Постанова

від 21.05.2020 по справі 904/3487/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3487/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.

cекретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємства "ДС-Колегія" видавник друкованого засобу масової інформації - газети "Любимый город ДЗ" та Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019

у справі № 904/3487/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІК"

до відповідача-1: Видавника друкованого засобу масової інформації "Любимый город ДЗ" приватного підприємства "ДС-Колегія"

відповідача-2: Засновника друкованого засобу масової інформації "Любимый город ДЗ" фізичної особи підприємця Кондратюка Олексія Михайловича

відповідача-3: Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Конельського Дмитра Павловича

про захист ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило суд визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТОВ "ЮНІК" інформацію, поширену Відповідачами та Третьою особою 20 березня 2019 року у редакційній статті газети "Любимый город ДЗ" під назвою "УВАГА", а саме: "Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради повідомляє, що з 18.03.2019 дія договору від 6 липня 2015 року №4/06-2015-19 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпродзержинську (Кам`янське) укладеного з ТОВ "Юнік" (міські автобусні маршрути загального користування №23, 23А, 24) - достроково припиняється через неналежне виконання автомобільним підприємством-перевізником умов договору"; зобов`язати видавника друкованого засобу масової інформації "Любимый город ДЗ" приватне підприємство "ДС-Колегія" та засновника друкованого засобу масової інформації " Любимый город ДЗ" Кондратюк О.М. і Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати набрання рішенням суду законної сили, спростувати недостовірну інформацію поширену ними про ТОВ "Юнік" в газеті "Любиме місто ДЗ" під назвою "Увага!" 20 березня 2019 року шляхом розміщення в газеті "Любимый город ДЗ" вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком "Спростування".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 у справі №904/3487/19 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІК" інформацію, поширену Відповідачами та Третьою особою 20 березня 2019 року у редакційній статті газети "Любимый город ДЗ" під назвою "УВАГА", а саме: "Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради повідомляє, що з 18.03.2019 дія договору від 6 липня 2015 року №4/06-2015-19 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпродзержинську (Кам`янське) укладеного з ТОВ "Юнік" (міські автобусні маршрути загального користування №23,23А, 24) - достроково припиняється через неналежне виконання автомобільним підприємством-перевізником умов договору".

Зобов`язано видавника друкованого засобу масової інформації "Любимый город ДЗ" приватне підприємство "ДС-Колегія", код ЄДРПОУ 41472063, вул. Матросова, 76, кв.10, м. Кам`янське, 51938, засновника друкованого засобу масової інформації " Любимый город ДЗ" Кондратюка Олексія Михайловича , АДРЕСА_1 і Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради, вул. Москворецька, 14А, м. Кам`янське, Дніпропетровська область протягом 10 (десяти) календарних днів з дати набрання рішенням суду у справі №904/3487/19 законної сили, на спростування недостовірної інформації, поширеної про ТОВ "Юнік" (51909, вул. Широка, 43А, м. Кам`янське, Дніпропетровська область) в газеті "Любиме місто ДЗ" під назвою "Увага!" 20 березня 2019 року, розмістити в газеті "Любимый город ДЗ" вступну та резолютивну частину рішення суду у справі №904/3487/19 під заголовком: "Спростування".

Не погодившись з вказаним рішенням Приватне підприємство "ДС-Колегія" видавник друкованого засобу масової інформації - газети "Любимый город ДЗ" та Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради подали апеляційні скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 у справі № 904/3487/19, згідно яких просять скасувати дане рішення і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданих скарг апелянти зазначають, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права і процесуального права. Зокрема, судом невраховано достовірність поширеної інформації; надано неправильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам (актам перевірок), не наведено мотивів надання переваги доказам позивача та відхилення доказів неналежного виконання/невиконання своїх зобов`язань за Договором Перевізником (зверненням та скаргам громадян міста Кам`янського), що й стало причиною дострокового припинення дії Договору; судом не перевірено відсутність юридичного складу правопорушення, зокрема щодо відсутності порушень особистих немайнових прав позивача поширеною інформацією та відсутності шкоди його немайновим благам.

За твердженнями апелянтів, позивачем не тільки не доведено факт поширення інформації, що не відповідає дійсності, але й того, що поширена інформація перешкоджає йому здійснювати свої особисті немайнові права, якими, на його думку, є право на здійснення перевезень за Договором. Також, вказана інформація не є оцінкою його підприємницької діяльності, а тому не може порушувати його ділову репутацію.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ДС-Колегія" видавник друкованого засобу масової інформації - газети "Любимый город ДЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 у справі №904/3487/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 05.03.2020 о 10:30 год..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 у справі №904/3487/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 05.03.2020 о 10:30 год. та об`єднано апеляційну скаргу Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 у справі №904/3487/19 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного підприємства "ДС-Колегія" видавник друкованого засобу масової інформації - газети "Любимый город ДЗ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 у справі №904/3487/19.

14.02.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІК" надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства "ДС-Колегія" видавник друкованого засобу масової інформації - газети "Любимый город ДЗ", а 28.02.2020 року відзив на апеляційну скаргу Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради, в яких позивач просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2020 колегія суддів оголосила перерву в судовому засіданні на 26.03.2020 о 16:30 год..

26.03.2020 року у зв`язку з тимчасовим встановленням на період з 18 березня по 3 квітня 2020 року, особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання Постанови Кабінету міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладені у листі №9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 1, судове засідання не відбулось.

Ухвалою апеляційного суду від 27.04.2020 року розгляд апеляційної скарги було призначено на 21.05.2020 року о 15:00 год.

В судове засідання 21.05.2020 року з`явився представник позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечив та вказав на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції. Відповідач - 1 та відповідач - 3 подали клопотання про розгляд справи без їх участі. Інші учасники, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, за таких умов апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.05.15р. Позивачем з Відповідачем -3, за результатами конкурсу, укладено Договір №4/06-2015-19 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпродзержинську (далі Договір), за п.1.1. якого предметом Договору є організація перевезення пасажирів на міському(их) автобусному(-их) маршруті(-ах) загального користування у м. Дніпродзержинську.

За цим Договором Організатор (Відповідач -3) надає Перевізникові (Позивач) право на організацію перевезень пасажирів на міському(их) автобусному(-их) маршруті (-ах) загального користування, а Перевізник забезпечує регулярні, своєчасні, повні, безпечні та якісні перевезення пасажирів на умовах, передбачених цим Договором, з графіком щоденної роботи відповідно до паспорту автобусного маршруту загального користування, а саме: №23, №23А та №24 (п.1.2. Договору).

Обов`язки Організатора закріплені у розділі 4 Договору.

Обов`язки перевізника закріплені у розділі 5 Договору.

Права сторін відображені у розділі 6 Договору.

Організатор зобов`язується: у разі виявлення фактів порушення з боку Перевізника умов цього Договору складати відповідний акт, підписувати його у представника Перевізника (п.4.1.10. Договору).

Контроль за виконанням Перевізником зобов`язань за цим Договором здійснюється Організатором (уповноваженим представником (ами)) шляхом проведення перевірок в установленому порядку:

- на маршруті;

- безпосередньо у транспортних засобах під час здійснення перевезень пасажирів (п.9.1. Договору).

Виявлені під час перевірок порушення (невиконання або неналежне виконання зобов`язань Перевізника за цим Договором), фіксується уповноваженим Організатором представником (ами) у Акті (п.9.2. Договору).

Акт складається у 2 примірниках. Кожен з примірників цього Акта підписується уповноваженим представником (ами) Організатора, який проводив перевірку та представником Перевізника. Представник Перевізника має право письмово викласти свої пояснення та зауваження щодо змісту Акта.

Ці пояснення і зауваження додаються до Акту і є його невід`ємною частиною (п.9.3. Договору).

Сторони домовились, що:

- у разі відмови представника Перевізника від ознайомлення з Актом або його підписання, уповноважений представник(ки) Організатора, який проводив перевірку, робить про це запис в Акті у присутності двох незацікавлених осіб;

- один примірник Акта передається представнику Перевізника чи надсилається поштою за місцезнаходженням (фактичною або юридичною адресою) Перевізника, інший зберігається у Організатора;

- не підписаний представником перевізника Акт вважається дійсним і зберігає юридичну силу;

- надісланий поштою за місцезнаходженням (юридичною адресою) Перевізника Акт та/або інші матеріали і документація вважаються такими, що були отримані Перевізником (п.9.4. Договору).

Усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються шляхом укладення додаткової угоди, оформленої у письмовій формі і підписаної Сторонами і являються його невід`ємною частиною (п.10.1. Договору).

У разі зміни юридичної адреси, сторони зобов`язані у 10-денний термін повідомити про це один одного (п.10.4. Договору).

Відповідно до п.11.4. Договору дія цього Договору припиняється:

- достроково при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань сторонами за цим Договором згідно чинного законодавства України;

- після закінчення терміну, на який було укладено Договір;

- у разі припинення автомобільним перевізником перевезення пасажирів;

- у разі визнання перевізника банкрутом або перевізника позбавлено ліцензії;

- у разі, якщо перевізник після підписання Договору в строки передбачені договором не розпочав роботу з перевезення пасажирів на даному маршруті.

15.03.19р. Відповідач -3 направив Відповідачеві -1 звернення за вихідним № 02-02/95 з проханням опублікувати в газеті "Любиме місто ДЗ" 20.03.19р. оголошення наступного змісту: "Увага! Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради повідомляє, що з 18.03.2019 дія договору від 6 липня 2015 року №4/06-2015-19 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпродзержинську (Кам`янське) укладеного з ТОВ "Юнік" (міські автобусні маршрути загального користування №23,23А, 24) - достроково припиняється через неналежне виконання автомобільним підприємством-перевізником умов договору"…

20.03.19р. в друкованому засобі масової інформації - газеті "Любимый город ДЗ" № 12(199) на сторінці 11, засновником якої є Відповідач -2, видавник - Відповідач -1, опубліковано статтю "Увага! Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради повідомляє, що з 18.03.2019 дія договору від 6 липня 2015 року №4/06-2015-19 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпродзержинську (Кам`янське) укладеного з ТОВ "Юнік" (міські автобусні маршрути загального користування №23,23А, 24) - достроково припиняється через неналежне виконання автомобільним підприємством-перевізником умов договору"…

Позивач направив Відповідачеві -3 листа №28 від 21.03.19р., у якому просив надати йому копії документів, що обґрунтовують законність розірвання договору.

На лист Позивача Відповідач -3 листом №02-02/142 від 19.04.19р. повідомив, що у зв`язку з багаточисельними зверненнями та скаргами пасажирів на неналежне виконання умов Договору, Відповідачем -3 проведено перевірки виконання зобов`язань перевізником за Договором. Виявлені під час перевірок порушення були зафіксовані уповноваженими представниками управління в актах. Відповідачем -3 неодноразово направлялися Укрпоштою кур`єрською доставкою за місцезнаходженням підприємства Позивача акти перевірок умов вказаного Договору з метою ознайомлення, підписання та усунення виявлених порушень, але Позивач ухилявся від отримання та вручення кур`єром вказаних актів. Крім того, представники підприємства Позивача відмовилися від ознайомлення/підписання із зазначеними актами перевірок та отримання нарочно від уповноважених працівників управління других примірників актів перевірки, про що представниками управління зроблено запис до актів. У відповідності до умов укладеного Договору, надісланий за місцезнаходженням перевізника акт та/або інші матеріали і документація вважаються такими, що були отримані перевізником. Відповідно до визначених умов Договору його дія припиняється достроково при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань сторонами за цим Договором згідно чинного законодавства України.

Позивач направив Відповідачеві -3 та редакції газети "Любимый город" листа №81 від 25.04.19р., у якому вказав, що інформація, опублікована 20.03.19р. у газеті "Любимый город ДЗ" № 12(199) на сторінці 11 недостовірна. В дійсності Договір не припинено, послуги товариством надаються. Пропонував терміново, в порядку досудового врегулювання спору, у найближчому номері газети "Любимый город ДЗ" надати під заголовком "Увага" інформацію про спростування, вказаної інформації.

У відповідь на лист Позивача, редактор газети "Любимый город", листом №05.13-2 від 13.05.19р., повідомила, що газета "Любимый город" публікує інформацію, отриману від місцевих органів влади, в тому числі від Відповідача -3, на підставі Договору в суворій відповідності з положеннями Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів влади та органів місцевого самоврядування" від 23.09.1997 №539/97-ВР. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" … редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: … вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

На лист Позивача Відповідач -3 листами №02-02/170 та №02-02/171 від 17.05.19р. повідомив інформацію, аналогічну інформації, яка міститься у листі Відповідача -3 №02-02/142 від 19.04.19р та зазначив, що інформація, яка розміщена та опублікована у друкованому засобі масової інформації (газеті) "Любимый город ДЗ" стосовно дострокового припинення з 18.03.19р. дії Договору від 06.07.15р. №4/06-2015-19 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпродзержинську (м. Кам`янському) укладеного з Позивачем, відповідає дійсності, тобто є достовірною, тому не підлягає спростуванню.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Cуд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що спірна публікація, подана Відповідачем -3 у якості об`яви у друкованому засобі масової інформації, адресована необмеженому колу осіб, не відповідає дійсності щодо припинення дії Договору, а також причин такого припинення - неналежного виконання Позивачем умов Договору.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень. Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

У ст. 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про інформацію" передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 201 ЦК України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду: від 08.05.2018 року у справі № 369/1052/16-ц, від 17.07.2019 року у справі № 686/7636/17, від 31.07.2019 року у справі № 161/4827/17, від 08.08.2019 року у справі №573/2178/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (рішення Європейського суду з прав людини у справах Українська прес-група проти України , Ляшко проти України , Салов проти України ).

Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії ).

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 28.03.2018 року в рамках справи № 761/8035/16-ц, від 08.05.2018 року по справі № 369/1052/16-ц, від 15.08.2018 року у справі № 207/1161/17-ц.

Колегія суддів зауважує, що предметом доказування у даній справі є: встановлення факту поширення інформації щодо позивача, встановлення недостовірності поширеної інформації, її віднесення до фактичних тверджень та порушення поширеною інформацією особистих немайнових прав позивача (спричинення шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджання йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право).

Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz-Mateos проти Іспанії , від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Так, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 № 1, за яким згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Разом з тим, презумпція недостовірності негативної інформації про особу, передбачена ч. 3 ст. 277 ЦК України втратила свою чинність на підставі Закону № 1170-VII від 27.03.2014 року, виходячи з чого, в силу положень статей 13 та 14 ГПК України (принципів диспозитивності та змагальності) та ст. 74 ГПК України саме позивач повинен довести факт не тільки поширення інформації відповідачем, а й факт її недостовірності, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Таким чином, в даному випадку місцевим господарським судом було порушено норми матеріального права, що виразилося в застосуванні норми законодавства, яка втратила чинність станом на 20.03.2019р. (день поширення інформації)

Досліджуючи матеріали справи та подані сторонами докази, апеляційний господарський суд встановив наступне.

20.03.19р. в друкованому засобі масової інформації - газеті "Любимый город ДЗ" № 12(199) на сторінці 11, засновником якої є Відповідач -2, видавник - Відповідач-1, опубліковано статтю "Увага! Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради повідомляє, що з 18.03.2019 дія договору від 6 липня 2015 року №4/06-2015-19 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпродзержинську (Кам`янське) укладеного з ТОВ "Юнік" (міські автобусні маршрути загального користування №23,23А, 24) - достроково припиняється через неналежне виконання автомобільним підприємством-перевізником умов договору"…

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже факт поширення відповідачами інформації в засобах масової інформації (газеті "Любимый город ДЗ" № 12(199) на сторінці 11) підтверджений належними доказами.

Крім того, вказана інформація за своїм смисловим змістом є фактичним твердженням та стосується позивача, оскільки має направленість на інформування суспільства (громадськості міста Кам`янське) про дострокове припинення договору від 6 липня 2015 року №4/06-2015-19 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпродзержинську (Кам`янське) укладеного з ТОВ "Юнік" (міські автобусні маршрути загального користування №23, 23А, 24) через неналежне виконання автомобільним підприємством-перевізником умов договору, що може бути перевірено на предмет достовірності (відповідності дійсності).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання поширеної інформації щодо позивача недостовірною, суд першої інстанції зазначив про те, що вона не відповідає дійсності щодо припинення дії Договору, а також причин такого припинення - неналежного виконання Позивачем умов Договору, проте погодитися з такими висновками неможливо з огляду на таке.

06.05.15р. Позивачем з Відповідачем -3, за результатами конкурсу, укладено Договір №4/06-2015-19 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпродзержинську зі строком дії з 17.08.15р. до 17.08.20р..

Відповідно до п.11.4. Договору дія цього Договору припиняється, зокрема: достроково при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань сторонами за цим Договором згідно чинного законодавства України; у разі припинення автомобільним перевізником перевезення пасажирів.

При цьому, згідно п.9.1. Договору контроль за виконанням Перевізником зобов`язань за цим Договором здійснюється Організатором (уповноваженим представником (ами)) шляхом проведення перевірок в установленому порядку: на маршруті; безпосередньо у транспортних засобах під час здійснення перевезень пасажирів.

Виявлені під час перевірок порушення (невиконання або неналежне виконання зобов`язань Перевізника за цим Договором), фіксується уповноваженим Організатором представником (ами) у Акті (п.9.2. Договору).

Акт складається у 2 примірниках. Кожен з примірників цього Акта підписується уповноваженим представником (ами) Організатора, який проводив перевірку та представником Перевізника. Представник Перевізника має право письмово викласти свої пояснення та зауваження щодо змісту Акта. Ці пояснення і зауваження додаються до Акту і є його невід`ємною частиною (п.9.3. Договору).

За умовами п.9.4. Договору Сторони домовились, що: у разі відмови представника Перевізника від ознайомлення з Актом або його підписання, уповноважений представник(ки) Організатора, який проводив перевірку, робить про це запис в Акті у присутності двох незацікавлених осіб; один примірник Акта передається представнику Перевізника чи надсилається поштою за місцезнаходженням (фактичною або юридичною адресою) Перевізника, інший зберігається у Організатора; не підписаний представником перевізника Акт вважається дійсним і зберігає юридичну силу; надісланий поштою за місцезнаходженням (юридичною адресою) Перевізника Акт та/або інші матеріали і документація вважаються такими, що були отримані Перевізником.

Як підтверджується матеріалами справи, на підставі багаточисельних звернень громадян міста Кам`янського протягом 2018 року щодо неналежного здійснення перевезень та їх невиконання по певним маршрутам, представниками Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради 21.02.19р. проведено перевірку виконання перевізником умов Договору та складено акти перевірки інтервалу руху транспортних засобів на міських автобусних маршрутах загального користування №23, 23А, 24, у яких зафіксовані відповідні порушення умов Договору.

Перший Акт перевірки інтервалу руху транспортних засобів на міських автобусних маршрутах загального користування №23 від 21.02.19р., складений за період з 07-00 до 09-00 гол. на пл. ДМК, у акті зазначено, що перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті № 23 не здійснювалося. Зазначений акт підписано головою квартального комітету №4 Біленко А.І., начальником Управління транспортної інфраструктури та зв`язку міської ради Конельським Д.П., начальником юридичного відділу Управління транспортної інфраструктури та зв`язку міської ради Волковою І.Ю.

Другий акт перевірки інтервалу руху транспортних засобів на міських автобусних маршрутах загального користування №24 від 21.02.19р., складений за період з 07-00 до 09-00 гол. на пл. ДМК, у акті зазначено, що в процесі перевірки кількість одиниць на маршруті - 3 од., що не відповідає умовам укладеного договору. Перевізник не дотримується графіку руху на маршруті, який затверджено у паспорті. Зазначений акт підписано мешканкою мікрорайону "Романково" - ОСОБА_5., начальником Управління транспортної інфраструктури та зв`язку міської ради Конельським Д.П., начальником юридичного відділу Управління транспортної інфраструктури та зв`язку міської ради Волковою І.Ю.

Наведене свідчить про припинення автомобільним перевізником (Позивачем) перевезення пасажирів та невиконання взятих на себе зобов`язань за Договором, що у свою чергу обумовлено Сторонами як підстави для дострокового припинення дії Договору згідно пункту 11.4.

При цьому, колегія суддів відхиляє аргументи позивача про те, що вказані акти підписані без представника перевізника, як це передбачено розділом 9 Договору, з огляду на те, що перевезення у вказаний інтервал часу ним не здійснювалися і відповідно його представник не міг бути залучений до перевірки.

Разом з тим, копії складених 21.02.2019р. актів перевірки для ознайомлення та підписання було направлено 22.02.19р. Позивачу Укрпоштою кур`єрською доставкою з описом вкладення та супровідним листом за його місцезнаходженням (юридичною адресою): Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Менделєєва, 5А.

Доводи позивача про те, що вказана адреса не є адресою його фактичного місцезнаходження колегією суддів не приймаються, враховуючи наступне.

Згідно п. 10, 18 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі - Правила), розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Відповідно до п. 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Як передбачено п. 1.3 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 р. N 211 (далі - Порядок), касовий чек - чек, що друкується реєстратором розрахункових операцій, який підтверджує факт надання послуги.

Згідно п. 3.2.1.2. Порядку при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом ф. 107 (рис. 27), а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Опис ф. 107 вкладається до листа (бандеролі) з оголошеною цінністю. У разі заповнення відправником 2-х примірників опису ф. 107, другий примірник, оформлений належним чином, видається відправнику.

У відповідності до п. 3.2.1.7. Порядку на прийнятий лист (бандероль) з оголошеною цінністю відправнику видається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція), в якому, крім даних, передбачених для рекомендованих поштових відправлень, зазначається сума оголошеної цінності та сума післяплати.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Місцезнаходження юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІК" (ідентифікаційний код юридичної особи 20245028): Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Менделєєва, 5А.

Така ж адреса зазначена Сторонами і в Договорі.

Крім того п. 10.4. ч. 10 Договору встановлено, що у разі зміни юридичної адреси, сторони зобов`язані у 10-ти денний термін повідомити про це один одного.

Позивач не повідомляв Відповідача -3 про зміну своєї адреси і наявні в матеріалах справи докази не підтверджують, що такі зміни відбувались.

При цьому надані Відповідачем -3 копії поштових відправлень з описами вкладення та повідомленнями про вручення засвідчують факт належного відправлення кореспонденції Позивачу.

Судом також встановлено, що Позивач не усунув порушення зафіксовані у вказаних актах, про вжиті заходи або незгоду з допущеними порушеннями Управління не повідомляв, у зв`язку з чим Відповідачем -3 була розпочата процедура по достроковому припиненню дії Договору укладеного з Позивачем.

12.03.19р. Управлінням направлено Укрпоштою кур`єрською доставкою з описом вкладення за вказаною вище адресою Позивача повідомлення про дострокове припинення дії Договору (вих. №02-02/91 від 12.03.19р.) та Додаткову угоду від 12.03.19р. про припинення дії Договору.

Можливість направлення таких документів (відмінних від актів) за юридичною адресою Позивача передбачена п. 9.4. Договору - надісланий поштою за місцезнаходженням (юридичною адресою) Перевізника Акт та/або інші матеріали і документація вважаються такими, що були отримані Перевізником.

Що стосується дострокового припинення дії Договору, апеляційний господарський суд наголошує, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. Таку правову позицію наведено і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За приписами ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, оскільки сторони договору, врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії укладеного між ними Договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦК України та статей 188 ГК України, погоджена сторонами умова щодо дострокового припинення дії Договору внаслідок припинення автомобільним перевізником перевезення пасажирів та невиконання ним своїх зобов`язань за Договором, не суперечить вимогам чинного законодавства.

Отже, опубліковане 20.03.19р. в друкованому засобі масової інформації - газеті "Любимый город ДЗ" № 12(199) на сторінці 11, оголошення наступного змісту: "Увага! Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради повідомляє, що з 18.03.2019 дія договору від 6 липня 2015 року №4/06-2015-19 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпродзержинську (Кам`янське) укладеного з ТОВ "Юнік" (міські автобусні маршрути загального користування №23,23А, 24) - достроково припиняється через неналежне виконання автомобільним підприємством-перевізником умов договору" є достовірною інформацією.

При цьому, досліджуючи питання достовірності інформації щодо причин дострокового припинення дії Договору, колегія суддів враховує не тільки наявність в матеріалах справи актів перевірок, якими зафіксовані відповідні порушення Перевізником зобов`язань за Договором та їх невиконання, але й 45 копій звернень громадян на "гарячі лінії", до начальника Управління транспортної інфраструктури та зв`язку міської ради.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що вказані докази не можуть бути належними доказами у розумінні ст. 76 ГПК України, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом першої інстанції не перевірено існування в м. Кам`янське маршруту № 3 та відповідно здійснення перевезень за вказаним маршрутом Позивачем. Також, колективне звернення мешканців с. Карнаухівка засвідчує факт припинення здійснення Позивачем перевезень за маршрутом № 23.

Наявність певних недоліків у вказаних зверненнях, зокрема від імені ОСОБА_6 (т.2 а.с. 42) виправлено номер маршруту з № 3 на № 23, не може беззаперечно ставити під сумнів належність вказаного доказу з огляду на необхідність його оцінки судом у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами (актами перевірок та рештою скарг (т.2 а.с.43-46)).

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач -3 не надав доказів складення відповідних актів за наведеними зверненнями громадян, а тому надані Відповідачем -3 звернення громадян не можуть бути прийняті судом як належні докази, враховуючи таке.

Зі змісту положень п. 9.2 Договору виявлені під час перевірок порушення (невиконання або неналежне виконання зобов`язань Перевізника за цим Договором), фіксуються уповноваженим Організатором представником (ами) у Акті.

Водночас, аналіз розділу 9 Договору вказує на те, що акти перевірок складаються за результатами проведення перевірок в установленому порядку: на маршруті або безпосередньо у транспортних засобах під час здійснення перевезень пасажирів.

Тобто, умовами Договору не передбачено обов`язку Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради складати акти перевірок на підставі отриманих звернень (скарг).

Не передбачено таких вимог і чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України.

Натомість, надходження багаточисленних звернень (скарг) на неналежне здійснення (нездійснення) перевізником автомобільних перевезень може бути самостійною підставою засвідчення факту порушенням ним умов Договору, яка в сукупності з актами перевірок дає повноцінну картину подій, що мали місце та входять у предмет доказування.

Отже, поширена про позивача інформація є достовірною й щодо причин дострокового припинення дій Договору.

Досліджуючи питання чи порушує поширена про позивача інформація його особисті немайнові права (завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право), апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем не надано суду доказів, що підтверджували б порушення його особистих немайнових прав внаслідок поширеної інформації щодо дострокового припинення дії Договору та причин, зокрема, що саме у зв`язку з цим мало місце погіршення ділової репутації та громадськість перестала користуватися або відмовлялася користуватися транспортними послугами позивача за відповідними маршрутами чи водії відмовлялися виконувати автомобільні перевезення, здійснювати інші повноваження тощо.

При цьому, помилковим є посилання місцевого господарського суду на ч. 2 ст. 34 ГК України, якою передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Суд дійшов висновку що сама публікація неправдивих, неточних або неповних відомостей може розцінюватися, як приниження ділової репутації суб`єкта господарювання.

Водночас, судом не враховано, що ст. 34 Господарського кодексу України застосовується до спірних правовідносин, які стосуються створення перешкод суб`єктам господарювання у процесі конкуренції, а сама Глава 3 кодексу регулює Обмеження монополізму та захисту суб`єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції , в той час як правовідносини, що виникають із порушення та захисту ділової репутації внаслідок поширення недостовірної інформації, врегульовані іншими положеннями законодавства (Глави 3, 7, 22 Цивільного кодексу України).

Поширена відповідачами щодо позивача інформація не може бути розцінена як недобросовісна конкуренція чи неправомірне використання його ділової репутації, оскільки відповідачі не є суб`єктами господарювання, що задіяні у сфері підприємницької діяльності чи здійснюють господарську діяльність, які конкурували б з діяльністю позивача.

За таких обставин вбачається порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права, які не підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин.

Підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів зауважує, що апеляційним господарським судом не встановлено юридичного складу правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення позову про захист ділової репутації позивача, з огляду на те, що ним не доведено сукупність необхідних обставин, а саме, що мало місце поширення недостовірної інформації, порушення його особистих немайнових прав та причинно-наслідковий зв`язок між поширенням інформації, яка не відповідає дійсності та спричиненням шкоди відповідним особистим немайновим благам або виникненням перешкод повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з ч.ч. 1,2,5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Необхідно акцентувати увагу на п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, в якому зазначено: за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.?

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A в„– 140 , с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на неповноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, неврахування наявних в матеріалах справи доказів та їх оцінки в сукупності та взаємозв`язку, неправильне застосування до даних спірних правовідносин норм матеріального права, апеляційний господарський суд доходить висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 року в оскаржуваній частині.

Виходячи з того, що скаржниками доведена обґрунтованість їх апеляційних скарг, встановлені обставини та докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, апеляційний господарський суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.

З огляду на задоволення апеляційних скарг, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову, а також апеляційних скарг (по 5 763,00 грн. за кожну) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства "ДС-Колегія" видавник друкованого засобу масової інформації - газети "Любимый город ДЗ" та Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 року у справі № 904/3487/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 року у справі № 904/3487/19 в частині: - визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІК" інформацію, поширену Відповідачами та Третьою особою 20 березня 2019 року у редакційній статті газети "Любимый город ДЗ" під назвою "УВАГА", а саме: "Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради повідомляє, що з 18.03.2019 дія договору від 6 липня 2015 року №4/06-2015-19 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпродзержинську (Кам`янське) укладеного з ТОВ "Юнік" (міські автобусні маршрути загального користування №23,23А, 24) - достроково припиняється через неналежне виконання автомобільним підприємством-перевізником умов договору" та - зобов`язання видавника друкованого засобу масової інформації "Любимый город ДЗ" приватне підприємство "ДС-Колегія", код ЄДРПОУ 41472063, вул. Матросова, 76, кв.10, м. Кам`янське, 51938, засновника друкованого засобу масової інформації " Любимый город ДЗ" Кондратюк Олексія Михайловича , АДРЕСА_1 і Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради, вул. Москворецька, 14А, м. Кам`янське, Дніпропетровська область протягом 10 (десяти) календарних днів з дати набрання рішенням суду у справі №904/3487/19 законної сили, на спростування недостовірної інформації, поширеної про ТОВ "Юнік" (51909, вул. Широка, 43А, м. Кам`янське, Дніпропетровська область) в газеті "Любиме місто ДЗ" під назвою "Увага!" 20 березня 2019 року, розмістити в газеті "Любимый город ДЗ" вступну та резолютивну частину рішення суду у справі №904/3487/19 під заголовком: "Спростування" - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІК" на користь Приватного підприємства "ДС-Колегія" видавник друкованого засобу масової інформації - газети "Любимый город ДЗ" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 763,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІК" на користь Управління транспортної інфраструктури та зв`язку Кам`янської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 763,00 грн.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 року у справі № 904/3487/19 залишити без змін.

Видачу наказів відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.05.2020.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков