Рішення

від 25.05.2020 по справі 910/2275/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2020Справа № 910/2275/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс"

про стягнення заборгованості 669900, 33 грн

Суддя Усатенко І. В.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс" про стягнення 669 900, 33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором № 40004019ПВ від 04.03.2019 з оплати поставленої позивачем та спожитої відповідачем електричної енергії, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 618 715, 32 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 42 115,88 грн, інфляційні втрати у розмірі 3597,16 грн та 3% річних у розмірі 5471,97 грн.

24.02.2020 суд відкрив провадження у справі № 910/2275/20, справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на предмет позову, ціну позову та незначну складність справи, про що постановив відповідну ухвалу, в якій встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позов (15 днів з дня вручення ухвали про відкриття).

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 відповідач отримав 27.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103054110530.

06.03.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій відповідач зазначає, що заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просить постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.03.2020 залишено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження без задоволення.

30.03.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

02.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з посиланням на ст. 247 ГПК України та не врахуванням судом приписів зазначеної статті, що може призвести до порушення прав і обов`язків відповідача. Відповідач зазначає, що при визначенні вартості спожитої електроенергії позивач керувався тарифами, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а її створення згідно рішення Конституційного суду України суперечить Конституції України. В зв`язку з цим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 22.04.2020 відмовлено відповідачу у задоволенні його заяви про залишення позовної заяви без розгляду та залишено позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.04.2020 залишено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження без задоволення.

07.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про продовження розгляду справи та усунуто недоліки позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2020.

Ухвалою суду від 25.05.2020 продовжено розгляд справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, строк на подання відзиву сплинув 14.03.2020 (до набрання законної Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 20.03.2020, яким Перехідні положення ГПК України доповнено п 4), про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Однак, в заяві із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач вказав, що при визначенні вартості спожитої електроенергії керувався тарифами, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, утворення якої згідно рішення Конституційного суду України є неконституційним. А отже рішення прийняті вищезазначеним органом є нечинними, в зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України , не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їх процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України .

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

04.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Київські енергетичні послуги (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Житлосервіс (споживач), шляхом подання та підписання відповідачем Заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу, укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 40004019ПВ на умовах Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ Київські енергетичні послуги споживачу ТОВ Житлосервіс (далі - Комерційна пропозиція). Відповідачу присвоєно особовий рахунок № 40004019. Вищезазначеною заявою-приєднання до Договору датою початку постачання електричної енергії визначено 01.02.2019.

Згідно п. 1.1, 1.2 договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником та укладається Сторонами, з урахуванням статей 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом підписання Сторонами двох примірників, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у Постачальника, другий - у Споживача. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Терміни та визначення, що використовуються у цьому Договорі вживаються у значенні, передбаченому чинними нормативно-правовими актами у сфері енергетики.

Відповідно до п. 2.1, 3.1, 3.2 договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Першим розрахунковим періодом постачання електричної енергії Споживачу за цим Договором є січень 2019 року, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією. Строк дії цього Договору зазначено у розділі 13 Договору.

Згідно п. 5.1-5.5, 5.7, 5.8 договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. У разі зміни Регулятором чи з інших з незалежних від Постачальника причин базових складових ціни електричної енергії, визначених комерційною пропозицією, що призводить до збільшення ціни на електричну енергію, Постачальник може інформувати Споживача про такі зміни у рахунках за електричну енергію та/або на своєму офіційному сайті. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання якщо інше не встановлено в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору. При розрахунку пені використовуються розміри облікових ставок НБУ, що діяли у період просрочки, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.10, 5.11 договору у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, Постачальник може надавати Споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. В будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим Договором. Наявність заперечень з боку Споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно виставлених Постачальником рахунків. Постачальник не несе відповідальності у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, оперативно-господарських санкцій та будь-яких інших санкцій при використанні даних оператора системи розподілу для здійснення комерційних розрахунків зі Споживачем.

Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами. Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач. Умови цього Договору починають виконуватись з дати сплата рахунку (квитанції) Постачальника. Цей Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем таких зобов`язань (п. 13.1 договору).

До матеріалів справи долучено додаток № 2 до договору (Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги").

Згідно п. 4.1-4.3 Комерційної пропозиції 100% попередня оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяг попередньої оплати визначається шляхом множення заявленого на відповідний розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії на ціну, визначену відповідно до п. 1 комерційної пропозиції. Для цілей визначення обсягу попередньої оплати у разі відсутності фактичних Цоср та ОРЦ за попередній період, може використовуватися значення Цоср та ОРЦ за останній період, в який ці показники були визначенні. Після закінчення розрахункового періоду остаточний розрахунок (перерахунок) здійснюється за фактичним обсягом споживання електричної енергії.

Перший рахунок на передоплату, відповідно до п. 4.1 цієї комерційної пропозиці надається Споживачу протягом трьох робочих днів з моменту підписання Договору. Рахунок за фактично відпущену електричну енергію, надається Постачальником споживач не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті споживачем, протягом п`яти робочих днів з дати отримання. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п. 5.1-5.3 комерційної пропозиції).

Пунктом 7.1 комерційної пропозиції у разі, якщо Споживач порушив терміни оплати (попередня оплата/ остаточний розрахунок), Споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.

Цей Договір укладається на строк 1 (один) рік та набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та оплати Споживачем рахунку, визначеного п. 5.1 Комерційної пропозиції. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 21 (двадцять один) день до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України, але в будь - якому випадку Договір діє до повної оплати заборгованості по Договору, включаючи штрафні санкції. (п. 10.1, 10.2, 10.3 комерційної пропозиції).

До матеріалів справи позивачем долучено акти про використану електроенергію підписані та скріплені печатками обох контрагентів за період з березня 2019 року по грудень 2019 року.

Згідно листа ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", адресованого ТОВ "Київські енергетичні послуги" від 24.01.2020 № 01/3/04/2957 споживачем ТОВ "Житлосервіс" спожито електроенергії: лютий 2019 - 72001 кВт/год; березень 2019 - 37390 кВт/год; квітень 2019 - 34110 кВт/год; травень 2019 - 29735 кВт/год; червень 2019 - 42748 кВт/год; липень 2019 - 116698 кВт/год; серпень 2019 - 31264 кВт/год; вересень 2019 - 32648 кВт/год; жовтень 2019 - 17124 кВт/год; листопад 2019 - 58990 кВт/год; грудень 2019 - 41606 кВт/год.

Позивачем сформовано рахунки на оплату вартості спожитої електроенергії: від 04.03.2019 №40004019/2/1 - на суму 171322,37 грн, від 04.04.2019 № 40004019/3/1 - на суму 89161,70 грн, від 03.05.2019 № 40004019/4/1 - на суму 80759,64 грн, від 31.05.2019 № 40004019/5/1 - на суму 70337,42, від 27.06.2019 № 40004019/6/1 - на суму 102532,12 грн, від 29.07.2019 № 40004019/7/1 - на суму 99145,24 грн, від 29.08.2019 № 40004019/8/1 - на суму 87109,50 грн, від 01.10.2019 № 40004019/9/1 - на суму 83745,65 грн, від 29.10.2019 № 40004019/10/1 - на суму 68783,22 грн, від 29.11.2019 № 40004019/11/1 - на суму 133731,29 грн, від 30.12.2019 № 40004019/12/1 - на суму 89732,16 грн (додаються).

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, обсяги споживання за січень 2019 р. окремих споживачів (зокрема й Відповідача) було помилково віднесено до обсягів постачальника останньої надії (ДПЗД Укрінтеренерго ). У зв`язку з цим за результатом переписки Позивача з оператором системи розподілу - ПрАТ ДТЕК Київські електромережі (листи від 27.02.2019 №25/4/7/3/3000, від 28.02.2019 №01/3-1264, від 06.03.2019 №25/4/7/23/3063 та від 20.03.2019 №01/3/06-1695) ініційовано питання необхідності коригування фактичних обсягів купівлі- продажу за січень 2019 р. з урахуванням спожитої відповідними споживачами електричної енергії та виключення клієнтів з переліку споживачів постачальника останньої надії шляхом направлення звернень до ДПЗД Укрінтеренерго та ДП Енергоринок .

Враховуючи зазначене, відповідно до протоколу позачергових зборів Ради Оптового ринку електричної енергії від 26,27.06.2019 № 16 (протокол затверджений постановою НКРЕКП від 27.06.2019 № 1306) (далі - Протокол) погоджено та затверджено величини коригування фактичних обсягів та вартостей купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії за січень 2019 року. Величини коригування зазначені в додатку 2 до Протоколу.

З урахуванням викладеного вище, відповідачу проведено нарахування за фактичні обсяги споживання електричної енергії за січень 2019 р. (обсяги підтверджується даними комерційного обліку від оператора систем розподілу) та сформовано рахунок № 40004019/7/1 протокол від 23.07.2019 року (додається) на суму 194246,68 грн.

Отже загальна вартість спожитої електроенергії, що підлягала оплаті відповідачем згідно виставлених позивачем рахунків становить 1270606,99 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено акти приймання-передавання товарної продукції, які підписані та скріплені печатками обох контрагентів: № 40004019/8/1 за серпень від 31.08.2019 на суму 87109,50 грн; № 40004019/7/1 за липень від 31.07.2019 на суму 99145,24 грн; № 40004019/7/1 за липень від 31.07.2019 на суму 194246,68 грн; № 40004019/6/1 за червень від 30.06.2019 на суму 102532,12 грн; № 40004019/5/1 за травень від 31.05.2019 на суму 70337,42 грн; № 40004019/3/1 за березень від 31.03.2019 на суму 89161,70 грн; № 40004019/2/1 за лютий від 28.02.2019 на суму 171322,37 грн. Також позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передавання товарної продукції, підписані та скріплені печаткою позивача і не підписані з боку відповідача: № 40004019/12/1 за грудень від 31.12.2019 на суму 89732,16 грн; № 40004019/11/1 за листопад від 30.11.2019 на суму 133731,29 грн; № 40004019/10/1 за жовтень від 31.10.2019 на суму 68783,22 грн; № 40004019/9/1 за вересень від 30.09.2019 на суму 83745,65 грн; № 40004019/4/1 за квітень від 30.04.2019 на суму 80759,64 грн. Загальна вартість спожитої електричної енергії згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі складає 1270606,99 грн.

Суд зазначає, що позивачем у своєму розрахунку при визначенні вартості спожитої електроенергії у жовтні 2019 року визначено вартість спожитої електричної енергії у сумі 43472,68 грн, у виставленому рахунку за жовтень 2019 року зазначено про споживання 27001 кВт/год вартістю 68783,22 грн (вказана кількість спожитої електроенергії та її вартість також зазначена у акті приймання-передачі, що не підписаний відповідачем). У довідці, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" зазначено, що відповідачем спожито у жовтні 2019 17124 кВт/год електроенергії, вартість якої згідно тарифу обумовленому сторонами складає 43622,23 грн з ПДВ. Позивачем визначено вартість спожитої у жовтні відповідачем електроенергії у розмірі 43472,68 грн, а, оскільки, суд не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, то виходить при вирішенні спору з вартості, визначеної позивачем - 43472,68 грн.

З урахуванням вищезазначеного, загальна вартість спожитої відповідачем електричної енергії становить 1245296,45 грн.

Відповідач не надав суду доказів в спростування кількості спожитої електричної енергії та її вартості.

Щодо заперечень відповідача щодо недійсності рішень, якими встановлено тарифи з яких позивач визначає вартість спожитої електричної енергії.

В Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 4, частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 5, абзаців другого, третього, четвертого, п`ятого, тридцять дев`ятого, сорокового частини третьої, частини шостої статті 8 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (справа про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) від 13.06.2019 № 5-р/2019, справа № 1-17/2018(5133/16) зазначено, що частина перша статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частина перша, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частина шоста статті 8 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22 вересня 2016 року N 1540-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з 31 грудня 2019 року.

Отже вбачається, що рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, якими встановлено тарифи не є нечинними з дати їх прийняття, оскільки норми що стосуються створення комісії діють до 31.12.2019. Позивач просить стягнути заборгованість за 2019 рік, тобто за період, коли норми закону, що стосуються Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ще були чинними. Отже позивач правомірно розрахував вартість спожитої відповідачем електричної енергії на підставі тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на 2019 рік.

Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечує відповідач, вартість спожитої електричної енергії була частково оплачена відповідачем у розмірі 626581,13 грн.

Отже вартість неоплаченої електроенергії становить 618715,32 грн.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі національних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов`язком для сторін договору. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень. Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв`язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

04.12.2019 р. постачальник - ТОВ "Київські електричні мережі", враховуючи прострочення оплати споживачем електричної енергії, повідомив ТОВ "Житлосервіс" (лист № 25/4/7/10/26049) про дострокове розірвання договору з постачання електричної енергії з 01.01.2020 (докази направлення в матеріалах справи).

Відповідно до п. 13.3 договору постачальник має право розірвати цей Договір достроково, повідомивши Споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадках якщо: споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з Договором, за умови, що Постачальник здійснив попередження Споживачу про можливе розірвання цього Договору.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, як свідчать матеріали справи, позивач скористався своїм правом, наданим йому законом та договором, щодо дострокового розірвання договору постачання електричної енергії у зв`язку із несплатою споживачем поставленої електроенергії, а тому суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є розірваним з 01.01.2020, проте, ця обставина не впливає на обов`язок відповідача сплатити заборгованість за надану електричну енергію у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за електроенергію від 09.01.2020 № 25/4/7/20/475, до якої долучив рахунок-фактуру на оплату № 4004019/1 від 08.01.2020 на суму 618715,32 грн щодо сплати заборгованості станом на 08.01.2020. Докази направлення вимоги до матеріалів справи долучені.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму боргу не сплатив.

Отже, матеріалами справи доведено та не спростовано відповідачем існування заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 618715,32 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 5471,97 грн, втрати від інфляції у розмірі 3597,16 грн за період з 21.03.2019 по 31.01.2020 та пеню у розмірі 42115,88 грн за період з 21.03.2019 по 31.12.2019

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Учасники господарських відносин, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України , несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України , іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.1 комерційної пропозиції у разі, якщо Споживач порушив терміни оплати (попередня оплата/ остаточний розрахунок), Споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.

Суд перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем та вважає його обгурнтованим та арифметично вірним, а суму пені такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі - 42115,88 грн

Частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, здійснених позивачем та вважає їх обгрунтованими та арифметично вірними. За таких умов з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 5471,97 грн та втрат від інфляції у розмірі 3597,16 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, будинок 5, офіс 1-А, ідентифікаційний код 32657059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, буд. 31, ідентифікаційний код 41916045) основний борг у сумі 618715 (шістсот вісімнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 32 коп., пеню у сумі 42115 (сорок дві тисячі сто п`ятнадцять) грн. 88 коп., 3 % річних у сумі 5471 (п`ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 97 коп., втрати від інфляції у розмірі 3597 (три тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн 16 коп, витрати по сплаті судового збору в розмірі 10048 (десять тисяч сорок вісім) грн. 50 коп.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко