Рішення

від 21.05.2020 по справі 743/201/20

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/201/20

Провадження № 2/743/156/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого-судді Жовток Є.А

при секретарі Марченко А.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника Ріпкинського РВ ДВС Дрєєва В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новояриловицької сільської ради, про зняття арешту з майна,

В С ТА Н О В И В:

12.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області та ПП Юридична компанія Вердикт - про зняття арешту з майна, зазначивши, що 01.06.2017 року між ним та ПП Юридична компанія Вердикт було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого позивач придбав залишки будівель, які складаються з цегли та плит перекриття, а саме: бригадного будинку в„– 1 ; бригадного будинку в„– 2 ; ветблоку; котельні; складу № 1; трансформаторної будки № 1 ; кормокухні; компресорної, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Майно котре придбав ОСОБА_1 належало продавцеві, але знаходилось на земельній ділянці площею 23,9224 га, з кадастровим № 7424486400:09:001:0019, якою ПП Юридична компанія Вердикт користувалося на підставі договору оренди від 14.12.2010 року укладеного з Ріпкинською РДА.

04.02.2020 року ОСОБА_1 дізнався, що на придбані ним залишки будівель державним виконавцем було накладено арешт у зведеному виконавчому провадженні № 58013039, про стягнення з ПП Юридична компанія Вердикт на користь Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району заборгованості за оренду земельної ділянки, а також стягнення на користь прокуратури Чернігівської області судового збору у відповідності до наказів Господарського суду Чернігівської області від 13.07.2018 року та 30.08.2018 року.

При цьому, 29.01.2020 року державним виконавцем встановлено та описано, що об`єкти нерухомості розібрані і мають вид будівельних матеріалів. На ці матеріали було накладено арешт і передано їх на відповідальне зберігання директору КП Мир ОСОБА_5

Таким чином ОСОБА_1 , зазначаючи, що він не являється учасником виконавчого провадження, та посилаючись на ст.59 Закону України Про виконавче провадження , ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на рішення ЄСПЛ у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації , Федорченко та Лозенко проти України , правову позицію ВСУ від 12.09.2018 року по справі № 154/948/16-ц, просив зняти арешт з належного йому майна, а саме: цегли червоної у кількості 46800 шт.; блоку фундаментного марки 40 у кількості 1 шт.; плит перекриття П-образних 6м х 1.2 у кількості 15 шт.; плит 1,1м х 2,5м х 0,1м у кількості 7 шт., плит перекриття 5м х 0,6м у кількості 7 шт.; плит 4м х 1,5м х 0,2 м у кількості 10 шт.; цегли силікатної у кількості 1000 шт.; плит перекриття 6м* 1,2 у кількості 21 шт.; блочних перемичок 2м*0,2м х 0,2м у кількості 10 шт.

17.03.2020 року до початку підготовчого засідання по справі ОСОБА_1 надав до суду уточнену позовну заяву, в якій не змінюючи підстав та предмета позову виключив з кола відповідачів ПП Юридична компанія Вердикт .

01.04.2020 року за наслідками проведеного підготовчого засідання судом було задоволено клопотання третьої особи - Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та залучено до участі у справі в якості третьої особи, котра не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ріпкинський районний відділ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги, пояснивши, що договір купівлі-продажу від 01.06.2017 року між ОСОБА_1 та ПП Юридична компанія Вердикт було укладено в простій письмовій формі, оскільки на той момент вже не існувало цілісного майнового комплексу та споруд звіроферми, яка перебувала у власності продавця. Придбане ОСОБА_1 майно знаходилось у розібраному стані і мало вигляд будівельних матеріалів. Покупець на день укладення правочину сплатив продавцеві 50% вартості майна у готівковій формі на суму 35000 грн., а іншу частину вартості також сплатив готівкою у визначений договором строк. При цьому, ОСОБА_1 ще в 2017 році вивіз частину придбаних ним будівельних матеріалів, а решту зі згоди продавця залишив на зберіганні ПП Юридична компанія Вердикт в с.Нові Яриловичі Ріпкинського району. Договір купівлі-продажу від 01.06.2017 року не змінювався і не визнавався недійсним, а коли взимку 2020 року ОСОБА_1 мав намір вивезти решту будівельних матеріалів, на місце події прибули працівники поліції та державний виконавець, від якого позивач дізнався, що на майно накладено арешт. Після цього ОСОБА_1 надав державному виконавцю документи, підтверджуючі його право власності на арештоване майно, однак арешт з будівельних матеріалів знятий не був.

Представник третьої особи - Ріпкинського районного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судовому засіданні у вирішенні спору поклався на розсуд суду, пояснивши, що 29.01.2020 року він, на виконання наказів Господарського суду, накладав арешт на майно ПП Юридична компанія Вердикт , виявивши та описавши в с.Нові Яриловичі будівельні матеріали, які передав на зберігання КП МИР . В подальшому, отримавши повідомлення про спробу вивезення арештованого майна, державний виконавець разом з працівниками поліції здійснював виїзд на місце події, де бачив ОСОБА_1 і повідомляв йому про фактичні обставини справи. Державний виконавець отримував від ОСОБА_1 заяву про скасування арешту, однак арешт не скасував і рекомендував заявникові звернутись до суду.

Від представника відповідача - Новояриловицького старостинського округу до суду тричі надходили клопотання про розгляд справи за його відсутності, в яких висловлювалася позиція як про визнання позову, так і про його невизнання.

Аналогічні за змістом клопотання надходили до суду від представника третьої особи - КП МИР .

Представник третьої особи - Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 01.06.2017 року між ОСОБА_1 та ПП Юридична компанія Вердикт було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач придбав залишки будівель які складалися з цегли та плит перекриття бригадного будинку в„– 1 , бригадного будинку в„– 2 , ветблоку, котельні, складу № 1 , трансформаторної будки № 1 , кочегарки, кормокухні, компресорної.

Як слідує з пояснень учасників судового розгляду та узгоджується з матеріалами справи, в тому числі з матеріалами зведеного виконавчого провадження № 58013039 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 26.06.2008 року за ПП Юридична компанія Вердикт зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 .

Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 01.06.2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплатив ПП Юридична компанія Вердикт 35000 грн. за договором купівлі-продажу.

Розпискою ОСОБА_4 від 11.09.2017 року підтверджується, що остання отримала від ОСОБА_1 35000 грн. доплати до авансу за об`єкт розташований по АДРЕСА_1 (колишню звіроферму) і розрахунок проведено в повному обсязі.

Товарними чеками від 07.08.2017 року та від 11.10.2017 року, які надав позивач, підтверджується факт відпуску ПП Юридична компанія Вердикт бувшої у використанні цегли.

Частиною 1 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідач, в особі Новояриловицького старостинського округу, а також КП МИР , не надсилали до суду у встановленому порядку заперечень або відзивів на позов та жодним чином не обґрунтовували свою позицію щодо вимог заявлених ОСОБА_1 .

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у передбачений законом спосіб набув право власності на будівельні матеріали зазначені в договору купівлі- продажу від 01.06.2017 року.

Учасники справи не оспорювали факт укладення вказаного вище договору і факт його виконання обома сторонами в 2017 році.

Матеріалами зведеного виконавчого провадження підтверджується, що 03.02.2020 року позивач звертався до Ріпкинського районного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) із заявою про зняття арешту з майна.

04.02.2020 року державний виконавець в письмовій формі відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заяви про зняття арешту та роз`яснив право звернення до суду з позовом.

З матеріалів зведеного виконавчого провадження № 58013039 вбачається, що придбане ОСОБА_1 майно перебуває під арештом з 29.01.2020 року, на виконання наказів господарського суду Чернігівської області № 927/331/18 від 13.07.2018 року та № 927/432/18 від 30.08.2018 року, про стягнення з ПП Юридична компанія Вердикт на користь Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району заборгованості за оренду земельної ділянки та відшкодування судового збору на користь прокуратури Чернігівської області.

Таким чином, судом встановлено, що накази господарського суду винесені та звернуті до виконання у строк, який становить понад один рік, з дня укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ПП Юридична компанія Вердикт .

З копії виконавчого провадження вбачається, що 29.01.2020 року при виході державного виконавця по АДРЕСА_1 виявлено об`єкти нерухомості, які перебували в розібраному стані, а на території зберігаються лише будівельні матеріали.

Постановою державного виконавця від 29.01.2020 року було накладено арешт на цеглу червону у кількості 46800 шт.; блок фундаментний марки 40 у кількості 1 шт.; плити перекриття П-образні у кількості 15 шт.; плити 1,1м х 2,5м х 0,1м у кількості 7 шт.; плити перекриття 5м х 0,6м у кількості 7 шт.; плити 4м х1,5м х 0,2м у кількості 10 шт.; цеглу силікатну у кількості 1000 шт.; плити перекриття 6м* 1,2 у кількості 21 шт.; блочну перемичку розміром 2м*0,2м х 0,2м у кількості 10 шт. з місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

Державним виконавцем призначено особу відповідальну за зберігання арештованого майна - директора КП МИР ОСОБА_5

Витягом зі статуту КП Мир підтверджується, що вказане підприємство є власністю територіальної громади с.Нові Яриловичі і перебуває в управлінні Новояриловицької сільської ради та її виконавчого комітету.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 5 ст.59 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт може бути знятий за рішенням суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10, 76, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з майна, а саме: цегла червона - 46800 шт., блок фундаментний марки 40 - 1 шт., плити перекриття П-образні 6мх1.2 - 15 шт., плити 1,1мх2,5мх0,1м-7 шт., плити перекриття 5мх0,6м-7 шт., плити 4мх1,5мх0,2м - 10 шт., цегла силікатна - 1000 шт., плити перекриття 6м* 1,2 - 21 шт., блочна перемичка 2м*0,2мх0,2м - 10 шт., яке отримано шляхом демонтажу будівель, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Новояриловицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04416051, 15013, с.Нові Яриловичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул.30 років Перемоги,40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., в якості відшкодування судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляція на рішення може бути подана до Чернігівського апеляційного суду, через Ріпкинський районний суд, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено 25.05.2020 року.

Суддя Є.А. Жовток