Постанова

від 20.05.2020 по справі 200/536/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року справа №200/536/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Ястребової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 6 Покровської міської ради Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 200/536/20-а (головуючий суддя І інстанції Смагар С.В.), складене в повному обсязі 06 лютого 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області, за позовом Керівника Красноармійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 6 Покровської міської ради Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкту, -

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом Керівника Красноармійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 6 Покровської міської ради Донецької області про:

- визнання незаконною бездіяльності відповідача з питань додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки та зобов`язання відповідача вчинити певні дії, пов`язані з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки які зазначені у акті перевірки зазначеного об`єкту щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту;

- застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкту, а саме: Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 6 Покровської міської ради Донецької області, до повного усунення порушень, шляхом заборони експлуатації та зобов`язання зупинити експлуатацією вищезазначеного об`єкту до моменту усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки які зазначені у акті перевірки зазначеного об`єкту щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту (а.с. 2-9).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року позов задоволено частково. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкту, а саме: Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 6 Покровської міської ради Донецької області за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вул. Таманова, 22, до повного усунення порушень, шляхом заборони експлуатації та зобов`язання зупинити експлуатацією вищезазначеного об`єкту до моменту усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки які зазначені у акті перевірки зазначеного об`єкту щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту № 104 від 12 грудня 2019 року. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено (а.с. 108-111).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 6 Покровської міської ради Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у їх задоволені у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не прийняв до уваги часткове усунення виявлених позивачем порушень.

Вказав на незаконне незалучення в якості третьої особи до справи Відділ освіти Покровської міської ради, оскільки саме він здійснює фінансову діяльність за навчальний заклад.

Зазначив, що застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) до повного усунення порушень, шляхом заборони експлуатації школи призведе до великих проблем з розміщенням учнів в інших загальноосвітніх школах м. Покровськ (а.с. 119-121).

Сторони в судове засідання не викликались, про дату, місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

19 травня 2020 року до канцелярії суду від Керівника Красноармійської місцевої прокуратури надійшло клопотання про розгляд без його участі та відзив на апеляційну скаргу в якій він просив суд залишити спірне рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно посвідчення про проведення заходу державного нагляду (контролю) № 108 від 11 грудня 2019 року (а.с. 25) в період з 11 грудня 2019 року по 12 грудня 2019 року інспектору відділення запобігання надзвичайним ситуаціям 9 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області лейтенанту служби цивільного захисту Горбалю С.В. на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 11 грудня 2019 року № 44205/1/1-19 та протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів України від 6 грудня 219 року (витяг з протоколу № 23), наказу начальника 9 ДПРЗ- ГУ ДСНС України у Донецькій області № 184 від 11 грудня 2019 року Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) об`єктів з масовим перебуванням людей (а.с. 26-27) доручено провести позапланову перевірку додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки в Загальноосвітній школі І-ІІ ступенів № 6 Покровської міської ради Донецької області, розташованої за адресою: м. Покровськ, вул. Таманова, 22а.

Актом перевірки відповідача від 12 грудня 2019 року № 104 , складеного за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки встановлені численні порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 5 березня 2015 року за № 252/26697, а саме:

1. Приміщення не обладнані системами протипожежного захисту, що призведе до пізнього виявлення пожежі, в зв`язку з чим первинні засоби пожежогасіння будуть не ефективними, не відбудеться оповіщення людей, які перебувають у приміщеннях, в зв`язку з чим продукти горіння та чадний газ унеможливить своєчасну та безпечну евакуацію з приміщень та може призвести до отруєння людей що перебуватимуть у ній, гасіння пожежі здійсниться лише після прибуття пожежних підрозділів з необхідними засобами гасіння.

2. Сходові клітки, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечено евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення не влаштовані такими, що вмикаються з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей. Це, у свою чергу, не дасть людям можливість покинути небезпечне місце та не створить необхідні умови бачення та орієнтацію на шляхах евакуації і унеможливить пошук засобів безпеки та пожежогасіння.

3. Дерев`яні конструкції (за винятком вікон, дверей, воріт, підлоги, стелажів) не піддані вогнезахисному обробленню, що під впливом небезпечних факторів призводить до їх руйнування, поширення пожежі зі збільшенням продуктів горіння, чадного газу та впливу підвищених температур та їх розповсюдження до шляхів евакуації, що унеможливить евакуацію людей з будівлі.

4. Будівлю не забезпечено адресним вказівником(назва вулиці, номер будинку), який необхідно встановити на фасаді будівлі або інших видимих місцях і який повинен бути освітлюваним у темний час доби, що призведе до збільшення часу прибуття пожежних підрозділів в разі виникнення пожежі, збільшує час та ускладнює гасіння пожежі, допускає розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації, та збільшення продуктів горіння, чадного газу та впливу підвищених температур, що в свою чергу створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей унеможливлюючи евакуацію людей з будівлі.

5. Не проведено заміри опору ізоляції електромереж, що унеможливлює визначення можливості застосування освітлювальної та силової електромережі для безаварійної роботи або роботи в режимі короткого замкнення, яке призводить до виникнення пожежі та впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур), що створює загрозу життю та/або здоров`ю людей.

6. Не проведено навчання та перевірку знань посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях і, як наслідок, працівники не будуть знати, як діяти під час виникнення пожежі, як користуватись первинними засобами пожежогасіння та не будуть в змозі проводити інструктажі на протипожежну тематику з працівниками установи.

7. До роботи у котельні допускаються особи, що не пройшли спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум), що призведе до паніки та невірним діям персоналу при виникненні пожежі, що в свою чергу сприяє розвитку пожежі, перешкоджає евакуації людей в окремих випадках при незнанні небезпечних чинників у технологічному процесі та його порушення може призвести до виникнення пожежі або вибуху.

8. Електрощити, групові електрощити не оснащено схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки) (3 поверх), що унеможливлює у разі виникнення пожежі відключення від електроживлення окреме приміщення.

9. Допускається відкрите прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від яких до горючих основ (конструкцій, деталей) становить менше 0,01 метра (кабінет №37), що призведе до нагрівання горючої основи під час експлуатації електричних проводів та може привести до виникнення пожежі і впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) на людей та створить загрозу життю та/або здоров`ю людей.

10. Допускається відкрите прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від яких до горючих основ (конструкцій, деталей) становить менше 0,01 метра (кабінет №21), що призведе до нагрівання горючої основи під час експлуатації електричних проводів та може привести до виникнення пожежі і впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) на людей та створить загрозу життю та/або здоров`ю людей.

11. Допускається відкрите прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від яких до горючих основ (конструкцій, деталей) становить менше 0,01 метра (кабінет №19), що призведе до нагрівання горючої основи під час експлуатації електричних проводів та може привести до виникнення пожежі і впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) на людей та створить загрозу життю та/або здоров`ю людей.

12. Допускається відкрите прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від яких до горючих основ (конструкцій, деталей) становить менше 0,01 метра (кабінет №17), що призведе до нагрівання горючої основи під час експлуатації електричних проводів та може привести до виникнення пожежі і впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) на людей та створить загрозу життю та/або здоров`ю людей.

13. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів у актовій залі, що призводить до аварійної експлуатації освітлювальної та силової електромережі та зниження її технічних характеристик, яке призводить до виникнення пожежі та впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур), та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей.

14. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів у кабінеті інформатики, що призводить до аварійної експлуатації освітлювальної та силової електромережі та зниження її технічних характеристик, яке призводить до виникнення пожежі та впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур), та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей.

15. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів у кабінеті №18, що призводить до аварійної експлуатації освітлювальної та силової електромережі та зниження її технічних характеристик, яке призводить до виникнення пожежі та впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур), та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей.

16. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів у коридорі на 2 поверсі, що призводить до аварійної експлуатації освітлювальної та силової електромережі та зниження її технічних характеристик, яке призводить до виникнення пожежі та впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур), та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей.

17. В кабінеті 4-6 класу допускається експлуатація вимикача, встановленого на горючу основу (конструкцію) без підкладання під нього суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра, що призведе до аварійної експлуатації електровиробів, нагрівання горючого матеріалу, що може привести до займання та виникнення пожежі з подальшим впливом небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) на людей та створить загрозу життю та/або здоров`ю людей.

18. В електрощитовій допускається використання електророзетки, встановленої на горючу основу (конструкцію) без підкладання під неї суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра, що призведе до аварійної експлуатації електровиробів, нагрівання горючого матеріалу, що може привести до займання та виникнення пожежі з подальшим впливом небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) на людей та створить загрозу життю та/або здоров`ю людей.

19. В гардеробі допускається використання вимикача, встановленого на горючу основу (конструкцію) без підкладання під неї суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра, що призведе до аварійної експлуатації електровиробів, нагрівання горючого матеріалу, що може привести до займання та виникнення пожежі з подальшим впливом небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) на людей та створить загрозу життю та/або здоров`ю людей.

20. В гардеробі допускається використання електророзетки, встановленої на горючу основу (конструкцію) без підкладання під неї суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра, що призведе до аварійної експлуатації електровиробів, нагрівання горючого матеріалу, що може привести до займання та виникнення пожежі з подальшим впливом небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) на людей та створить загрозу життю та/або здоров`ю людей.

21. На шляхах евакуації улаштовано пороги, які перешкоджають вільній евакуації людей, що можуть призвести до перешкоджання евакуації людей, затору людського потоку та збільшення часу евакуації, що в свою чергу збільшує час впливу небезпечних факторів пожежі на людину та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей.

22. Працюючий персонал не забезпечений засобами індивідуального захисту органів дихання згідно діючих нормативних актів, що призведе до ураження органів дихання працюючого персоналу та може збільшити кількість летальних випадків.

23. Не проведено навчання керівного складу підприємства і фахівців, діяльність яких пов`язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту на територіальних курсах підвищення кваліфікації керівних кадрів Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області, що призведе до паніки та невірним діям персоналу при виникненні надзвичайної ситуації, що в свою чергу сприяє розвитку надзвичайної ситуації, перешкоджає евакуації людей в окремих випадках при незнанні небезпечних чинників у технологічному процесі та його порушення може призвести до виникнення надзвичайної ситуації( а.с.11-24).

Директором Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 6 Покровської міської ради Донецької області Безручко Н.В. без заперечень підписано та отримано примірник акту № 104 від 12 грудня 2019 року, який складений за результатами проведення позапланової перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (а.с. 24).

Правомірність заявлених вимог про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом повного зупинення роботи будівлі відповідача є спірним питанням даної справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги та зупиняючи роботу будівлі закладу освіти, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про повне усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки та існує загроза життю та здоров`ю людей.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877) передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Відповідно до п.п. 27 п. 4 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, затвердженого наказом ДСНС України від 04 лютого 2013 року № 3 (у редакції наказу ДСНС України від 21.09.2017 року № 507), Головне управління відповідно до покладених на нього завдань на відповідній території організовує і здійснює безпосередньо та через підпорядковані підрозділи нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання.

Згідно зі ст. 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Підстави для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів передбачені частиною першою статті 70 Кодексу цивільного захисту України та полягають у:

1) недотриманні вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушенні вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійсненні заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідності кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушенні правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведенні робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 та ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення техногенної та пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на керівників та власників таких суб`єктів господарювання.

Згідно із п.п. 1, 3, 8, 13, 19, 21, 22, 23 ч. 1 ст. 20 Кодексу цивільного захисту України, на суб`єкта господарювання покладається обов`язок: забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання; розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії; здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки; здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики.

Визначення небезпечного чинника міститься у п. 26 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України та означає складову частину небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Отже, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Частиною 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, затверджено Правила пожежної безпеки в Україні.

Пунктом 2 розділу 1, визначено, що ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі - об`єкт) (пункт 1 розділу 1 Правил).

У відповідності до частини п`ятої статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Відтак, факт усунення підконтрольною установою порушень вимог пожежної безпеки перевіряється уповноваженим органом на підставі заяви підконтрольної установи та додатково поданих документів, за наслідками такої перевірки складається акт, який свідчить про усунення або не усунення порушень пожежної безпеки, які були виявлені раніше.

Встановлені у цій справі порушення, безперечно, в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, оскільки стосуються, зокрема, протипожежних норм.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та не заперечується самим відповідачем, що ним повністю не усунуті порушення, виявлені під час перевірки. Зокрема, відповідач у відзиві зазначає, що станом на 31 січня 2020 року частина порушень є усуненою, а саме:

1) будівлю ЗОШ № 6 забезпечено адресним вказівником (назва вулиці, номер будинку);

2) усунені порушення щодо відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від яких до горючих основ (конструкцій, деталей) становить менше 0.01 метра у кабінетах № 37, 21, 19, 17;

3) з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів у актовій залі, кабінеті №18 здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння та затискачів;

4) усунено порушення щодо експлуатації вимикача встановленого на горючу основу (конструкцію) без підкладання під нього суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менш ніж на 0.01 метра в кабінеті 4-б класу (а.с. ).

Також, судом встановлено, що відповідачем на адресу начальника відділу освіти Покровської міської ради спрямовувалися листи щодо надання допомоги для виконання вимог припису (від 8 листопада 2019 року № 583, 15 серпня 2017 року № 389, 27 січня 2020 року № 38) (а.с. 77-79).

Стосовно посилання апелянта на існуючи проблеми з фінансуванням, виконання частини вимог, що вказані в Акті, суд зазначає, що вказане свідчить про добросовісність намірів відповідача, проте, оцінюючи встановлені у справі обставини та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що перелічені в акті перевірки порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки та які не усунуті до теперішнього часу, створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей.

Щодо наявності права Керівника Красноармійської місцевої прокуратури звертатись до суду із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.п.3-5 ст.53 КАС України, на які посилався прокурор при зверненні до суду з позовною заявою, передбачено,що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись з позовною заявою, Керівник Красноармійської місцевої прокуратури обґрунтував право на звернення у якості позивача тим, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області вжити заходів представницького характеру у суді законних інтересів держави не має можливості у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей та інтересів держави у сфері охорони дитинства, в той час як Прокуратура сплатила судовий збір.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Тобто, Конституція України визначає дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення до суду в інтересах держави є виключним випадком та здійснення представництва в порядку, визначеному законом.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 р. № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 23 Закону № 1697-VІІ врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до частини 1 ст. 23 Закону № 1697-VІІ, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VІІ, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Відповідно до п.1 ч. 6 ст. 23 Закону № 1697-VІІ, під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною 1 статті 24 Закону № 1697-VII ( із змінами, внесеними згідно із Законами № 113-IX від 19.09.2019, № 263-IX від 31.10.2019) визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Аналіз частин 3, 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв`язку з частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру , дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обгрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Тобто, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснюється або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру , наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обгрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.99 N 3-рп/99 вказує на можливість участі прокурора в розгляді судом будь-якої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, у тому числі шляхом подання до суду позовної заяви, якщо це необхідно для захисту інтересів держави. Категорія "інтереси держави" є оцінним поняттям. В абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України йдеться про те, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Верховний Суд в ухвалі від 19 липня 2018 року року по справі 822/1169/17 зазначив, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

В позовній заяві в обґрунтування підстав звернення до суду з цим позовом Керівник Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області вказує, що до прокуратури надійшов лист з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо вжиття заходів представницького характеру у суді законних інтересів держави в особі головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області у зв`язку з порушенням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки з боку Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 6 Покровської міської ради Донецької області. Також, прокурором зазначено, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області не має можливості звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування через відсутність коштів, тому інтереси держави залишаються незахищеними.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат, враховуючи майновий стан сторони. Проте Головне управління Державної служби України з надзвичайний ситуацій у Донецькій області з до суду з таким клопотанням не зверталось.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави та навчального закладу, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з відмовою у задоволені позовних вимог, оскільки позивачем (прокурором) не доведено необхідності захисту інтересів держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції рішення прийняв з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 6 Покровської міської ради Донецької області - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 200/536/20-а - скасувати.

У задоволені позовних вимог Керівника Красноармійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 6 Покровської міської ради Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкту - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст.. 328 Кодексу адміністративного судочинства.

Повне судове рішення складено 20 травня 2020 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Л.В. Ястребова