Рішення

від 12.05.2020 по справі 925/104/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року Черкаси справа № 925/104/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О.В., представники сторін у судове засідання не з`явилися, розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом

Сільськогосподарського приватного підприємства Павлівське до Товариства з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни про визнання незаконним та скасування рішення,

Сільськогосподарське приватне підприємство Павлівське подало до Господарського суду Черкаської області позов з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни, у якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення від 04.04.2016 індексний номер 29094329, яке прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергуновою Вікторією Андріївною про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0366 на підставі договору оренди землі серія та номер 11, який виданий 09.12.2015 орендарем: Товариством з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія та орендодавцем ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення вимог законодавства України, державним реєстратором при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі №11 від 09.12.2015, який укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія , належним чином не перевірено наявність права оренди на дану земельну ділянку за позивачем, внаслідок чого неправомірно здійснено повторну реєстрацію права оренди однієї тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одна і та ж земельна ділянка була передана в оренду різним орендарям. Разом з цим, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося. Позивач зазначає, що одним із обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.01.2020 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

10.02.2020 від відповідача (приватного нотаріуса) до суду надійшов відзив від 05.02.2020 на позов, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки приватний нотаріус, як державний реєстратор вчинив усі дії, які були необхідними для встановлення наявності чи відсутності будь-якого іншого належним чином зареєстрованого договору оренди землі на вказану земельну ділянку. Зважаючи на повну відповідність поданих документів вимогам законодавства та відсутність законних підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, приватний нотаріус прийняла рішення від 04.04.2016 про держану реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0366 на підставі договору оренди землі №11, укладеного 09.12.2015 між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія та орендодавцем ОСОБА_1 .

Відзив прийнятий судом до розгляду.

Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія ) відзив на позов не надав.

03.03.2020 позивач подав до суду відповідь від 03.03.2020 на відзив, у якій просить суд відхилити заперечення відповідача (приватного нотаріуса), які викладені у відзиві на позовну заяву та якими приватний нотаріус фактично вводить в оману суд та просить захистити порушене право позивача на земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.03.2020 підготовче засідання відкладено.

19.03.2020 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд, крім вимоги про визнання незаконним та скасування рішення від 04.04.2016 індексний номер 29094329, яке прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом, також припинити право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0366 за Товариством з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія .

Ухвалою суду від 25.03.2020 позовну заяву Сільськогосподарського приватного підприємства Павлівське залишекео без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків, а саме протягом п`яти днів з дня вручення ухвали, надати суду докази зарахування судового збору до Державного бюджету України, сплаченого за подання позову згідно з квитанцією №ПН10046 від 23.01.2020.

Ухвалою суду від 08.04.2020 продовжено розгляд справи, підготовче засідання призначено на 12 год 30 хв 22.04.2020.

Ухвалою суду від 22.04.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

04.05.2020 відповідач (приватний нотаріус) надіслав до суду заперечення від 30.04.2020 на заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора у повному обсязі, справу розглянути без участі відповідача (приватного нотаріуса) у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання через відміну усіх маршрутів на час карантину на території всієї країни. Зазначено, що інформація про реєстрацію договору оренди землі між Сільськогосподарським приватним підприємством Павлівське та ОСОБА_1 повинна була міститись у Державному земельному кадастрі станом на 30.12.2010 - дата, яку позивач вказує як дату реєстрації договору оренди землі між позивачем та ОСОБА_1 . Відповідачем (приватним нотаріусом) як державним реєстратором були вчинені всі дії, які були необхідними для встановлення наявності чи відсутності будь-якого іншого належним чином зареєстрованого договору оренди землі на спірну земельну ділянку. У результаті чого було встановлено, що будь-яка інформація про користувачів земельної ділянки була відсутня, а отже земельна ділянка з кадастровим номером 7125785200:04:001:0366 не була обтяжена будь-якими правами третіх осіб на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, будь-яких клопотань, зокрема, щодо відкладення розгляду справи до суду не подали. Разом з тим, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе розглянути справу без представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2010 між ОСОБА_1 (орендодавцем) та Сільськогосподарським приватним підприємством Павлівське (орендарем - позивач у справі), в особі директора Видай В.Ю., що діє на підставі Статуту, було укладено договір оренди землі (далі - договір, а.с. 13-15), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,97 га, у тому числі рілля 5,97 га, для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адмінмежах Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

Відповідно до пункту 2.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 1995 рік становить 21371,00 грн. Станом на 2010 рік з врахуванням коефіцієнту індексації 68387,00 грн.

У розділі 3 договору закріплено, що договір укладено на дванадцять років з урахуванням вегетації сільськогосподарських культур. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 4.1 договору орендна плата становить з розрахунку 3 відсотки від проіндексованої грошової оцінки угідь та вноситься орендарем у формі та розмірі згідно з додатком до договору, але не пізніше 30 грудня кожного року.

Орендна плата вноситься у такі строки: до 25.12, але не пізніше 30 грудня кожного року (пункт 4.3 договору).

Договір зареєстрований у Шполянському районному відділі ЧРФ ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2010 за № 041079900162 .

Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки, який підписаний орендодавцем та повноважним представником орендаря, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 5,97, яка знаходиться в адмінмежах Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області (а.с. 16).

З моменту укладення та реєстрації договору і до цього часу позивач користується земельною ділянкою на правах оренди та відповідно сплачує орендну плату орендодавцю, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 23.08.2017 №57 (а.с. 18) та від 17.10.2018 №157 (а.с. 19), податковим розрахунком сум доходу форм №1ДФ за звітний період 2018 року і 3 квартал 2019 року (а.с. 20-25), платіжним дорученням №1 від 23.08.2019 (а.с. 26) та відомістю по розподілу виплат СПП Павлівське від 23.08.2019 (а.с. 27).

У зв`язку із закінченням строку дії договору оренди (30.12.2022), з метою завчасно підготувати необхідні для поновлення договору оренди землі документи, 07.11.2019 позивач звернувся до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою №ЗВ-7112650412019 про надання відомостей із Державного земельного кадастру України про земельну ділянку з кадастровим номером 7125785200:04:005:0704, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ЯГ №637939 (а.с. 28) та є об`єктом договору оренди.

07.11.2019 Державний кадастровий реєстратор Відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняв рішення про відмову у наданні інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7125785200:04:005:0704 з підстав відсутності відомостей про земельну ділянку з таким кадастровим номером у Державному земельному кадастрі (а.с. 29).

Листом від 29.11.2019 Державний кадастровий реєстратор Відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомив позивача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125785200:04:005:0704 площею 5,9719 га знаходиться в адміністративних межах Матусівської сільської ради, Шполянського району Черкаської області належала громадянину ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності серії ЯГ в„– 637939 . У зв`язку із зміною нумерації кадастрових зон та/або кварталів земельній ділянці кадастровий номер 7125785200:04:005:0704 площею 5,9719 га, що належала громадянину ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності серії ЯГ №637939 присвоєно новий кадастровий номер 7125785200:04:001:0366 (а.с. 30).

02.12.2019 позивач отримав Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з якого вбачається, що орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0366 є Товариство з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія з дня внесення запису про державну реєстрацію речового права з 04.04.2016 Приватним нотаріусом Харківського міського округу Свергуновою В.А., зі строком дії речового права - 21 (двадцять один) рік (а.с.31-33).

23.12.2019 позивач отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у формі інформаційної довідки №194490708, з якої вбачається, що 04.04.2016 приватним нотаріуссом Харківського нотаріального округу Свергуновою В.А. вчинено запис №29094329 про речове право - право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі серія та номер б/н, виданого 23.04.2015, видавник: Згода сторін: ТОВ ЛАК , ОСОБА_1 , зі строком дії речового права 21 (двадцять один) рік (а.с. 37-39).

На думку позивача, використання неналежним чином повноважень державним реєстратором, зокрема, щодо направлення запиту до органів Держземагентства про отримання інформації про зареєстровані до 01.01.2013 права на земельну ділянку, не з`ясування певних обставин призвело до прийняття помилкового рішення, яким порушено права позивача за укладеним раніше та чинним на даний час договором оренди, що стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

З предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом на захист порушеного права користування земельною ділянкою до особи, за якою зареєстровано право оренди на ту ж саму земельну ділянку, тобто, спір, який виник із майнових відносин приватноправового характеру.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 Кодексу). Залучення до справи співвідповідача чи заміна відповідача судом передбачена у статті 48 Господарського процесуального кодексу України, проте таке залучення чи заміна можлива виключно за клопотанням позивача у визначеному цим Кодексом порядку. Отже, з огляду на наведені положення Господарського процесуального кодексу України та права позивача самостійно визначати спосіб захисту свого порушеного права та пред`явлення позовних вимог до визначених позивачем відповідачів, суд розглядає справу за участі даних учасників справи з наведених позивачем підстав.

Правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України (у ред. 2010 року, з часу виникнення відносин з оренди), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (стаття 126 Земельного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 17, 18 Закону України Про оренду землі (у редакції 2010 року) передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У статті 20 цього Закону визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Починаючи з 2004 року та до теперішнього часу правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

Частинами 3, 4 та 5 статті 3 Закону визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

16.03.2010 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України , яким статті 18 та 20 Закону Про оренду землі , статтю 6 доповнено частиною 5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що до 01.01.2012 державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок, проводиться територіальними органами земельних ресурсів, 09.12.2011 дію вказаної норми продовжено до 01.01.2013. Встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Отже, необхідність державної реєстрації права оренди земельної ділянки виникла тільки з 1 січня 2013 року, коли почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачена викладеним у новій редакції Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . В результаті введення в дію нової системи реєстрації - реєстрація правовстановлюючих документів на нерухомість (свідоцтв про право власності, державних актів, договорів оренди та ін.) замінена реєстрацією відповідних речових прав та обтяжень.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Водночас, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав (частини 3, 4 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Отже, з наведеного вбачається, що до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель.

Як встановлено судом та підтверджується наданими позивачем доказами, згідно з укладеним договором оренди, позивач за актом приймання-передачі отримав у користування спірну земельну ділянку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право власності. Як свідчить запис на тексті договору, він зареєстрований у Шполянському районному відділі ЧРФ ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис. Отже, з огляду на наведені вище вимоги законодавства, позивач у визначеному порядку набув права на користування (оренду) спірною земельною ділянкою строком на 11 років (до 30.12.2021). Протягом дії договору позивач належним чином використовував спірну земельну ділянку, щорічно сплачуючи за її оренду власнику, що підтверджується належними доказам.

Станом на момент укладення договору діяв Порядок ведення Поземельної книги, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021. Цей Порядок визначав процедуру ведення за формою згідно з додатком Поземельної книги - документа, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб`єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь. Поземельна книга є власністю держави (пункт 1 Порядку №1021).

У пункті 6 та 8 вказаного Порядку №1021 зазначено, що поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви та відповідних документів, що передбачені пунктом 13-3 цього Порядку.

Поземельна книга вважається відкритою після зазначення кадастрового номера земельної ділянки і дати її відкриття на титулі Поземельної книги, що завіряється підписом посадової особи, скріпленим печаткою територіального органу Держкомзему.

На титулі також зазначаються найменування територіального органу Держкомзему та попередній і наступний кадастрові номери земельної ділянки.

Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки (пункт 9 Порядку №1021).

Як вбачається з наданих учасниками справи доказами на час укладення договору оренди, ні державний акт про право власності на земельну ділянку, ні договір оренди не містять даних щодо кадастрового номеру об`єкту оренди - спірної земельної ділянки. Разом з тим, як зазначено у листі Шполянського районного відділу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 29.11.2019 земельна ділянка площею 5,9719 га, яка знаходиться в адміністративних межах Матусівської сільської ради, Шполянського району Черкаської області, і яка належала громадянину ОСОБА_1 мала кадастровий номер 7125785200 :04:005:0704, який був змінений у зв`язку із зміною нумерації кадастрових зон та/або кварталів.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка мала кадастровий номер, то враховуючи наведені вище положення Порядку №1021 така земельна ділянка була зареєстрована територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням, і відповідно на неї була відкрита Поземельна книга.

Разом з тим, у цьому листі відсутні дані щодо дати присвоєння старого та нового кадастрових номерів спірній земельній ділянці та зазначено, що відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру 23.04.2015. На вказану у листі дату (23.04.2015) Порядок №1021 втратив чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок №1051).

Відповідно до пунктів 26, 29 Порядку №1051, система кадастрової ідентифікації об`єктів Державного земельного кадастру є єдиною на всій території України. Ідентифікатором земель у межах державного кордону, земель у межах територій адміністративно-територіальних одиниць, обмежень у використанні земель у Державному земельному кадастрі є їх обліковий номер. Ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер.

Кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку, передбачене у пункті 116 Порядку №1051 та здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

У разі коли до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про зареєстровану раніше земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості (зміни до них) вносяться до неї після її відкриття відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення:

1) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

2) нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

3) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку (пункт 117 Порядку №1051).

Вказаним Порядком №1051 визначено також випадки та порядок державної реєстрації земельної ділянки. Так, згідно з пунктом 107 цього Порядку, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку. У пункті 109 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Водночас, як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, підставою здійснення державної реєстрації зазначено - Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 17.03.2015. Тобто, даний витяг не містить жодної з наведених вище підстав для проведення реєстрації земельної ділянки, яка мала кадастровий номер, тобто вже повинна була бути зареєстрована і відповідно будь-які зміни пов`язані зі зміною її кадастрового номера, повинні бути відображені або у Поземельній книзі або у разі, якщо Поземельна книга не відкривалася, такі відомості (зміни до них) повинні бути внесені до неї після її відкриття відповідно до пунктів 49 - 54 Порядку №1051.

Всупереч наведеним положенням відомості (зміни до них) про зареєстровану спірну земельну ділянку не були внесені до Державного земельного кадастру, що і стало причиною того, що єдиною інформацію, яка міститься у Земельному кадастрі щодо спірної земельної ділянки є дані, які внесені до кадастру тільки після 23.04.2015.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону.

Порядок проведення державної реєстрації прав визначено у статті 18 Закону, а також Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868.

Пунктами 8 та 13 цього Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, заяву. Разом із заявою заявник подає необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до пункту 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

Положеннями статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

У свою чергу, пунктом 95 Порядку передбачено, що державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про:

державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав;

обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав;

обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін`юст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Як вбачається з наданих відповідачем (приватним нотаріусом) документів, представником Товариства з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія були подані документи: договір оренди №11 від 09.12.2015, Акт визначення меж земельної ділянки в натурі, Акт приймання-передачі об`єкта оренди за договором, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Водночас, останній не повідомив, що вказана земельна ділянка, хоча і з іншим кадастровим номером знаходиться у користуванні третьої особи, згідно з договором оренди, який укладений у 2010 році між позивачем та громадянином ОСОБА_1 . Отже, на момент проведення реєстраційних дій нотаріуса, а саме 04.04.2016 право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7125785200:04:001:0366 площею 5,9719 га вже було зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що державний реєстратор у силу свого правового статусу не може сліпо слідкувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот об`єктів нерухомого майна й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Наведене відповідає засадам державної реєстрації прав, закріпленим статтею 3 Закону, зокрема, частини 1 цієї норми, яка обумовлює, що держава гарантує об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Тобто, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що до повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Крім того, саме зазначені положення Закону встановлюють межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

Суд зазначає, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до вимог частини 1 статті 26 Закону записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, встановлені у ході судового розгляду справи обставини у сукупності із проведеним аналізом норм права свідчать про те, що внесення відповідачем (приватним нотаріусом) запису №29094329 від 04.04.2016 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0366 площею 5,9719 га було проведено без врахування наявного речового (права оренди) права позивача на цю ділянку.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0366 на підставі договору оренди землі від 09.12.2015 №11, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія та ОСОБА_1 : індексний номер: 29094329 від 04.04.2016 17:40:51 підлягає до скасування.

Щодо позовних вимог до Товариство з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія , то суд вважає за необхідне зазначити. На момент укладення товариством договору оренди землі від 09.12.2015 №11 з ОСОБА_1 , відповідачу було відомо про те, що вказана спірна ділянка перебуває у користуванні позивача, оскільки позивач вказує на те, що земельна ділянка ним обробляється та не вибувала з його користування.

З наданих учасниками справи доказів, суду не вдалося встановити, (оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія не скористалося своїм правом на подання відзиву та доказів проти вимог позивача), яким саме чином відбулася передача спірної ділянки відповідачу від її власника (за актом приймання-передачі), оскільки до цього часу вказана спірна ділянка знаходиться у юридичному та фактичному користуванні позивача і не поверталася власнику, оскільки строк дії договору оренди не закінчився. Водночас, вчинення таких дій свідчить про те, що укладаючи вказаний договір та вчиняючи дії з реєстрації права оренди відповідач не міг не знати про те, що ці дії порушують права позивача.

Відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, наведені правові норми суд прийшов до висновку, що оскільки суд скасував рішення державного реєстратора приватного нотаріуса про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, то вимога позивача припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія ради право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0366 є похідною від першої, тому також підлягає до задоволення.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині 9 цієї статті наведено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, то сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу. Суд враховує той факт, що вказаний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія , тому покладає ці витрати саме на нього у сумі 4204,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Свергунової Вікторії Андріївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0366 на підставі договору оренди землі від 09.12.2015 №11, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія та ОСОБА_1 : індексний номер: НОМЕР_6 від 04.04.2016 17:40:51.

Припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія (вул.Заводська, 17, с.Лебедин, Шполянський район, Черкаська область, 20635, ідентифікаційний код 38009235) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:001:0366.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лебединська аграрна компанія (вул.Заводська, 17, с.Лебедин, Шполянський район, Черкаська область, 20635, ідентифікаційний код 38009235) на користь Сільськогосподарського приватного підприємства Павлівське (вул.Івана Богуна, 1, с.Матусів, Шполянський район, Черкаська область, 20630, ідентифікаційний код 36037009) 4 204,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписане 22.05.2020.

Суддя О.І. Кучеренко