Постанова

від 21.05.2020 по справі 804/16498/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №804/16498/15

адміністративне провадження №К/9901/27700/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Барановського Р.А. від 04 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гімона М.М., суддів Чумака С.Ю., Юрко І.В. від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство АрселорМіттал Кривий Ріг (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року №0000565103 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 908997,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 454498,50 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є передчасним та протиправним, оскільки винесено на підставі неузгоджених грошових зобов`язань.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач з дотриманням вимог законодавства відобразив в декларації з ПДВ за травень 2015 року суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів та заявив її до бюджетного відшкодування у поточному звітному (податковому) періоді. Обов`язок же врахування при заповненні цієї декларації результату попередньої перевірки, за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2015 року №0000405103, за висновком судів, у Товариства відсутній, адже сума від`ємного значення ПДВ у розмірі 908996,69 грн., яка була зменшена контролюючим органом згідно з цим рішенням, не набула статусу узгодженої у зв`язку із незакінченням процедури судового оскарження такого рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, адже не надано правової оцінки тому, що Товариством при формуванні податкової звітності за травень 2015 року не враховано результатів попередньої перевірки (акт від 19 червня 2015 року №4/28-01-51-03/24432974), у ході проведення якої контролюючий орган дійшов висновку про наявність підстав для зменшення від`ємного значення з ПДВ, чим порушено приписи вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статі 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Інших доводів, зокрема, стосовно мотивів, які покладені в основу рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга не містить.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з ПДВ за травень 2015 року, за результатами якої складено акт від 22 липня 2015 року №9/28-01-51-03/24432974, у якому встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статі 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 908997,00 грн.

У акті перевірки зазначено, що позивачем при заповненні показників декларації з ПДВ за травень 2015 року не враховано висновків попередньої перевірки, викладених в акті від 19 червня 2015 року №4/28-01-51-03/24432974 щодо завищення суми від`ємного значення ПДВ в уточнюючому розрахунку до декларації за березень 2015 року по ряду контрагентів, зокрема і по ТОВ ТБ Брянківська компанія (код 39264809) та ТОВ ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ (код 37912002), у зв`язку з чим було прийнято податкове повідомлення рішення від 06 липня 2015 року №0000405103 та зменшено від`ємне значення ПДВ на 908996,69 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 цього Кодексу).

За змістом положень пункту 56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно із пунктом 56.15 статті 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином права та обов`язки платника податків щодо сплати податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, виникають лише після закінчення процедури адміністративного та судового оскарження рішення контролюючого органу про нарахування такого зобов`язання та його узгодження.

При цьому податкове законодавство не містить заборони на декларування від`ємного значення та включення в повному обсязі його розміру до податкового кредиту в наступному податковому періоді з підстав неврахування висновків податкового органу, які не набули статусу обов`язкових до закінчення процедури оскарження рішення контролюючого органу про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 лютого 2018 року по справі №808/4423/15 та від 03 травня 2018 року по справі №808/1278/16.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2015 року, а також правомірності нарахування залишків сум від`ємного значення звітних (податкових) періодів до 01 лютого 2015 року, які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку за декларацією з ПДВ за березень 2015 року, результати якої оформлено актом від 19 червня 2015 року №4/28-01-51-03/24432974.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2015 року №0000405103, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 908996,69 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2015 року по справі №804/13003/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, позов Товариства задовольнив; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 06 липня 2015 року №0000405103 в частині суми 908996.69 грн.

Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, що на час подання позивачем податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року та проведення її камеральної перевірки процедура судового оскарження податкового повідомлення - рішення від 06 липня 2015 року №0000405103 не була завершена та визначені ним грошові зобов`язання не набули статусу узгоджених, висновок судів попередніх інстанцій про протиправність зменшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням розміру від`ємного значення суми ПДВ, заявленої Товариством до бюджетного відшкодування у декларації за травень 2015 року, ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду