8.1 ДБН В.1.3-2:2010 Геодезичні роботи у будівництві (а саме не здійснено геодезичний контроль параметрів об'єкту), ст. 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. 23 Закону України Про архітекторську діяльність (відсутні матеріали оцінки впливу об'єктів і господарської діяльності на навколишнє середовище, у складі проекту не передбачено та не виконано заходи з безперешкодного доступу для людей, які відносяться до мало мобільних груп населення), ч. 8 ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (внесено недостовірні дані в повідомлення про початок виконання будівельних робіт в частині надання інформації щодо належно затвердженої проектної документації).

24.09.2018 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва було винесено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, з якого вбачається, що замовником будівництва ПрАТ ЕСМА внесено недостовірні дані в повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), чим порушено ч. 8 ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

24.09.2018 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, згідно з яким вимагається усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 24.10.2018.

24.09.2018 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва було винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

24.09.2018 наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва № 270 Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення було скасовано право на початок виконання будівельних робіт для ПрАТ ЕСМА по об'єкту, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Краснова, 27 (літ. Л ).

04.10.2018 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва було складено постанову № 51/18/073-9439 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 66 276,00 грн.

Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернулася із відповідним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про архітектурну діяльність для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до п. 1 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який підпорядкований Київському міському голові, підзвітний і підконтрольний Київській міській раді.

Департамент, у межах, делегованих Законом України Про регулювання містобудівної діяльності державних повноважень, є підконтрольним Державній архітектурно-будівельній інспекції України.

Відповідно до пп. 1 п. 3 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978, основним завданням органу Департаменту є, зокрема, здійснення відповідно до Закону державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Києва.

Відповідно до пп. пп. 4, 5, 6, 7 п. 4 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978, Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації щодо об'єктів, розташованих у межах міста Києва; здійснює контроль за виконанням законних вимог (приписів) посадових осіб Департаменту; розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб Департаменту; розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності із прийняттям відповідних рішень.

Відповідно до пп. пп. 2, 3 п. 6 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978, посадові особи Департаменту для виконання покладених на них завдань під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо, зокрема, усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011.

Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2017 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю): 1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба); 2) за письмовою заявою суб'єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; 3) за рішенням суду; 4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (у редакції від 03.11.2016) цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та діє до 31 грудня 2017 року включно.

В подальшому до ст. ст. 3, 7 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності було внесено зміни на підставі п. 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік .

Так, у ст. 3 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у частині першій статті 3 цифри 2017 замінено цифрами 2018 ; у ст. 7 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у пункті 1 цифри 2017 замінено цифрами 2018 .

За приписами ст. 6 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст. 6 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Кабінетом Міністрів України був затверджений Перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до Переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1104, Закон України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не поширюється на заходи контролю Держархбудінспекції, її територіальних органів та структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Отже, з огляду на викладене вище, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, як структурний підрозділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, мав відповідні права на проведення перевірки позивача.

Відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Така підстава для проведення перевірки як необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів (що зазначена у наказі Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 29.05.2018 № 354) встановлена і в ч. 1 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 29.05.2018 № 354, управлінню контролю за будівництвом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва було доручено провести позапланову перевірку ПрАТ ЕСМА на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

На виконання наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 29.05.2018 № 354 було оформлено направлення № б/н від 29.05.2018 для проведення позапланового заходу. Строк дії направлення з 12.06.2018 по 26.06.2018.

Як видно з акту проведення перевірки, то строк проведення перевірки 12.06.2018-26.06.2018, що відповідає десяти робочим дням і не перевищує строку, який встановлений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553.

21.09.2018 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва було видано направлення б/н для проведення позапланового заходу. Строк дії направлення 21.09.2018-24.09.2018.

Як вбачається з акту перевірки б/н, строк проведення перевірки продовжувався на 2 робочі дні, а саме з 21.09.2018 по 24.09.2018 (з них 22.09.2018 та 23.09.2018 - вихідні). Строк був одноразово продовжений і кількість днів продовження строку перевірки відповідає п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553.

Щодо оформлення письмового рішення керівника про продовження строку перевірки, то варто зазначити, що представником відповідачів зазначено та представником позивача не заперечується, що продовження позапланової перевірки з 21.09.2018 по 24.09.2018 відбулося на підставі службової записки інспектора. В контексті цієї справи суд вважає, що підпис директора Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Кузьменка В.В., який був призначений на посаду директора розпорядженням Київського міського голови від 21.03.2018 № 168, можна вважати рішенням про продовження строку перевірки, оскільки керівник, отримавши службову записку, фактично проставлянням підпису погоджує продовження строку такої перевірки.

Схожого висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2018 у справі № 757/40310/16-а (адміністративне провадження № К/9901/3013/17), відповідно до якого продовження строку перевірки на підставі службової записки чи шляхом проставлення резолюції, у контексті предмету спору, може вважатися письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Також суд акцентує увагу, що твердження позивача про те, що йому не було вручено направлення на проведення перевірки, спростовуються тим, що на направленні від 29.05.2018 № б/н про проведення позапланового заходу представником ПрАТ ЕСМА Куліченком О.С. проставлено дату 12.06.2018 та підпис про отримання копії зазначеного направлення.

Додатково суд акцентує увагу і на тому, що оскільки підставами для проведення спірної позапланової перевірки є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 18.05.2018 № КВ 061181380085, то варто мати на увазі, що перевірка з цієї підстави може бути проведена протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Так, повідомлення про початок виконання будівельних робіт було зареєстроване 18.05.2018, а перший день перевірки припадає на 12.06.2018, що відбулося в межах дозволеного тримісячного строку на проведення перевірки із зазначеної підстави.

Щодо повноважень інспектора Сільвеструка Олексія Ігоровича, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані, зокрема, у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень.

Відповідно до п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний, зокрема, допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, обов'язок посадових осіб при здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки, як однієї з умов для його здійснення, кореспондується з обов'язком суб'єкта містобудування допустити посадових осіб до її проведення.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 18.04.2019 у справі № 809/4316/15 (адміністративне провадження № К/9901/7983/18).

Враховуючи вищевикладене, позивач, який отримав 12.06.2018 направлення на позаплановий захід, при не пред'явленні службового посвідчення інспектором відповідача-1 мав право не допустити останнього до проведення позапланової перевірки. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача допустив інспектора Сільвеструка О.І. до проведення перевірки, а отже, мав переконатися, що у нього є відповідні повноваження на проведення такої перевірки, що підтверджується в т.ч. і службовим посвідченням.

Щодо тверджень позивача, що лист № 073-4920 від 29.05.2018 не відповідає формі, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю № 240 від 15.05.2012, а тому як наслідок позивача було неналежним чином повідомлено про проведення позапланового заходу, суд зазначає наступне.

Ані приписи Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ані Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, не визначають обов'язку органу державного архітектурно-будівельного контролю попередньо попередити суб'єкта містобудування про намір проведення позапланового заходу. Від суб'єкта владних повноважень відповідно до вимог законодавства, чинного на час проведення позапланової перевірки, вимагалось лише пред'явлення службового посвідчення та направлення на перевірку безпосередньо перед проведенням такої перевірки. Вказане також узгоджується і з обставинами, визначеними пунктом 7 Порядку № 533, що слугують підставами для проведення позапланової перевірки, як відповідного способу виявлення або підтвердження факту порушення суб'єктом містобудування норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, висновки позивача щодо неналежного повідомлення відповідачем-1 позивача про намір проведення позапланової перевірки є помилковими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, оскільки чинне на час проведення перевірки законодавство не передбачало попереднього повідомлення суб'єкта містобудування про проведення позапланової перевірки як обов'язкову передумову можливості її проведення.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд, що відображено у його постанові від 12.02.2019 у справі № 813/578/17 (адміністративне провадження № К/9901/5633/17).

Щодо тверджень позивача про проведення перевірки за відсутності представника позивача, то, як вже було зазначено судом, матеріалами справи підтверджується, що 12.06.2018 представник ПрАТ ЕСМА отримав направлення на проведення перевірки, а отже фактично мав можливість бути присутнім при проведенні перевірки.

Щодо відмови представника позивача від підписання акту суд зазначає, що відповідно до п. 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Відповідно до п. 18 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, керівникові кожного суб'єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Відповідно до п. 21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Так, як підтверджується матеріалами справи, позивач та його представник відмовились від підписання та отримання акту, про що інспектором здійснено в акті відповідну відмітку.

З метою виконання положень п. 21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, відповідачем-1 листом № 073-9168 від 25.09.2018 було повідомлено ПрАТ ЕСМА про результати перевірки та надіслано останньому оригінал акту, оригінали приписів та оригінал протоколу про правопорушення. Одночасно з цим, позивача було повідомлено про необхідність явки представника ПрАТ ЕСМА 04.10.2018 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва.

Верховний Суд у своїй постанові від 03.07.2019 у справі № 464/7343/17 (касаційне провадження № К/9901/14697/19) зазначає, що ані Законом № 3038-VI, ані Порядком № 553 не вимагається від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю, у разі відмови суб`єкта містобудування від підписання акту та припису збирати показання свідків щодо факту відмови. Більш того, затверджена в установленому порядку форма акту та припису не містить граф для засвідчення свідками факту відмови суб`єкта містобудування від підписання документів, оформлених за результатами проведеного позапланового заходу.

У будь-якому випадку наявність суто формальних порушень при проведенні перевірки, за наявності доведеного факту вчинення суб`єктом містобудування порушення вимог у сфері містобудівної діяльності, не може слугувати самостійною правовою підставою для скасування результатів такої в цілому.

Отже, суд не вбачає порушень у діях відповідача-1 щодо складення та підписання акту, оскільки останній відмовився від підписання акту, про що інспектором правомірно зазначено в акті та вжито всіх заходів повідомлення позивача про результати проведеної перевірки каналами поштового зв'язку.

Відповідно до п. 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Так, як вже було встановлено та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до п. 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, відповідачем-1 було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.09.2018, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 24.09.2018 та припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 24.09.2018.

Відповідно до п. 20 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, штраф за правопорушення може бути накладено на суб'єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб'єкта містобудування.

Як вбачається із матеріалів справи, штраф на ПрАТ ЕСМА накладено в рамках шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення, так як днем виявлення правопорушення є 24.09.2018, в той час як постанова про накладення штрафу винесена вже 04.10.2018.

Відповідно до п. 17 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, листом від 25.09.2018 № 073-9168, який було відправлено позивачу 26.09.2018, що підтверджується фіскальним чеком № 9389, та який було отримано позивачем 28.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0104403920258, позивача було повідомлено про необхідність прибуття до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 04.10.2018.

Зазначене повідомлення позивач отримав 28.09.2018, тобто більше ніж за три доби до дня розгляду справи.

Так, в матеріалах справи міститься заява № 073/7519 від 04.10.2018 про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю адвоката ПрАТ ЕСМА . Проте, суд критично ставиться до тверджень позивача щодо обов'язку Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва відкласти розгляд справи, оскільки відповідно до п. 17 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

До того ж, позивачем не додано до заяви ніяких доказів щодо зайнятості адвоката ПрАТ ЕСМА .

Також суд зазначає, що з матеріалів справи не можливо встановити час подачі цієї заяви. Так, розгляд справи відбувався о 12.00 04.10.2018, а заява була подана 04.10.2018 (без вказання часу), що не виключає подачу заяви вже після проведення розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Саме тому, суд акцентує увагу, що відповідач-1 не зобов'язаний був відкладати розгляд справи, так як неявка суб'єкта містобудування не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 22 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, за результатами розгляду справи посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов: 1) постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про накладення штрафу); 2) постанову про закриття справи щодо накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про закриття справи).

Відповідно до п. 25 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівникові або уповноваженому представникові суб'єкта містобудування чи надсилається йому поштою, про що робиться відмітка у постанові. Другий примірник у разі несплати штрафу в установлений строк пред'являється органом державного архітектурно-будівельного контролю до примусового виконання у порядку та строки, визначені Законом України Про виконавче провадження , а третій - залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс постанову.

Відповідно до п. 22 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Як вбачається із відмітки на постанові № 51/18/073-9439 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04.10.2018, представник ПрАТ ЕСМА Куліченко О.С. отримав примірник постанови 04.10.2018.

З огляду на все викладене вище, суд не знаходить процесуальних порушень, які були вчинені відповідачами при проведенні позапланової перевірки позивача, в т.ч. і в частині оформлення матеріалів перевірки (акта, протоколу, приписів, постанови тощо).

Відповідно до п. 5 Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва від 02.03.2018 № 173 суб'єкту містобудування до проектування потрібно привести земельну ділянку, а саме, цільове призначення у відповідність до намірів забудови та створити умови для вільного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями відповідно до вимог ДБН В.2.2-17:2006 Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення .

З повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 18.05.2018 № КВ 061181380085 вбачається, що земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.06.2004.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди земельної ділянки від 15.06.2004 цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських та складських будівель і споруд.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва від 02.03.2018 № 173 функціональне призначення земельної ділянки - промислова територія відповідно до Детального плану території в межах вулиць Академіка Кржижанівського, бульв. Академіка Вернадського, вул. М. Краснова, залізничної колії, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.05.2015 № 512/1376.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000659032017 від 26.10.2017, зазначеного у загальних даних містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, цільове призначення земельної ділянки - інше призначення; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських та складських будівель і споруд.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 було затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, землі поділяються на: землі сільськогосподарського призначення (секція А), землі житлової та громадської забудови (секція В), землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (секція С), землі оздоровчого призначення (секція D), землі рекреаційного призначення (секція Е), землі історико-культурного призначення (секція G), землі лісогосподарського призначення (категорія Н), землі водного фонду (секція І), землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (секція J), землі запасу, резервного фонду та загального користування (секція К).

Відповідно до п. 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Відповідно до секції J Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, землі промисловості - це землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Як вже було зазначено вище, функціональне призначення земельної ділянки - промислова територія (відповідно до Детального плану території в межах вулиць Академіка Кржижанівського, бульв. Академіка Вернадського, вул. М. Краснова, залізничної колії, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.05.2015 № 512/1376).

Як зазначено у пп. 5 п. 3 Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва від 02.03.2018 № 173, до проектування потрібно привести земельну ділянку, а саме цільове призначення, у відповідність до намірів забудови.

В матеріалах справи наявні вибіркові аркуші робочих проектів 6111-ПЗ та 6111-ПОБ Проект організації виробництва реконструкція частини будівлі допоміжного інструментального цех (літ. А) в м'ясопереробний цех та цех напівфабрикатів по вул. Миколи Краснова, 27 у Святошинському районі м. Києва від 2018 року, що свідчить про те, що позивач здійснив проектування об'єкту. А отже, відповідно до пп. 5 п. 3 Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва від 02.03.2018 № 173 цільове призначення земельної ділянки вже мало б бути змінене.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до п. б ч. 2 ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

З аналізу викладеного вище вбачається, що зміна виду використання земельної ділянки із зміною коду Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, має відбуватися на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачається зміна її цільового призначення.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які матеріали, які б свідчити про розробку позивачем такого проекту землеустрою, та підтверджували б зміну функціонального призначення земельної ділянки (землі промисловості) та її цільового призначення (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку щодо не виконання позивачем п. 3 Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва від 02.03.2018 № 173, зокрема, в частині щодо зміни цільового призначення земельної ділянки до моменту здійснення проектування об'єкту.

Також в акті перевірки встановлено, що у складі проектної документації із реконструкції частини будівлі допоміжного інструментального цеху (літера Л) в м'ясопереробний цех та цех напівфабрикатів на вул. Краснова, 27 (літера Л ) у Святошинському районі м. Києва не розроблені матеріали оцінки впливу об'єктів і господарської діяльності на навколишнє середовище, чим порушено п. 5 Містобудівних умов, непередбачено та не виконано заходи з безперешкодного доступу для людей, які відносяться до мало мобільних груп населення.

Так, п. 5 Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва від 02.03.2018 № 173 передбачено для позивача обов'язок відповідно до ДБН А.2.2-1-2003 у складі проектної документації розробити матеріали оцінки впливів об'єктів і господарської діяльності на навколишнє середовище; створити умови для вільного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями відповідно до вимог ДБН В.2.2-17:2006 Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення .

Порядок розроблення матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) у складі проектної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення об'єктів промислового та цивільного призначення, основні вимоги до складу й змісту цих матеріалів встановлені ДБН А.2.2-1-2003.

Відповідно до п. 1.2 ДБН А.2.2-1-2003 матеріали ОВНС надаються у складі проектної документації уповноваженим державним органам для експертної оцінки і повинні всебічно характеризувати результати оцінки впливів на природне, соціальне, включаючи життєдіяльність населення, і техногенне середовище та обґрунтовувати допустимість планованої діяльності.

Відповідно до п. 1.5 ДБН А.2.2-1-2003 виконання ОВНС та підготовка її матеріалів, а також виконання окремих розділів на засадах субпідряду доручається організаціям, які мають відповідну ліцензію.

Відповідно до п. 2.1 ДБН А.2.2-1-2003 розділ ОВНС повинен містити такі підрозділи: підстави для проведення ОВНС; фізико-географічні особливості району і майданчика (траси) будівництва об'єкта проектування; загальну характеристику об'єкта проектування; оцінку впливів планованої діяльності на навколишнє природне середовище; оцінку впливів планованої діяльності на навколишнє соціальне середовище; оцінку впливів планованої діяльності на навколишнє техногенне середовище; комплексні заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища і його безпеки; оцінку впливів на навколишнє середовище під час будівництва; заяву про екологічні наслідки діяльності.

Натомість, позивач у своїх поясненнях зазначає, що в проектній документації вказано що виробнича діяльність не викликає забруднень довкілля, виробництво м'ясних напівфабрикатів є безвідходним, повітря приміщень фільтрується, а тому невідомо які матеріали мають бути розроблені.

Проте, суд критично ставиться до таких тверджень позивача, оскільки ДБН А.2.2-1-2003 чітко встановлено форму, умови розробки, виконання матеріалів оцінки впливу об'єктів і господарської діяльності на навколишнє середовище. Проте, позивачем не надано доказів щодо належної розробки таких матеріалів у відповідності до норм ДБН А.2.2-1-2003.

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу 4 ДБН В.2.2-17:2006 Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення при проектуванні та реконструкції громадських і житлових будинків слід передбачати для інвалідів і громадян інших мало мобільних груп населення умови життєдіяльності, однакові з рештою категорій населення.

Перелік об'єктів, доступних для інвалідів і інших мало мобільних груп населення, розрахункова кількість і категорія інвалідів, а також група мобільності МГН (додаток А, таблиця А.1) встановлюються у завданні на проектування.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Оскільки п. 5 Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва від 02.03.2018 № 173 зобов'язано позивача створити умови для вільного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями відповідно до вимог ДБН В.2.2-17:2006 Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення , то позивач мав дотримуватися вимог містобудівних умов при проектуванні.

У своїх поясненнях позивач зазначає, що директор ПрАТ ЕСМА повідомив проектувальника про те, що в приміщеннях цеху не планується працевлаштування людей з інвалідністю.

Суд критично ставиться до таких тверджень позивача, оскільки створення умов для вільного доступу до цеху людей з обмеженими фізичними можливостями прямо передбачено Містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об'єкта будівництва від 02.03.2018 № 173. До того ж, зазначеними Містобудівними умовами не поставлено у залежність створення таких умов від подальшого факту працевлаштування чи ні осіб з інвалідністю.

Тому, суд переконаний, що і в цій частині позивачем допущено порушення містобудівних умов.

Актом перевірки встановлено порушення і в частині здійснення геодезичного контролю параметрів об'єкту згідно з ДБН В.1.3-2:2010 Геодезичні роботи у будівництві , які полягають у не здійсненні геодезичної перевірки інженерних мереж проектним вимогам, виконавчого геодезичного знімання планового та фактичного положення підземних інженерних мереж.

Загальні правила проектування, виконання та приймання геодезичних робіт, які потрібно виконувати під час будівництва, реконструкції, технічного переоснащення об'єктів будівництва будь-якого призначення встановлюються ДБН В.1.3-2:2010 Геодезичні роботи у будівництві .

Відповідно до п. 8.1 ДБН В.1.3-2:2010 Геодезичні роботи у будівництві геодезичний моніторинг включає в себе систему вимірювань, фіксації результатів та аналітичну обробку отриманих даних. Геодезичному моніторингу, як правило, підлягають основи, фундаменти, конструкції будівель (споруд) або їх частин об'єкта нового будівництва та будинки, інженерні мережі, підземні споруди та об'єкти інфраструктури, що його оточують.

Відповідно до п. 6 Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва від 02.03.2018 № 173 позивача зобов'язано здійснювати геодезичний контроль параметрів об'єкту згідно ДБН В.1.3-2:2010 Геодезичні роботи у будівництві .

Проте, і в цій частині містобудівні умови позивачем не виконані.

В подальшому на підставі акту перевірки б/н від 24.09.2018 було оформлено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 24.09.2018, яким позивачу було надано час до 24.10.2018 задля усунення вищевказаних (виявлених під час перевірки) порушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Відповідно до п. 15 Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, також може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт; отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником будівництва; встановлення під час проведення перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, як вбачається із вищевказаних норм, право на початок будівельних робіт може бути скасоване і на підставі встановлення під час перевірки порушення вимог містобудівної документації та містобудівних умов та обмежень, але за умови невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Як вбачається із наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва № 270 від 24.09.2018, позивачу скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 18.05.2018 № КВ 061181380085.

26.09.2018 за вих. № 073-9211 ПрАТ ЕСМА було повідомлено про скасування права на початок будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 18.05.2018 № 061181380085 (відправлення № 0100166145940 вручене 28.09.2018 представнику позивача за довіреністю).

Суд вважає дії відповідача-1 стосовно скасування права на початок будівельних робіт передчасними, оскільки, як було зазначено вище, приписом від 24.09.2018 позивачу надавався час для усунення встановлених недоліків до 24.10.2018, натомість наказ про скасування права на початок будівельних робіт винесено 24.09.2018, тобто, в той же день, що і оформлено припис.

Логічно-конструктивний аналіз норми п. 15 Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, дає підстави для висновку про те, що право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі встановлення під час проведення перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Тобто, тільки в разі невиконання припису органу державного архітектурно-будівельного контролю та за умови спливу строку, який був наданий суб'єкту містобудування для виконання припису, контролюючий орган набуває права скасувати право на виконання будівельних робіт.

Беручи до уваги викладене вище, акцентуючи увагу на тому, що суд прийшов до висновку, що позивачем порушено п. п. 3, 5 Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва від 02.03.2018 № 173, зокрема, в частині щодо зміни цільового призначення земельної ділянки до моменту здійснення проектування об'єкту, розробки матеріалів оцінки впливу об'єктів і господарської діяльності на навколишнє середовище, виконання заходів безперешкодного доступу для мало мобільних груп населення, то винесення припису від 24.09.2018 відбулося правомірно та з дотриманням процесуальних передумов складення такого припису.

Проте, суд не погоджується з правомірністю прийняття наказу від 24.09.2018 № 270 Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення , оскільки такий наказ прийнято передчасно, а позивач, у свою чергу, не мав фактичної можливості виконати вимоги припису від 24.09.2018 у встановлений строк (до 24.10.2018).

Щодо тверджень позивача стосовно того, що постанова про накладення штрафу № 51/18/073-9439 від 04.10.2018 підлягає скасуванню як така, у якій не зазначено конкретні дані, які вказані у повідомленні недостовірно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Як вбачається із пояснень відповідача-1, що викладені у відзиві на адміністративний позов, та з акту перевірки б/н від 24.09.2018, замовником будівництва ПрАТ ЕСМА внесено недостовірні дані в повідомленні про початок виконання будівельних робіт в частині надання інформації щодо належної затвердженої проектної документації.

Зокрема, недостовірні дані - це інформація, яка не відповідає певним фактам та обставинам.

Як вбачається із повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ 061181380085 від 18.05.2018, проектна документація розроблена ТОВ Укржитлопроект , код ЄДРПОУ 35572319, та затверджена замовником - наказом директора ПрАТ ЕСМА Хотенком Олександром Юлійовичем № 21 від 26.03.2018.

Відповідно до п. 23 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, у постанові про накладення штрафу та постанові про закриття справи зазначаються: посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка винесла постанову; дата розгляду справи; відомості про суб'єкта містобудування, щодо якого розглядається справа (для фізичних осіб - підприємців: прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання/реєстрації, місце роботи, посада, відомості про документ, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, орган, що його видав), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття такого номера), інші відомості; для юридичних осіб: найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ, посада, прізвище, ім'я, по батькові керівника, інші відомості); обставини, установлені під час розгляду справи; нормативно-правовий акт, нормативний документ (акт), вимоги якого порушено; положення Закону, яке передбачає відповідальність за відповідне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Так, у постанові про накладення штрафу від 04.10.2018 зазначено, що позивачем порушено ч. 8 ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , проте, в силу конструкції норми ч. 8 ст. 36 зазначеного закону нею передбачена відповідальність за повноту та достовірність даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт.

Отже, ч. 8 ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не містить в собі диспозиції норми, а тому зазначена норма порушуватись не може.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до переконання, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 04.10.2018 складена із порушенням форми, зокрема, у ній не зазначено конкретний нормативний акт, який порушено.

Вказання контролюючим органом у тексті постанови загального формулювання про те, що позивачем внесено недостовірні дані в повідомленні про початок виконання будівельних робіт не є зазначенням конкретного нормативного акту, який порушено. До того ж, твердження позивача щодо того, що відповідач-1 не вказав конкретних даних, які вказано недостовірно, теж заслуговують на увагу, адже, з тексту постанови неможливо встановити які саме дані позивач вказав недостовірно.

З огляну на викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про скасування постанови про накладення штрафу від 04.10.2018.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства ЕСМА підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із платіжного доручення № 1532 від 16.10.2018, Приватним акціонерним товариством ЕСМА за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 5 286,00 грн.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва підлягають судові витрати, а саме судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову, у розмірі 3 524,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства ЕСМА - задовольнити частково.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 51/18/073-9439, винесену 04.10.2018 директором Департаменту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Кузьменком Володимиром Володимировичем (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32) за п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , у розмірі 66 276 (шістдесят шість тисяч двісті сімдесят шість) грн.

3. Визнати незаконним та скасувати наказ № 270 від 24.09.2018 про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, який винесений директором Департаменту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Кузьменком Володимиром Володимировичем (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32).

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, ідентифікаційний код 40224921) шляхом їх безспірного списання на користь Приватного акціонерного товариства ЕСМА (адреса: адреса: 03115, м. Київ, вул. Краснова, 27, ідентифікаційний код 01267886) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко

Дата ухвалення рішення22.05.2020
Оприлюднено24.05.2020
Номер документу89389039
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/16878/18

Ухвала від 20.02.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стеценко С.Г.

Постанова від 21.02.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стеценко С.Г.

Ухвала від 02.11.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стеценко С.Г.

Постанова від 18.09.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

Ухвала від 20.07.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

Ухвала від 20.07.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

Рішення від 22.05.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Пащенко К.С.

Ухвала від 02.01.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Пащенко К.С.

Ухвала від 21.11.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Пащенко К.С.

Ухвала від 26.10.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Пащенко К.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні