Рішення

від 19.05.2020 по справі 924/498/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2020 р. Справа № 924/498/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" с.Черляни Городоцький район, Львівська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ" м. Хмельницький

про стягнення 3315,98грн.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 04.05.2020р. відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 20.05.2020р.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 2531,99грн. основного боргу, 235,45грн. пені, 506,40грн. штрафу, 12,59грн. інфляційних втрат та 29,55грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на невиконання відповідачем умов договору поставки №541600 від 05.01.2015р. щодо оплати отриманого по видатковій накладній товару на суму 4531,99грн. Зазначає, що на дату звернення із позовом до суду заборгованість становить 2531,99грн. Крім того, просить стягнути 235,45грн. пені, 506,40грн. штрафу, 12,59грн. інфляційних втрат та 29,55грн. 3% річних. Як на правову підставу позовних вимог посилається на ст. 509, 526, 610, 625, 692 ЦК України та ст.ст. 173, 230 ГК України.

Позивач у заяві від 14.05.2020р. позовні вимоги підтримує у повному розмірі, позов просить задовольнити та розглянути справу за відсутності представника.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала суду по даній справі від 04.05.2020р. надіслана на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Витягу від 10.05.2020р., та повернуті до суду із зазначенням "за зазначеною адресою не знайдено".

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

05.01.2015р. між ТОВ "КПП ЦЕНТР" (постачальник) та ТОВ "АКЦЕПТ" укладено договір поставки №541600 відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Предметом Договору є поставка запасних частин до транспортних засобів, далі за текстом „Товар", за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури Постачальника. Товар передається Покупцю партіями на підставі замовлень на кожну партію (далі - замовлення). Замовлення передається засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою. У замовленні Покупця зазначається найменування товару, кількість за кожним видом товару.

Згідно п.4 договору строк поставки товару становить 7 днів з дати отримання замовлення. Товар поставляється засобами та за рахунок Покупця. Передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість. Право власності на товар, а також ризик його випадкової загибелі переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі йому товару.

Загальна сума Договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих Постачальником. Назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару вказуються у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Товар передається, на умовах оплати згідно п. 5.5. даного Договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур`єрськими фірмами. Ціна до моменту виставлення рахунку може підлягати змінам в односторонньому порядку по ініціативі постачальника. Ціни на товар, вказані в рахунку, дійсні до того часу, доки дійсний рахунок. Оплата Товару здійснюється Покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок Постачальника чи шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Покупець здійснює стовідсоткову передоплату за товар. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупця на банківський рахунок Постачальника (п.п.5.1 - 5.6).

Пунктом 6 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення Постачальника до суду. У разі безпідставної відмови Покупця від замовленого ним товару Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від загальної вартості такого товару та відшкодовує Постачальнику всі збитки, завдані такою відмовою. У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Сторони домовились, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлених даним договором становить два роки.

Відповідно до п.п.10.1, 10.2 договору останній Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. У випадку якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії Договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Позивачем на підставі видаткової накладної FTM00234214/19 від 30.11.2019р. поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 4531,99грн., який частково оплачено. Заборгованість становить 2531,99грн.

Позивачем також нараховані та заявлені до стягнення 235,45грн. пені, 29,55грн. 3% річних (за період з 01.12.2019р. по 20.04.2020р.), 506,40грн. 20% штрафу та 12,59грн. інфляційних втрат за грудень 2019 року - березень 2020 року.

Оскільки відповідач у добровільному порядку борг не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Так, відповідно до п. 1.1. договору поставки № 541600 від 05.01.2015р. позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Пунктами 5.5., 5.6 договору сторони передбачили, що оплата Товару здійснюється Покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок Постачальника чи шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Покупець здійснює стовідсоткову передоплату за товар. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупця на банківський рахунок Постачальника

Як убачається з матеріалів справи, позивач відповідно до договору на підставі видаткової накладної FTM00234214/19 від 30.11.2019р. поставив відповідачу товар на загальну суму 4531,99грн.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідач частково виконав свої зобов`язання з оплати товару, заборгованість становить 2531,99грн.

Доказів оплати боргу матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, у зв`язку з чим вимога про стягнення 2531,99грн. основної заборгованості за договором поставки № 541600 від 05.01.2015р. підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 235,45грн. пені, 29,55грн. 3% річних (за період з 01.12.2019р. по 20.04.2020р.), 506,40грн. 20% штрафу та 12,59грн. інфляційних втрат за грудень 2019 року - березень 2020 року.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом звертається увага, що штрафна санкція, яка нараховується за кожен день прострочення грошового зобов`язання за своєю правовою природою є пенею і її розмір обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ в силу статей 2, 4 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" (аналогічного висновку дійшов Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 19.04.2019р. по справі № 924/955/18).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 01.12.2019р. по 20.04.2020р. Однак видатковою накладною FTM00234214/19 від 30.11.2019р. визначено строк оплати отриманого згідно неї товару - до 05.12.2019р. Із врахуванням викладеного судом здійснено перерахунок пені (за період з 05.12.2019р. по 20.04.2020р.) та встановлено що правомірно заявленою до стягнення є пеня у розмірі 226,62грн., відповідно у стягненні 8,83грн. пені необхідно відмовити.

Відповідно до п.п.6.3 договору у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Позивачем правомірно заявлено до стягнення штраф у розмірі 506,40грн., а тому останній підлягає стягненню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних в системі "Законодавство" із врахуванням строку оплати визначеного видатковою накладною FTM00234214/19 від 30.11.2019р. та вважає правомірною до стягнення суму 3% річних у розмірі 28,64грн. У стягненні 0,91грн. 3% річних необхідно відмовити.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

При перевірці розрахунку заявлених позивачем інфляційних втрат судом встановлено, що вони є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у розмірі 12,59грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову у розмірі 2531,99грн. основного боргу, 226,62грн. пені, 506,40грн. штрафу, 28,64грн. 3% річних та 12,59грн. інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" с. Черляни Городоцький район, Львівська область до товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ" м. Хмельницький про стягнення 3315,98грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ" (м. Хмельницький, провулок Жуковського 4/1 код ЄДРПОУ 32995131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" (вул. Польова, 97, с. Черляни, Городоцький район, Львівська область, код ЄДРПОУ 38169102) - 2531,99грн. (дві тисячі п`ятсот тридцять одну гривню 99коп) основного боргу, 226,62грн. (двісті двадцять шість гривень 62коп.) пені, 506,40грн. (п`ятсот шість гривень 40коп.) штрафу, 28,64грн. (двадцять вісім гривень 64коп.) 3% річних, 12,59грн. (дванадцять гривень 59коп.) інфляційних втрат та 2095,83грн. (дві тисячі дев`яносто п`ять гривень 83коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 8,83грн. пені та 0,91грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.05.2020р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 4 примірники: 1 - до справи, 2,3 - позивачу (81500 , Львівська обл., Городоцький р-н, с.Черляни, вул. Польова, 97; м. Городок, Львівська обл., а/с 22), 4 - відповідачу (29000, пров. Жуковського, 4/1 м. Хмельницький). Всім з повідомленням провручення.