Постанова
від 14.05.2020 по справі 2-3542/11
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2145/20

Номер справи місцевого суду: 2-3542/11

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справи Одеського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді: Князюка О.В.

Суддів: Таварткіладзе О.М., Погорєлової С.О.

За участю секретаря судового засідання : Бикової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства про відшкодування шкоди (т. 1, а.с. 1-2), який згодом уточнила (т. 1, а.с. 218-220).

Відповідно до уточнених позовних вимог просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства відшкодування матеріальної шкоди у сумі 139 973 грн , а також судові витрати в сумі 644.20 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі у справі, являються власниками каналізаційного випуску розташованого по АДРЕСА_2 і підключеного до комунальної мережі каналізації на АДРЕСА_3 .

Позивач вказує, що у вересні 2010 року відбулася розгерметизація зазначеного каналізаційного випуску, внаслідок чого стічні води стали потрапляти в підвал позивача, що призвело до часткового руйнування підвалу та квартири ОСОБА_1 . Оскільки, відповідно до акту обстеження ділянки каналізаційного випуску з житлового будинку АДРЕСА_4 , від 27 жовтня 2010 року розгерметизація каналізаційного випуску сталася внаслідок неякісного виконання ремонтних робіт під час його будівництва і ремонту. В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на висновок експерта № 07/53 від 19 травня 2017 року який встановлює вартість передбачених заходів по забезпеченню збереження його житлового будинку, що становить 139 973 грн. (т. 1, а.с. 9-33)

Короткий зміст рішення першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства про відшкодування шкоди - задоволено частково. (т. 2 а.с. 23-24)

Стягнуто з комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства на користь ОСОБА_1 139 973 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 644,24 грн судових витрат, а разом 140 617,24 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди - відмовлено.

Вимоги та доводи апеляційної скарги

13 листопада 2018 червня 2019 року відповідачем КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі КП Ізмаїльське ВУВКГ) була подана апеляційна скарга на рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2018, у якій ставиться питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства ., та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. (т. 2 а.с. 29-32)

З зазначеним рішенням апелянт не погоджується вважає його незаконним, необґрунтованим, прийнятим із значним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

26 березня 2020 року до суду апеляційної інстанції представником Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства - адвокатом Воронковим Володимиром Олексійовичем було подано доповнення до апеляційної скарги.

Так, апелянт КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства вказує на те, що єдиним обґрунтуванням рішення суду першої інстанції являється встановлення факту, що каналізаційна мережа, до якої відноситься ї каналізаційний випуск з житлового будинку по АДРЕСА_4 експлуатувало на момент аварії та продовжує експлуатувати відповідач КП Ізмаїльське ВУВКГ яке повинно було прийняти його на баланс., у зв`язку з чим відповідач КП ІВУВКГ незалежно від вини останнього у шкоді, заподіяній джерелом підвищеної небезпеки.

З вище вказаними висновками суду першої інстанції апелянт не погоджується, в обґрунтування своїх вимог наголошує на неврахуванні місцевим судом положень п.п. 1.3, 1.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190. КП Ізмаїльське ВУВКГ зазначає, що відповідальність за заявленими позовними вимогами повинні нести заподіювачі шкоди - фізичні особи - відповідачі по справі, які протиправно виконали роботи по приєднанню квартир до дворових каналізаційних мереж.

Крім того, апелянт окремо наголошує на тому, що незважаючи на те, хто саме у спірних правовідносинах по даній справі є носієм статусу володільця джерела підвищеної небезпеки, яким суд першої інстанції фактично визнав КП Ізмаїльське ВУВКГ - каналізаційний випуск розташований по АДРЕСА_2 ділянці каналізації від ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 до колодязя централізованої вуличної системи каналізації не являється джерелом підвищеної небезпеки, оскільки серед властивостей його експлуатації відсутні, так би мовити, особливості з яким законодавство України пов`язує …створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справ

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв, клопотань не надали.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до закінчення дії карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р., адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19 з наступними змінами передбачено, що тимчасово, з 17.03.2020 року до закінчення дії карантину зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у від справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені питання щодо розгляду справи по суті, усвідомленість її учасників про розгляд справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

03 жовтня 2018 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Волкогонова О.К. надійшов відзив на апеляційну скаргу КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства в якому зазначено, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, зазначає, що в основі доводів апеляційної скарги лежить єдине ствердження, що каналізаційний випуск не знаходиться на його балансі, відтак, не має до нього ніякого відношення. ( т.2 а.с.66)

Позивач зазначає, що даним твердженням неможливо погодитись, виходячи з наступного:

-в ході розгляду даної справи була проведена відповідна експертиза, відповідно до висновку якої, каналізаційний випуск знаходиться на балансі апелянта. Всі факти, що стосуються справи були встановлені у вище вказаному висновку експерта, який апелянт не спростовує.

-також, у рішенні Ізмаїльського районного суду по даній справі чітко зазначено, що відповідач у справі КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства не надав суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу у відповідності до ст.ст. 77-79ЦПК України щодо заперечень проти позову, а пояснення, що каналізаційний випуск не є на балансі ВУВКГ суперечать висновку експерта.

Таким чином позивач вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, законним, справедливим, та таким, що ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права.

Позивач звертає увагу суду на те, що усі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду наведених у рішенні та являються спробою апелянта переоцінити вже встановлені факти.

З урахуванням викладеного у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 03.10.2018 року залишити без змін.

12 травня 2020 року на електронну адресу суду від представника ОСОБА_1 -адвоката Волкогонова О.К. надійшов відзив на доповнення до апеляційної скарги від 22.03.2020 року.

Позивач не погоджується з доводом апелянта вказаним у доповненнях до апеляційної скарги, що єдиною причиною не прийняття на баланс зазначених споруджень, є самовільне підключення до центральної системи водовідведення, звертає увагу суду на те, що апелянтом самостійно було надано ОСОБА_4 технічні умови № 121/56к від 07.06.1993 року на розроблення проектної документації для підключення каналізації, проте не надає до суду ці умови, та тільки зазначає, що оригінал їх повинен бути у замовника. З наведеного вбачається, що видавши технічні умови, апелянт не залишив в себе їх копію та в подальшому не перевірив виконані роботи на предмет їх відповідності наданим ним же умовам.

ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що КП ІВУВКГ визнає, та самостійно зазначає, що на протязі 2003-2010 років фіксувались неодноразові випадки розгерметизації каналізації, проте апелянтом не було прийнято ніяких заходів та не усунуто причин цих пошкоджень. При цьому позивач зауважує, що апелянт отримував на протязі всього часу відповідні платежі не прийнявши на свій баланс даний каналізаційний випуск.

Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції

13 листопада 2018 року відповідачем у справі КП Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства була подана апеляційна скарга на рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 03.10.2018 року. (т.2 а.с. 29-32).

27 грудня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області під головуванням судді Калараша А.А. апеляційну скаргу КП Ізмаїльське ВУВКГ було залишено без руху у зв`язку з несплатою апелянтом судового збору (т.2 а.с. 45-46).

Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах , ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.

На виконання вимог Закону України Про судоустрій і статус суддів , ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019 року, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.01.2019 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого судді Журавльова О.Г., Комлевої О.С., Кравця Ю.І., що є підставою для прийняття справи до провадження.

28 січня 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду під головування судді Журавльова О.Г, суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І справу за апеляційною скаргою комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства про відшкодування шкоди прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням № 5115 щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.11.2019 року у відповідності до п. 3.12 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів під головуванням судді Князюка О.В.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року суддею Князюком О.В. справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.02.2020 року о 10:00 год.

Розгляд справи неодноразово був відкладений в тому числі і за заявою сторін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції; і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування частини житлового будинку від 27 липня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1420, позивач ОСОБА_1 є власником 3/13 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , які складаються з літ. А квартира 4: приміщення № 1 - коридор; № 2,3 - житлові; № 4 - кухня; №1/2 ІV - коридор; VІ - тамбур; І - вхід в підвал; II, III, ІV - підвал, житловою площею 27,5 кв.м і 8/25 літ. В . Даний договір зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 вересня 2006 року (т.1 а.с.6-8).

По АДРЕСА_2 розташований каналізаційний випуск і підключений до комунальної мережі каналізації на АДРЕСА_3. Вказаний впуск був виконаний на замовлення ОСОБА_4 - батька відповідача ОСОБА_3 з дозволу відповідача КП Ізмаїльське ВУВКГ (т.1 а.с.238, т.2 а.с.3). У вересні 2010 року відбулася розгерметизація зазначеного каналізаційного випуску через що стічні води стали потрапляти в підвал позивача що призвело до часткового руйнування підвалу та квартири позивача. Згідно акту обстеження ділянки каналізаційного випуску з житлового будинку АДРЕСА_4 від 27 жовтня 2010 року розгерметизація каналізаційного випуску сталася внаслідок неякісного виконання ремонтних робіт по будівництву і ремонту випуску (т.1 а.с.15).

Учасники справи, при розгляді справи судом першої інстанції, в судовому засіданні визнали та не заперечували той факт, що у вересні 2010 року відбулася розгерметизація зазначеного каналізаційного випуску, а також той факт, що одночасно це призвело до часткового руйнування підвалу та квартири позивача, а тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України цей факт не підлягає доказуванню.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції була проведена судова будівельно-технічна експертиза, якою відповідно до висновку експерта № №07/53-2014 від 19 травня 2017 року встановлено наступне (т. 1, а.с. а.с.149-170):

-відсутні видані ВУВКГ технічні умови за №121/56к від 7 червня 1993 року на розроблення проектної документації для підключення належної ОСОБА_4 кв. АДРЕСА_4 до систем господарсько-питного водопостачання;

-відсутні проектна та виконавча документація щодо монтажу в належній ОСОБА_4 квартирі, також відсутня аналогічна документація щодо підключення до центральної мережі каналізації квартир в„–3 та в„–6 у будинку АДРЕСА_4 ; оглядовий колодязь, до якого підключено випуск каналізації з належної ОСОБА_4 квартири в„–5 перебуває над приміщенням № III підвалу літ. а1 , а випуск каналізації квартири в„–6 за цією ж адресою розташовується над приміщенням №ІV підвалу літ. аі у складі вказаного домоволодіння;

-наявність підвальних приміщень під проїжджою частиною АДРЕСА_2 мала бути врахована при проектуванні та спорудженні системи водовідведення з належної ОСОБА_4 квартири; каналізаційна з`єднувальна лінія, до якої підключено квартири в„–4, в„–5 будинку АДРЕСА_4 та квартира АДРЕСА_5 не перебувала на балансі КП Ізмаїльське ВУВКГ , а відповідно до розділу 18 чинних з 1 жовтня 1994 року по 7 жовтня 2008 року (тобто чинних на час першої зафіксованої розгерметизації у 2003 році) Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України могла бути безкоштовно передана на баланс вказаного підприємства , оскільки в ньому зазначено: 18. Дворові каналізаційні мережі та каналізаційні з`єднувальні лінії 18.1 Для приймання стічних вод з внутрішньої каналізаційної мережі використовуються дворові каналізаційні мережі, а для випуску їх у вуличну каналізаційну мережу - каналізаційні з`єднувальні лінії. 18.2 Каналізаційні з`єднувальні лінії та дворові каналізаційні мережі споруджуються абонентами за власний рахунок 18.3 Каналізаційні з`єднувальні лінії та дворові каналізаційні мережі житлово- експлуатаційних організацій місцевих органів державної виконавчої влади, а також ЖБК після їх будівництва безкоштовно передаються абонентами на баланс Водоканалу в діючому стані разом з комплектом проектно-кошторисної документації .

-За наданим для дослідження документами з`ясовано, що у період з 2003 року по 2010 рік фіксувались неодноразові випадки розгерметизації на розташованій по АДРЕСА_2 ділянці каналізації від належної ОСОБА_4 кв. АДРЕСА_4 до колодязя централізованої вуличної системи каналізації, що саме по собі вказує на допущення недоліків при його спорудженні, але в цих документах вся ділянка названа випуском і в них не зазначено на якій саме частині (випуск, колодязь чи каналізаційна з`єднувальна лінія) та яким чином (втрата цілісності трубопроводу випуску або каналізаційної з`єднувальної лінії чи втрата цілісності контрольного колодязя) сталася розгерметизація.

Таким чином, враховуючи висновки експерта, суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що каналізаційна мережа, до якої відноситься й каналізаційний випуск житлового будинку АДРЕСА_4 , експлуатувало на момент аварії та продовжує експлуатувати відповідач КП Ізмаїльське ВУВКГ , яке повинно було прийняти його на баланс.

Мотивувальна частина

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає повністю.

За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.ст.22,1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку експерта № 07/53-2014 по судовій будівельно-технічній експертизі від 19 травня 2017 року (т.1, а.с. 149-170) фактично було встановлено, що каналізаційна мережа, до якої відноситься й каналізаційний випуск з житлового будинку АДРЕСА_4 , експлуатувало на момент аварії та продовжує експлуатувати відповідач КП Ізмаїльське ВУВКГ, яке повинно було прийняти його на баланс. Разом з тим, каналізаційна мережа та каналізаційний випуск з житлового будинку АДРЕСА_4 - є промисловим трубопровідним транспортом.

Джерелом підвищеної небезпеки відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України є, в тому числі, й діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Відповідно до ст.2 Закону України Про трубопровідний транспорт систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт; промисловий трубопровідний транспорт. Згідно із ст.1 вказаного закону промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, обов`язок відшкодувати завдану шкоду покладається на цю особи незалежно від наявності її вини.

Апелянт посилається, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано, п.п. 1.3, 1.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, а також те, що відповідальність за заявленими вимогами повинні нести заподіювачі шкоди - фізичні особи - відповідачі по справі, які протиправно виконали роботи по приєднанню до каналізаційних мереж.

З вище зазначеними доводами апелянта суд апеляційної інстанції не погоджується оскільки відповідно до ст. 16 Закону України Про трубопровідний транспорт від 15.05.1996 року № 192/96-ВР визначено права та обов`язки підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту, відповідно до яких вони зобов`язані забезпечувати саме: ;

-дотримання діючих норм і правил безпеки та технічної експлуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони навколишнього природного середовища;

-прийняття в експлуатацію об`єктів, побудованих (реконструйованих) без порушень будівельних норм і правил;

-діагностичний контроль за станом трубопроводів діючими засобами згідно з правилами технічної експлуатації та нормативними актами з діагностики;

-створення спеціалізованих формувань для проведення ремонтно-відбудовчих робіт на випадок аварії чи катастрофи на трубопроводах;

-вжиття негайних заходів щодо ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, які призвели до порушення роботи підприємств трубопровідного транспорту, і повідомлення про це відповідних органів державного нагляду та контролю, територіальних штабів Цивільної оборони України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, а також місцевих органів державної виконавчої влади, представницьких органів та органів місцевого самоврядування;

-відшкодування власникам землі і землекористувачам заподіяної шкоди під час ліквідації аварій і проведення ремонту;

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що каналізаційний випуск перебуває на балансі КП Ізмаїльське ВУВКГ , оскільки згідно висновку експерта № 07/53-2014 року від 15.05.2017 року відповідно до Правил користування системами комунального постачання та водовідведення в містах та селищах України каналізаційна з`єднувальна лінія та дворові каналізаційні мережі до якої підключені квартири учасників справи, споруджуються абонентами за власний рахунок та після їх будівництва безкоштовно передаються абонентами на баланс Водоканалу в діючому стані разом з комплектом проектно-кошторисної документації.

З матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді КП Ізмаїльське ВУВКГ громадянином ОСОБА_4 у 1993 році за власний рахунок на підставі технічних умов наданих йому КП Ізмаїльське ВУВКГ № 121/56 від 07.06.1993 року та проектної документації була прокладена каналізаційна мережа по АДРЕСА_2 від власної квартири з підключенням до міської системи каналізації. Також апелянтом на виконання ухвали суду першої інстанції від 10.04.2018 року надано копію Плану інженерних сітей, який був виконаний на замовлення ОСОБА_4 в приватній організації, проте все-таки копія якого наявна у КП Ізмаїльське ВУВКГ (т. 2, а.с. 3).

Апелянт визнає, та не заперечує той факт, що на протязі 2003-2010 року неодноразово фіксувались випадки розгерметизації каналізації, проте КП Ізмаїльське ВУВКГ жодних заходів по з`ясуванню причин цих пошкоджень, їх усуненню чи прийняттю каналізаційного випуску на свій баланс не було вжито, що безпосередньо являється порушенням з боку КП Ізмайльське ВУВКГ статті 16 Закону Украхни Про трубопровідний транспорт від 15.05.1996 року № 192/96-ВР.

З матеріалів справи вбачається, що апелянтом підтверджується факт отримання відповідних платежів від користувачів за надання комунальних послуг. Оскільки дана обставина сторонами по справі , в тому числі і апелянтом не спростовується, суд приходить до висновку що даний факт не вважається таким, що потребує доказування в суді відповідно до ст. 18 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗаконуУкраїни Про житлово-комунальні послуги (який діяв на момент розгерметизації та подачі позову до суду, та втратив чинність 01.05.2019 року) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги складаються, з послуг по управлінню будинком, послуг з ремонту спору, тощо.

Згідно до п.п. 1,2,3,7,10 п. 1 ч.2. ст 21 вище вказаного закону, виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно законодавства та умовами договору в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних та міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором ; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж; вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством, своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, так само як і звільнення виконавця від зобов`язань встановлених законом за сплачені послуги.

Така правова позиція викладена у постанові ВСУ від 20.04.2016 року № 6-2951ці15 та ВССУ в ухвалі № 2012/497/15-ц від 05.04.2017 року.

Апелянт у своїх доповненням до апеляційної скарги не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання каналізаційного трубопроводу джерелом підвищеної небезпеки. Суд апеляційної інстанції відхиляє дане твердження КП Ізмаїльське ВУВКГ , та вважає його таким, що суперечать нормам чинного законодавства та являються намаганням дати іншу правову оцінку встановленим судом обставинам по справі та звільнити від відповідальності підприємство за допущені недоліки в його роботі.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому для покладення обов`язку відшкодувати шкоду на джерело підвищеної небезпеки не потрібно доводити його вину.

Згідно положень ст. 2 Закону України Про трубопровідний транспорт систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт, промисловий трубопровідний транспорт.

Відповідно л ост. 1 вище вказаного закону промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші магістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктоводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі , розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи висновки експерта, погоджується з висновком суду першої інстанції, що каналізаційна мережа, до якої відноситься каналізаційний випуск з житлового будинку по АДРЕСА_4 , експлуатувало на момент аварії та продовжує експлуатувати КП Ізмаїльське ВУВКГ , яке повинно було прийняти його на баланс. Також зазначає, що разом каналізаційна мережа та каналізаційний випуск з житлового будинку АДРЕСА_4 являються промисловим трубопровідним транспортом. Суд апеляційної інстанції, приймає до уваги, що КП "Ізмаїльське ВУВКГ" отримував відповідні платежі за послуги напротязі 2003-2010 року.

Згідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач ВУВКГ не надав суду жодного доказу належного, допустимого та достовірного у відповідності до ст.ст.77-79 ЦПК України щодо заперечень проти позову, а пояснення, що каналізаційний випуск не є на балансі ВУВКГ суперечать висновку експерта та вищенаведеним нормам, наданий позивачем розрахунок шкоди відповідач не спростував.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - а саме, в частині стягнення з КП Ізмаїльське ВУВКГ витрат на загальну суму 140 617,24 грн.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. '

З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційних скарг його не спростовують, рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального права. У зв`язку з зазначеним, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Судові витрати

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки колегія суддів відхилила апеляційну скаргу, судові витрати ПАТ Дельта Банк за подачу апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Резолютивна частина

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства Ізмаїльське виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства - залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського районного суду Одеської від 03.10.2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 22.05.2020 року

Головуючий: О.В. Князюк

Судді: С.О. Погорєлова

О.М. Таварткіладзе

СудОдеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення14.05.2020
Оприлюднено26.05.2020
Номер документу89422178
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —2-3542/11

Постанова від 08.11.2011

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Гуденко О. А.

Ухвала від 13.03.2023

Цивільне

Заводський районний суд м. Миколаєва

Кузьменко В. В.

Ухвала від 15.06.2021

Цивільне

Заводський районний суд м. Миколаєва

Кузьменко В. В.

Ухвала від 23.11.2020

Цивільне

Сєвєродонецький міський суд Луганської області

Комплєктова Т. О.

Ухвала від 23.11.2020

Цивільне

Сєвєродонецький міський суд Луганської області

Комплєктова Т. О.

Ухвала від 10.11.2020

Цивільне

Сєвєродонецький міський суд Луганської області

Комплєктова Т. О.

Ухвала від 01.07.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Постанова від 14.05.2020

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Князюк О. В.

Ухвала від 10.02.2020

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Князюк О. В.

Ухвала від 11.11.2019

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Князюк О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні