Рішення

від 29.04.2020 по справі 910/14287/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2020Справа № 910/14287/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 04633423)

до Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 3; ідентифікаційний код 24089818)

про стягнення 23 390 779, 62 грн,

Представники сторін:

від позивача: Бондар-Дякуновська О.Г.

від відповідача: Грищук В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 23 666 361, 09 грн за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 26.05.2008 № 299 на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків, покладених на нього умовами вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 позовну заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:

- доказів доплати (оригінал платіжного доручення) судового збору в розмірі 4 133, 71 грн.

- приведеної у відповідність прохальної частини позову із зазначення окремо сум пені та інфляційної складової боргу, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

01.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої позивачем додано уточнену позовну заяву, якою позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 26.05.2008 № 299 в загальному розмірі 23 390 779, 62 грн, яка складається із заборгованості - 6 000 000, 00 грн, інфляційних втрат - 16 302 679, 62 грн та пені - 1 088 100, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено 27.11.2019.

25.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача, а також повністю відмовити у задоволенні вимог Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У підготовчому засіданні 27.11.2019 судом оголошено перерву до 18.12.2019 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

13.12.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про подання додаткових доказів по справі, в якому відповідач просив суд визнати поважними причини пропуску на подання таких доказів та відповідно долучити їх до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 18.12.2019 представник позивача надав суду відповідь на відзив на позовну заяву та відповідно просив суд поновити пропущений процесуальний строк на подання останньої.

Суд, розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку та заслухавши пояснення представників сторін, ухвалив задовольнити подане клопотання, поновити позивачу у порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України строк на подання відповіді на відзив та долучити вказану відповідь до матеріалів справи. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 18.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.01.2020.

26.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2020.

У судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви з 12.02.2020 до 28.02.2020, 28.02.2020 до 11.03.2020.

11.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 судове засідання відкладено до 18.03.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину введений на території України Кабінетом Міністрів України, ухвалами Господарського суду міста Києва у судових засіданнях оголошувалися перерви з 18.03.2020 до 08.04.2020 та з 08.04.2020 до 29.04.2020.

У судовому засіданні 29.04.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 29.04.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.05.2008 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Закритим акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" (правонаступник - Приватне акціонерне товариство "Позняки-Жил-Буд") був укладений договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 299, предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку з будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 43 000,00 кв.м. з вбудованими нежилими приміщеннями загальною площею 7 671,52 кв.м. (функціональне призначення невизначено) та підземною автостоянкою на 530 м/м площею 21 900,00 кв.м. на вул. Патріса Лумумби,12 у Печерському районі м. Києва (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, забудовник зобов`язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 25 064, 30 тис. грн (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.

За умовами п. 3.1. договору, забудовник сплачує пайовий внесок у сумі по 10,00 тис. грн (без ПДВ) у строк з червня 2008 року по вересень 2009 року щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, та у сумі 24 904,30 тис. грн (без ПДВ) у строк з жовтня 2009 року по травень року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

29.04.2012 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" було укладено додаткову угоду № 1 до договору пайової участі від 26.05.2008 № 299.

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 встановлено, що згідно договору пайової участі від 26.05.2008 № 299 забудовником станом на 28.04.2012 перераховані пайові кошти у сумі 200, 00 тис. грн (без ПДВ).

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 1 встановлено, що залишок зобов`язань за договором складає 24 864 440, 00 грн (в т.ч. інфляція - 0,00 тис. грн, пеня - 0, 00 тис грн) (без ПДВ).

Згідно пункту 3 вказаної угоди, сторони дійшли згоди викласти п. 3.1. договору в наступній редакції:

"3.1. Забудовник зобов`язується перерахувати залишок пайового внеску у сумі 24 864, 44 тис. грн (без ПДВ) у строк до 31 грудня 2012 року включно, але не пізніше введення в експлуатацію об`єкту, визначеного в п. 1.1. цього договору, на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету".

В подальшому 12.12.2012 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" укладено додаткову угоду № 2 до договору пайової участі від 26.05.2008 № 299.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 погоджено забудовнику відстрочення сплати пайового внеску до 01.06.2019 згідно договору пайової участі № 299 від 26.05.2008 за умови сплати забудовником коштів рівними частинами по 150 000,00 грн щомісячно.

В п. 2 додаткової угоди № 2 встановлено, що заборгованість згідно додаткової угоди № 1 від 29.04.2012 до договору станом на 19.11.2012 відсутня.

Пунктом 3 додаткової угоди № 2 сторони погодили викласти пункт 3.1. розділу 3 договору викладено в наступній редакції:

"3.1. Забудовник зобов`язується перерахувати залишок пайового внеску у 24 864, 44 тис. грн (без ПДВ) за наступним графіком:

3.1.1. по 150, 00 тис. грн у строк з січня 2013 року по квітень 2019 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця;

3.1.2. у сумі 13 464, 44 тис. грн. у строк до 1 червня 2019 року, але не пізніше введення в експлуатацію об`єкту, визначеного в п. 1.1. цього договору, на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що забудовником в порушення обумовлених договірних зобов`язань, перерахування коштів здійснювалися з простроченням строку, визначеного в п. 3.1. розділу 3 договору пайової участі № 299 від 26.05.2008 в редакції додаткової угоди № 2.

Відтак, позивач вказує, що станом на 01.10.2019 у забудовника виникла заборгованість, що становить 23 390 779, 62 грн, з яких: основний борг - 6 000 000 грн, пеня - 1 088 100, 00 грн та інфляційні втрати - 16 302 679, 62 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що нарахування проведені позивачем не відповідають вимогам закону та умовам договору.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як про це вказувалось вище та встановлено судом, 26.05.2008 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Закритим акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" (правонаступник - Приватне акціонерне товариство "Позняки-Жил-Буд") був укладений договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 299.

Також, 12.12.2012 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" було укладено додаткову угоду № 2 до договору пайової участі від 26.05.2008 № 299, якою погоджено забудовнику відстрочення сплати пайового внеску до 01.06.2019 згідно договору пайової участі № 299 від 26.05.2008 за умови сплати забудовником коштів рівними частинами по 150 000,00 грн щомісячно (п. 1 додаткової угоди № 2).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 2 сторони погодили викласти пункт 3.1. розділу 3 договору викладено в наступній редакції:

"3.1. Забудовник зобов`язується перерахувати залишок пайового внеску у 24 864, 44 тис. грн (без ПДВ) за наступним графіком:

3.1.3. по 150, 00 тис. грн у строк з січня 2013 року по квітень 2019 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця;

3.1.4. у сумі 13 464, 44 тис. грн. у строк до 1 червня 2019 року, але не пізніше введення в експлуатацію об`єкту, визначеного в п. 1.1. цього договору,

на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету".

Листом від 30.07.2014 № 050/18-4599 Департамент повідомив Приватне акціонерне товариство "Позняки-Жил-Буд" про фактичну сплату пайової участі - 2 750 002,70 грн та нарахування боргу 843 040,00 грн.

В той час, листом від 02.09.2014 за № 563 Приватне акціонерне товариство "Позняки-Жил-Буд" повідомило Департамент про некоректність здійсненого ним розрахунку. Підприємством було підготовлено власний розрахунок, відповідно до якого сума заборгованості станом на 02.09.2014 становить 881, 12 грн. Вказану суму було сплачено 02.09.2014.

Листом від 26.09.2014 за № 050/08-5933 Департаментом надано відповідь щодо правомірності нарахування заборгованості та надано відповідний розрахунок.

Листом від 23.10.2015 за № 050/08-9285 Департаментом надіслано Приватному акціонерному товариству "Позняки-Жил-Буд" претензію на суму 437 730,00 грн у зв`язку з виникненням заборгованості на підставі порушення умов сплати залишку пайового внеску. Претензія містить розрахунок заборгованості та вимогу сплатити зазначену суму боргу та пені у 30-денний термін з дня отримання цього листа .

В той час, Приватним акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" листом від 25.11.2015 № 1317 повідомлено про відсутність заборгованості перед Департаментом.

Листом від 29.12.2015 за № 050/08-11581 Департаментом повторно наголошено Приватному акціонерному товариству "Позняки-Жил-Буд" про необхідність сплати суми боргу та пені у 30-денний термін.

18.04.2018 Приватне акціонерне товариство "Позняки-Жил-Буд" листом № 488 та 19.04.2018 листом № 19/04-1 Науково-виробнича фірма "Стромкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулися до Департаменту з проханням включення Науково-виробничої фірми "Стромкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в якості третьої сторони до договору, що має право, на рівні з Приватним акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд", сплачувати пайовий внесок, передбачений договором.

27.04.2018 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Приватним акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" та Науково-виробничою фірмою "Стромкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено додаткову угоду № 3 до договору пайової участі від 26.05.2008 № 299, відповідно до п. 3 якої сторони погодили, що пайовий внесок перераховується Приватним акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" та/або Науково-виробничою фірмою "Стромкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Судом встановлено, що Науково-виробничу фірму "Стромкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 04946783) припинено 24.05.2019, номер запису: 12241170038084016.

05.06.2019 Департамент листом № 050/18-3333 направив Приватному акціонерному товариству "Позняки-Жил-Буд" претензію про сплату заборгованості на суму 23 488 034,89 грн з відповідними розрахунками.

Листом від 04.07.2019 за № 050/18-3935 надіслано Приватному акціонерному товариству "Позняки-Жил-Буд" розрахунок по сплаті пайового внеску згідно додаткових угод № 2 від 12.12.2012 та № 3 від 27.04.2018 до договору станом на 03.07.2019.

Так, як про це вказує відповідач та докази чого містяться в матеріалах справи про наявність боргу Приватне акціонерне товариство "Позняки-Жил-Буд" дізналося із листа Департаменту № 050/18- 4599 від 30.07.2014, згідно якого останнім станом на липень 2014 року було нараховано борг в сумі 843 040 грн.

Відповідач визнав факт порушення оплати п`яти щомісячних платежів на один день, а саме:

- сплата до 28.08.2013 фактично сплачено 29.08.2013 - 64 945, 30 грн (залишок до сплати з врахуванням попередніх переплат);

- сплата до 28.10.2013 фактично сплачено 29.10.2013 - 150 000, 00 грн;

- сплата до 28.01.2014 фактично сплачено 29.01.2014 - 150 000, 00 грн;

- сплата до 28.04.2014 фактично сплачено 29.04.2014 - 150 000, 00 грн;

- сплата до 28.05.2014 фактично сплачено 29.05.2014 - 150 000, 00 грн.

При тому, суд вказує що означені суми оплат та їх дати підтверджуються наданою позивачем довідкою про надходження від Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" коштів за період з 01.01.2008 по 03.10.2019 за договором № 299 від 26.05.2008.

Також, відповідач вказує, що ним було здійснено альтернативний розрахунок боргу пені та інфляційних втрат, зроблений відповідно до пунктів 3.11., 4.1. та 4.7 договору і ст. 625 ЦК України, згідно якого загальна сума заборгованості станом на 02.09.2014 становила 881,12 грн. При цьому відповідач зазначає, що ним було пораховано інфляцію за один день прострочення, хоча індекс інфляції розраховується помісячно і мінімальним періодом заборгованості для нарахування інфляції є календарний місяць.

Суд вказує, що сплата 02.09.2014 розрахованого відповідачем боргу в сумі 881,12 грн також підтверджується довідкою про надходження від Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" коштів за період з 01.01.2018 по 03.10.2019, що позивачем не заперечується.

Однак, як про це вказує відповідач та підтвердження чого містяться в матеріалах справи, позивач продовжував нараховувати відповідачу борг, інфляцію і пеню.

Відтак, суд зазначає, що спір у справі виник фактично через різне трактування сторонами змісту пп. 3.11. договору пайової участі від 26.05.2008 № 299, а саме, щодо корегування суми платежу на індекс інфляції з моменту виникнення зобов`язання з оплати відповідачем щомісячних платежів, передбачених п. 3.1.1. додаткової угоди № 2.

Так, п. 3.11. договору передбачено, що у разі прострочення забудовником оплати, сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції з моменту виникнення зобов`язання і до моменту його фактичного виконання.

Як вбачається із розрахунку позивача доданого до уточненої позовної заяви, відповідач з січня по квітень 2013 року сплачував по 150 000, 00 грн щомісячно у строк визначений договором. В травні 2013 року відповідачем було сплачено 235 057,40 грн, в червні та липні по 150 000, 00 грн. У зв`язку із чим станом на серпень 2013 року у відповідача утворилася переплата в розмірі 85 057, 40 грн.

В серпні 2013 відповідачем сплачено залишок платежу в сумі 64 942, 60 грн (150 000 - 85 057, 40 переплата) з простроченням в один день, а саме - 29.08.2013.

У зв`язку із чим позивачем суму 64 942, 60 грн, отриману 29.08.2013, проіндексовано на індекс інфляції з моменту укладення договору (64 942,60*2,733/1,916= 92 634,72 грн.), а також нараховано пеню за один день прострочення 64, 94 грн. З огляду на що, на думку позивача, у відповідача й утворився борг за серпень 2013 року в сумі 27 754, 36 грн.

Наступну оплату за вересень 2013 року в сумі 150 000, 00 грн позивач зарахував в сумі 27 754, 36 грн в рахунок погашення боргу за серпень 2013 року, а решту - 122 245,64 в рахунок оплати щомісячного платежу за вересень 2013 року.

Таким чином, на думку позивача, у відповідача знову утворилася заборгованість вже за вересень 2013, яку відповідно було проіндексовано на індекс інфляції та нараховано пеню.

Аналогічним чином проіндексовані всі подальші щомісячні платежі, що здійснювались відповідачем.

В подальшому, ці нараховані суми боргу віднімалися позивачем від наступних, вчасно сплачених Приватним акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" платежів, а на борг що утворився, нараховувалась пеня і знову інфляція. Що у свою чергу призвело до ситуації, коли за п`ять порушень оплати лише на один день, позивач нарахував Приватному акціонерному товариству "Позняки-Жил-Буд" інфляцію, пеню і основний борг на суму, що майже дорівнює всій сумі договору.

Суд не погоджується із нарахуванням, інфляційних втрат проведеним позивачем, з огляду на слідуюче.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, суд погоджується з доводами відповідача, що внаслідок укладення сторонами додаткової угоди № 2 до договору пайової участі від 26.05.2008 № 299, відбулася зміна первісного зобов`язання.

Зобов`язання по оплаті, визначені п. 3.1. договору (по 10 000, 00 грн щомісячно, у строк з червня 2008 року по вересень 2009 року та в сумі 24 904 300. 00 грн. у строк з жовтня 2009 року по травень 2013 року включно, щомісячно рівними частками), змінено на нові зобов`язання по оплаті, визначені пп. 3.1.1. та 3.1.2. додаткової угоди № 2 (по 150 000, 00 грн. у строк з січня 2013 року по квітень 2019 року включно, щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, та суму 13 464 440 грн. - у строк до 01 червня 2019 року, але не пізніше введення в експлуатацію об`єкту).

Таким чином, підпунктом 3.1.1. додаткової угоди № 2 визначені окремі самостійні зобов`язання по оплаті щомісячних платежів на суму 150 000, 00 грн., які виникають 28 числа кожного місяця.

Отже, у разі несплати щомісячної суми, з 29 числа відповідного місяця наступає прострочення виконання цього зобов`язання.

У постановах Верховного Суду від 26.05.2016 у справі № 6-1138цс15, від 19.03.2014 у справі № 6-20цс14, від 19.06.2019 у справі № 523/8249/14-ц, від 14.12.2016 у справі № 712/918/14-ц сформована правова позиція: що якщо договором встановлені періодичні платежі, то вони є окремими самостійними зобов`язаннями, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами, отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що стосується тверджень позивача, що ним на суму боргу не нараховувалася інфляція з моменту укладення договору, то суд не погоджується із такими твердженнями, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, в доданому до уточненої позовної заяви розрахунку позивачем зазначено, що при оформленні договору (травень 2008) індекс інфляції становив 1,916 (стор.1 розрахунку); на 01.08.2013 (місяць, в якому відбулось перше порушення оплати) індекс інфляції становив 2,733 (стор.1 розрахунку).

В абзаці розрахунку "Частка за серпень 2013 року" (стор. 2 розрахунку) позивач включив недоплату, скориговану на момент фактичної оплати (серпень 2013): 64 942,60*2,733/1,916 = 92 634,72 грн.

Таким чином із розрахунку позивача вбачається, що суму оплати 64 942,60 грн, отриману позивачем 29.08.2013, ним проіндексовано на індекс інфляції з моменту укладення договору. Аналогічним чином проіндексовано й всі наступні платежі.

Судом також враховано наданий відповідачем висновок науково-правової експертизи, виконаної Радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 27.12.2017 №126/153-е з врахуванням уточнення додатково наданого листом від 21.11.2019 за № 126/238-е.

Також, висновок Українського центру судових експертиз від 27.11.2019 за № 1027/11, в якому визначено, що нарахування Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) боргу та штрафних санкцій за договором пайової участі № 299 від 26.05.2008 у розмірі 23 390 779, 62 грн, а саме: основного боргу в сумі 6 000 000, 00 грн, інфляції в сумі 16 302 679, 62 грн, пені в сумі 1 088 100, 00 грн. нормативно та документально не підтверджуються.

При тому, суд зауважує, що позивачем контраргументів щодо наведеного вище не надано, означених висновків не спростовано.

Як про це вказувалося вище, спір у справі виник фактично через різне трактування сторонами змісту п. 3.11. договору пайової участі від 26.05.2008 № 299.

Так, в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/16011/17 висловлено правову позицію, що в разі наявності у сторін спору, який виник у зв`язку з різним трактуванням змісту відповідної умови договору, суди повинні застосовувати принцип contra proferentem:

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (по individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення Воловік проти України від 06.12.2007).

Договір між сторонами по справі укладено на виконання рішення Київської міської ради № 271/431 від 27/02/2003 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва". Цим рішенням затверджено Нормативи для визначення розмірів пайової участі. Відповідно до п. 4.2. Нормативів, у всіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів (внесків) виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) виступає в особі Головного управління економіки та інвестицій (позивача). Цей договір, як і всі інші договори пайової участі в м. Києві укладались на підставі проекту договору, наданого позивачем. Як встановлено в п. 4.9. Нормативів, без вирішення питань пайової участі заборонялось приймання об`єктів в експлуатацію, реєстрація актів в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю, оформлення права власності на збудовані об`єкти.

Таким чином, в даному випадку є всі ознаки того, що як вказує Верховний Суд у вищезазначеній постанові, договір укладено на умовах та під переважним впливом та в редакції позивача.

Тому, з врахуванням зазначених постанови Верховного Суду та рішення ЄСПЛ, у цій справі слід застосувати принцип Contra proferentem та трактувати зміст п. 3.11. договору щодо моменту виникнення зобов`язання, таким чином, оскільки, пп. 3.1.1. договору, в редакції додаткової угоди № 2, передбачені окремі щомісячні грошові зобов`язання, то моментом їх виникнення є 28 число кожного відповідного місяця. Відповідно, у разі прострочення виконання такого щомісячного грошового зобов`язання, на суму боргу нараховується інфляція, починаючи з наступного дня, 29 числа місяця, в якому повинно було виконане відповідне зобов`язання і до моменту його фактичного виконання.

Відтак, суд погоджується з твердженнями відповідача, що у разі порушення кожного окремого зобов`язання з оплати щомісячного платежу, який повинен був бути здійснений відповідачем не пізніше 28 числа включно, інфляція на суму боргу повинна розраховуватися позивачем з 29 числа того місяця, за який не надійшла оплата і до моменту повної оплати. При тому, таке нарахування повинно буди здійснено за повний місяць.

Таким чином, суд дійшов висновку, що здійснена позивачем методика нарахування інфляційних втрат, не відповідає, ані вимогам чинного законодавства, ані умовам договору, у зв`язку з чим, визнається судом неправомірною, а отже, і зарахування позивачем щомісячних платежів відповідача в рахунок погашення боргу з інфляційних втрат також є помилковим.

Поміж того, відповідачем було заявлено заяву про застосування позовної давності щодо наявної заборгованості.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року).

Відтак, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 26.05.2016 у справі № 6-1,138цс15, від 19.03.2014 у справі № 6-20цс14, від 19.06.2019 у справі № 523/8249/14-ц, від 14.12.2016 у справі № 712/918/14-ц, зокрема, що якщо договором встановлені періодичні платежі, то вони є окремими самостійними зобов`язаннями, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами, отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, то за таких підстав, суд погоджується з доводами відповідача, що й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Що стосується заявленої відповідачем позовної давності щодо платежів належних до сплати до 28.08.2013, 28.10.2013, 28.01.2014, 28.04.2014 та 28.05.2014, то суд вказує наступне.

Стосовно належного до сплати до 28.08.2013, строк позовної давності розпочався 29.08.2013 та закінчився 29.08.2016; щодо платежу, належного до сплати до 28.10.2013, строк позовної давності розпочався 29.10.2013 та закінчився 29.10.2016; щодо платежу, належного до сплати до 28.01.2014, строк позовної давності розпочався 29.01.2014 та закінчився 29.01.2017; щодо платежу, належного до сплати до 28.04.2014, строк позовної давності розпочався 29.04.2014 та закінчився 29.04.2017; щодо платежу, належного до сплати до 28.05.2014, строк позовної давності розпочався 29.05.2014 та закінчився 29.05.2017.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховану ним пеню за період з січня 2016 року по квітень 2019 року в сумі 1 088 100, 00 грн.

Також позивач просить суд стягнути інфляційні втрати в сумі 16 302 679, 62 грн та основний борг в сумі 6 000 000, 00 грн.

Із розрахунку доданого Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до уточненої позовної заяви (ст. 13 розрахунку) вбачається, що позивач просить суд стягнути основний борг в сумі 6 000 000 грн. (40 міс. * 150 000 грн.), який, за підрахунком позивача, утворився станом на 01.01.2016.

Цей борг позивачем було скориговано на індекс інфляції за період з травня 2008 року по вересень 2019 року (7,071/1,916), внаслідок чого борг становив 12 143 006, 26 грн.

Водночас, суд вказує, що оскільки відповідачем самостійно було сплачено борг, пеню та інфляцію в сумі 881,12 грн за прострочення 5 платежів на один день, то в даному випадку у нього відсутній борг щодо сплати пені та інфляційних втрат щодо цих прострочень.

Враховуючи неправомірне нарахування позивачем інфляційних втрат що у свою чергу стало підставою для зарахування щомісячних платежів на їх погашення та утворення боргу, то нарахування позивачем пені в період з січня 2016 року по квітень 2019 року, що становить 1 088 100, 00 грн, інфляційних втрат в сумі 16 302 679, 62 грн та основного боргу в сумі 6 000 000, 00 грн, взагалі немає під собою ніякого правового обгрунтування, а отже і порушеного права.

З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до нарахованої позивачем пені в сумі 1 088 100, 00 грн, інфляційних втрат в сумі 16 302 679, 62 грн та основного боргу в сумі 6 000 000, 00 грн.

Також, суд не погоджується з доводами позивача, що оскільки відповідачем здійснено останній платіж 30.05.2019, то вказане свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Так, відповідно до пп. 3.1.2. договору, в редакції додаткової угоди № 2, забудовник зобов`язується перерахувати залишок пайового внеску у сумі 13 464,44 тис.грн у строк до 01 червня 2019 року, але не пізніше введення в експлуатацію об`єкту, визначеного в п. 1.1. цього договору.

Дійсно, позовна давність щодо пайового внеску у сумі 13 464,44 тис.грн, що має бути сплачена до 01 червня 2019 року спливає - 01.06.2022.

В той час, як вбачається із наданої позивачем довідки про надходження від Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" коштів за період з 01.01.2018 по 03.10.2019, платіж в сумі 13 464,44 тис.грн був сплачений відповідачем вчасно - 30.05.2019, що позивачем не оспорюється.

За таких підстав, суд вважає, що сума пайового внеску в розмірі 13 464,44 тис.грн, що була сплачена 30.05.2019 не є предметом даного спору та відповідно не може свідчити про переривання перебігу позовної давності.

Частинами 1, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи наявність доказів сплати відповідачем пайового внеску за 2013-2019 в сумі 24 864 440 грн (що не заперечується позивачем), та те, що відповідач здійснив оплату 5 щомісячних платежів з порушенням строку на один день, а позивач у свою чергу неправомірно нараховував інфляційні втрати та пеню ( за період 01.2016-04.2019), та відповідно зараховував подальші щомісячні платежі відповідача в рахунок погашення боргу, пені та інфляційних втрат, то за таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідачем виконано обов`язок по сплаті пайового внеску згідно додаткової угоди № 2 до договору пайової участі від 26.05.2008 № 299 в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та в силу наведених положень законодавства, позивачем не доведено суду відповідними засобами доказування з посиланням на належні та допустимі докази на підставі яких можливо встановити обставини, що входять до предмету доказування, а саме, наявності складу правопорушення в діях відповідача, а також, не доведено факту наявності заборгованості. А відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 23 390 779, 62 грн, що складається із заборгованості - 6 000 000, 00 грн, інфляційних втрат - 16 302 679, 62 грн та пені - 1 088 100, 00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 04633423) до Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 3; ідентифікаційний код 24089818) про стягнення 23 390 779, 62 грн - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.05.2020

Суддя Д.О. Баранов