Постанова

від 21.05.2020 по справі 581/396/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року

м.Суми

Справа №581/396/19

Номер провадження 22-ц/816/887/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Руслан

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 28 січня 2020 року, ухваленого у складі судді Бутенка Д.В. у смт Липова Долина Сумської області, повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Руслан

про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом і свої вимоги мотивувала тим, що її батьку ОСОБА_2 на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії Р2 № 675949 та серії Р3 № 725246, виданих 17 грудня 2002 року Лучанською сільською радою Липоводолинського району Сумської області належали дві земельні ділянки

07 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Руслан укладено договір оренди землі №2, який зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської філії ДП Центр ДЗК 21 лютого 2007 року.

Позивачка набула право власності на вказані земельні ділянки площею 2,2465 га (кадастровий номер 5923282800:01:003:0075), площею 0,4582 га (кадастровий номер 5923282800:01:002:0198) у порядку спадкування за законом після смерті батька .

У серпні 2018 року позивачка дізналася про існування Додаткових угод від 16 серпня 2016 року до договору оренди землі № 2 від 07 вересня 2006 року, укладених від її імені, але які вона не підписувала.

Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними додаткові угоди від 16 серпня 2016 року до договору оренди землі № 2 від 07 вересня 2006 року щодо земельної ділянки площею 2,2465 га (кадастровий номер 5923282800:01:003:0075) та земельної ділянки площею 0,4582 га (кадастровий номер 5923282800:01:002:0198).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 28 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Визнано недійсною додаткову угоду від 16 серпня 2016 року до договору оренди землі №2 від 07 вересня 2006 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Руслан щодо земельної ділянки площею 2,2465 га, кадастровий номер 5923282800:01:003:0075, розташованої на території Лучанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, зареєстровану 24 грудня 2016 року державним реєстратором КП Архітектурно-планувальне підприємство Роменської районної ради Сумської області Скибою О.О., номер запису про інше речове право - 18372830.

Визнано недійсною додаткову угоду від 16 серпня 2016 року до договору оренди землі №2 від 07 вересня 2006 року укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Руслан щодо земельної ділянки площею 0,4582 га, кадастровий номер 5923282800:01:002:0198, розташованої на території Лучанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, зареєстровану 24 грудня 2016 року державним реєстратором КП Архітектурно-планувальне підприємство Роменської районної ради Сумської області Скакун О.С., номер запису про інше речове право - 18377678.

Стягнуто з ТОВ Агрофірма Руслан на користь ОСОБА_1 3018 грн 64 коп. повернення судових витрат, з них 768 грн 40 коп. повернення судового збору, 2250 грн 24 коп. витрат за проведену судово-почеркознавчу експертизу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ Агрофірма Руслан подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції безпідставно не врахував, що суперечлива та непослідовна позиція позивачки є підтвердженням її обізнаності про існування оспорюваних угод, які належним чином виконувались сторонами з 2016 року. Відповідач стверджує, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало те, що орендар не надав їй додаткові блага не обумовлені договором оренди, але щодо яких була усна домовленість, що також є підтвердженням її обізнаності про укладені додаткові договори. Звертає увагу на те, що справа №145/2047/16-ц, предметом спору у якій є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з СФГ Терра , на тій підставі, що вони підписані не орендодавцем, а іншою особою, але щороку орендодавець отримував орендну плату та матеріальну допомогу, передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовної практики у подібних спорах.

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк ОСОБА_1 не надала.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів цивільної справи вбачається, що 07 вересня 2006 року ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Руслан уклали договір оренди землі № 2, відповідно до умов якого ОСОБА_2 (орендодавець) передав ТОВ Агрофірма Руслан (орендарю) земельну ділянку площею 2,71 га (з яких рілля - 2,25 га, сіножаті - 0,46 га), розташовану на території Лучанської сільської ради, строком на 5 років.

Договір зареєстровано у Липоводолинському районному відділенні Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК 21 лютого 2007 року за №04.07.631.00494 (а.с. 12-13).

01 січня 2007 року сторонами зазначеного договору укладено угоду про зміни і доповнення до договору оренди землі № 2 від 07 вересня 2006 року, якою змінено розмір орендної плати шляхом збільшення останньої до 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі (а.с. 14).

26 лютого 2007 року орендарем та орендодавцем підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, що надається в оренду терміном на 5 років (а.с. 15).

01 серпня 2008 року сторонами договору оренди укладено угоду №2 про зміни і доповнення до договору оренди землі № 2 від 07 вересня 2006 року, згідно з якою змінено строк дії договору до 10 років, з правом продовження дії даного договору на таких же умовах у разі відсутності письмового повідомлення однієї із Сторін про припинення дії договору не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору, розмір орендної плати визначений у розмірі 1,5% від грошової оцінки землі, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, орендна плата вноситься один раз на рік до 01 листопада поточного року, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається після збору урожаю за умови ухилення орендаря від своєчасної виплати орендної плати у розмірі визначеному даним договором. Угода зареєстрована у Липоводолинському районному відділенні Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК 25 червня 2009 року за № 040963100651 (а.с. 16).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки площами 2,2465 га (кадастровий номер 5923282800:01:003:0075 га) та 0,4582 га (кадастровий номер 5923282800:01:002:0198), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Лучанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, перейшло до його доньки ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом, речові права на успадковані земельні ділянки зареєстровано за позивачкою 18 червня 2014 року (а.с. 8, 9,10, 11).

16 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Руслан уклали дві додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 07 вересня 2006 року, згідно з якими плата за оренду двох земельних ділянок становить 10 % від їх нормативної грошової оцінки, термін дії договору встановлено до 31 грудня 2025 року, визначені умови поновлення договору на новий строк, продовження його дії. Права оренди за цими додатковими угодами зареєстровані 24 грудня 2016 року КП Архітектурно-планувальне підприємство Роменської районної ради Сумської області за номерами 18372830 та 18377679 відповідно (а.с. 17-20).

16 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала директору ТОВ Агрофірма Руслан заяву з проханням підписати направлені нею додаткові угоди про припинення дії угод від 16 серпня 2016 року, які вона особисто не підписувала, і договору від 07 вересня 2006 року в цілому, так як вона самостійно буде господарювати на своїй землі (а.с. 21).

13 вересня 2018 року ТОВ Агрофірма Руслан повідомило заявницю про те, що 16 серпня 2016 року була складена і підписана нею додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 07 вересня 2006 року, згідно з якою нею отримується орендна плата в повному обсязі, а термін дії договору оренди визначено до 31 грудня 2025 року (а.с. 22).

Протягом 2016-2018 року ТОВ Агрофірма Руслан виплачувало ОСОБА_1 орендну плату за користуванням земельними ділянками (а.с.44-53).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи Сумського науково-дослідного експерно-криміналістичного центру МВС України від 27 листопада 2019 року підписи від імені ОСОБА_1 у додаткових угодах до договору оренди земельних ділянок від 07 вересня 2006 року площами 2,2465 га (кадастровий номер 5923282800:01:003:0075) та 0,4582 га (кадастровий номер 5923282800:01:002:0198) від 16 серпня 2016 року - 2 підписи, що розташовані у рядку / ОСОБА_1 / 16 серпня 2016року , у графі Орендодавець , рядку / ОСОБА_1 / , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 128-140).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (статті 14 Закону України Про оренду землі ).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону України Про оренду землі ).

Положеннями частини першої статті 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що оспорювані додаткові угоди, укладені від імені ОСОБА_1 , підписані не нею, а іншою особою, отже були укладені без волевиявлення ОСОБА_1 , у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про недійсність зазначених договорів на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого задовольнив позов ОСОБА_1 .

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про належне виконання сторонами умов додаткових договорів, як такі, що були предметом дослідження суду першої інстанції, розглянуті та оцінені місцевим судом з дотриманням норм процесуального права .

Як було встановлено судом договір оренди землі № 2 від 07 вересня 2006 року був укладений батьком позивачки ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Руслан строком на 5 років (а.с. 12-13).

01 серпня 2008 року сторонами договору оренди укладено угоду №2 про зміни і доповнення до договору оренди землі № 2 від 07 вересня 2006 року, згідно з якою змінено строк дії договору до 10 років, з правом продовження дії даного договору на таких же умовах у разі відсутності письмового повідомлення однієї із Сторін про припинення дії договору не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору (а.с. 16).

З огляду на визначений договором оренди порядок продовження строку його дії, з урахуванням змін від 01 серпня 2008 року, позивачка не мала підстав для сумнівів у тому, що орендну плату протягом 2016-2018 вона отримує саме на виконання договору, укладеного батьком.

За встановлених обставин доводи відповідача про добросовісне виконання сторонами додаткових угод від 2016 року не знайшли свого підтвердження.

Твердження апеляційної скарги про прийняття до розгляду Великої Палати Верховного Суду справи №145/2047/16-ц, предметом спору у якій є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, не належить до тих підстав з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про зміну або скасування оскаржуваного рішення суду, а тому відхиляється апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду по суті спору також не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Руслан залишити без задоволення.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 28 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 22 травня 2020 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В.І.Криворотенко

С.Г. Хвостик