Постанова

від 22.05.2020 по справі 915/2350/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2350/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко,

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 (суддя Ржепецький В.О., м. Миколаїв, повний текст складено 24.02.2020)

у справі №915/2350/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"

до відповідача: Громадської організації "Миколаївська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України"

про стягнення 6537,60грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" (далі також - ПрАТ "Фарлеп-Інвест", Товариство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Громадської організації "Миколаївська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" (далі також - ОГ "МОО ФСТ "Динамо" України", Громадська організація) про стягнення грошових коштів у сумі 6537,60 грн., з яких:

- 5050,00 грн. - основна заборгованість за договором №ANSo339 від 06.06.2006 на надання послуги доступу до Інтернету,

- 862,42 грн. - пеня,

- 146,00 грн. - 3% річних,

- 479,18 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, починаючи з березня 2018 року, відповідач порушує взяті на себе за договором №ANSo339 від 06.06.2006 на надання послуги доступу до Інтернету зобов'язання, що полягає в несплаті заборгованості з абонентської плати та плати за збереження портів.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 у справі №915/2350/19 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що суду не надано доказів того, що обраний відповідачем тариф "Універсал" передбачає абонентську плату, а також плату за збереження портів, їх розмір, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором №ANSo339 від 06.06.2006 на надання послуги доступу до Інтернету в сумі 5050,00 грн. задоволенню не підлягає. Оскільки позивачем не доведено наявність заборгованості за вказаним договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на суму основної заборгованості, також не підлягають задоволенню. Не погодившись із рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" звернулось із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне та неправильне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просило його скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: стягнути з Громадської організації на користь позивача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 4492,00 грн, пеню у розмірі 842,33 грн, 3% річних у розмірі 141,79 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 409,40 грн. на загальну суму 5885,52 грн., а також судовий збір у розмірі 1921 грн.

Так, скаржник вказав, що судом першої інстанції помилково встановлено відсутність доказів того, що обраний відповідачем тариф "Універсал" не передбачає абонентську плату, а також плату за збереження портів, їх розмір, оскільки на підтвердження розміру зобов'язань Громадської організації позивачем було надано розрахунок заборгованості абонента, який, зокрема, включає розрахований розмір абонентської плати. Вказаний в позовній заяві розмір абонентської плати, як зазначило Товариство, відповідачем не заперечувався. Однак, суд не вказав мотивів відхилення наданого позивачем розрахунку заборгованості абонента. Апелянт також вказав, що на підтвердження розміру абонентської плати ним може бути додатково надано Додаток №2 до Договору, в якому зазначаються умови надання послуг за тарифом Універсал . Розмір абонентської плати навмисно не вписаний в п.1.1 Додаткової угоди до Договору, оскільки передбачити розмір абонентської плати за умовами такого тарифного плану на дату укладення відповідної Додаткової угоди неможливо.

Разом з тим, апелянт вказав, що погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності доказів того, що обраний відповідачем тариф Універсал передбачає плату за збереження портів, у зв'язку з чим ПрАТ "Фарлеп-Інвест", керуючись правом, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, відмовляється від частини позовних вимог, а саме від вимог щодо стягнення плати за збереження портів та змінює розмір позовних вимог з наданням уточненого розрахунку заборгованості відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що викладене в апеляційній скарзі не спростовує висновків суду першої інстанції. Як вказала Громадська організація, позивач помилково вважає, що відповідач не заперечує проти факту надання послуг Товариством, хоча Громадська організація у своєму відзиві на позов заперечувала наявність господарських операцій за договором, посилаючись на відсутність доказів виникнення такої заборгованості.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.06.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТ-ЮГ" (оператор) та Громадською організацією "Миколаївська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України" (абонент) укладено договір №ANSo339 на надання послуги доступу до Інтернету (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого оператор надає абоненту платну послугу доступу до Інтернету через вузол зв'язку оператора по постійним лініям зв'язку, а також додаткові послуги у відповідності до умов даного договору та діючого прейскуранту, опублікованого на офіційному сервері оператора.

Згідно з п. 1.2 Договору для досягнення цілі договору та на час його дії оператор надає абоненту ідентифікатор та комунікаційне обладнання, а абонент при необхідності скористатися послугою здійснює авторизацію на сервері оператора.

Оператор зобов'язується здійснити підключення у строк не пізніше 90 робочих днів з моменту оплати вартості підключення та погашення заборгованості з інших послуг ТОВ "ОРТ-ЮГ" (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що підключення за бажанням абонента може бути виконано двома способами:

- Авторизація абонента здійснюється обладнанням оператора. У цьому випадку обладнання оператора виконує роль маршрутизатора Інтернет трафіка в локальній мережі абонента. Авторизація відбувається автоматично при включенні живлення підключеного до лінії обладнання. Ідентифікатор абоненту не повідомляється та зберігається оператором у конфігурації обладнання (п. 2.3.1. Договору).

- Авторизація абонента здійснюється обладнанням абонента. У цьому випадку ідентифікатор повідомляється абоненту та зберігається у конфігурації обладнання абонента (п. 2.3.2. Договору).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що передача абоненту обладнання та його повернення оператору оформлюється відповідними актами, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору послуга надається на умовах повної попередньої оплати її вартості за обліковий період , а витрата грошових коштів на оплату трафіка регулюється абонентом за допомогою механізму резервування.

Згідно з п. 3.2 Договору абонентська плата за користування послугою визначається згідно тарифу оператора, який абонент обирає при підключенні або під час користування послугами. Абонентська плата є фіксованим платежем та сплачується абонентом за кожний обліковий період незалежно від факту отримання послуги.

За умовами п. 3.3 Договору оплата послуги оператора здійснюється у гривнях зручним для абонента способом (готівковий розрахунок, безготівковий розрахунок, картами платіжних систем тощо).

В силу п. 3.4 Договору для обліку всіх платежів, які надійшли від абонента, оператор відкриває для абонента особовий рахунок. У момент зарахування оператором гривень на особовий рахунок, абонент отримує право скористатися послугою на суму зарахованих коштів. Перед використанням послуги абонента необхідно здійснити на сервері статистики резервування необхідної кількості коштів на оплату трафіка.

У пункті 3.5 Договору визначено, що виконані роботи закриваються на суму перерахованих абонентом на поточний рахунок оператора коштів за послуги та оформлюються актами приймання-здачі виконаних робіт .

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що облік переліку та об'єму використання послуг ведеться автоматично за допомогою програмних засобів оператора. Статистика використаного абонентом трафіка та вартість наданої послуги публікується оператором на сервері статистики.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє один рік. Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону не менше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку дії Договору про бажання закінчити його дію, Договір вважається пролонгованим на наступний строк на тих самих умовах (п. 8.1 Договору).

06.06.2006 сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору, за умовами п. 1 якої вартість підключення становить 330,80 грн. з ПДВ. Оплата послуг проводиться по тарифу "Універсал".

Згідно з п. 1.1 Додаткової угоди №1 абонентська плата за дану послугу складає ___ грн. Згідно вибраного тарифного плану об'єм передплаченого трафіка складає 1 Гб.

Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди №1, якщо абонент спожив трафік в об'ємі більшому, чим зазначено у пункті 1.2 даної угоди, він оплачує перевищення з розрахунку 135,00 грн. з ПДВ за 1 Гб зовнішнього трафіка.

У пункті 2 Додаткової угоди №1 визначено, що адреса підключення: м. Миколаїв, вул. Спортивна, 15, 2 поверх.

Дана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженим представниками сторін та діє до закінчення строку дії Договору (п. 5 Додаткової угоди).

Як вбачається зі Статуту ТОВ "Фарлеп-Інвест", дане товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ "ОРТ-ЮГ".

Посилаючись на невиконання Громадською організацією своїх договірних зобов'язань за Договором, ПАТ "Фарлеп-Інвест" 22.07.2019 направило відповідачу претензію щодо оплати телекомунікаційних послуг на суму 5050,00 грн., яка залишена останнім без виконання, що зумовило звернення Товариства з вищезгаданим позовом.

При цьому, обґрунтовуючи позов, ПАТ "Фарлеп-Інвест" зазначило, що відповідно до умов Договору відповідачу надавались послуги з доступу до мережі Інтернет в двох точках підключення. Абонентська плата нараховувалась до 01.10.2018, а з 01.10.2018 відповідачу нараховувалась плата за збереження портів за двома підключеннями. Починаючи з березня 2018 року, відповідач порушував взяті на себе зобов'язання, що полягає в несплаті заборгованості з абонентської плати та плати за збереження портів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій, а абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про телекомунікації споживачі комунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону; у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Оператори телекомунікацій мають право на скорочення переліку або припинення надання телекомунікаційних послуг споживачам, які порушують правила надання і отримання телекомунікаційних послуг (п. 8 ч. 1 ст. 38 названого Закону).

У ст. 63 Закону України Про телекомунікації визначено, що телекомунікаційні послуги, надаються відповідно до законодавства.

Умовами надання телекомунікаційних послуг є: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги .

Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 затверджені Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг (надалі - Правила), які встановлюють загальний порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг, і регулюють відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та споживачами послуг.

Пунктом 3 Правил визначено, що договір про надання послуг (далі - договір) - правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов'язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач - їх оплачувати (якщо інше не передбачено договором).

В силу п.14 Правил надання послуг здійснюється у разі: 1) укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ; 2) їх оплати споживачем . Надання програмної послуги абонентові здійснюється на підставі угоди, укладеної між абонентом і провайдером такої послуги відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними, згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України, є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а отже, дана справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги ПрАТ "Фарлеп-Інвест".

Як вище зазначалось, п. 3.1 Договору №ANSo339 від 06.06.2006 встановлено, що послуга надається на умовах повної попередньої оплати її вартості за обліковий період, а умовами п. 3.5 Договору визначено, що виконані роботи закриваються на суму перерахованих абонентом на поточний рахунок оператора коштів за послуги та оформлюються актами приймання-здачі виконаних робіт.

Однак, як свідчать матеріали справи, Громадська організація не здійснювала попередню оплату за послугу доступу до Інтернету протягом періоду березень 2018 року - вересень 2018 року включно, а відтак Товариство не було зобов'язано надавати таку послугу протягом вказаного періоду відповідно до умов Договору, приписів ст.63 Закону України Про телекомунікації та п.14 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Крім того, вищенаведеними умовами Договору встановлено, що виконані роботи оформлюються актами приймання-здачі виконаних робіт, проте позивачем таких актів суду не надано, а отже, не доведено належними та допустимими доказами надання відповідачу послуги доступу до Інтернету за договором №ANSo339 від 06.06.2006 протягом вказаного вище періоду.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором задоволенню не підлягає, так само як і вимоги про стягнення нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, які є похідними вимогами.

Доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження розміру зобов'язань Громадської організації позивачем було надано розрахунок заборгованості абонента, не заслуговують на увагу, так як для підтвердження наявності боргу відповідача недостатньо одного розрахунку боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, як вище зазначалось, укладений між сторонами договір містить умови щодо повної передплати вартості послуг, а також складення відповідних актів приймання-здачі для підтвердження наданих послуг.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги фне відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 залишити без змін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко