Постанова

від 12.08.2020 по справі 910/14287/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2020 р. Справа № 910/14287/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Євсікова О.О.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2020 р. (повний текст складено 12.05.2020 р.)

у справі № 910/14287/19 (суддя - Баранов Д.О.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд"

про стягнення 23 390 779,62 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" (далі - ПрАТ "Позняки-Жил-Буд") про стягнення 23 390 779,62 грн., з яких: 6 000 000,00 грн. заборгованості, 16 302 679,62 грн. інфляційних втрат та 1 088 100,00 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 299 від 26.05.2008 р. відповідач неналежним чином здійснював виконання грошового зобов`язання з оплати пайового внеску. Так, відповідачем допущено прострочку в оплаті на один день платежу на суму 64 942,60 грн.; а також на один день чергових платежів по 150 000,00 грн. У зв`язку з допущеною прострочкою в оплаті чергового платежу, за розрахунком Департаменту, нараховано інфляційні втрати на повну суму належного до сплати пайового внеску з моменту укладення договору до дня фактичної оплати чергового платежу, а також у такому ж порядку нараховані пені. У результаті позивачем заявлено до стягнення 6 000 000,00 грн. заборгованості, 16 302 679,62 грн. інфляційних втрат та 1 088 100,00 грн. пені, які позивач просив стягнути в примусовому порядку з відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2020 р. у справі № 910/14287/19 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи такий висновок, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не враховано, що за додатковою угодою сторони розстрочили сплату пайового внеску рівними частинами із визначенням строку їх сплати, тож відповідальність боржника за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання мала визначатися із суми несвоєчасно виконаної частини грошового зобов`язання, а не з моменту укладення договору. Крім того, суд визнав неправомірними дії кредитора, який направляв грошові кошти, сплачені боржником, у першу чергу на погашення пені та інфляційних, збільшуючи тим самим заборгованість боржника, у той час, як на момент подання позову відповідачем повністю виконано обов`язок по сплаті пайового внеску згідно додаткової угоди № 2 до договору пайової участі № 299 від 26.05.2008 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не було враховано положення пункту 3.11 договору пайової участі № 299 від 26.05.2008 р., за яким у разі прострочення оплати боржник самостійно коригує суму платежу на момент здійснення такої оплати на індекс інфляції з моменту виникнення зобов`язання і до моменту його фактичного виконання, тобто, на думку апелянта, у разі прострочення відповідачем внесення чергового платежу, розрахунок його заборгованості повинен здійснюватися за наступною формулою: сума простроченого платежу * індекс інфляції з моменту укладення договору до фактичної оплати / індекс інфляції станом на момент укладення договору (для виключення подвійної індексації). Окрім цього, підписання додаткової угоди № 2 від 12.12.2012 р. до договору, якою відстрочено відповідачу сплату пайового внеску до 01.06.2019 р., здійснено за умови своєчасного внесення коштів щомісячно рівними частинами по 150 000,00 грн., і сплата кожної частини платежу не є окремим зобов`язанням, як помилково зазначено судом, а є єдиним зобов`язанням по сплаті пайового внеску з відповідною формою оплати - частинами.

На думку апелянта, висновки суду щодо необхідності розрахунку інфляційних нарахувань на суму боргу, прострочення якого тривало не менше місяця із застосування індексу інфляції у цьому місяці є невірними і не узгоджується із законом, а незастосування судом положень статті 534 Цивільного кодексу України та пункту 4.7 договору пайової участі № 299 від 26.05.2008 р. при вирішенні спору призвело до прийняття судом незаконного судового рішення. Надані відповідачем висновки науково-правової експертизи, виконаної Радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України № 126/153-е від 27.12.2017 р. та експерта за результатами проведення Українським центром судових експертиз економічної експертизи, виконаної № 1027/11 від 27.11.2019 р. апелянт вважав неналежними доказами, які не повинні були враховуватися судом як такі, що здійсненні без врахування умов договору та положень цивільного законодавства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф., поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 05.08.2020 р.

03.08.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 р. оголошено перерву до 12.08.2020 р.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 р., у зв`язку з перебуванням суддів Дідиченко М.А. та Калатай Н.Ф. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Євсіков О.О., Зубець Л.П.

У судовому засіданні, що відбулось 12.08.2020 р., позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 26.05.2008 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та закритим акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" (забудовник; правонаступник - приватне акціонерне товариство "Позняки-Жил-Буд") укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 299 (далі - договір), предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв`язку з будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 43 000,00 кв.м. з вбудованими нежилими приміщеннями загальною площею 7 671,52 кв.м. (функціональне призначення невизначено) та підземною автостоянкою на 530 м/м площею 21 900,00 кв.м. на вул. Патріса Лумумби, 12 у Печерському районі м. Києва.

Відповідно пункту 2.1 договору забудовник зобов`язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 25 064,30 тис. грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.

За умовами пункту 3.1 договору забудовник сплачує пайовий внесок у сумі по 10,00 тис. грн. (без ПДВ) у строк з червня 2008 року по вересень 2009 року щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, та у сумі 24 904,30 тис. грн. (без ПДВ) у строк з жовтня 2009 року по травень 2013 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Згідно пункту 3.11 договору у разі прострочення оплати забудовником сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції з моменту виникнення зобов`язання і до моменту його фактичного виконання.

У випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від заборгованості пайового внеску, зазначеного у пункті 2.1 договору за кожен день прострочення (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.7 договору у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги Головного управління економіки та інвестицій у такій черговості: у першу чергу сплачуються неустойка (штраф та пеня); у другу чергу сплачується основна сума боргу.

29.04.2012 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та приватним акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" укладено додаткову угоду № 1 до договору пайової участі № 299 від 26.05.2008 р., за умовами якої згідно договору пайової участі № 299 від 26.05.2008 р. забудовником станом на 28.04.2012 р. перераховані пайові кошти у сумі 200,00 тис. грн. (без ПДВ) і залишок зобов`язань за договором складає 24 864 440,00 грн. (в т.ч. інфляція - 0,00 тис. грн., пеня - 0,00 тис. грн.) (без ПДВ) (пункти 1, 2 додаткової угоди № 1 від 29.04.2012 р.).

Згідно пункту 3 вказаної угоди, сторони дійшли згоди викласти пункт 3.1 договору в наступній редакції:

"3.1 Забудовник зобов`язується перерахувати залишок пайового внеску у сумі 24 864,44 тис. грн. (без ПДВ) у строк до 31.12.2012 р. включно, але не пізніше введення в експлуатацію об`єкту, визначеного в п. 1.1 цього договору, на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету".

12.12.2012 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та приватним акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" укладено додаткову угоду № 2 до договору пайової участі № 299 від 26.05.2008 р., за умовами якої забудовнику погоджено відстрочення сплати пайового внеску до 01.06.2019 р. згідно договору пайової участі № 299 від 26.05.2008 р. за умови сплати забудовником коштів рівними частинами по 150 000,00 грн. щомісячно.

Зі змісту пункту 2 додаткової угоди № 2 випливає, що заборгованість згідно додаткової угоди № 1 від 29.04.2012 р. до договору станом на 19.11.2012 р. відсутня.

Пунктом 3 додаткової угоди № 2 сторони погодили викласти пункт 3.1 розділу 3 договору в наступній редакції:

"3.1 Забудовник зобов`язується перерахувати залишок пайового внеску у сумі 24 864,44 тис. грн. (без ПДВ) за наступним графіком:

3.1.1 по 150,00 тис. грн. у строк з січня 2013 року по квітень 2019 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця;

3.1.2 у сумі 13 464,44 тис. грн. у строк до 01.06.2019 р., але не пізніше введення в експлуатацію об`єкту, визначеного в п. 1.1 цього договору, на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету".

Листом № 050/18-4599 від 30.07.2014 р. Департамент повідомив ПрАТ "Позняки-Жил-Буд" про фактичну сплату пайової участі на суму 2 750 002,70 грн. та нарахування боргу 843 040,00 грн. за період з серпня 2013 року по липень 2014 року.

Листом від 02.09.2014 р. за № 563 ПрАТ "Позняки-Жил-Буд" заперечило вимоги Департаменту і вказало на некоректність здійсненого ним розрахунку. Поряд з цим боржником наведено контррозрахунок, за яким боржник визнав, що його заборгованість станом на 02.09.2014 р. становила 881,12 грн., яка була погашена 02.09.2014 р.

Як випливає з матеріалів справи, згоди між сторонами щодо виконання зобов`язання досягнуто не було.

27.04.2018 р. між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), приватним акціонерним товариством "Позняки-Жил-Буд" (забудовник) та Науково-виробничою фірмою "Стромкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (забудовник-2) укладено додаткову угоду № 3 до договору пайової участі № 299 від 26.05.2008 р., відповідно до умов якої погоджено, що пайовий внесок перераховується ПрАТ "Позняки-Жил-Буд" та/або Науково-виробничою фірмою "Стромкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Науково-виробнича фірма "Стромкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 04946783) припинила свою діяльність і виключена з державного реєстру юридичних осіб 24.05.2019 р., номер запису: 12241170038084016.

Листом від 05.06.2019 р. за № 050/18-3333 Департаментом надіслано ПрАТ "Позняки-Жил-Буд" претензію на суму 23 488 034,89 грн., у зв`язку з порушенням умов договору № 299 від 26.05.2008 р. щодо сплати пайового внеску.

Предметом спору є нарахування позивачем відповідачу 6 000 000,00 грн. заборгованості, 16 302 679,62 грн. інфляційних втрат та 1 088 100,00 грн. пені, які фактично утворилися у зв`язку з простроченням оплати на один день: 29.08.2013 р. на суму 64 942,60 грн.; 29.10.2013 р., 29.01.2014 р., 29.04.2014 р., 29.05.2014 р. на суму 150 000,00 грн.

Розрахунок вимог Департаментом здійснено наступним чином: в серпні 2013 року, 29.08.2013 р., відповідачем сплачено залишок платежу в сумі 64 942,60 грн. з простроченням в один день. Вказану суму 64 942,60 грн. Департамент помножив на 2,733 (індекс інфляції з моменту укладення договору до дати здійснення фактичної оплати) / 1,916 (індекс інфляції станом на момент укладення договору), у результаті чого Департамент вважав, що за серпень 2013 року належна до сплати сума має складати разом з індексом інфляції 92 634,72 грн., а пені, нараховані за один день прострочення, складають 64,94 грн.

Тож, на думку позивача, у відповідача утворився борг за серпень 2013 року в сумі 27 754,36 грн.

Наступну оплату за вересень 2013 року в сумі 150 000,00 грн. позивач в сумі 27 754,36 грн. направив в рахунок погашення боргу за серпень 2013 року, а решту платежу в розмірі 122 245,64 грн. направив в рахунок оплати щомісячного платежу за вересень 2013 року.

Таким чином, у відповідача знову утворилася заборгованість вже за вересень 2013 року, яку відповідно було проіндексовано на індекс інфляції та нараховано пеню.

Аналогічним чином проіндексовані всі подальші щомісячні платежі, що здійснювались відповідачем і в подальшому, направлені кошти спрямовувалися на погашення заборгованості попереднього періоду, збільшуючи тим самим борг відповідача та суми санкцій.

Колегія суддів з таким розрахунком і доводами апелянта погодитись не може.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з умов договору № 299 від 26.05.2008 р., зобов`язання по оплаті пайового внеску, розмір якого становить 25 064 030,00 грн., були визначені у п. 3.1 договору - по 10 000,00 грн. щомісячно, у строк з червня 2008 року по вересень 2009 року та в сумі 24 904 300,00 грн. у строк з жовтня 2009 року по травень 2013 року включно, щомісячно рівними частками.

У подальшому сторонами внесено зміни у порядок розрахунків, шляхом внесення змін до пунктів 3.1.1 та 3.1.2 згідно додаткової угоди № 2 від 12.12.2012 р., зі змісту якого випливає погодження виконання зобов`язання на суму 24 864 440 грн., шляхом сплати 8 400 000,00 грн. пайової участі у рівних частинах по 150 000,00 грн. впродовж січня 2013 року по квітень 2019 року включно, щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, і сплату решти суми пайового внеску у розмірі 13 464 440,00 грн. - у строк до 01.06.2019 р., але не пізніше введення в експлуатацію об`єкту.

Відхиляючи твердження апелянта з приводу того, що визначені у додатковій угоді № 2 від 12.12.2012 р. умови по оплаті пайового внеску є єдиним грошовим зобов`язанням з визначеною формою оплати частинами, тож у разі прострочення внесення чергового платежу інфляційні втрати мають нараховуватись за формулою визначеною Департаментом, а не на ту частину, виконання якої боржником прострочено, колегія суддів виходить з того, що зобов`язання мають виконуватися належним чином у тому вигляді, як вони передбачені договором.

Зобов`язання повинно виконуватися у повній і точній відповідності з юридичним обов`язком, яке становить зміст зобов`язання.

Таким чином, для визнання виконання належним такий юридичний обов`язок має існувати на момент виконання, тобто бути дійсним, а дії зобов`язаної особи - точно відповідати обов`язку за всіма критеріями.

У відповідності до пункту 3.14 договору забудовнику надано право здійснювати щомісячні платежі, зазначені у пункті 3.1 договору, будь-якими частинами.

Водночас, обов`язок по сплаті 8 400 000,00 грн. пайової участі забудовник, як зобов`язана особа, повинен виконати не пізніше останнього числа квітня 2019 року включно, а 13 464 440 грн. - у строк до 01.06.2019 р., але не пізніше введення в експлуатацію об`єкту.

Кожний щомісячний платіж у розмірі 150 000,00 грн. зобов`язана особа повинна здійснити не пізніше 28 числа місяця.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за неналежне виконання зобов`язання.

Намагання апелянта надати іншого змісту статті 625 Цивільного кодексу України суперечить актам цивільного законодавства та правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, тож доводи апелянта з приводу того, що у разі прострочення чергового платежу Департамент вправі нараховувати інфляційні втрати від дня укладення договору, вірно відхилені судом першої інстанції як неспроможні.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019 р.).

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, застосована позивачем методика нарахування інфляційних втрат не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, тож зарахування позивачем щомісячних платежів відповідача в рахунок погашення боргу з інфляційних втрат також є помилковим, оскільки визначені позивачем нарахування є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, факт порушення оплати п`яти щомісячних платежів на один день (не заперечується відповідачем) підтверджується наданою позивачем довідкою про надходження коштів за період з 01.01.2008 р. по 03.10.2019 р. за договором № 299 від 26.05.2008 р., а саме:

- сплата до 28.08.2013 р. фактично сплачено 29.08.2013 р. - 64 945,30 грн. (залишок до сплати з врахуванням попередніх переплат);

- сплата до 28.10.2013 р. фактично сплачено 29.10.2013 р. - 150 000,00 грн;

- сплата до 28.01.2014 р. фактично сплачено 29.01.2014 р. - 150 000,00 грн;

- сплата до 28.04.2014 р. фактично сплачено 29.04.2014 р. - 150 000,00 грн;

- сплата до 28.05.2014 р. фактично сплачено 29.05.2014 р. - 150 000,00 грн.

Здійснений відповідачем контррозрахунок боргу, пені та інфляційних втрат колегія суддів вважає таким, що відповідає обставинам справи та змісту зобов`язань, тож погоджується з доводами відповідача, що станом на 02.09.2014 р. їх загальний розмір становив 881,12 грн.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції установлено, що наявними у справі доказами підтверджується сплата відповідачем пайового внеску за 2013-2019 роки в сумі 24 864 440,00 грн.; при цьому здійснення боржником оплати п`яти щомісячних платежів відбулося з порушенням строку виконання на один день, проте інфляційні та пені за час прострочення на суму 881,12 грн. повністю сплачені зобов`язаною особою.

Заявлені до примусового стягнення з боржника 6 000 000,00 грн. заборгованості, 16 302 679,62 грн. інфляційних втрат та 1 088 100,00 грн. пені засновані на хибному розумінні кредитором змісту зобов`язання боржника та кореспондуючому такому зобов`язанню праву кредитора, внаслідок чого сплачені боржником грошові кошти направлялися кредитором у першу чергу на погашення неправомірно нарахованих ним за період січень 2016 року по квітень 2019 року пені та інфляційних та тим самим штучно збільшувалася заборгованість боржника.

Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування при вирішенні спору правил про позовну давність, в якій заявник вказує на пропуск позивачем строку позовної давності на заявлені до нього вимоги, то колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, права позивача не були порушені, тому правила про позовну давність не підлягають застосуванню.

За таких обставин справи доводи апеляційної скарги правомірності висновку місцевого господарського суду про відмову у позові не спростовують, тож підстави для скасування або зміни рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2020 р. у справі № 910/14287/19 відсутні.

В силу ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2020 р. у справі № 910/14287/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2020 р. у справі № 910/14287/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14287/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.08.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді О.О. Євсіков

Л.П. Зубець