Рішення

від 19.05.2020 по справі 160/328/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року Справа № 160/328/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради, третя особа: Управління державного казначейства у м.Кам`янське Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району у м. Кам`янське в якій просить:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради у нарахуванні і виплаті щорічної грошової суми в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на оздоровлення;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району у м.Кам`янське здійснити нарахування і виплати допомоги на оздоровлення за 2000 - 2019 роки в розмірі 109 275 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є особою, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням 1 категорії серії НОМЕР_1 . Крім того, він має інвалідність 3 групи, внаслідок захворювання пов`язаного з аварією на ЧАЕС. Тому позивач вважає, що він, як особа, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, що дорівнює 5-ти мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Разом з тим, позивачем зазначено, що 03.10.2019 року він звертався до відповідача із відповідною заявою про нарахування та виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-х мінімальних заробітних плат за 2017, 2018 та 2019 роки, відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Однак відповідач листом від 11.10.2019 року № Ш - 640 відмовив йому, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , якою передбачається нарахування та виплата вищезазначеної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідами III групи в розмірі 90 грн. За таких обставин позивач вважає, що відмова Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району у м.Кам`янське в нарахуванні та виплаті йому щорічної грошової суми в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на оздоровлення є протиправною, а тому просить суд зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплатити йому допомоги на оздоровлення за період з 2000-2019 роки в розмірі 109 275 грн.

Від Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на підставі рішення міської ради від 04.10.2019 року № 1554-36/VII Про внесення змін до рішення міської ради від 29.01.2016 року №36-04/VII скликання, загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району міської ради реорганізовано та правонаступником є Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради. Статтею 48 Закону № 796-XII визначено, що компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Тому щорічну допомогу на оздоровлення виплачено позивачу за період з 2017 - 2019 роки (період, що зазначений у запиті) відповідно до Постанови КМУ № 562 у розмірі 90 грн. Відповідач стверджує, що у нього були відсутні правові підстави для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим вважає, що ним правомірно відмовлено позивачу в нарахуванні щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2017 - 2019 року в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Відповідач також звертає увагу, що твердження позивача про відсутність інших позовів до суду до того самого відповідача із тих самих підстав не відповідає дійсності, оскільки позивач вже звертався до суду з питань виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на рік у 2009 році за 2007 - 2009 роки та у 2010 році за 2010 рік, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 02.12.2009 року по справі №2а-15/09 та постановою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 06.12.2010 року по справі №2а-1730/10. Отже, враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та при здійсненні своїх управлінських функцій у відносинах з позивачем, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, і не порушив своїми діями цивільного права позивача на відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Разом з тим, від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім приведені доводи, аналогічні за змістом змісту позовної заяви. На підставі яких позивач заперечує та наполягає на задоволенню позовних вимог.

10.03.2020 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останнім приведені доводи, аналогічні за змістом змісту відповіді на відзив на позовну заяву. На підставі яких відповідач заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2020р. прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

18.02.2020 року від відповідача надійшов лист, в якому повідомляється, що на підставі рішення міської ради від 04.10.2019 року № 1554-36/VII Про внесення змін до рішення міської ради від 29.01.2016 року № 36-04/VII скликання, загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району міської ради реорганізовано з припиненням юридичної особи від 15.01.2020 року. Правонаступником управління є Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради.

Також від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що він не заперечує щодо здійснення заміни відповідача на належного відповідача, а саме на Департамента соціальної політики Кам`янської міської ради.

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, наявні підстави для заміни відповідача - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району у м. Кам`янське, його правонаступником - Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2020р. адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату допомоги на оздоровлення за період з 2000 по 2005 та з 2011 по 2018 роки залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2020р. провадження по справі №160/328/20 в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату допомоги на оздоровлення за період з 2005 по 2010 включно закрито.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом ІІІ групи захворювання, яке пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується наступними документами:

- експертним висновком №10110 від 12.09.2016 року;

- довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 496257 від 15.11.2016 року (на підставі акта огляду МСЕК № 1220);

- довідкою про результати визначення ступенів втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 019126 від 15.11.2016 року (на підставі акта огляду МСЕК №1220);

- посвідченням учасника ліквідації ЧАЕС серії НОМЕР_1 від 26.07.2019 року.

Судом встановлено, що 03.10.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, яка передбачена статтею 48 Закону № 796-XII за період з 2017-2019 роки, в розмірі, що дорівнює п`яти мінімальним заробітним платам.

Розглянувши дане звернення, відповідачем направлено на адресу позивача відповідь від 11.10.2019 року № Ш - 640, в якій останнім зазначено, що відповідно до Постанови КМУ № 562 позивачу нарахована щорічна компенсація на оздоровлення, а саме:

- розпорядження від 05.04.2017 року - в сумі 90 грн.;

- розпорядження від 13.02.2018 року - в сумі 90 грн.;

- розпорядження від 01.02.2019 року - в сумі 90 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивач вже звертався до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська з питань виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на рік у 2009 році за період 2005-2008 роки та у 2010 році за 2010 рік, що підтверджується постановою від 02.12.2009 року по справі №2а-15/09, в результаті якої позивачу нараховано та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки в сумі 7 575,00 грн. (5-ти мінімальних заробітних плат на кожний рік) та постановою від 06.12.2010 року по справі №2а-1730/10, в результаті якої позивачу нараховано та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в сумі 4 245,00 грн.(5-ти мінімальних заробітних плат на рік).

Вважаючи, що відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у меншому розмірі ніж передбачено статтею 48 Закону № 796-XII, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Разом з тим, суд звертає увагу, що з урахуванням вказаних вище ухвал суду від 19.05.2020р. предметом розгляду у даній справі є правомірність нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, яка передбачена статтею 48 Закону № 796-XII за 2019 рік, в розмірі, що дорівнює п`яти мінімальним заробітним платам.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові підстави та порядок компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення таким особам визначено у статті 48 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до статті 48 Закону № 796-ХІІ в редакції, що існувала після визнання рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року №107-VI, щорічна допомога на оздоровлення виплачувалася в таких розмірах:

- інвалідам I і II групи - п`ять мінімальних заробітних плат;

- інвалідам III групи, дітям-інвалідам- чотири мінімальні заробітні плати;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п`ять мінімальних заробітних плат;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати;

- кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати;

- евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.

Разом з тим, в подальшому законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Так, відповідно до Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014р. № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII) внесені зміни, зокрема, до статті 48 Закону № 796-ХІІ та викладено її у такій редакції: Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України .

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 76-VIII, цей Закон набирає чинності з 01.01.2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону (щодо Закону України від 14.10.2014 року Про прокуратуру ), який набирає чинності з 25.04.2015року.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї від 21.04.2016 року № 1339-VIII, який набрав чинності з 22.05.2016 року, статтю 48 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції:

одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України .

Таким чином, починаючи з 01.01.2015 року стаття 48 Закону № 796-ХІІ не містила положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення особам у відповідних розмірах кратних до мінімальної заробітної плати.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частини першої, другої та третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з окремими положеннями Конституції України від 25.01.2012 року №3рп/2012 встановлено, що нормативно - правові акти Кабінету міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Постановою КМУ № 562.

Згідно пункту 1 вказаної постанови розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено:

- особам з інвалідністю I і II групи - 120 гривень;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 - 100 гривень;

- особам з інвалідністю III групи та дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою - 90 гривень;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, віднесеним до категорії 3 та кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 75 гривень.

Суд зауважує, що на час судового розгляду справи вказана постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є чинною, в установленому законом порядку вона не скасована та не змінена.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на положення статті 48 Закону № 796-VII, які на його думку встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам IІІ групи в розмірі п`ятьох мінімальних заробітних плат, оскільки позивачем не було враховано, що правове регулювання розміру зазначених соціальних виплат зазнало змін та не було враховано, що при зміні в 2016 році категорії (з 2 на 1) та встановлення III групи інвалідності, змінилися розміри мінімальних заробітних плат (з 5 на 4).

Разом з тим, суд звертає увагу, що нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1146 про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги передбачено призначення всіх видів соціальної допомоги місцевими органами праці та соціального захисту населення за єдиною заявою.

Враховуючи що починаючи з 01.01.2015 року стаття 48 Закону №796-ХІІ не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, зокрема інвалідам III групи, у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, суд вважає, що виплату позивачу допомоги на оздоровлення в розмірі 90 грн. здійснено відповідачем на підставі чинного на час здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2019 рік законодавства, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Подібні висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 року (справа № 193/876/16-а), від 18.01.2019р. (справа №554/7879/16-а), від 11.09.2019р. (справа №674/181/17) і суд не вбачає підстав для відступу від них.

Водночас, при розв`язанні спірних правовідносин судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даному випадку, відповідач надав суду достатні та належні докази в обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті передбаченої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Оскільки, відповідачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, а позивачем не спростовано правомірність відмови Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району у м.Кам`янське в нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, а також враховуючи відсутність зазначеного позивачем порушення його прав, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 242-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради (51900, Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, пр.Василя Стуса, 10/12, ЄДРПОУ 41490026), третя особа: Управління державного казначейства у м.Кам`янське Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (51900, Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, вул.Москворецька, 14, ЄДРПОУ 24232324) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова