Рішення

від 20.05.2020 по справі 464/5051/18

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/5051/18

пр.№ 2/464/409/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2020 року м. Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі головуючого судді Мички Б.Р.,

за участю секретаря судового засідання Гернага Ю.О., Куйдич О.М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним ОСОБА_2 ,

представники учасників справи:

представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним - ОСОБА_3

представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним - ОСОБА_4

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-фінансова компанія , про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

03 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просить: визнати майнові права на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8 кв.м, - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати нежитлове приміщення, XLII, площею 1,4кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; здійснити поділ майна, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майнових прав - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8 кв.м, та право власності на 1/2 ідеальну частку нежитлового приміщення, XLII, площею 1,4кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину майнових прав - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8 кв.м, та право власності на 1/2 ідеальну частку нежитлового приміщення, XLII, площею 1,4кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 27 жовтня 2002 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі в якому мають двох дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 2016 році вони вирішили за спільні кошти придбати квартиру в новобудові. 13 вересня 2016 року між ТзОВ Інвестиційно-фінансова компанія та відповідачем ОСОБА_2 , який діяв в інтересах сім`ї та за її письмовою згодою, укладено договір ЖБ-04 №37-13/09/2016 про участь у фонді фінансування будівництва та придбано квартиру в новобудові за адресою: АДРЕСА_3 , яка складається з трьох кімнат, загальною площею 75,8кв.м. В подальшому даному будинку було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 . Загальна вартість квартири становила 1279286,55грн. Згідно довідки ЖБ - 04 №37-13/09/216, виданої Будівельною компанією, 2017 року було внесено повну вартість за придбане житло. Згідно ж довідки Будівельної компанії від 04.05.2017, будинок в якому придбана квартира здано в експлуатацію. Однак, по даний час реєстрація права власності на квартиру відповідачем так і не проведена. Згідно ж інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 18 січня 2018 року приватним нотаріусом ЛМНО Якимів Н.Б., зареєстровано нежитлове приміщення, XLII, площею 1,4кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість приміщення згідно договору становить 20000грн. Вказане приміщення придбано за час шлюбу та відноситься до спільного сумісного майна подружжя. А тому, вважає, що при поділі майна має право на 1/2 ідеальну частку вказаного нежитлового приміщення та на 1/2 частину майнових прав - квартири АДРЕСА_1 . На даний час в провадженні Личаківського районного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між ними.

04 вересня 2018 року ухвалою судді матеріали позовної заяви залишено без руху та надано позивачу строк п`ять днів для усунення недоліків позовної заяви, а саме сплати судового збору.

04 вересня 2018 року ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані із відкріпленням від ОСОБА_2 об`єкта інвестування чи поверненням коштів, які були сплачені за об`єкт інвестування за договором ЖБ - 04 №37-13/09/2016 про участь у фонді фінансування будівництва .

19 вересня 2018 року позивачем на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду усунуто недоліки позовної заяви та сплачено судовий збір у визначеному розмірі.

21 вересня 2018 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі. Призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження.

12 листопада 2018 року ухвалою суду залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-фінансова компанія у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

12 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ майна подружжя, який прийнятий до спільного розгляду з первісним, в якому після уточнення позовних вимог просить: визнати квартиру АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та поділити її між ними визнавши за кожним по 1/2 ідеальній частці; в порядку поділу майна квартиру АДРЕСА_4 виділити у натурі ОСОБА_1 , з припиненням його права власності на 1/2 ідеальну частку в цій квартирі; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнові права на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 75,8 кв.м., та на комірку, площею 1,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , визначивши, що частка кожного є рівною та становить відповідно по 1/2 ідеальній частці; в порядку поділу майна виділити йому в натурі цю квартиру та комірку, та визнати за ним ОСОБА_2 право власності в цілому на майнові права на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 75,8 кв.м., та на комірку, площею 1,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ; визнати спільною сумісною власністю сторін як колишнього подружжя наступне майно: холодильник двокамерний, вартістю 20000 грн, морозильну камеру, вартістю 20000 грн, пральну машину, вартістю 20000 грн, мікрохвильову піч, вартістю 3000 грн, кольоровий телевізор Філіпс , вартістю 10000 грн, комп`ютер стаціонарний, вартістю 22000 грн, телевізор кольоровий, вартістю 3000 грн, мікрохвильову піч, вартістю 1500 грн, електричну плиту, вартістю 5000 грн, сателітарну антену супутникового зв`язку, вартістю 5000 грн, верхню накладну електричну плиту з нижньою духовкою, вартістю відповідно 14000 грн, а всього на загальну суму 123500 грн та в порядку поділу вищеперелічене майно виділити в натурі ОСОБА_1 ; просить визнати спільною сумісною власністю сторін як подружжя грошові кошти в розмірі 400000грн., які привласнені ОСОБА_1 , а також привласнені останньою 1700 доларів США, які належали особисто йому, та врахувати вищезазначене, як компенсацію між вартістю квартир.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 27 жовтня 2002 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 13 грудня 2018 року, яке вступило в законну силу, шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі, за спільні заощадження подружжя, 15 серпня 2011 року на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Пелех О.З., ними було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 49,1кв.м, з комунальними вигодами. За взаємною згодою покупцем за даним договором купівлі - продажу зазначена позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним ОСОБА_1 та витяг про реєстрацію права власності на дану квартиру від 16 серпня 2011 року оформлений на її ім`я. Вартість цієї квартири на час придбання становила суму, еквівалентну 52000 доларів США їх спільних заощаджень. Квартира була придбана в інтересах сім`ї та вони разом з двома дітьми проживали у ній. За спільні кошти вони придбали меблі в квартиру та всю необхідну побутову техніку. На даний час в цій квартирі залишилась проживати ОСОБА_1 разом з дітьмм. З врахуванням того, що квартира придбана за час шлюбні та спільні кошти подружжя, вважає, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, та при поділі майна кожному із них належить 1/2 ідеальна частка спільного майна. Окрім цієї квартири та майнових прав на квартиру, а також комірку, про які зазначає позивач при зверненні до суду з первісним позовом, за час шлюбу ними набуто наступне рухоме майно, а саме: холодильник двокамерний - вартістю 20000грн., морозильну камеру - вартістю 20000грн., пральну машинку - вартістю 20000грн., мікрохвильову пічку - вартістю 3000грн., кольоровий телевізор Філіпс - вартістю на даний час 10000грн., комп`ютер стаціонарний - вартістю 22000грн., телевізор кольоровий - вартістю 3000грн.; мікрохвильову пічку - вартістю 1500грн., електричну плиту - вартістю на даний час 5000грн., саталітарну антену супутникового зв`язку - вартістю 5000грн., накладну електричну плиту з нижньою духовкою, яка є не користованою - вартістю 14000грн. А відтак, всього ними придбано майна на загальну суму 123500грн., половина становитиме 61750грн. відповідно. Крім того, за час шлюбу ними було придбано меблі для спальні, дитячої кімнати, кухні, прихожої, постільну білизну, посуду, люстри, штори, тюлі, однак дане майно він не включає до списку майна, яке підлягає поділу, оскільки зазначеним майном користуються також його діти та він не претендує на частку в ньому. Крім того, в квартирі АДРЕСА_4 , де залишилась проживати ОСОБА_1 знаходилися його особисті грошові кошти в розмірі 1700 доларів США, які він отримав від продажу автомобіля, гроші на придбання якого дав йому батько. Відповідач ж привласнила зазначені кошти та добровільно повертати не бажає. Також ОСОБА_1 привласнила собі їх спільні грошові заощадження в сумі 400000грн. З врахуванням наведеного, просить поділити спільне майно в натурі, виділивши йому майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8 кв.м, яка потребує ремонту, та комірку, загальною площею 1,4 кв.м, за цією ж адресою, а відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 , все вищезазначене рухоме майно набуте ними за час шлюбу, а також привласнені нею їх спільні грошові кошти в сумі 400000грн. та привласнені нею його особистих 1700 доларів США.

Ухвалою суду від 12 грудня 2018 року постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06 лютого 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено вчиняти будь-які дії, пов`язані із відкріпленням від ОСОБА_2 об`єкта інвестування по договору ЖБ-04 №37-13/09/2016 про участь у фонді фінансування будівництва від 13.09.2016; заборонено вчиняти будь-які дії, пов`язані із поверненням ОСОБА_2 коштів у сумі 1279286,55 грн., які були сплачені за об`єкт інвестування по договору ЖБ-04 №37-13/09/2016 про участь у фонді фінансування будівництва ; заборонено вчиняти будь-які дії пов`язані з реєстрацією або відчуженням майна, а також у будь-який спосіб відчужувати або передавати майнові права на квартиру АДРЕСА_8 .

Ухвалою суду від 04 березня 2019 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

20 березня 2019 року відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подала відзив на зустрічну позовну заяву, вважає її необґрунтованою та незаконною. Зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу про придбання зазначеного ним в зустрічній позовній заяві рухомого майна у шлюбі, жодного доказу про вартість речей зазначених ним без жодних ознак, які могли б їх ідентифікувати. Зазначає, що у неї збереглися два чеки, один із них на пральну машину, вартість якої становила 6119грн., а не 20000грн., як зазначає позивач за зустрічним позовом, інший на телевізор марки Філіпс - вартістю 3599грн., а не 10000грн. Окрім цього, це вартість нових речей, а наданий час вони вже вживані та відповідно втратили свою вартість. Таким чином, існування будь-якого рухомого майна набутого ними за час шлюбу за спільні кошти жодними доказами не підтверджено, самостійне визначення ОСОБА_2 вартості рухомого майна є недостовірним та безпідставним. Жодних грошових коштів вона не привласнювала та такі твердження позивача за зустрічним позовом вважає надуманими та такими, що не підтверджені жодними доказами. Таким чином, позивач за зустрічним позовом намагається привласнити собі трикімнатну квартиру з коміркою в новобудові, вартістю понад 1,2 млн гривень, виділивши їй стару двокімнатну квартиру, ремонт в якій не проводився понад 12 років, разом з побутовою технікою та іншим рухомти майном, існування та вартість яких не підтверджена жодними доказами. З врахуванням наведеного, просить первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного відмовити за безпідставністю.

Ухвалою суду від 08 квітня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним - ОСОБА_4 та призначено судову оціночно - будівельну експертизу щодо визначення дійсної вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_4 на час проведення такої, та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

28 жовтня 2019 року позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подала суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначила, що вважає вартість квартири АДРЕСА_4 , яка згідно висновку експерта становить 957780грн., дещо завищеним показником для двокімнатної квартири без ремонту. Квартира ж АДРЕСА_1 була придбана ними за 1279286,55грн. тоді, коли будинок ще не був зданий в експлуатацію. На даний час вартість цієї квартири є значною вищою. Вона ж не ставить вимог, щодо поділу набутого ними за час шлюбу майна в натурі, такі вимоги заявляються ОСОБА_2 , а тому обов`язок доказування дійсної ринкової вартості обох квартир покладається на нього. Також останнім жодними доказами не підтверджено існування та вартість рухомого майна, набутого ніби за час шлюбу, яке він просить виділити їй. Стверджує, що жодних коштів вона не привласнювала, такі обставини відповідачем надумані. Категорично заперечує щодо грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності. Крім того, зазначає, що неповнолітні діти проживають з нею та перебувають на її утриманні. Вважає, що обидві квартири повинні належати їм по 1/2 частині, що відповідатиме їх інтересам та інтересам їх дітей.

04 лютого 2020 року позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подала суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначила, що з рухомого майна, яке позивач за зустрічним позовом просить визнати спільною сумісною власністю подружжя та поділити, визнає спільним сумісним майном подружжя: морозильну камеру придбану в 2014 році, пральну машинку придбану в 2015 році та телевізор Філіпс придбаний 2013 року. Щодо вартості зазначеного майна, то згідно наявних у неї чеків, вартість нового майна становила: морозильна камера - 4999грн., пральна машина - 6119грн., телевізор Філіпс - 3599грн. Крім того, зазначає, що на даний час ці речі є вживаними та втратили свою первинну вартість. Інше ж рухоме майно зазначене позивачем за зустрічним позовом не визнає спільним майном подружжя, оскільки таке було їй подароване, або ж придбане вже після розірвання шлюбу, або ж взагалі їм не належить, зокрема комп`ютер сина.

Позивач за первісним, відповідач за зустрічним ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримали, за зустрічним - заперечили, надали суду пояснення аналогічні змісту первісної позовної заяви з відповідними уточненнями та письмовим поясненням, просять первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного - відмовити.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали, за первісним - заперечили, надали суду пояснення аналогічні змісту зустрічної позовної заяви з відповідними уточненнями, просять в задоволенні первісного позову - відмовити, зустрічний - задовольнити.

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-фінансова компанія явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи.

В ході розгляду справи будь-яких інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подавалось.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Судом встановлено, що з 27 жовтня 2002 року до 13 грудня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишилися проживати з позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частини другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За час шлюбу подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за спільні кошти набуте наступне майно:

13 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-фінансова компанія та ОСОБА_2 , за письмовою згодою його дружини ОСОБА_1 , укладено договір ЖБ-04 №37-13/09/2016 про участь у фонді фінансування будівництва . На виконання зазначеного договору ОСОБА_2 здійснено внески на участь у будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 , в розмірі 1279286,55грн., що станом на 06 червня 2017 року становить повну вартість об`єкта інвестування, та свідчить про те, він має право на набуття у власність квартири АДРЕСА_9 (том 1 а.с.8-32).

Сертифікатом серії 1 Y №165170961106, виданого ДАБІ України 06.04.2017р., засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта по АДРЕСА_6 . (том 1 а.с.141).

Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради за №467 від 03 серпня 2017 року новозбудованим багатоквартирним житловим будинкам на АДРЕСА_6 присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_2 на АДРЕСА_6 (том 1 а.с.140).

Судом встановлено, що на час розгляду даної справи право власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем по первісному позову ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Згідно письмової консультації Оціночної компанії Апекс від 27.11.2019р. ймовірна ринкова вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8кв.м, станом на 27 листопада 2019 року складає 1422844грн., без врахування ПДВ (том 1 а.с.200-217).

Згідно ж звіту про оцінку майна ТОВ Харківексперт від 19.02.2020р., оціночна (ринкова) вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8кв.м, станом на 19 лютого 2020 року, складає 1291115 грн., без врахування ПДВ (том 2 а.с.19-39).

Також, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №153894007 від 25.01.2019р., за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 січня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Якимів Н.Б., зареєстровано нежитлове приміщення, XLII, загальною площею 1,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.96)

Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №148967425 від 11.12.2018р., за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 серпня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Пелех О.З., зареєстрована квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 49,1 кв.м (том 1 а.с.79, 149-153).

Згідно висновку експерта №2181 ЛНДІСЕ від 16 вересня 2019 року, дійсна (ринкова) вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_4 , станом на день проведення експертизи, становить 957780грн., без врахування ПДВ (том 1 а.с.163-172).

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що вказана спірна квартира АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення, XLII, загальною площею 1,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , є спільним майном подружжя, обставин, що свідчили б про відступлення від засади рівності часток подружжя судом не встановлено, та жодна із сторін у справі не спростувала презумпцію спільності права власності на вказане майно.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не приймає покликання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на визнання спільною сумісною власністю подружжя холодильника, мікрохвильових пічок, комп`ютера, телевізора, електричної плити, саталітарної антени, накладної електричної плити з нижньою духовкою, оскільки жодних доказів існування таких, придбання їх за час шлюбу, за спільні кошти подружжя, останнім не надано, а відповідачем за зустрічним позовом в цій частині зустрічний позов заперечується.

З врахуванням визнання відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 спільним сумісним майном подружжя: морозильної камери, придбаної в 2014 році за 4999грн., пральної машинки, придбаної в 2015 році за 6199грн., та телевізора Філіпс , придбаного в 2013 році за 3599грн., що стверджується представленими останньою видатковими накладними та товарними чеками (том 1 а.с. 135, 136), зазначене рухоме майно слід визнати спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо покликань позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на включення до переліку майна, що підлягає поділу між подружжям, спільних грошових коштів, які залишились в квартирі, де залишилась проживати ОСОБА_1 , та привласнені нею, в сумі 400000грн., а також щодо врахування при поділі майна подружжя привласнених ОСОБА_9 його особистих 1700 доларів США, отриманих від продажу автомобіля, кошти на придбання якого дали йому його батьки, то такі не підтверджені будь-якими доказами, а тому не приймаються судом.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 71 СК України визначено, що у випадку присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно визначено обов`язкову згоду одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової компенсації на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У зв`язку з цим спірне майно підлягає поділу між колишнім подружжям у рівних ідеальних частках (без реального поділу), залишаючись у їхній спільній частковій власності, оскільки сторони не вчинили дій, передбачених законом щодо припинення права власності одного з подружжя, що відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя .

У пунктах 22, 24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статті 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 щодо присудження частини об`єктів майна кожному з подружжя й припинення спільної сумісної власності є безпідставними, оскільки спірні об`єкти, які є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, мають різну вартість, та ОСОБА_1 не надавала згоди на припинення її права власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8кв.м, та комірку, загальною площею 1,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі із виплатою грошової компенсації, а позивачем за зустрічним позовом не виконано умов, встановлених нормами закону при припиненні права власності співвласника.

Таким чином, неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, а тому суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 193, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-фінансова компанія , про поділ майна подружжя - задовольнити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати майнові права на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8 кв.м, - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визначити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/2 ідеальній частці майнових прав на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,8 кв.м.

Визнати нежитлове приміщення, XLII, площею 1,4кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визначити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/2 ідеальній частці нежитлового приміщення, XLII, площею 1,4кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати квартиру АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визначити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/2 ідеальній частці квартири АДРЕСА_4 .

Визнати морозильну камеру, кольоровий телевізор Філіпс та пральну машину спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог по зустрічному позові - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Учасники справи:

позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-фінансова компанія , місце знаходження: м.Львів, вул. Героїв УПА, 72, код ЄДРПОУ 34462360.

Повне судове рішення складено 25 травня 2020 року.

Суддя Б. Р. Мичка