Ухвала

від 19.05.2020 по справі 160/328/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 травня 2020 року Справа 160/328/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Турлакової Н.В

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради, третя особа: Управління державного казначейства у м.Кам`янське Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району у м. Кам`янське в якій просить:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради у нарахуванні і виплаті щорічної грошової суми в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на оздоровлення;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району у м.Кам`янське здійснити нарахування і виплати допомоги на оздоровлення за 2000 - 2019 роки в розмірі 109 275 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є особою, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, має інвалідність 3 групи, внаслідок захворювання пов`язаного з аварією на ЧАЕС, тому вважає, що він, як особа, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, що дорівнює 5-ти мінімальним заробітним платам. Проте, відповідач листом від 11.10.2019 року № Ш - 640 відмовив йому в нарахуванні та виплаті щорічної грошової суми в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на оздоровлення, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . За таких обставин позивач вважає, що відмова відповідача в нарахуванні та виплаті йому щорічної грошової суми в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат на оздоровлення є протиправною, а тому просить суд зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплатити йому допомоги на оздоровлення за період з 2000-2019 роки в розмірі 109 275 грн.

У відзиві на позов, відповідач, окрім іншого звертає увагу на норми ст.122 КАС України щодо строків звернення, якими передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, в якому зазначено, що 03.10.2019 року він звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому вказаної допомоги згідно Закону № 796-XII. Однак, листом від 11.10.2019 року № Ш - 640 відповідачем, посилаючись на Постанову КМУ №562 відмовлено у задоволенні йому вимог, пояснивши, що така допомога виплачується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім того, позивачем зазначено, що після встановлення йому статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС жодного разу не надавали йому допомогу на оздоровлення та його звернення до органу соціального захисту населення є першим, тому строк для звернення до адміністративного суду повинен відраховуватися з дня його першого звернення, а саме з 03.10.2019 року. За таких обставин позивач просить поновити йому строк для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2020р. прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

18.02.2020 року від відповідача надійшов лист, в якому повідомляється, що на підставі рішення міської ради від 04.10.2019 року № 1554-36/VII Про внесення змін до рішення міської ради від 29.01.2016 року № 36-04/VII скликання, загальну чисельність апарату міської ради та її виконавчих органів управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району міської ради реорганізовано з припиненням юридичної особи від 15.01.2020 року. Правонаступником управління є Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради.

Також від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що він не заперечує щодо здійснення заміни відповідача на належного відповідача, а саме на Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради.

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, наявні підстави для заміни відповідача - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району у м. Кам`янське, його правонаступником - Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2020р. провадження по справі №160/328/20 в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату допомоги на оздоровлення за період з 2004 по 2010 включно закрито.

Дослідивши матеріали справи суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є у т.ч. зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району у м.Кам`янське здійснити нарахування і виплату допомоги на оздоровлення за 2000 - 2019 роки в розмірі 109 275 грн.

При цьому, позивач з даним позовом до суду звернувся засобами поштового зв`язку 09.01.2020р.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (ч.2 ст.122 КАС України).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду врегульовано статтею 123 КАС України.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Разом з тим, суд вважає, що під час відкриття провадження, судом передчасно здійснено висновок про поважність причин пропуску строку звернення із даним позовом, враховуючи наступне.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року №4 Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв`язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено, що вимоги про нарахування суб`єктом владних повноважень та проведення встановлених статтями 39, 48, 50, 52, 54 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплат є публічно-правовими, а не цивільно-правовими. У зв`язку з цим до таких вимог правила позовної давності, встановлені Цивільним кодексом України, не застосовуються.

Не підлягають застосуванню до таких вимог положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки призначення і нарахування пенсій.

Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" не встановлює строку звернення до адміністративного суду громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки відповідно до статті 90 цього Закону всі вимоги згаданого Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто починаючи з 21.03.1995 року.

З огляду на викладене під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з позовами про нарахування та виплату передбачену статтями 39, 48, 50, 52, 54 громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, судам необхідно керуватися нормами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так судом встановлено, що згідно постанови Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.12.2009р. по справі №2а-15/09 за позовом ОСОБА_1 , відповідачем були здійснені щорічні виплати по 100 гривень у 2005-2008 роках. Вважаючи, що виплати йому допомоги були здійснені в розмірах нижчих ніж це встановлено ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та Законами про державний бюджет на відповідні роки, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати, він звернувся до відповідача з листом від 19.10.2008 року, на який отримав відповідь від 11.11.2008 року про те, що виплати були здійснені в повному обсязі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.

Тому суд доходить висновку, що позивачу стало відомо про порушення його прав, з моменту звернення з листом від 10.10.2008 року до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, що було предметом розгляду у справі №2а-15/09.

Крім того, суд зазначає, що 03.10.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, яка передбачена статтею 48 Закону № 796-XII за період з 2017-2019 роки, в розмірі, що дорівнює п`яти мінімальним заробітним платам.

З аналізу вказаних вище норм права вбачається, що початком строку звернення до суду є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Беручи до уваги ту обставину, що щорічна допомога на оздоровлення є періодичними (щорічними) виплатами, то про порушення своїх прав, позивач повинен був дізнатись в кінці кожного року під час отримання вказаної допомоги.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З матеріалів справи видно, що позивач звертаючись 09.01.2020 до суду з позовом просить виплатити йому недоплачені кошти на щорічну допомогу на оздоровлення у т.ч. за 2017 - 2018 роки виходячи з розміру п`яти мінімальних заробітних плат, встановленого Законом №719-VII, хоча про недоплату таких коштів він повинен був дізнатися у спірні періоди під час невиплати йому належної, на його думку, суми.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач звертаючись до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплати допомоги на оздоровлення зокрема за період з 2000 по 2005 та з 2011 по 2018 включно пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статі 122 КАС України.

При цьому, суд зазначає, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Згідно прецедентного права Європейського Суду право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Як вбачається з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Белле проти Франції Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Крім того, у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України роз`яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку вчасного звернення до адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, позивач не вказує і не надає, та відповідно судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк, а отже відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату допомоги на оздоровлення зокрема за період з 2000 по 2005 та з 2011 по 2018 включно у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 122-123,183, 240, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради, третя особа: Управління державного казначейства у м.Кам`янське Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату допомоги на оздоровлення зокрема за період з 2000 по 2005 та з 2011 по 2018 включно, - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова