Рішення

від 25.05.2020 по справі 480/1287/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 р. Справа №480/1287/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просила:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 31.10.2019 №18-14880/16-19-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області;

2) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Свої вимоги мотивувала тим, що наказ відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмічає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у наказі не навів.

Ухвалою суду від 02.03.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву (а.с.21-27), в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на заяву позивача відповідачем було видано наказ, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка накладається на сформовану земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 5921285200:11:0014:0079, про що містяться відомості у Державному земельному кадастрі та на Публічній кадастровій карті України.

Згідно інформаційної довідки від 30.10.2019 №2750/413-18 відділу у Великописарівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області бажане місце розташування земельної ділянки накладається на сформовану земельну ділянку, яка була сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , право власності на даний час не зареєстровано у Державному реєстрі прав.

З посиланням на ст.79-1 Земельного кодексу України вказав, що формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Крім того, у відзиві зазначив, що вимога зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов`язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Станом на сьогодні відповіді на відзив представником позивача не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач 21.12.2018 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із клопотанням від 10.12.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с.11,25). До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с.12-13).

Листом від 17.01.2019 №О-16637-358/21-19 (а.с.10) відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що не має правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.10), з чим позивач не погодилася та звернулася за захистом своїх прав до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 16.05.2019 у справі №480/345/19 її позовні вимоги були задоволені частково (а.с.29-32), зокрема:

1) визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, викладену у листі від 17.01.2019 р. №О-16637-358/21-19;

2) зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 21.12.2018, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду.

На виконання вказаного рішення відповідач повторно розглянув заяву ОСОБА_1 та наказом від 31.10.2019 №18-14880/16-19-СГ відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області з тих підстав, що бажана до відведення земельна ділянка накладається на сформовану земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 5921285200:11:001:0079. В наказі зазначив, що згідно ч.1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частинами третьої та четвертою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі та земельна ділянка вважається сформована з моменту присвоєння кадастрового номера. Частинами першою та дев`ятою статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формування шляхом відкриття Поземельної книги шляхом присвоєння кадастрового номера. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється на підставі та відповідно до Закону України Про Державний кадастр та Порядку введення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2015 №1051 (стаття 67 Порядку). Порядок присвоєння за допомогою Програмного забезпечення Державного земельного кадастру земельній ділянці, що реєструється, кадастрового номера земельній ділянці та відкриття Поземельної книги (внесення відповідних записів до неї) при внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру зазначений у пунктах 66-161 Порядку ведення Державного земельного кадастру. Статтею 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі та скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. "а" ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, в якому Суд наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не може відповідати критеріям, установленим ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання. Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, в оскаржуваному наказі відповідач лише цитує ч.ч.1, 3,4 ст.79-1 Земельного кодексу України, а також положення Закону України "Про державний земельний кадастр" та Порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2015 №1051, однак, не зазначає будь-якого мотивованого висновку, з посиланням на ст. 118 Земельного кодексу України щодо результату розгляду поданого клопотання, в той час, як враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, рішення суб`єкта владних повноважень повинно надавати чітку та зрозумілу відповідь стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання.

Відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, ГУ Держгеокадастру у Сумській області оскаржуваним наказом (а.с.9), з посиланням на ч.ч.1, 3,4 ст.79-1 Земельного кодексу України, відповідно до яких формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, повідомляє позивача лише, про те, що бажана земельна ділянка накладається на сформовану земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 5921285200:11:0014:0079, про що містяться відомості у Державному земельному кадастрі та на Публічній кадастровій карті України.

Дійсно, як вбачається з наданих суду доказів, зокрема, заяви позивача з доданими до нею графічними матеріалами, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (зворот а.с.23, 24), а також скріншот з Публічної кадастрової карти України (а.с. 27), бажана земельна ділянка повністю співпадає з земельною ділянкою, на яку вже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га іншій особі. Тобто, позивач просить надати не частину земельної ділянки, яка входить до сформованої земельної ділянки, а просить фактично надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на ту ж земельну ділянку, на яку вже видано дозвіл та розробляється відповідний проект. Окремо суд зауважує, що станом на момент подачі відзиву та на момент розгляду справи, право власності на таку ділянку ще не зареєстровано (а.с.21), та таких доказів суду не надано.

Таким чином фактично відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу з тих підстав, що на цю саму земельну ділянку вже надано дозвіл, у зв`язку з чим почалась розробка такого проекту іншою особою. Разом з тим не може бути підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на ту ж саму земельну ділянку іншій особі.

Виходячи з приписів ст. ст. 116, 118 Земельної кодексу України, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку, тобто, законодавством не заборонено отримання одночасно декількома особами дозволу на розроблення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку.

В даному випадку, як позивач, так і інша особа мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування на ділянку. Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а, від 27 лютого 2020 року у справі №120/1491/19-а.

Відтак, зазначена відповідачем підстава відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

В той же час суд зауважує, що відповідно до п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України було встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

При цьому, оскаржуваний наказ був прийнятий на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 у справі №480/345/19 (а.с.9), в якій під час розгляду судом було встановлено, що спірна земельна ділянка входить до складу земель колективного сільськогосподарського підприємства "Тарасівка", яке було припинено. Також судовим рішенням у зазначеній справі встановлено, що Тарасівською сільською радою прийнято рішення від 17.04.2019 Про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність за межами населеного пункту .

Вказані обставини в силу ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Саме у зв`язку з тим, що даним обставинам відповідачем не було та не могло бути надано оцінки та не враховано під час прийняття оскаржуваного рішення в січні 2019р., судом було зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання позивача, зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 21.12.2018, але з урахуванням висновків суду, з наданням відповідної оцінки зазначеним вище обставинам.

Разом з тим, повторно розглядаючи заяву позивача на виконання рішення суду у справі №480/345/19, відповідачем було прийнято оскаржуваний наказ без врахування зазначених висновків та щодо оцінки зазначеним вище обставинам у наказі не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, суд приходиться до висновку, що оскаржуваний наказ не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, та надаючи оцінку запереченням представника відповідача щодо дискреційних повноважень, суд виходить за наступного.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання судом відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. В той же час суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, судом враховано, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проте, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у наказі відповідача від 31.10.2019, при цьому без урахування висновків суду, викладених у рішенні №480/345/19 (а.с.9, 29-32). За таких обставин суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання, а тому позовні вимоги про зобов`язання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за наявності встановлених вище обставин, є передчасними та не підлягають задоволенню.

Вказані висновки узгоджуються з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у постанові від 10.10.2019 у справі №814/1959/17.

Однак, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі з наданням його оцінки обставинам, зазначеним у рішенні суду від 16.05.2019 у справі №480/345/19, у зв`язку з чим, суд з урахуванням ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2018, зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 21.12.2018 за №О-16637/0/94-18, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду. зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2018, зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 21.12.2018 за №О-16637/0/94-18, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 840,80грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 25.02.2020 (а.с.8).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.25, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 31.10.2019 №18-14880/16-19-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2018, зареєстроване в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 21.12.2018 за №О-16637/0/94-18, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.25, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складено 25.05.2020.

Суддя І.Г. Шевченко