Постанова

від 20.05.2020 по справі 911/2774/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2020 р. Справа № 911/2774/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк та Товариства з обмеженою відповідальністю Антор-Експо

на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2020 (суддя Христенко О.О.)

у справі № 911/2774/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Антор-Експо

про стягнення 135485,45 грн.

за участю секретаря судового засідання Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- АТ Комерційний банк Приватбанк : Олейнік Н.О., довіреність №6813-К-О від 04.11.2019;

- ТОВ Антор-Експо : Сторожук О.С. адвокат, посв. №КВ 3036/10 від 16.12.2015;

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (надалі АТ КБ Приватбанк /позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Антор-Експо (надалі ТОВ Антор-Експо /відповідач) 135485,45 грн., з яких: 34741,47 грн. - заборгованість за кредитом, 45757,41 грн. - заборгованість за відсотками, 54986,57 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором).

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором від 17.12.2014, укладеним у формі заяви про відкриття поточного рахунку від 17.12.2014 та заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 17.12.2014, згідно з якою, відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.2020 позов задоволений частково, присуджено до стягнення з відповідача 34741,47 грн. заборгованості за кредитом, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що у зв`язку із підписанням відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, між сторонами у справі виникли кредитні відносини. Згідно з вказаною заявою, позивачем встановлено відповідачу на рахунок № НОМЕР_1 кредитний ліміт овердрафту в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується довідкою про розмір встановлених кредитних лімітів, яка наявна в матеріалах справи. Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу кредиту у розмірі 50000,00 грн. та факт часткового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення кредитних коштів, а тому сума неповернутих кредитних коштів у розмірі 34741,47 грн. підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку в заявленому до стягнення позивачем розмірі. Вимога про стягнення з відповідача пені та заборгованості за відсотками задоволенню не підлягає, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який міститься в матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому неможливо вважати його частиною кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Заяви. При цьому місцевий господарський суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у стягненні з відповідача процентів за користування кредитними коштами та пені, подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати у вказаній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити. В обґрунтування підстав апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач стверджує, що місцевим господарським судом не враховано положень Умов та правил надання банківських послуг, до яких відповідач приєднався, підписавши заяву від 17.12.2014, і в яких саме встановлений розмір відсотків за користування кредитними коштами та розмір пені.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятим господарським судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. В обґрунтування підстав апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права; стверджує, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу кредиту за заявою від 17.12.2014, доказів щодо часу виникнення заборгованості у відповідача за кредитом, а надана позивачем довідка не свідчить ані про наявність боргу, ані про періоди прострочення і не відповідає вимогам статей 73, 76-79 ГПК України; про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем не може свідчити акт звірки заборгованості від 25.09.2019, оскільки він підписаний лише позивачем, так само як і наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки він складений в односторонньому порядку позивачем. Отже, як стверджує скаржник, позивач не надав належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України на підтвердження отримання позичальником будь-яких коштів, дати отримання позичальником коштів за заявою від 17.12.2014, а відтак і існування заборгованості у розмірі 34741,47 грн., на що місцевий господарський суд увагу не звернув. Крім того, просив судові витрати у розмірі 18048,43 грн. стягнути з позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Позиції учасників справи.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ Приватбанк ; розгляд справи призначено на 02.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Антор-Експо на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2020 у справі №911/2774/19; розгляд справи №911/2774/19 призначено на 02.03.2020.

13.02.2020 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому заперечується проти її задоволення.

28.02.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 розгляд апеляційних скарг було відкладено на 18.03.2020.

16.03.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 розгляд даної справи було відкладено на 06.04.2020.

24.03.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.03.2020 від АТ КБ Приватбанк надійшла заява про відмову від апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 учасників справи було повідомлено про те, що 06.04.2020 розгляд даної справи не відбудеться у зв`язку із продовженняv постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами) карантину; розгляд справи призначено на 27.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 у зв`язку із нез`явленням представників сторін розгляд справи був відкладений на 20.05.2020.

Ухвалою від 20.05.2020 колегією суддів було прийнято відмову АТ КБ Приватбанк від апеляційної скарги та закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ Приватбанк на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2020 у справі № 911/2774/19.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції, а також встановлені судом апеляційної інстанції.

17.12.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю Антор-Експо було підписано Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно з вищезазначеною заявою, відповідач приєднався до розділу 3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Крім того, 17.12.2014 відповідач підписав заяву на відкриття рахунків: поточного № НОМЕР_1 (гривня) та карткового № НОМЕР_2 (гривня).

Відповідно до п. А.2 Умов кредитний ліміт овердрафту за договором встановлюється в заявці на отримання кредиту і може змінюватися банком відповідно до Умов і правил, у тому числі для оплати витрат, передбачених пп. 3.2.4.2.14., 3.2.4.2.3.15., 3.2.4.4.8. договору. Згідно з п. А.3. Умов платежі позичальника проводяться банком в порядку, встановленому договором, в строк повернення кредиту, вказаний у заявці на отримання кредиту .

Як вказувалося вище, спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем, як стверджує позивач, свого обов`язку з повернення кредиту, отриманого відповідно до заявок відповідача від 17.12.2014 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та на відкриття рахунків.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині 1 статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1054 зазначеного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, за вказаною нормою, у сторін кредитного договору виникають відповідні зобов`язання: у банку (кредитодавця) - надати кредит, у позичальника - повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до приписів статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших фактів, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими та електронними доказами.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 статті 74 ГПК України).

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в ч. 1 статті 13 ГПК України закріплено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 статті 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 статті 13 ГПК України).

Згідно з ч. 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже позивач, звертаючись із позовом про стягнення з відповідача, зокрема, заборгованості за кредитним договором б/н від 17.12.2014, повинен подати докази на підтвердження надання відповідачеві кредиту, а також докази на підтвердження неповернення позивачем цього кредиту.

Звертаючись із позовом у даній справі, позивач, на підтвердження своїх доводів про надання кредитних коштів позивачу у розмірі 50000,00 грн. та про порушення позивачем виконання грошового зобов`язання з повернення цих коштів, надав наступні докази: акт звірки станом на 25.09.2019, заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 17.12.2014, на зворотній стороні якої міститься заява на відкриття рахунку від 17.12.2014, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, довідка про розміри встановлених кредитних лімітів із вказаним в ній розміром ліміту - 50 000,00 грн. та датою 30.04.2015, розрахунок заборгованості за договором б/н від 17.12.2014, виписку з рахунку відповідача № НОМЕР_1 з 07.12.2016 по 09.01.2017, виписку з рахунку відповідача № НОМЕР_3 з 10.01.2017 по 22.10.2019, виписку з рахунку відповідача № НОМЕР_4 з 10.01.2017 по 22.10.2019, виписку з рахунку відповідача НОМЕР_8 з 10.01.2017 по 22.10.2019.

Згідно з ч. 1 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вказувалося вище, згідно з п. А.2 Умов кредитний ліміт овердрафту за договором встановлюється в заявці на отримання кредиту і може змінюватися банком відповідно до Умов і правил, у тому числі для оплати витрат, передбачених пп. 3.2.4.2.14., 3.2.4.2.3.15., 3.2.4.4.8. договору. Пунктом А.3. Умов платежі позичальника проводяться банком в порядку, встановленому договором, в строк повернення кредиту, вказаний у заявці на отримання кредиту .

Наявні в матеріалах справи заяви від 17.12.2014, підписані в тому числі відповідачем, про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та про відкриття рахунку не містять даних про розмір кредиту чи кредитного ліміту (а.с. 14 ). Інших заяв, підписаних відповідачем, про розмір кредитного ліміту, про надання кредиту чи кредитного ліміту (в будь-якому розмірі), матеріали справи не містять. Положення пункту 3.2.4. Умов та правил надання банківських послуг, до яких, як стверджує позивач, приєднався відповідач підписанням відповідної заяви від 17.12.2014, витяг з яких міститься в матеріалах справи, також не містять розміру (суми) кредиту, а саме: 50000,00 грн., про отримання якого відповідачем стверджував позивач, у зв`язку з чим, висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до заяви про приєднання до розділу 3.2.4. Умов та правил надання банківських послуг від 17.12.2014, позивачем встановлено на поточний рахунок відповідача НОМЕР_9 кредитний ліміт овердрафту у розмірі 50000,00 грн., є таким, що не відповідає матеріалам справи.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).

Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Надана позивачем в підтвердження надання відповідачу кредиту довідка про розмір встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/191022130053 від 22.10.2019, в якій зазначений розмір ліміту 50000,00 грн. та дата 30.04.2015, також не може підтверджувати надання відповідачеві кредиту в розмірі 50000,00 грн., оскільки, вона, по-перше, не є первинним документом, який би засвідчував здійснення господарської операції, по-друге, складена, підписана та скріплена печаткою лише позивача, по-третє, з усієї інформація, що міститься у вказаній довідці, неможливо зробити висновок про те, що відповідач запитував надання кредиту у позивача і саме в такому розмірі. Таким чином висновок місцевого господарського суду про підтвердження вказаною довідкою надання позивачем відповідачу кредиту у розмірі 50000,00 грн. також не підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши наявну в матеріалах справи виписку по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ Антор-Експо за період з 07.12.2016 по 09.01.2017 (а.с. 29-30), в якій станом на 07.12.2016, на 08.12.2016, на 21.12.2016, на 22.12.2016, на 23.12.2016, 28.12.2016 в графі призначення платежу зазначено: Комісія за виконання платежів в національній валюті згідно з відкритою офертою банку б/н від 18.12.2014 ; станом на 08.12.2016, на 09.12.2016, на 10.12.2016, на 11.12.2016, на 12.12.2016, на 13.12.2016, на 14.12.2016, на 15.12.2016, 16, на 16.12.2016, на 17.12.2016, на 18.12.2016, на 19.12.2016, на20.12.2016, на 21.12.2016, на 22.12.2016, на 23.12.2016, на 24.12.2016, на 25.12.2016, на 26.12.2016, на 27.12.2016, на 28.12.2016 в графі призначення платежу зазначено: Погашення процентів по кредитному договору №KIVKLFWWH8TN від 03.08.2016 , колегія суддів робить висновок про те, що ця виписка також не підтверджує як надання позивачем відповідачу кредиту за заявою від 17.12.2014 у розмірі 50 000,00 грн., так і часткового повернення відповідачем позивачу вказаного кредиту, оскільки з неї неможливо встановити факт користування відповідачем грошовими коштами банку, наданими на підставі заяви від 17.12.2014 ; до того ж, виписка містить посилання на кредитний договір від 03.08.2016, невиконання якого відповідачем не є підставами даного позову.

Стосовно поданих позивачем інших виписок з рахунків № НОМЕР_5 (а.с. 31 ), № НОМЕР_4 (а.с. 32), № НОМЕР_7 (а.с. 33), в яких зазначена сума 34 741,47 грн. (саме ця сума вказана позивачем у позовній заяві як заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 17.12.2014), колегія суддів зазначає, що заява відповідача на відкриття рахунку у позивача від 17.12.2014, на підставі якої, зокрема, подано позов, не містить вказаних номерів рахунків, що були відкриті відповідачу у позивача відповідно до цієї заяви, тобто неможливо встановити, що вказані виписки стосуються предмету спору у даній справі, а саме: стягнення заборгованості з відповідача на підставі договору від 17.12.2014, укладеного у формі заяви від вказаної дати. До того ж, в призначеннях платежу у вказаних виписках зазначено: Вынос кредита на просрочку по договору №KIVKLFWWH8TN від 03.08.2016 та Перенесення сальдо в зв`язку зі зміною Плану рахунків , що може свідчити про наявність інших правовідносин між позивачем та відповідачем, а не тих, про які стверджує позивач у позовній заяві і які виникли на підставі кредитного договору від 17.12.2014, укладеного у формі заяв відповідача від 17.12.2014.

Стосовно поданого позивачем акта звірки станом на 25.09.2019, підписаного лише представником позивача (в акті не зазначено прізвища представника позивача), колегія суддів зазначає наступне.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак це відбувається, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб . Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб , які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність у акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості (така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №916/1727/17).

Отже, підписаний в односторонньому порядку представником позивача, прізвище якого не зазначено, акт, не є доказом, в розумінні статті 73 ГПК України, який підтверджує наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором б/н від 17.12.2014 у розмірі 34741,47 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин, зокрема, недоведення позивачем факту надання відповідачу кредиту за кредитним договором б/н від 17.12.2014, укладеного у формі заяви від вказаної дати, колегія суддів відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Оскільки, позивачем не доведено наявності у відповідача кредитного боргу, то, відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та пені за кожен день прострочення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначені судом апеляційної інстанції обставини, про які вказувалося вище, встановлені у відповідності до вимог процесуального закону, та є достатніми для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2020 підлягає скасуванню в частині задоволення позову з прийняттям нового рішення у цій частині про відмову у задоволені позову.

Судові витрати.

Враховуючи те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Антор-Експо на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2020 задоволена в частині відмови у стягненні з товариства 34 741,47 грн. заборгованості, то у відповідності до статті 129 ГПК України судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на АТ КБ Приватбанк .

Як вбачається із апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Антор-Експо , останнє просило стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк витрати на адвоката у розмірі 15 000,00 грн. До апеляційної скарги додана угода №20/01 про надання правової допомоги від 20.01.2020; ордер про надання правової допомоги серії КВ №452680 на ім`я ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3036/10.

За приписами ч. 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 статті 126 Кодексу).

У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 статті 126 Кодексу).

Згідно з ч. 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокати, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається із укладеної між відповідачем та Адвокатським бюро Олени Сторожук угоди №20/01 від 20.01.2020 Початок надання правової допомоги визначається з моменту набрання цією угодою чинності, але не раніше сплати клієнтом гонорару та надання клієнтом повного пакету документів та інформації на вимогу адвокатського бюро (пункт 2.2.1. угоди).

Згідно з п. 7.1. угоди ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Отже, системний аналіз вказаних умов угоди дає підстави дійти висновку про те, що угода набуває чинності з моменту її підписання, але не раніше сплати клієнтом гонорару .

Відповідачем або його представником не надано доказів сплати гонорару за угодою, що свідчить, виходячи із узгоджених позивачем та адвокатським бюро умов угоди, про те, що ця угода не набрала чинності, а відтак, не породжує для її сторін ні цивільних прав, ні обов`язків. Отже, вимоги апеляційної скарги про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, надану на підставі угоди про надання правової допомоги №20/01, яка не набрала законної сили, не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Антор-Експо на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2020 у справі № 911/2774/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2020 у справі № 911/2774/19 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Антор-Експо заборгованості за кредитом у розмірі 34741,47 грн. і прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2020 у справі №911/2774/19 залишити без змін.

3. У задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Антор-Експо про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Антор-Експо (03027, Київська область, Києво-Святошинський район, село Новосілки, вулиця Садова, 6, код ЄДРПОУ 31425352) судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2020 у справі №911/2774/19 у розмірі 2881,50 грн.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

6. Справу №911/2774/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.05.2020.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков