Постанова

від 20.05.2020 по справі 913/477/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2020 р. Справа № 913/477/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міраков Г.А.

за участю представників:

прокурор - не з'явився;

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс" (48Л/Х-1) на рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2019, постановлене суддею Секірським А.В.(повний текст складено 02.12.2019) у справі№913/477/19

за позовом Заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс",м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 1 522 297 грн. 66 коп.

ВСТАНОВИЛА :

Заступник керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс" безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 1 522 297 грн. 66 коп.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, розташованої за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Заводська, 30, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку, не вносив плату за користування нею, внаслідок чого зберіг в себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.11.2019 у справі №913/477/19 позовні вимоги заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Рубіжанської міської ради Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс" про стягнення 1 522 297 грн. 66 коп. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс", Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 30, ідентифікаційний код 38534166 в доход місцевого бюджету м. Рубіжне на р/р 33211812012071, отримувач - УК у м. Рубіжному, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37904431, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету - 18010600 безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 1 508 469 грн. 24 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс", Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 30, ідентифікаційний код 38534166 на користь прокуратури Луганської області, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 27, ідентифікаційний код 02909921 судовий збір в сумі 22 627 грн. 03 коп.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс" на рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2019 у справі№913/477/19. Призначено справу до розгляду.

Через канцелярію суду Сєвєродонецька місцева прокуратура Луганської області надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому зі скаргою не погоджується, просить залишити її без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

У судове засідання учасники справи не з'явились.

Через канцелярію суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс" надіслало клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника.

У відповідності до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зазначає, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Колегія суддів зазначає, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

У листі Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 наведено рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантину, які передбачають, у тому числі, можливість здійснення судового розгляду справ без участі сторін, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Керуючись наведеними нормами, з огляду на передбачений ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, зважаючи на те, що явка представників не була визнана обов'язковою і їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, враховуючи принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу за відсутністю учасників апеляційного провадження за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 29.09.2010 № 75/70 Приватному підприємству "Фірма Віал" надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 4,1438 га для розміщення автотранспорту, ремонтних і складських приміщень, яка знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, 30 (том № 1, аркуш справи 100).

На підставі вказаного рішення 16.05.2011 між Рубіжанською міською радою Луганської області та Приватним підприємством "Фірма Віал" укладено договір оренди землі, за умовами якого Приватному підприємству "Фірма Віал" передано в строкове платне користування (оренду) на 49 років земельну ділянку загальною площею 4,1438 га для розміщення автотранспорту, ремонтних і складських приміщень, яка знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, 30.

Договір оренди землі зареєстрований у Відділі Держкомзему у м. Рубіжне, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.05.2011 за № 441250004000005.

Факт передачі земельної ділянки загальною площею 4,1438 га підтверджується підписаним між Рубіжанською міською радою Луганської області та Приватним підприємством "Фірма Віал" актом приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс" від 07.06.2013, оформленим протоколом № 01, вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс", до статутного капіталу якого учасником товариства - Приватним підприємством "Фірма Віал" передано 9/50 часток вул. Заводська, 30, що складається з блоку допоміжних цехів (літера "И", загальною площею 1457,5 кв.м.) та будівлі відділу головного механіка (літера "ТТ", загальною площею 397,3 кв.м.). Відповідач набув право власності на вказане нерухоме майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.06.2013 № 5021502.

Крім того, 24.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Луганськбудтранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс" укладено договір купівлі-продажу (частки об'єкта нерухомого майна), який посвідчений 24.12.2014 приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області, реєстраційний № 1482 (том № 1, аркуш справи 161).

За умовами цього договору відповідач прийняв у власність 1/100 частку об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 30, та складається з таких будівель: станція перекачки - Н, насосна станція - О, пункт підогріву - П, пункт підогріву - Р, сторожка - С, водонасосна - У, насосна АЗС - X, АЗС - Ц. Набуття права власності підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.12.2014, індексний № 31590682.

Отже, відповідач є власником об'єкту нерухомого майна за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 30.

Приватне підприємство "Фірма Віал" звернулось до Рубіжанської міської ради Луганської області з заявою від 18.06.2013 № 180613/01 про припинення дії договору оренди землі площею 4,1438 га, у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, 30, від ПП "Фірма Віал" до ТОВ "Віалагротранс".

Рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 27.06.2013 № 34/40 припинено дію договору оренди землі від 16.05.2011 № 441250004000005, укладеного між міською радою та ПП "Фірма Віал", на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, 30, площею 4,1438 га (кадастровий номер 4412500000:14:001:0045) для розміщення автотранспорту, ремонтних і складських приміщень. Пунктом 2 цього рішення зобов'язано ПП "Фірма Віал" укласти додаткову угоду про припинення договору оренди землі.

Додатковою угодою від 22.07.2013 розірвано договір оренди землі від 16.05.2011 №441250004000005. Земельну ділянку площею 4,1438 га повернуто орендодавцю - Рубіжанській міській раді Луганської області за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.09.2013 № 36/60 надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ТОВ "Віалагротранс" попередньою площею 4,1438 га з метою передачі в оренду для розміщення об'єкта нерухомого майна в м. Рубіжне по вул. Заводській, 30.

Згодом відповідач звернувся до Рубіжанської міської ради Луганської області з заявою від 09.04.2015 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду терміном на 49 років земельної ділянки загальною площею 4,1438 га, яка розташована в м. Рубіжне за адресою: вул. Заводська, 30, для розміщення автотранспорту, ремонтних і складських приміщень.

За результатами розгляду заяви відповідача від 09.04.2015 Рубіжанською міською радою Луганської області 17.06.2015 прийнято рішення № 51/22, яким вирішено надати в оренду на 49 років ТОВ "Віалагротранс" земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:14:001:0045) площею 4,1438 га із земель комунальної власності (категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), розташовану за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, 30, для розміщення нерухомого майна. Пунктом 3 цього рішення зобов'язано ТОВ "Віалагротранс" укласти договір оренди землі з Рубіжанською міською радою.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач після прийняття міською радою рішення від 17.06.2015 № 51/22 до Рубіжанської міської ради Луганської області з метою укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 4,1438 га не звертався.

Орендодавець звертався до відповідача з листом від 19.12.2016 № 017-010/443 з приводу необхідності надання відомостей та відповідних документів щодо оформлення договору оренди та його державної реєстрації. Відповідач вказаний лист одержав 23.12.2016, проте не вчинив жодних дій з метою здійснення вказаний дій.

За інформацією Рубіжанської міської ради Луганської області 11.06.2019 до міської ради від ТОВ "Віалагротранс" надійшла заява про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 4,1438 га за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, 30, з метою подальшого укладання договору оренди землі. Проте, відповідного договору оренди землі укладено не було.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку спірна земельна ділянка має кадастровий номер 441250000:14:001:0045, цільове призначення - для автомобільного транспорту, площа - 4,1438 га, земельна ділянка враховується в комунальній власності за Територіальною громадою міста Рубіжне в особі Рубіжанської міської ради Луганської області.

Інформація про зареєстроване право оренди на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, 30, в даних земельного кадастру за ТОВ "Віалагротранс" відсутня.

Факт користування земельною ділянкою відповідачем без правовстановлюючих документів підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 23.05.2019 № 74-ДК/95/АП/09/01/-19.

За результатами перевірки складено припис від 23.05.2019 № 74-ДК/0045Пр/03/01/-19 про усунення відповідачем порушень шляхом здійснення державної реєстрації права оренди земельної ділянки відповідно до законодавства в термін до 23.06.2019 та з урахуванням рішення Рубіжанської міської ради від 17.06.2015 № 51/22 укласти договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 441250000:14:001:00450) площею 4,1438 га, розташованої за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, 30, в термін до 23.06.2019. Даний припис вручено директору ТОВ "Віалагротранс" Сергієнко В.В., про що свідчить його підпис.

Використання зазначеної земельної ділянки відповідачем без достатніх правових підстав, несплата ним за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, стало підставою для звернення прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради Луганської області з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів з орендної плати в загальному розмірі 1 522 297 грн. 66 коп. за період з 01.08.2016 по 31.07.2019 на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За приписами глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

В силу приписів ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 цього Кодексу).

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого оправа оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Як встановлено судом попередньої інстанції, відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці загальною площею 4,1438 га.

Однак, докази належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права на відповідній земельній ділянці - в матеріалах справи відсутні.

Крім того, Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області листом від 07.08.2019 № 7344/19/12-32-51-05 повідомило, що ТОВ "Віалагротранс" не є платником земельного податку в частині орендної плати з юридичних осіб.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, нормами ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Отже, заявник у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок Рубіжанської міської ради Луганської області майна (коштів)).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 923/921/17, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 13.02.2019 у справі № 922/392/18.

Як встановлено судом відповідач є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, 30.

Відомості про спірну земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру.

Крім того, підставою для визначення площі та меж земельної ділянки є технічна документація до договору оренди землі від 16.05.2011 за № 441250004000005. Додатковою угодою від 22.07.2013 договір оренди від 16.05.2011 земельної ділянки з кадастровим номером 4412500000:14:001:0045 розірвано. Таким чином, Рубіжанська міська рада Луганської області рішенням від 17.06.2015 № 51/22 надала ТОВ "Віалагротранс" в оренду земельну ділянку з присвоєним кадастровим номером (4412500000:14:001:0045), визначеною площею 4,1438 га та межами відповідно до технічної документації із землеустрою, а отже існує сформований об'єкт цивільних правовідносин у розумінні та визначенні земельного законодавства.

Отже, матеріли справи містять докази того, що земельна ділянка загальною площею 4,1438 га по вул. Заводській, 30 у м. Рубіжне, на якій розташовані нежитлові приміщення, які належать ТОВ "Віалагротранс" на праві власності, та за користування якою заявник просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об'єкт цивільного права протягом 2016-2019 років.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 24.09.2015 № 55/1 затверджено Порядок розрахунку орендної плати за землю на території міста Рубіжне (том № 1, аркуш справи 116-117). Відповідно до п. 2 Порядку розрахунок орендної плати здійснюється за формулою: Орендна плата (грн./рік) = Нормативна грошова оцінка (грн.) х Коефіцієнт орендної плати (%). Таким чином, розмір несплаченої орендної плати, яка мала б сплачуватись у разі оформлення договору оренди, розраховано на підставі витягів від 28.05.2019 № 665/0/195-19, № 664/0/195-19, № 663/0/195-19 та від 20.02.2019 № 387/0/195-19 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з урахуванням площі земельної ділянки та коефіцієнту орендної плати, який відповідно до Порядку розрахунку орендної плати для земель даної категорії складає 3%.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,1438 га (кадастровий номер: 4412500000:14:001:0045) складає:

- на 2016 рік - 7 794 206 грн. 02 коп. (том № 1, аркуш справи 64);

- на 2017 рік - 16 520 233 грн. 32 коп. (том № 1, аркуш справи 65);

- на 2018 рік - 24 780 349 грн. 98 коп. (том № 1, аркуш справи 66 (за розрахунком заявника - 16 520 233 грн. 32 коп.);

- на 2019 рік - 24 780 349 грн. 98 коп. (том № 1, аркуш справи 67).

Заявником наданий суду розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2018 рік в сумі 16 520 233 грн. 32 коп., за період з 01.08.2016 по 31.07.2019 в розмірі 1 522 297 грн. 66 коп., у тому числі:

- з 01.08.2016 по 31.12.2016 = 97 427 грн. 57 коп.;

- з 01.01.2017 по 31.12.2017 = 495 607 грн. 00 коп.;

- з 01.01.2018 по 31.12.2018 = 495 607 грн. 00 коп. (замість 743 410 грн. 50 коп.);

- з 01.01.2019 по 31.07.2019 = 433 656 грн. 09 коп. (замість 433 656 грн. 12 коп.).

Враховуючи, що відповідач, починаючи з дати прийняття Рубіжанською міською радою Луганської області рішення 17.06.2015 та до внесення 20.03.2019 Сєвєродонецькою місцевою прокуратурою відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 42019131370000071 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191-1 (самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику), не вживав жодних заходів з оформлення права користування спірною земельною ділянкою, тому як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати в загальній сумі 1 522 297 грн. 66 коп., що мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Рубіжанській міській раді Луганської області на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в сумі 1 522 297 грн. 66 коп. підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленій заявником сумі.

Разом з цим, під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до ст. 257 ЦК України встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил ст. 261 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заступник керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом 23.08.2019. Перебіг позовної давності в даному господарському спорі розпочався 23.08.2016.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Враховуючи те, що клопотання заявлене відповідачем в законодавчо встановлених межах, суд першої інстанції правомірно застосував строк позовної давності до заявлених позовних вимог у три роки.

Отже, вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою підлягає задоволенню в сумі 1 508 469 грн. 24 коп. за період з 23.08.2016 по 31.07.2019.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з пропуском строку позовної давності, з чим погоджується судова колегія апеляційного суду.

Доводи відповідача стосовно звільнення товариства від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в силу приписів ст. 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є необґрунтованими з огляду на наступне.

02.09.2014 прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі за текстом - Закон № 1669), який набув чинності з 15.10.2014.

Як зазначено в преамбулі цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

В статті 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669, в редакції, яка діяла на момент прийняття, було закріплено, що під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

30.10.2014 на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669 розпорядженням № 1053-р Кабінету Міністру України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого серед інших включено м. Рубіжне (Рубіжанська міська рада). Дія зазначеного розпорядження була зупинена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053". Тобто розпорядження від 30.10.2014 № 1053 було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02.12.2015 Кабінет Міністрів України розпорядженням № 1275-р затвердив повний перелік заселених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і цим же розпорядженням визнано такими, що втратили чинність:

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція";

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053".

Згідно Переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України 02.12.2015 № 1275-р, до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Рубіжне (Рубіжанська міська рада).

Отже м. Рубіжне Луганської області було визнано територією проведення антитерористичної операції.

Законом України від 17.05.2016 № 1365-VIІI "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування, який набув чинності 08.06.2016, внесені зміни до Закону № 1669, відповідно до яких:

- статтю 6 Закону № 1669 викладено в наступній редакції: "Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

- статтю 4 Закону № 1669 доповнено частиною четвертою такого змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію".

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р.

Отже, з 08.06.2016 звільнено від плати за користування земельними ділянками комунальної власності суб'єктів господарювання в населених пунктах згідно з переліками, затвердженими розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р. З переліків, затверджених вказаним розпорядженням, вбачається, що м. Рубіжне Луганської області не належить ні до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ані до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Отже, системний аналіз норм Закону № 1669 з моменту його прийняття і з урахуванням змін, внесених з 08.06.2016, підзаконних нормативних актів, прийнятих відповідно до цього Закону, дають підстави для висновку про розповсюдження ст. 6 Закону № 1669 на господарську діяльність відповідача в період з 14.04.2014 до 07.06.2016 включно. Починаючи з 08.06.2016 відповідач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою.

Що стосується доводів відповідача про передачу земельної ділянки площею 0,0121 га під трансформаторну підстанцію, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4412500000:14:001:0045, в оренду ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", у зв'язку з чим відповідач позбавлений можливості оформити договір оренди земельної ділянки, оскільки має місце накладення земельних ділянок, суд вважає їх необгрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи договір оренди землі від 16.05.2011 було укладено з ПП "Фірма Віал" стосовно земельної ділянки загальною площею 4,1438 га та припинено у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на спірній земельній ділянці, до ТОВ "Віалагротранс". Після набуття останнім права власності на нерухоме майно до нього перейшло право користування спірною земельною ділянкою, на якій розміщені придбані об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ПП "Фірма Віал"). Отже, враховуючи приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України до відповідача перейшло право користування на земельну ділянку загальною площею 4,1438 га, на якій розміщені об'єкти нерухомості, які належать відповідачу на праві власності, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача - ПП "Фірма "Віал".

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд частково задовольнив позов правомірно.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс" не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2019 у справі №913/477/19 слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалагротранс" на рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2019 у справі №913/477/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2019 у справі №913/477/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25 травня 2020 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.