Постанова

від 06.05.2020 по справі 395/793/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 395/793/16-ц

провадження № 61-40132св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Машинно-технологічна станція Ятрань ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Новомиргородська районна державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Поповичем Павлом Олександровичем, на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2018 року у складі судді Орендовського В. А. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року у складі колегії суддів Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Машинно-технологічна станція Ятрань (далі - ТОВ МТС Ятрань ), з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 20 серпня 2015 року до договору оренди землі від 22 серпня 2006 року № 2, що зареєстрована Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області 03 листопада 2015 року за № 11889030, кадастровий номер земельної ділянки № 3523883200:03:000:0409, площею 3,635 га, яка знаходиться на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Позов обґрунтований тим, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 03 травня 2006 року серії КР № 074224 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 3,635 га, кадастровий номер 3523883200:03:000:0409, яка розташована на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

22 серпня 2006 року ОСОБА_1 та ТОВ МТС Ятрань уклали договір оренди землі, який зареєстрований 25 жовтня 2006 року Новомиргородським відділенням КФ ДП КРЦДЗК за № 200. Строк дії договору до 25 жовтня 2016 року.

Відповідно до пункту 12 договору оренди орендодавець листом від 05 квітня 2016 року повідомила орендаря про повернення, після закінчення строку дії договору, земельної ділянки. Однак вказану вимогу відповідач проігнорував.

Під час перевірки припинення обтяження на земельну ділянку їй стало відомо про факт реєстрації відповідачем додаткової угоди до договору оренди, яка зареєстрована Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області 03 листопада 2015 року за № 11888817.

Згоди на пролонгацію дії договору оренди позивач не надавала, із змістом додаткової угоди ознайомлена не була та її не підписувала. Будь-якого волевиявлення на укладення додаткової угоди, відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України, власник землі не виявила, тому на підставі статті 215 ЦК України правочин є недійсним.

У зв`язку із самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки позивач не може реалізувати своє право володіння, розпорядження та користування власним майном.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року, в позовівідмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження доводів, що ОСОБА_1 не підписувала спірний правочин, тобто у неї не було вільного волевиявлення на укладення з відповідачем додаткової угоди від 20 серпня 2015 року до договору оренди землі від 22 серпня 2006 року, суду не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року, в якій просила судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У вересні 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме суди належним чином не надали оцінку висновку експерта від 23 серпня 2017 року № 1914, пославшись лише на те, що експерт застосував метод скріблення без отримання дозволу суду, що змінило властивості та первинний стан документа.

Відповідно до частини четвертої статті 106 ЦПК України висновок експерта приймається, коли особа доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. Під час експертного дослідження неправильно застосовано метод скріблення, оскільки на місці зворушення аркушу паперу голкою було застосовано канцелярську гумку, якою стерто зворушені волокна, що вплинуло на об`єктивність висновку експерта в межах кримінального провадження.

Суди першої та апеляційної інстанцій надали не повну оцінку доказам, надали перевагу недопустимим та неповним доказам у справі, що вплинуло на прийняття помилкового та необ`єктивного рішення у справі.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ МТС Ятрань просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії КР № 074224 є власником земельної ділянки площею 3,64 га, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523883200:03:000:0409 (т. 1, а. с. 8).

22 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ МТС Ятрань укладено договір оренди землі № 2, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове оплатне володіння та користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,64 га, яка знаходиться на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, строком на 10 років. Правочин зареєстрований Новомиргородським відділом КРФДП ЦДЗК 25 жовтня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 200 (т. 1, а. с. 6-7).

12 квітня 2016 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ МТС Ятрань лист-повідомлення про відмову в пролонгації строку дії договору оренди землі (т. 1, а. с. 10-11).

20 серпня 2015 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 22 серпня 2006 року № 2, згідно з якою змінено строк дії договору оренди до 31 грудня 2023 року (т. 1, а. с. 21).

У додатковій угоді є рукописний текст: Я, ОСОБА_1 є орендодавцем земельної ділянки, в чому засвідчую свій підпис , в графі Орендодавець проставлено підпис. Факт написання цих слів власноручно орендодавцем та справжність свого підпису позивач не оспорює.

Згідно з висновком експерта від 07 вересня 2017 року №19/8-4/185-СЕ/17 у додатковій угоді до договору оренди землі від 20 серпня 2015 року, укладеній між ОСОБА_1 та ТОВ МТС Ятрань , рукописні записи, підписи та електрофотографічні зображення нанесені в такій послідовності: першим - друкований текст та лінії граф, другими - рукописні записи та підписи; виконання підпису в графі Орендар та Орендодавець здійсненні поверх лінії графлення (т. 2, а. с. 127-137).

Вищенаведений висновок експерта також узгоджуються з висновком експерта від 30 березня 2017 року № 52 у кримінальному провадженні №12017120220000120, який надано на запит суду Новомиргородським ВП Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області, відповідно до якого: у графі Орендар спочатку був нанесений - друкований текст, потім відтиск круглої печатки, потім підпис; у графі Орендодавець спочатку був нанесений - друкований текст, а потім підпис (т. 1, а. с. 177).

Суди встановили, що підпис ОСОБА_1 здійснено нею особисто.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Верховний Суд зазначає, що як вольова дія, правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (стаття 14 Закону України Про оренду землі ) (далі - Закон).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Істотні умови договору оренди визначені в статті15 Закону і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

За змістом статті 203 ЦК України правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суди дослідили висновки експерта від 07 вересня 2017 року № 19/8-4/185-СЕ/17, від 30 березня 2017 року № 52 та дійшли обґрунтованого висновку, що при укладенні спірної додаткової угоди було вільне волевиявлення та згода позивача ОСОБА_1 на укладення такої угоди. Підпис орендодавця у договорі свідчить про те, що між сторонами було досягнуто усіх його істотних умов відповідно до статті 15 Закону.

Згідно зі статтями 77, 78, 80, 81 ЦПК України суди обґрунтовано вважали, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_1 не підписувала спірний договір, тобто у неї не було вільного волевиявлення на укладення додаткової угоди від 20 серпня 2015 року до договору оренди землі від 22 серпня 2006 року № 2 з відповідачем, ні позивач, ні представник позивача суду не надали.

Враховуючи, що стороною позивача легітимність документа не спростована, суди дійшли переконливого висновку про відсутність підстав для визнання правочину недійсним. Додаткова угода не суперечить ЦК України , укладена в письмовій формі та спрямована на реальне настання правових наслідків. У зв`язку з чим відсутні об`єктивні підстави вважати, що волевиявлення власника земельної ділянки при укладенні додаткової угоди не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

Суди оцінили висновки експерта відповідно до вимог цивільного процесуального закону.

Доказів того, що висновок повторної комісійної судово-технічної експертизи, який міститься в матеріалах справи, є недостатньо обґрунтованим, суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності, або що при призначенні та проведенні експертизи істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок її призначення та проведення, суду не надано.

Доводи касаційної скарги, що рукописний текст зазначений в додатковій угоді позивач виконала на чистому аркуші паперу як розписку під час отримання орендної плати не підтверджено належними та допустимими доказами та спростовуються висновками апеляційного суду.

Суд першої інстанції дав належну оцінку встановленим обставинам справи і доказам в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив застосування судом першої інстанції норм матеріального права і додержання норм процесуального права, виклав у рішенні висновки та мотиви про відсутність підстав для скасування рішення суду.

Доводи касаційної скарги щодо критичної оцінки судом висновку експерта від 23 січня 2017 року, оскільки експерт при застосуванні методу скобління медичним скальпелем не отримав дозволу суду на застосування такого методу, спростовуються тим, що суд дослідив кожен доказ окремо, а також у їх сукупності та взаємозв`язку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до незгоди з судовими рішеннями, власним тлумаченням норм права, переоцінкою доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , подану адвокатом Поповичем Павлом Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко