Рішення

від 20.05.2020 по справі 904/704/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2020м. ДніпроСправа № 904/704/20

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" м. Дніпро

про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 3929грн.52коп.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулось до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" з позовом про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 3929грн.52коп.

Позивач зазначає про порушення відповідачем зобов`язань зі збереження вантажу під час його доставки, направленого згідно залізничної накладної №41493271. Факт нестачі вантажу встановлений комерційним актом №450003/182/118 від 13.08.2019.

Позивач заявив клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 10.03.2020.

На адресу суду 25.02.2020 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що статтею 32 Статуту Залізниць України передбачено обов`язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов. Саме відправник був зобов`язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні. Те, що на шляху прямування вагону відбулася нестача вантажу, свідчить про те, що позивач перед навантаженням не вжив необхідних заходів щодо запобігання просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Також відповідач вважає, що необхідно дослідити не лише комерційний акт, але й акт №71 про технічний стан вагону, який був складений на станції Нижньодніпровський-Вузол 09.08.2019. Цим актом встановлено факт виявлення несправності вагону №56957186, причину виникнення несправності (несправність пов`язана з якістю виготовлення та виконання планових та непланових ремонтів вагонів в депо, на ВРЗ та ВСЗ, також з якістю підготовки вагону до перевезення) та висновок, в якому зазначено про можливість втрати, псування вантажу внаслідок вищезазначеної несправності (є зазор у люка справа по ходу над люком 35мм на 40мм, що свідчить про те, що вантажовідправник до завантаження зазори бачити міг, але заходи щодо усунення не застосував). Пошкодження маркування на поверхні вантажу не свідчить про його крадіжку від час перевезення, оскільки просипання вантажу призводить до його просідання і утворення воронки та, як наслідок, пошкодження (або відсутності) маркування на поверхні вантажу у місці воронки. Обставини втрати вантажу викладені у розділі "Д" ком/акту "450003/182/1118, який на станції призначення був підписаний представником вантажоодержувача.

Рахунок-фактура №92737668 від 06.08.2019 та специфікація №379 до договору купівлі-продажу №0103/11436 від 15.09.2014, додані до позовної заяви, на думку відповідача, не можуть бути визнані належними документами, що підтверджують вартість вантажу, оскільки надані не вантажевідправником.

Щодо суми судових витрат у відзиві зазначається, що для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний і виправданий. Враховуючи незначну складність справи, підготовка якої не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи та недоведеність затрат того часу, який вказав позивач у позовній заяві, сума у розмірі 3931,09грн., заявлена позивачем у якості гонорара адвокату, є спробою покласти на відповідача цілком неспівмірні з ціною позову витрати.

На електронну адресу суду 10.03.2020 надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Судом встановлено, що надіслане позивачем електронною поштою клопотання не містить підпису ЕЦП, отже не належить до офіційного документу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 судове засідання відкладене на 25.03.2020.

18.03.2020 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання, призначеного на 25.03.2020, на іншу дату. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на запровадження на території України карантину.

19.03.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача, в якому він просить відкласти судове засідання, призначене на 25.03.2020, на іншу дату. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на запровадження на території України карантину.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2020 підготовче засідання відкладене до 22.04.2020.

24.03.2020 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що відсутність факту складання актів перевізника на станції відправлення, станції прийняття вантажу для перевезення, означає про безпідставність покладання відповідальності на відправника вантажу. А виявлення нестачі вантажу на 8 день його транспортування, в період дії відповідальності перевізника, визначає винною особою за втрату вантажу тільки перевізника.

Позивач стверджує, що відсутність в матеріалах справи документальних доказів про приймання залізницею до перевезення пошкодженого вагону з нестачею вантажу на станції відправлення (станції прийняття вантажу), засвідчених комерційним актом та актами загальної форми, вказують на відсутність обставин, на яких гуртується позиція відповідача.

Також відповідач не погоджується зі твердженням відповідача, що документи ПАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" надані позивачем до матеріалів справи, не можуть бути визнані належними документами, якими підтверджується вартість вантажу.

Позивач зазначає, що мав взаємовідносини з ПАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" на підставі договору №0103/11436 від 15.09.2014 щодо операцій з купівлі кам`яного вугілля. Долучені документи видані позивачу постачальником - ПАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" (власником кам`яного вугілля).

Відповідач 06.04.2020 надав до суду письмові заперечення на відповідь на відзив. Відповідач стверджує, що залізниця має право, а не обов`язок перевіряти правильність відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Як вбачається з акта №71 про технічний стан вагону, який був складений на станції Нижньодніпровський - вузол 09.08.2019, встановлено факт виявлення несправності вагону №56957186. Визначено причину виникнення несправності (несправність пов`язана з якістю виготовлення та виповнення планових та непланових ремонтів вагонів в депо, на ВРЗ та ВСІ, також з якісно підготовки вагона до перевезення) та висновок в якому зазначено про можливість втрати, псування вантажу внаслідок вищезазначеної несправності (є зазор у люка справа по ходу над люком 35мм на 400мм, що свідчить про те, що вантажовідправник до завантаження зазори бачити міг, але заходи щодо усунення не зробив.

В підтвердження вартості вантажу позивачем надано рахунок-фактура №92737668 від 06.08.2019 та специфікацію №379 до договору купівлі-продажу №0103/11436 від 15.09.2014 за підписом посадової особи ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", який є постачальником вантажу, згідно зазначених документів, але не є вантажовідправником, а вантажовідправником, згідно накладної №41493271, є ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвесісервіс".

Отже, рахунок-фактура №92737668 від 06.08.2019 та специфікація №379 до договору купівлі-продажу №0103/11436 від 15.09.2014, додані до позовної заяви від 30.01.2020, не можуть бути визнані належними документами, що підтверджують вартість вантажу, оскільки надані не вантажовідправником.

15.04.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача, в якому він просить відкласти судове засідання, призначене на 22.04.2020, на іншу дату. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на запровадження на території України карантину.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2020 розгляд справи відкладений на 20.05.2020.

18.05.2020 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи №904/704/20 на строк дії карантину.

Суд відхиляє вказане клопотання, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2020 суд не визнавав явку представника відповідача обов`язковою.

Протягом судового провадження відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив та клопотання про долучення документів від 10.03.2020.

З наведеного вбачається, що відповідачу було надано можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати разом із заявами по суті усі необхідні документи.

19.05.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача, у якому він просить розглядати справу без участі його повноважного представника за наявними у матеріалах справи документами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

- укладення між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" договору купівлі - продажу сировинних, паливно - енергетичних чи матеріально - технічних ресурсів №0103/11436 від 15.09.2014;

- здійснення на адресу позивача поставки товару згідно залізничної накладної №41493271;

- здійснення позивачем оплати поставленого товару;

- факт понесення позивачем збитків заподіяних відповідачем;

- протиправність дій відповідача;

- розмір збитків та причинний зв`язок між протиправними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяною шкодою;

- наявність підстав для відшкодування позивачу збитків, заподіяних відповідачем.

Між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" був укладений договір купівлі - продажу сировинних, паливно - енергетичних чи матеріально - технічних ресурсів №0103/11436 від 15.09.2014.

Згідно специфікації №379 від 06.08.2019 (а.с.28) Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь узгоджено поставку вугілля високолеткого напівм`якого коксівного у кількості 6993,95т на загальну суму 21760024грн.85коп., в тому числі ПДВ.

Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" виставило позивачу рахунок - фактуру №92737668 від 06.08.2019 на суму 7963124грн.64коп. Відповідно до інформації з вказаного рахунку, перевезення здійснюється за накладними №4148663, 41493271, 41493263.

Рахунок - фактура №92737668 від 06.08.2019 сплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №4500024170 від 16.09.2019.

На виконання умов договору поставки на адресу позивача згідно залізничної накладної №41493271 направлено вантаж - вугілля високолетке напівм`яке коксівне.

Зі станції відправлення Чорноморська здійснено відправлення вагонів №№63660203, 53577441, 56956485, 59952986, 56275985, 53186243, 56957186, 62618632, 62649728, 61916565, 63949234, 53516100 на станцію Нижньодніпровськ - Вузол, згідно з залізничною накладною №41493271 (одержувач - ПАТ "Запоріжкокс").

На станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці складений комерційний акт №450003/182/1118 від 13.08.2019.

У розділі "Д" комерційного акту №450003/182/1118 від 13.08.2019 зазначено, що 13.08.2019 на підставі актів загальної форми станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці №53826 від 08.08.2019, №30209 від 09.08.2019 проводилось комісійне переважування вагону №56957186, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту (накладна №41493271).

За документом значиться вантаж "Вугілля кам`яне, не пойменоване в алфавіті. Високо-летуче полум`яке коксівне вугілля HOPEDALE HV SS" насипом, маркування вапняним розчином за допомогою компресорної установки, вага брутто - не вказана, тара - 21150кг, нетто - 68700кг.

При переваженні вагону в статичному режимі у присутності заст. ДС Клюєва, АРВ Кузміч, представника ВОХОР Солодовника на справних вагонних 150тн електронно тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 28.12.2018 виявилось: вага брутто - 87900кг тара за документом - 21150кг, нетто - 66750кг., що менше ваги вказаної в документі на 1950кг.

Навантаження вантажу нижче бортів на 10 см., вантаж ущільнений за допомогою катку, маркування вапном. Праворуч за рухом поїзду над 5-6 люками мається воронкоподібне поглиблення довжиною - 1,5м, шириною - 1,5м, глибиною - 0,7-1,0м. в місті поглиблення маркування порушене. В технічному відношенні вагон несправний. Праворуч за рухом поїзду у запора кришки 6 люка мається зазор шириною - 35мм довжиною - 400мм. Для запобігання подальшої втрати вантажу, зазор ущільнили за допомогою клоччя. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течії вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж якого бракує, в вагоні вміститися зміг би.

Таким чином, комерційним актом №450003/182/1118 від 13.08.2019 встановлено, що недостача вантажу у вагоні №56957186 складає 1950кг.

Позивач вважає, що недостача вантажу в спірних вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути вартість недостачі кам`яного вугілля в сумі 3929грн.52коп. (розрахунок вартості недостачі вантажу зроблено із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу), що і є причиною спору.

За результатом перевірки здійсненого розрахунку порушень не встановлено.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

Згідно п.129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року (надалі Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому мають регулюватися Статутом залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Згідно статті 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Водночас ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

У відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційним актом.

Пунктом 5 Правил перевезень вантажу у вагонах відкритого типу передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника. Для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

Як вбачається зі змісту залізничної накладної №41493271 та комерційного акту №450003/182/1118 від 13.08.2019 визначення маси вантажу у вагонах, а також навантаження здійснювалося засобами відправника, тобто ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс".

Вагон у технічному стані виявився несправним, про що підтверджується актом про технічний стан вагону №71 від 09.08.2019, комерційним актом №450003/182/1118 від 13.08.2019.

Крім того, з комерційного акту №450003/182/1118 від 13.08.2019 вбачається наявність праворуч за рухом поїзду над 5-6 люками воронкоподібного поглиблення довжиною - 1,5м, шириною - 1,5м, глибиною - 0,7-1,0м. При цьому, в місті поглиблення маркування порушене.

Факт нестачі за спірним перевезенням (у вагоні №56957186), підтверджується матеріалами справи, зокрема комерційним актом №450003/182/1118 від 13.08.2019. Як вбачається з комерційного акту №450003/182/1118 від 13.08.2019 при здійсненні комерційного переважування вантажу виявлена нестача вантажу у кількості 1950кг.

Таким чином, суд вбачає вину як відповідача, як залізниці, так і ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", як відправника вантажу в нестачі вугілля.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" підлягає шкода, завдана недостачею, в розмірі 1964грн.76коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди, завданою недостачею, в розмірі 1964грн.76коп. слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1051грн.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 118, 119, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 3929грн.52коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815; місцезнаходження: 03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237; місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108) на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (ідентифікаційний код: 00191224; місцезнаходження: 69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 4) шкоду, завдану недостачею, в розмірі 1964грн.76коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051грн.00коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 1964грн.76коп.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В судовому засіданні 20.05.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області ((з урахуванням приписів пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 25.05.2020.

Суддя Р.Г. Новікова