Постанова

від 22.05.2020 по справі 520/14030/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2730/20

Номер справи місцевого суду: 520/14030/19

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Сегеди С.М., Гірняк Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Васильків О.В., -

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (надалі АТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 12039,10 грн. та судові витрати.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ ПриватБанк з заявою №б/н від 20.09.2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку , які викладені на сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Позивач відповідно до умов договору виконав свої зобов`язання по наданню кредитних коштів, однак відповідачем умови договору не виконуються, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2019 року у задоволені позову АТ КБ ПриватБанк відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на те, що судом недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк зазначає, що суд відмовляючи у задоволені позову за відсутністю для цього підстав, щодо стягнення кредитної заборгованості, процентів та пені, помилково зазначив, що укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов`язання стосовно його виконання, тобто є доведеним факт укладання між сторонами кредитного договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та правил надання банківських послуг, що судом до уваги взято не було, також суд безпідставно в оскаржуваному рішенні суду послався на висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 03 липня 2019 року.

Відзиву до суду надано не було.

У відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 20.09.2012 року звернулась до АТ КБ ПриватБанк з Анкетою-Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

З наданої до суду на підтвердження доводів позовних вимог Анкети-Заяви, вбачається, що в неї зазначені персональні дані відповідача щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, відомості щодо освіти, сімейного стану та місця роботи, дата та підпис. При цьому в заяві не вказано намір ОСОБА_1 оформити на своє ім`я будь-яку платіжну карту та розмір бажаного кредитного ліміту не надається можливим визначити через неналежну якість наданої копії заяви.

Інших умов договору вказана заява також не містить.

Окрім того на підтвердження позовних вимог суду надано:

- Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна .

- Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.05.2019 року становить 12039,10 грн. та складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 672,96 грн.; нарахованої пені за прострочене зобов`язання в розмірі 7816,66 грн.; заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. в розмірі 2500,00 грн. та заборгованістю по судовим штрафам в розмірі 1049,48 грн.

Відмовляючи у задоволені позову АТ КБ ПриватБанк про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що на підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ ПриватБанк Анкету-Заяву відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна ; витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку; копію паспорта відповідача; відомості з ЄДРПОУ; копії банківської ліцензії та витягу з Статуту.

З вказаної заяви відповідача ОСОБА_1 вбачається, що остання не містить будь-яких даних про видачу кредитної картки, строку її дії, надання кредитних коштів, строку повернення кредиту тощо. Крім того, в заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Судом також вірно зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.

Також, в матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту. При цьому в позовній заяві позивачем вказано кредитний ліміт в розмірі 800,00 грн., встановлення якого також нічим не підтверджено.

Висновки суду про те, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві, яка безпосередньо підписана позичальником обгрунтовані.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

У зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ПриватБанк дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону Про захист прав споживачів про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Судом першої інстанції, при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, однак позивачем на підтвердження доводів позовних вимог не був доведений факт укладення кредитного договору, на умовах зазначених в позовній заяві, а тому суд на законних підставах відмовив АТ КБ ПриватБанк у задоволені позову.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк про те, що суд відмовляючи у задоволені позову за відсутністю для цього підстав, щодо стягнення кредитної заборгованості, процентів та пені, помилково зазначив, що укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов`язання стосовно його виконання, тобто є доведеним факт укладання між сторонами кредитного договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та правил надання банківських послуг, що судом до уваги взято не було, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач доказів на підтвердження доводів позовних вимог, а також доводів апеляційної скарги про те, що між сторонами дійсно був укладений кредитний договір, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, а також, що вона була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг до суду не надав.

Доводи про те, що суд безпідставно в оскаржуваному рішенні суду послався на висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 03 липня 2019 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (стаття 263 ЦПК України).

Апеляційний суд звертає уваги, що у заяві позичальника процентна ставка не зазначена та у підписаній сторонами заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк - залишити без задоволення.

Заочне рішенняКиївського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 22 травня 2020 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Л.А. Гірняк