Рішення

від 22.05.2020 по справі 380/1833/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1833/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Тронка О.В.,

за участю сторін:

представника позивача Шандарівського Т.Г.,

представника відповідача Рудницької М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДИЗАЙНГРУП до Сихівського відділу Державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю УКРДИЗАЙНГРУП (місцезнаходження: вул.Самійленка, 38/17, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 34668062) звернулося з позовною заявою до Сихівського відділу Державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місцезнаходження: пр.Червоної калини, 109, м.Львів, 79049; код ЄДРПОУ: 35009295), в якій просить:

-визнати незаконною бездіяльність начальника Сихівського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Львів) щодо неподачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, - документів та відомостей, що необхідні для перерахування ТзОВ УКРДИЗАЙНГРУП коштів на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 року у справі №910/25023/15;

-зобов`язати начальника Сихівського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Львів) подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування ТзОВ УКРДИЗАЙНГРУП коштів на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі №910/25023/15.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.02.2016 державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві відкрито виконавче провадження №50067948 з виконання наказу №910/25023/15, виданого Господарським судом м.Києва 30.11.2015 про стягнення з Державного підприємства Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у м.Львові на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДИЗАЙНГРУП заборгованості у розмірі 1 760 668,02 грн. Так, як рішення суду не виконувалось більше 4 років з моменту відкриття провадження, позивач звернувся із заявою про забезпечення складання акту про наявність обставин, які визначені п.п.2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження та направлення в Державну казначейську службу України переліку документів, що вимагається Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників з метою забезпечення виконання рішення Господарського суду м.Києва у справі №910/25023/15 від 11.11.2015, відповідно до наказу цього суду від 30.11.2015. Проте, 24.02.2020 при ознайомленні із зведеним виконавчим провадженням №53050299 представник позивача встановив, що всупереч вимогам Закону №1404-VIII, Закону №4901-VI, Порядку №845, відповідач не виконує свої обов`язки, а триваюча бездіяльність продовжує порушувати права та інтереси позивача щодо виконання судового рішення про стягнення коштів в його користь. З наведених підстав просить позов задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на виконанні в Сихівському відділі державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження №53050299 до складу якого входить 19 виконавчих проваджень на загальну суму боргу 10737 548,18 грн. Зазначає, що державним виконавцем здійснюється одна процесуальна дія в межах зведеного провадження по одному боржнику відносно усіх стягувачів. Для проведення судової експертизи, відповідно до ст. 43 ЗУ Про виконавче провадження , Сихівським ДВС було скероване звернення від 11.11.2019 щодо авансування витрат виконавчого провадження в межах суми експертизи. 25.11.2019 на адресу Сихівського ДВС надійшла заява ТОВ Укрдизайнгруп №21/11.19-АУ від 20.11.2019, згідно якої позивач зазначає, що авансування витрат на проведення виконавчих дій повинен здійснювати інший стягувач у зведеному виконавчому провадженні. Тобто, відмовляючись здійснити авансування витрат на проведення виконавчих дій (оплату експерта) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій. Відтак, вважає, що передача документів та відомостей до центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для перерахування стягувану коштів є передчасною. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.03.2020 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Рішенням Господарського суду м.Києва у справі №910/25023/15 від 11.11.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Укрдизайнгруп задоволено. Стягнуто з Державного підприємства Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові (03118, м. Київ, вул. Хотівська, буд.4, літера А код ЄДРПОУ 37122901), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрдизайнгруп (79005, м. Львів, Личаківський район, вул. Самійленка, буд. 38, кВ.17 код ЄДРПОУ 34668062) грошові кошти у розмірі 1 760 668, 02 (один мільйон сімсот шістдесят тисяч шістсот шістдесят вісім грн. 02 коп.) грн. та 26 410,02 (двадцять шість тисяч чотириста десять грн. 02 коп.) грн. - судового збору.

04.02.2016 державним виконавцем Голосіївського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження №50067948 з виконання наказу №910/25023/15, виданого Господарським судом м.Києва 30.11.2015 про стягнення з Державного підприємства Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрдизайнгруп заборгованості у розмірі 1 760 668, 02 грн.

05.12.2016 постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві об`єднано виконавчі провадження №50067948, №50099998 у зведене виконавче провадження №53050299.

08.11.2019 постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві матеріали зведеного виконавчого провадження передано до Сихівського відділу ДВС м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

11.11.2019 постановою державного виконавця Сихівського відділу ДВС м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області прийнято виконавче провадження №50067948.

26.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про забезпечення складання акту про наявність обставин, які визначені п.п.2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження та направлення в Державну казначейську службу України переліку документів, що вимагається Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників з метою забезпечення виконання рішення Господарського суду м.Києва у справі №910/25023/15 від 11.11.2015, відповідно до наказу цього суду від 30.11.2015.

Вважаючи незаконною бездіяльність начальника Сихівського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Львів) щодо неподачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - документів та відомостей, що необхідні для перерахування ТзОВ УКРДИЗАЙНГРУП коштів на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 року у справі №910/25023/15, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІ (далі - Закон 1404-VІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статті 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини 1статті 3 Закону №1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч. 1ст. 5 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів визначених Законом України Про виконавче провадження , та особливості їх виконання встановлюються Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 № 4901-VI.

Так, Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження та особливості їх виконання (ч. 1 ст. 1 цього Закону), саме цим Законом затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Стаття 4 Закону визначає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи.

Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (частина 1 статті 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ).

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина 2 статті 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ).

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження , крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача (частина 3 статті 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ).

За приписами п.п.2-4, 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо:

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до частини 2 даної статті про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Приписами ч. ч. 6, 7 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень передбачено, що перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Суд зазначає, що сплив шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Як встановлено судом з матеріалів справи, виконавче провадження № 50067948 відкрито 04.02.2016 року, тобто на час оскарження позивачем бездіяльності державного виконавця, визначений частиною 2 статті 4 Закону № 4901 строк сплинув. 04.08.2016 року закінчився шестимісячний строк, в межах якого державний виконавець повинен був здійснити сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішення, на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України Про виконавче провадження , іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Таким чином, з 05.08.2016 примусове виконання цього рішення повинно здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що прямо визначено у ч. 2 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , яка встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства.

Відповідно до ст.2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як слідує з матеріалів справи, у даній справі боржником є державне підприємство, на яке розповсюджується дія Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29 листопада 2001 року № 2864-III щодо мораторію на застосування примусової реалізації майна.

Отже, кошти отримані виконавчою службою від примусової реалізації нерухомого майна боржника, не можуть бути спрямовані на погашення заборгованості перед ТзОВ УКРДИЗАЙНГРУП .

Під час розгляду справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За практикою Європейського суду з прав людини саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі "Шмалько проти України" (Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Таким чином, виходячи з практики з Європейського суду з прав людини держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення параграфу 1 статті 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1.

Наведене свідчить, що стягувач через законодавчі обмеження не має можливість домогтися виконання рішень у розумний строк (протягом шести місяців) у порядку, який встановлений Законом України Про виконавче провадження . У цьому випадку таке виконання можливе лише на підставі Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Аналогічні висновки викладає Верховний Суд в постанові 12.03.2018 року у справі № 908/2671/13. Так, зокрема, ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених п.п.2-4, 9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого ч.2 цієї статті, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Зазначене свідчить, що підстави, передбачені ч.2 та ч.3 ст.4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

- ч.2 ст.4 зазначеного Закону передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

- ч.3. ст.4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених п.п.2-4, 9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

Щодо посилань відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю УКРДИЗАЙНГРУП повинно було здійснити авансування витрат на проведення виконавчих дій, що в свою чергу перешкоджає проведенню виконавчих дій, суд зазначає таке.

Згідно із ст.43 Закону № 1404-VIII у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов`язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов`язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов`язкового авансування стягувачем.

Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Як встановлено судом, постанова про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 04.10.2019 прийнята на виконання доручення керівника виконавчої групи від 04.10.2019 №20.1/5305029 для визначення майна, яке підлягає передачі в рахунок погашення боргу відповідно до постанови про передачу стягувачу за рахунок погашення боргу від 11.05.2019, іншому стягувачу, а саме - Підприємству з іноземними інвестиціями БІЛФІНГЕР ТЕБОДІН УКРАЇНА .

При цьому, суд звертає увагу на те, що не здійснення авансування витрат на проведення виконавчих дій, не перешкоджає відповідачу подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, тому позовні вимоги ТзОВ УКРДИЗАЙНГРУП підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає належним та достатнім захист прав позивача шляхом зобов`язання начальника Сихівського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Львів) подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування ТзОВ УКРДИЗАЙНГРУП коштів на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі №910/25023/15.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність начальника Сихівського відділу Державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо неподачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - документів та відомостей, що необхідні для перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю УКРДИЗАЙНГРУП коштів на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 року у справі №910/25023/15.

Зобов`язати начальника Сихівського відділу Державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місцезнаходження: пр.Червоної калини, 109, м.Львів, 79049; код ЄДРПОУ: 35009295) подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю УКРДИЗАЙНГРУП (місцезнаходження: вул.Самійленка, 38/17, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 34668062) коштів на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 у справі №910/25023/15.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сихівського відділу Державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місцезнаходження: пр.Червоної калини, 109, м.Львів, 79049; код ЄДРПОУ: 35009295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДИЗАЙНГРУП (місцезнаходження: вул.Самійленка, 38/17, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 34668062) судовий збір, сплачений за подання цього позову в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна