Постанова

від 25.05.2020 по справі 917/1902/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. справа №917/1902/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Попков Д.О. суддів Пушай В.І., Стойка О.В. секретар судового засідання Акімова К.К. за участю представників: від позивача не з`явився; від відповідача Заліпа Н.Ю. (адвокат, довіреність №109 від 16.12.2019р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Стожари , м. Київ на рішення господарського суду Полтавської області ухваленого 30.01.2020р. (повний текст підписано 03.02.2020р.) у м. Полтаві у справі №917/1902/19 (суддя Паламарчук В.В.) за позовом Приватного підприємства Стожари , м. Київ до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Полтавагаз , м. Полтава про стягнення 142363,79грн. збитків

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Приватне підприємство Стожари , м. Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Полтавагаз , м. Полтава (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 142363,79грн. збитків, що становлять різницю між зазначеним останнім обсягом природного газу та фактично спожитим обсягом природного газу Приватним підприємством Карлівський хлібзавод , м. Карлівка Полтавської області, та виникли внаслідок невиконання ним вимог Позивача №237 та 378 від 27.03.2018р. про коригування звіту про надходження та розподіл природного газу у червні 2016р. щодо взаємовідносин Приватного підприємства Стожари та Приватного підприємства Карлівський хлібзавод .

2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.12.2019р. було відкрито провадження у справі №917/1902/19 та постановлено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.01.2020р. (повний текст підписано 03.02.2020р.) у справі №917/1902/19 у задоволені позовних вимог Приватного підприємства Стожари було відмовлено.

4. Означене рішення суду обґрунтоване не доведеністю Позивачем належними засобами доказування факту отримання ним доходу в сумі 142363,79грн. за визначений ним період в разі зазначення обсягів споживання природного газу в обсягах, встановлених постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. у справі №917/1649/16, та при здійснені Відповідачем відповідного коригування обсягів природного газу, враховуючи також, що наслідки у вигляді упущеної вигоди не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наведеними діями Відповідача, а тому вимога про стягнення з останнього 142363,79грн. упущеної вигоди є безпідставною та задоволенню не підлягає. Місцевий суд зазначив, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Відмовляючи у задоволені заяви Відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тоді як її відлік починається з 13.03.2017р. - з дня винесення постанови Харківським апеляційним господарським судом у справі №917/1649/16.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Приватне підприємство Стожари , не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2020р. у справі №917/1902/19 скасувати і судові витрати просить покласти на Відповідача.

6. Підставою для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:

6.1. посилання місцевого суду на постанову Верховного Суду України від 18.05.2016р. у справі №6-237цс16 є некоректним, оскільки в означеній справі предметом стягнення була упущена вигода з державного органу у вигляді доплат;

6.2. посилання місцевого суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018р. у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18) також є некоректним, оскільки в означеній справі позивач просив стягнути збитки у зв`язку зі знеціненням національної грошової одиниці. Окрім того, в означеній постанові зазначено, що кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини;

6.3. всі необхідні елементи складу цивільного правопорушення для застосування міри відповідальності, як стягнення збитків (протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина боржника у заподіянні збитків) встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. у справі №917/1649/16. До того ж, Позивач не просив стягнути суму не отриманого прибутку, а тільки суму збитків в розмірі 142363,79грн., що становлять різницю між зазначеним Відповідачем обсягом природного газу та фактично спожитим обсягом природного газу Приватним підприємством Карлівський хлібзавод . Сума збитків визначена як вартість газу, який втратив Позивач внаслідок неправомірних дій Відповідача, при цьому, ним в податковому обліку було проведено реалізацію, зменшено кількість активів, та сплачено відповідні податки (податок на прибуток, ПДВ) у відповідності до законодавства;

6.4. місцевий суд безпідставно не задовольнив заяву Позивача, викладену в позовній заяві, та не витребував та не залучив до матеріалів розглядуваної справи як доказ, матеріали справи №917/1649/16, які знаходяться в Господарському суді Полтавської області.

Скаржник в апеляційній скарзі також зазначив, що вважає рішення суду в частині відмови у задоволенні заяви Відповідача про застосування строків позовної давності правомірним.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:

7 . Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Полтавагаз , в межах визначеного апеляційним судом строку, надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення, зазначаючи, що:

- з наданих Позивач в обґрунтування позовних вимог доказів (договору №ПЛ01-08/16 на поставку природного газу від 18.09.2015р., укладеного між Позивачем та Приватним підприємством Карлівський хлібозавод ; акту №1 приймання-передачі природного газу від 30.06.2016р., підписаного Позивачем без зауважень; реєстру поставки природного газу промисловим споживачам у червні 2016р.) вбачається погодження (підтвердження) обсягів розподіленого природного газу в обсязі 38,578тис.куб.м., враховуючи умови п.п.3.8, 3.9 договору №ПЛ01-08/16 на поставку природного газу від 18.09.2015р., між Оператором ГРМ та Постачальником, а тому вимоги про стягнення збитків, які полягають у наданні недостовірної інформації про об`єми природного газу є безпідставними;

- апелянтом не надано жодних належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходу в сумі 142363,79грн. за звичайних обставин, а також вжиття кредитором заходів для їх одержання, що є необхідним при заявлені вимог про стягненні упущеної вигоди. Апелянтом також не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторону завданих Відповідачем збитків, причинно-наслідкового зв`язку між діями та завданими збитками;

Відповідач також зазначає, що на його думку, перебіг строку позовної давності, в розглядуваному випадку, почався саме з 06.07.2016р. (виходячи з умов п.6.1 договору №ПЛ01-08/16 на поставку природного газу від 18.09.2015р.), а отже означені позовні вимоги пред`явлені поза межами строку позовної давності.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 22.04.2020р. для розгляду справи №917/1902/19 сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І., Стойка О.В.

9. Ухвалою від 24.04.2020р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №917/1902/19, а ухвалою від 13.05.2020р., після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства Стожари у судовому засіданні на 25.04.2020р. об 10:30 з повідомленням учасників справи.

10 . Враховуючи викладене в п.п.8, 9 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І. та Стойка О.В. відповідає вимогам суду, створеним відповідно до закону у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

11 . Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

12 . У судовому засіданні 25.05.2020р. уповноважений представник Відповідача підтримав свої вимоги і доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, надав додаткові пояснення на запитання суду.

Представник Скаржника у судове засідання 25.05.2020р. не з`явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване запровадженням на всій території України карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , інкубаційним періодом коронавірусу (триває від 2 днів до 2 тижнів) та неналежною роботою транспортного сполучення між містами.

Розглянувши означене клопотання Відповідача, судова колегія відмовляє у його задоволенні, оскільки нез`явлення у судове засідання представника Позивача, враховуючи доведення його позиції безпосередньо зі змісту апеляційну скаргу та не використання останнім можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи ст.197 Господарського процесуального кодексу України, а також достатність матеріалів справи необхідних для здійснення апеляційного перегляду, не перешкоджає розгляду справи по суті.

13 . Відтак, згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

14. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 18.09.2015р. між Приватним підприємством Стожари (Постачальник), що має ліцензію на постачання природного газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом серія АГ №507501 від 23.09.2011р., та Приватним підприємство Карлівський хлібзавод (Покупець) було укладено договір №ПЛ01-08/16 на поставку природного газу (договір - а.с.а.с.96-103), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Покупець приймає газ виключно з метою його споживання для власних потреб (п.1.2 договору).

15. У п.3.8 договору сторони узгодили, що кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця, та Газотранспортної організації, що оформлюється відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з п.3.9 договору, при відмові Покупця від підписання акту приймання-передачі газу, у разі підтвердження Постачальником планового обсягу поставки, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданих Постачальнику Газотранспортним або газорозподільним підприємствами реєстрі обсягів спожитого газу.

15.1. Відповідно до п.4.4 договору, Газотранспортне (газорозподільне) підприємство має право доступу до зчитувань показників засобів вимірювальної техніки, що встановлені на комерційних вузлах обліку газу. Постачальник вправі отримувати інформацію про показники засобів вимірювальної техніки як від споживача, так і від газотранспортного (газорозподільного) підприємства.

15.2. Сторони дійшли згоди, що ціна природного газу з квітня 2016р. становитиме 7300,00грн. за 1000куб.м., у тому числі ПДВ. (п.1 додаткової угоди №3 від 01.04.2016р. до договору (а.с.103).

16. З підписаного сторонами акту №1 приймання-передачі природного газу за договором №ПЛ01-08/16 від 18.09.2015р. (а.с.106) вбачається, що у червні 2016р. Позивач передав через газорозподільні мережі Відповідача Приватному підприємству Карлівський хлібзавод природний газ в обсязі 38,578тис.куб.м.

Означений об`єм природного газу також зазначений у складеному та підписаному представником Відповідача акті №0УВІ-001514/06 надання послуг з розподілу природного газу ГРМ відповідно заяви-приєднання до договору на розподіл №ПГ-000089 Тр-ПР від 30.12.2015р. (а.с.105) та реєстрі поставки природного газу промисловим споживачам постачальником (замовником послуг транспортування) Приватним підприємством Стожари газовими мережами Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Полтавагаз (ЕІС код-56Х2600000000018) у червні 2016р. (а.с.107).

17. Місцевим судом встановлено, що оскільки оплата Приватним підприємством Карлівський хлібзавод вартості поставленого за договором №ПЛ01-08/16 від 18.09.2015р. природного газу була здійснена не в повному розмірі, Приватне підприємство Стожари звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовними вимогами до останнього про стягнення 195927,54грн. основного боргу, 27217,39грн. пені, 2620,31грн. 3% річних та 5834,89грн. інфляційної індексації за прострочення виконання грошових зобов`язань.

17.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.12.2016р. у справі №917/1649/16 (а.с.а.с.108, 109) позовні вимоги Приватного підприємства Стожари до Приватного підприємства Карлівський хлібзавод , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Полтавагаз ) були задоволені в повному обсязі.

17.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. у справі №917/1649/16 (а.с.а.с.122-139), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017р. (а.с.а.с.110-121), рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення 142363,79грн. основного боргу, 24470,42грн. пені, 2361,27грн. 3% річних та 5834,89грн. інфляційної індексації. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції в межах справи №917/1649/16, зокрема, встановлено факт поставки Приватному підприємству Карлівський хлібзавод природного газу у червні 2016р. в обсязі 7886,3тис.кубм. на загальну суму 53563,75грн. Своєю чергою, акт №1 приймання-передачі природного газу від 30.06.2016р., у якому визначено, що Постачальник передав газорозподільними мережами Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Полтавагаз , а Споживач прийняв природний газ в обсязі 38,578тис.куб.м. апеляційною інстанцією визнано недійсним, оскільки вказаний акт не відповідає вимогам Кодексу газорозподільних систем, а Приватним підприємством Стожари не доведено факт поставки природного газу Приватному підприємству Карлівський хлібзавод у червні 2016р. на суму 142363,79грн.

18. Враховуючи висновки постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. у справі №917/1649/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017р., Приватне підприємство Стожари звернулося до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Полтавагаз з:

- листом №237 від 27.03.2018р. (а.с.140), в якому просило скоригувати фактичний звіт Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Полтавагаз (ЕІС код-56Х2600000000018) про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за червень 2016р. та реєстр поставки природного газу промисловим споживачам постачальником (замовником послуг транспортування) за червень 2016р.;

- листом №378 від 27.03.2018р. (а.с.а.с.141, 142), в якому просило вчинити дії, направлені на внесення змін до первинних бухгалтерських та інших документів стосовно поставки та транспортування у червні 2016р. природного газу Приватному підприємству Карлівський хлібзавод з 38577,6куб.м. нарахованого природного газу на 7886,3куб.м. фактично визнаного судом, у тому числі скоригувати звіт про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування газовими мережами Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Полтавагаз (ЕІС код-56Х2600000000018) у червні 2016р. та звіт оператора газорозподільної системи (реєстр поставки природного газу промисловим споживачам постачальником за червень 2016р. Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Полтавагаз , стосовно взаємовідносин Приватного підприємства Стожари з Приватним підприємством Карлівський хлібзавод .

19. Означені листи були отримані представником Відповідача 28.03.2018р., про що зроблено відповідний напис на останніх, однак відомостей про надання відповідей на них матеріали справи не містять.

20. Як вбачається з наданого Позивачем до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005901464 від 29.10.2019р. (а.с.а.с.149-155), Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Полтавагаз , як Газорозподільне підприємство в означених правовідносинах, змінило найменування на Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Полтавагаз .

21. Вказані в п.п.14-20 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.

22. Вважаючи, що Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Полтавагаз завдано Приватному підприємству Стожари збитків в розмірі 142363,79грн., що становить різницю між зазначеним останнім обсягом природного газу та фактично спожитим Приватним підприємством Карлівський хлібзавод обсягом природного газу, встановленого у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. у справі №917/1649/16, останнє звернулося до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Полтавагаз означеної суми збитків, посилаючись на невиконанням ним вимог №237 та 378 від 27.03.2018р. про коригування звіту про надходження та розподіл природного газу у червні 2016р.

23. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів законодавства з відшкодування збитків, як правового засобу відповідальності у сфері господарювання.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

24. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

25. Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового відшкодування збитків в сумі 142363,79грн., завданих невиконанням ним вимог Позивача №237 та 378 від 27.03.2018р. про коригування звіту про надходження та розподіл природного газу у червні 2016р. щодо взаємовідносин Приватного підприємства Стожари та Приватного підприємства Карлівський хлібозавод , які становлять різницю між зазначеним Відповідачем обсягом природного газу та фактично спожитим обсягом природного газу Приватним підприємством Карлівський хлібозавод .

26. Беручи до уваги правову природу розглядуваного спору, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням положень Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють відшкодування збитків.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

27. Підставою для застосування заходів відповідальності у вигляді стягнення збитків в контексті ст.611 Цивільного кодексу України та ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона.

При цьому, як вірно зазначено Скаржником в апеляційній скарзі та у застосованій місцевим судом постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018р. у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст.614 Цивільного кодексу України).

Означене коло обставин, що становить предметом доказування для Позивача, є загальним для всіх справ з вимогами про відшкодування збитків.

28. Апеляційний суд зазначає, що в розглядуваному випадку розмір збитків визначений Позивачем в якості різниці між заявленою ним в межах справи №917/1649/16 сумою заборгованості Приватного підприємства Карлівський хлібозавод з оплати поставленого у червні 2016р. природного газу за договором №ПЛ01-08/16 на поставку природного газу від 18.09.2015р. та сумою вартості природного газу, поставку якого Позивачем на користь Приватного підприємства Карлівський хлібзавод встановив як підтверджену суд.

28.1. Колегія суддів відмічає, що Відповідач не є стороною договору №ПЛ01-08/16 на поставку природного газу від 18.09.2015р., укладеного між Приватним підприємством Стожари та Приватним підприємством Карлівський хлібозавод , у зв`язку з чим обставини виконання/невиконання умов такого договору не можуть розглядатися з точки зору порушення Відповідачем зобов`язань перед Позивачем в силу ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України. При цьому, Позивачем не надано ніяких доказів або вказівок на такі докази, з яких би вбачалось відповідне зобов`язання Відповідача перед Позивачем, пов`язане з забезпеченням отримання оплати останнім зі своїх контрагентів в сумі, визначеною при фактичній участі Відповідача (а.с.106).

28.2. Посилання Позивача на ігнорування Відповідачем його листів №237 та 378 від 27.03.2018р. про коригування звіту про надходження та розподіл природного газу у червні 2016р. не перебуває в залежності (не являється) причиною відмови у стягненні нарахованої Позивачем суми заборгованості з Приватного підприємства Карлівський хлібозавод в межах справи №917/1649/16. Своєю чергою, з матеріалів справи не вбачається та Позивачем ніяк не обґрунтовується:

- ані можливості отримання оплати за газ, факт поставки ним якого не підтверджений, враховуючи ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України;

- ані тотожності заявленої різниці в незадоволеній судом суми заборгованості Приватного підприємства Карлівський хлібозавод з будь-якими втратами у зв`язку з небалансом у взаємовідносинах з Відповідачем, сам факт наявності якого (як втрат та і небалансу) з матеріалів справи не вбачається, а Позивачем при доказуванні наявності та розміру збитків не підтверджено.

29. Відтак, недоведеність Позивачем як розміру збитків та самого факту їх наявності, так й існування у Відповідача зобов`язань перед Позивачем, порушення яких є причиною таких збитків зумовлює правомірну відмову суду першої інстанції у задоволенні таких позовних вимог.

30. При цьому, судова колегія зазначає, що не відображення в оскаржуваному рішенні суду фактичної позиції останнього щодо незадоволення клопотання Позивача про витребування матеріалів справи №917/1649/16 та залучення останніх в якості доказу до матеріалів розглядуваної справи ( ..враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції ), не впливає на результат вирішення заявлених позовних вимог та як процесуальний недолік може бути усунутий на стадії апеляційного перегляду. Так, відносно цього доводу Скаржника, судова колегія зазначає наступне:

- Позивач є стороною у справі №917/1649/16, а отже в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.) та п.1 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (в діючій редакції) не обмежений у можливості ознайомлення з такими матеріалами справи та копіювання (зняття фотокопій) всіх необхідних документів;

- з матеріалів справи не вбачається, що Позивач звертався до Господарського суду Полтавської області з клопотанням про доступ (для ознайомлення та копіювання) до матеріалів справи №917/1649/16, та йому було відмовлено. Між тим, однією з умов звернення та задоволення клопотання про витребування доказів згідно з ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України є неможливість самостійного надання доказу;

- відповідно до ч.2 ст.81 Господарського процесуального кодексу України ініціатор витребування доказу повинен вказати серед іншого конкретний, необхідний доказ, який потрібно витребувати та обставину яку в межах розглядуваної справи цей доказ підтверджує, що Позивачем також зроблено не було.

31. Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати неповними встановлені місцевим судом обставини спору з урахуванням принципів змагальності, рівності сторін та диспозитивності (ст.ст.7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України), а міркування Скаржника щодо нерелевантності згадуваних в оскаржуваному рішенні правових позицій Верховного Суду та Верховного суду України не впливають на висновок апеляційного суду щодо недоведеності наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, та взагалі є юридично неспроможними, оскільки встановлені в означених постановах позиції суду стосуються саме механізму стягнення збитків, передбачених ст.22 Цивільного кодексу України, безвідносно до предмету та підстав позову.

32. Колегія суддів також в силу відсутності підстав для задоволення позовних вимог по суті (у зв`язку з їх недоведеністю), погоджується з правильністю висновку суду першої інстанції про відмову у застосуванні строків позовної давності до таких позовних вимог за заявою Відповідача, що усуває необхідність (через недоведеність порушення) вирішення питання щодо початку перебігу строку позовної давності в цілому.

33. Оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Приватного підприємства Стожари залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

34. За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржників витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Стожари , м. Київ на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2020р. (повний текст підписано 03.02.2020р.) у справі №917/1902/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2020р. (повний текст підписано 03.02.2020р.) у справі №917/1902/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Приватного підприємства Стожари , м. Київ.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.05.2020р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2020р.

Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай

Суддя О.В. Стойка

Надіслано судом до ЄДРСР - 25.05.2020р.