Постанова

від 21.05.2020 по справі 813/4889/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №813/4889/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4072/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року (суддя Дем`яновський Г.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року (головуючий суддя Затолочний В.С., судді: Каралюс В.М., Матковська З.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року Публічне акціонерне товариство ДТЕК Західенерго (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 року №0000073200/7309, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 128107,39 грн., в тому числі 102481,12 грн. за основним платежем та 25626,28 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), та №0000063200/7308, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 556134,44 грн., в тому числі 431084,12 грн. за основним платежем та 125050,32 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Суди встановили, що в період з 25.03.2013 по 12.04.2013 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань повноти декларування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов`язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ТзОВ Електромаш (ЄДРПОУ 32286915) за період з 01.04.2010 по 30.04.2010; ТзОВ Тексімпорт (ЄДРПОУ 35987165) за період з 01.07.2010 по 31.07.2010; ПП Агроспецтехніка Н09 (ЄДРПОУ 36699569) за період з 01.08.2010 по 30.08.2010; Західний спеццентр (ЄДРПОУ 207908895) за період з 01.11.2010 по 30.11.2010; ТзОВ ЗМТК (ЄДРПОУ 37056519) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010; ТзОВ Мозаік технолоджи (ЄДРПОУ 37100359) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011; ТОВ Агротехпоставка (ЄДРПОУ 32561147) за період з 01.06.2011 по 30.06.2011; ВАТ Будівельно-монтажна фірма Стрийбуд (ЄДРПОУ 1272077) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011; ТзОВ СТЦ охоронні системи (ЄДРПОУ 35810038) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012; ТОВ Геліконт (ЄДРПОУ 35803413) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012; ТзОВ НТК Мегатрейдінг (ЄДРПОУ 36906731) за період з 01.09.2012 по 31.09.2012; ТзОВ Техенергосервіс (ЄДРПОУ 32327563) за період з 01.06.2012 по 31.07.2012; ТзОВ Анкомтех сервіс (ЄДРПОУ 38337980) за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 та по питанню повноти декларування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв`язку із встановленими розбіжностями за періоди з 01.02.2010 по 31.07.2010, з 01.09.2010 по 31.12.2010, з 01.03.2011 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 26.04.2013 року № 270/32-00/23269555, в якому встановлено порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 102481,12 грн., в тому числі: ІІІ кв. 2010 року 8 294,75 грн., ІV кв. 2010 року 281,25 грн. та IV кв.2012 року 93905,11грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97-ВР ), пункту 14.1.181 статті 14, пункту 185.1 статті185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2,198.3,198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 431084,12 грн., в тому числі за квітень 2010 року 3324,00 грн., липень 2010 року 3311,80 грн., серпень 2010 року 6000,00 грн., листопад 2010 року 14715,17 грн., грудень 2010 року 114000,00 грн., березень 2011 року 280,00 грн., червень 2011 року 110030,00 грн., березень 2012 року 1470,00 грн., липень 2012 року 65998,16 грн., жовтень 2012 року 99288,32 грн., листопад 2012 року 12666,67 грн.

У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із зазначеними контрагентами без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це неподанням до перевірки деяких документів по контрагентам ТзОВ Електромаш , ТзОВ Тексімпорт , ТзОВ ЗМТК , ТзОВ Мозаік технолоджи , ТОВ Агротехпоставка (свідоцтв та сертифікатів відповідності, документів, що підтверджують транспортування товару, актів приймання-передачі ). Крім того, зазначав, що здійсненими заходами з податкового контролю по контрагентам, у тому числі у вигляді актів про неможливість проведення зустрічної звірки, не встановлено наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, а також реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання що, як вважає відповідач, свідчить про відсутність здійснення господарських операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 №0000063200/7308 та №0000073200/7309.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність операцій з контрагентами щодо поставки товарів, виконання підрядних робіт та робіт по ремонту бульдозерів й подальше використання придбаного товару (робіт/послуг) у власній господарській діяльності платника, а відтак Товариство правомірно сформувало валові витрати та включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.09.2014 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, послався на те, що операції між позивачем та його контрагентами безпідставно розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, адже первинні документи, які б містили інформацію про господарські операції, не були подані до перевірки у повному обсязі. Крім того, про невиконання спірних взаємовідносин свідчить відсутність у контрагентів необхідних умов та ресурсів для здійснення господарських операцій.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Так, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період до 01 квітня 2011 року регулювалися Законом №334/94-ВР.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону №334/94-ВР до валових витрат відносяться будь-які витрати зі страхування, зокрема, ризиків транспортування продукції платника податку, майна платника податку, кредитних та інших ризиків платника податку, пов`язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору.

З 01 квітня 2011 року спірні правовідносини з приводу формування позивачем валових витрат почали регулюватися положеннями ПК України, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 якого (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначав витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Що ж до правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року, останні регулювалися Законом №168/97-ВР.

Об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Разом з тим, підпунктами 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що Товариством було укладено ряд договорів:

- з ТзОВ Техенергосервіс договір підряду № 02-ТМ 0144\12 від 13.04.2012, за умовами якого Підрядник (ТзОВ Техенергосервіс ) зобов`язується виконати капітальний ремонт кріплення стінових панелей, заробляння міжпанельних швів зовнішніх стін головного корпусу 111-черги ДТЕС ДТЕК Добротвірської ТЕС.

В підтвердження виконання умов договору надано копію ліцензії серії АА № 657688 , видану ТзОВ Техенергосервіс на право проведення будівельних робіт згідно переліку, акти приймання виконаних будівельних робіт за червень-липень 2012 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень-липень 2012 року, платіжні доручення №4666 від 12.07.2012, №5659 від 13.08.2012, аркуш погодження. Контрагентом на адресу позивача виписані податкові накладні №4 від 27.06.2012, №1 від 31.07.2012;

- з ТзОВ Електромаш договір поставки №318 від 17.04.2010, за умовами якого Постачальник (ТзОВ Електромаш ) зобов`язується поставити позивачу товар (електрощитки, зазначені в специфікаціі).

Фактична поставка товару за цим договором, як встановлено судами, підтверджується специфікацією від 17.04.2010, накладною № 5 від 23.04.2010, податковою накладною №6 від 23.04.2010, прибутковим ордером №88 від 30.04.2010, паспортами та сертифікатами на електрощитки;

- з ТзОВ Техсімекспорт договір поставки №486 від 14.06.2010, за яким Постачальник (ТзОВ Техсімекспорт ) зобов`язується поставити Товариству автоматичні вимикачі згідно специфікації.

Про виконання умов даного договору, як встановлено судами, свідчать специфікація від 14.06.2010, накладна №01507 від 15.07.2010, податкова накладна №01507 від 15.07.2010, прибутковий ордер № 118 від 27.07.2010 про передачу товару на склад;

- з ТзОВ Геліконт договір поставки № 31-61\04-2012 від 03.05.2012, відповідно до умов якого Продавець (ТзОВ Гелікон ) передає у власність Покупця (позивач) пісок природний, пісок річковий сухий згідно специфікації.

Умови договору, як констатується судами, виконано у повному обсязі відповідно до видаткових накладних №РН-0000024 від 25.07.2012, №РН-0000026 від 26.07.2012, №РН-0000027 від 28.07.2012, витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік, товарно-транспортних накладних. На адресу позивача виписані податкові накладні №29 від 25.07.2012, №30 від 26.07.2012, №33 від 28.07.2012;

- з ПП Агроспецтехніка Н09 договір №499 від 25.06.2010, за умовами якого останнє зобов`язується поставити Покупцю (позивач) товар (два трансформатори напруги), а Покупець прийняти та оплатити товар, за цінами, зазначеними в специфікації.

Виконання умов вказаного договору підтверджується накладною №02081 від 02.08.2010, витягом з журналу реєстрації довіреностей за 2010 рік, прибутковим ордером №127 від 11.08.2010, подорожнім листом №433853 вантажного автомобіля від 02.08.2010, заявкою на закупівлю трансформатора напруги від 16.06.2010, протоколами випробування трансформаторів, сертифікатами, паспортами на трансформатори. Контрагентом на адресу позивача виписано податкову накладну №02081 від 02.08.2010;

- з Західним спеццентром договір №1212 від 25.10.2010, відповідно до умов якого останній на своїй базі в смт Шкло провів ремонт бульдозерів, про що свідчать, як вказано судами, акти виконаних робіт №№ 6,7 від 29.11.2010. Оплату за виконані роботи проведено у безготівковій формі (платіжні доручення №№ 5341, 5342 від 15.12.2010). Позивач отримав від контрагента податкові накладні №№242, 243 від 29.11.2010;

- з ТзОВ ЗМТК договір поставки обладнання від 17.09.2010 № 116, умови якого передбачають поставку Продавцем (ТзОВ ЗМТК ) позивачу трансформаторів напруги НКФ-220 3 У кл.т.0,5.

Поставка вказаного товару була здійснена відповідно до видаткової накладної від 17.12.2010, акту приймання-передачі трансформаторів від 17.12.2010, товарно-транспортної накладної від 17.12.2010, податкової накладної №376 від 17.12.2010. Додатково досліджено судами паспорти на трансформатори напруги та свідоцтво про прийомку трансформаторів;

- з ТзОВ Мозаїк технолоджі договір купівлі-продажу № 107 від 27.01.2011, згідно з умовами якого Продавець (ТзОВ Мозаїк технолоджі ) зобов`язується передати у власність Покупця (позивач) кислоту сірчану у многогідраті у кількості 7 тон.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконання вказаного договору підтверджується видатковою накладною № 000000012 від 01.03.2011, прибутковим ордером №210 від 31.03.201, довідкою про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Контрагентом на адресу Товариства видано податкову накладну №1 від 01.03.2011;

- з ТзОВ Агротехпоставка договір поставки обладнання №07-ТТ0100/11 від 20.05.2011, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець (ТзОВ Агротехпоставка ) зобов`язується поставити Товариству вентелі, крани, клапани та подібні вироби. Найменування та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його номенклатура визначені в додатку №1 до договору (пункт 1.2 договору).

Про фактичну поставку товару за договором свідчать видаткова накладна №128 від 24.06.2011, акт приймання-передачі продукції від 30.06.2011, прибутковий ордер від 25.06.2011, податкова накладна № 28 від 24.06.2011, витяг з журналу реєстрації довіреностей, товарно-транспортна накладна №5442754 24.06.2011, сертифікат якості;

- з ТзОВ СТЦ Охоронні системи договір №03-50\169 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.03.2012, відповідно до умов якого Виконавець (ТзОВ СТЦ Охоронні системи ) бере на себе зобов`язання за рахунок коштів Замовника (позивач), згідно до наданої заявки підприємства та переліку осіб (15 чоловік), провести науково-практичний семінар з питань пожежної безпеки, надати інформаційно-консультативні послуги та забезпечити учасників інформаційно-довідковими матеріалами.

Надання обумовлених договором послуг підтверджується, як констатовано судами, протоколом угоди про договірну ціну, яким, зокрема погоджено перелік тем інформаційно-консультаційних послуг з питань пожежної безпеки, аркушем погодження до договору, актом виконання робіт, в якому наведено перелік наданих послуг, платіжним дорученням №3480 від 20.03.2012. Позивачем від контрагента отримано податкову накладну №37 від 20.03.2012;

- з ТзОВ НТК Мегатрейдинг договір №31-78\07-2012 від 17.07. 2012, умови якого передбачають, що Продавець (ТзОВ НТК Мегатрейдинг ) зобов`язується передати у власність позивача товар (автотракторні шини), ціна та якість якого зазначені в специфікації.

Обумовлений договором товар було поставлено згідно видаткових накладних №564 від 07.09.2012, №577 від 14.09.2012, товарно-транспортних накладних № 01АБ від 14.09.2012, №01АБ від 07.09.2012, акту щодо фактичної якості і комплектності, сертифікатів якості та сертифікатів відповідності. Досліджено судами витяги з журналів реєстрації довіреностей, прибутковий ордер №696 від 24.09.2012. Контрагентом видано податкові накладні №8 від 07.09.2012, № 26 від 14.09.2012;

- з ТзОВ Анкомтех сервіс договір поставки № Б-1139\2012 від 07.11.2012, предметом якого є передача у власність позивача товару (двигуна К661М).

Контрагентом, як встановлено судами, було здійснено поставку передбаченого договором товару, про що свідчать видаткова накладна № 2804 від 28.11.2012, акт приймання-передачі від 28.11.2012, паспорт на дизель К-661 М 2 або дизель -генератор, в якому містяться відомості про технічні властивості двигуна, комплектацію, свідоцтво про прийомку, консервацію та упаковку, податкова накладна №2804 від 28.11.2012.

Виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстрований платниками ПДВ.

Використання позивачем придбаного товару (робіт/послуг) у власній господарській діяльності підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, протоколами випробування, прибутковими ордерами.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Загалом, як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій Товариства із ТзОВ Електромаш , ТзОВ Тексімпорт , ПП Агроспецтехніка Н09 , Західний спеццентр, ТзОВ ЗМТК , ТзОВ Мозаік технолоджи , ТОВ Агротехпоставка , ВАТ Будівельно-монтажна фірма Стрийбуд , ТзОВ СТЦ охоронні системи , ТОВ Геліконт , ТзОВ НТК Мегатрейдінг , ТзОВ Техенергосервіс , ТзОВ Анкомтех сервіс . Разом з тим, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Посилання ж відповідача на неподання до перевірки деяких документів (свідоцтв та сертифікатів відповідності, документів, що підтверджують транспортування товару, актів приймання-передачі), з приводу яких, як констатовано судами, представником позивача надано пояснення щодо перебування таких на виробничих об`єктах (теплових електростанціях), не можуть бути достатнім аргументом для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальниками.

Підсумовуючи викладене, суди прийшли до висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду