Рішення

від 26.05.2020 по справі 240/3302/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/3302/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черноліхова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області від 13 лютого 2020 року № 4-к в частині її звільнення з посади адміністратора відділу адміністративних послуг Хорошівської районної державної адміністрації у зв`язку з скороченням чисельності працівників на підставі статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 статті 40 КЗпП;

- поновити її на роботі у відділі адміністративних послуг Хорошівської районної державної адміністрації на посаді адміністратора з 14 лютого 2020 року;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що спірним розпорядження її було звільнено з посади адміністратора відділу адміністративних послуг Хорошівської районної державної адміністрації. Таке звільнення вона вважає протиправним, оскільки мала переважне право на залишення на роботі у зв`язку з утриманням батьків похилого віку та доньки-студентки, а також за результатами проведення оцінювання службової діяльності державних службовців за 2019 рік набрала з своєю колегою однакову кількість балів, що підтверджує однакову кваліфікацію та якість виконання поставлених завдань. Крім того, Постановою Кабміну України від 24 грудня 2019 року № 1096 внесено зміни до Постанови КМ України від 25 березня 2014 року № 91, відповідно до яких заборонено скорочення чисельності адміністраторів центрів надання адмінпослуг до набрання чинності змін до Закону України Про адміністративні послуги щодо ліквідації таких центрів та за умови утворення на відповідній території органами місцевого самоврядування ЦНАПів, яким будуть передані функції і завдання ліквідованих центрів. Станом на момент подачі позову зміни до вказаного Закону чинності не набули, рішення про ліквідацію відділу адмінпослуг Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області не приймалося, у смт. Хорошів відсутній інший діючий центр надання адмінпослуг.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 26 березня 2020 року.

26 березня 2020 року підготовче засідання не відбулося через вжиття органами державної влади посилених обмежувальних заходів щодо попередження ситуації з можливим розповсюдженням вірусу Covid-19. Наступне засідання призначено на 30 квітня 2020 року.

30 квітня 2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду на 19 травня 2020 року.

19 травня 2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яка занесена в протокол судового засідання, про продовження подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.

24 квітня 2020 року відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що у ході реорганізації відділу адміністративних послуг у відділ адміністративних послуг та державної реєстрації було скорочено 1 штатну одиницю. 11 грудня 2019 року адміністраторів відділу адмінпослуг райдержадміністрації було попереджено про зміну істотних умов праці і наступне вивільнення. ОСОБА_1 було запропоновано посаду провідного інспектора у відділі адміністративних послуг та державної реєстрації Хорошівської райдержадміністрації, яка відповідає її професії і кваліфікації, на умовах неповного робочого часу, однак позивач відмовилася. За результатами щорічної оцінки службової діяльності позивача і адміністратора ОСОБА_2 перевагу щодо залишення на роботі надано останній, оскільки вона має більш високу кваліфікацію, продуктивність праці і тривалий безперервний стаж. Щодо утримання батьків-пенсіонерів позивач в жодній декларації не зазначала, а її донька здобула ступінь бакалавра і деякий час працювала в районній лікарні за фахом. Урядом дійсно 24 грудня 2019 року було прийнято Постанову № 1096, яка не дозволяє державним адміністраціям скорочувати чисельність адміністраторів центрів надання адмінпослуг. Але, враховуючи, що процес вивільнення державних службовців адміністрації вже був розпочатий і дотримано умови зазначеної Постанови в частині утворення на відповідній території органами місцевого самоврядування центрів надання адмінпослуг, яким майже повністю передано функції і завдання ЦНАП райдержадміністрацій та задля оптимізації роботи адміністрації, зменшення витрат бюджетних коштів було прийнято рішення про скорочення 1 штатної посади адміністратора.

12 травня 2020 року позивач направила відповідь на відзив, в якій вказала на чітку заборону Кабінетом Міністрів України скорочувати чисельність адміністраторів центрів надання адмінпослуг. Основну умову, при виконанні якої можливе вивільнення адміністраторів ЦНАП відповідач не здійснив - не передав функції і завдання центрів, крім того, ЦНАП Хорошівської райдержадміністрації на даний момент не ліквідований. Відповідач запропонував їй не всі вакантні посади, зокрема, посаду головного спеціаліста по обслуговуванню інвалідів управління праці і соціального захисту населення Хорошівської райдержадміністрації. Твердження відповідача про наявність у доньки закінченої освіти ОСОБА_1 вважає необгрунтованими, оскільки вона на даний момент є студенткою Івано-Франківського національного медичного університету денної форми навчання, що виключає можливість працевлаштування.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, заслухавши покази свідка, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 13 лютого 2020 року головою Хорошівської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 4-к про звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора відділу адміністративних послуг райдержадміністрації у зв`язку із скороченням чисельності відповідно до пункту 4 статті 83, пунктів 1, 4 статті 87 Закону України Про державну службу , пункту 1 статті 40, статті 44, статті 49-2 КЗпП України, пункту 2 статті 13 Закону України Про адміністративні послуги .

З вказаним розпорядженням позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України Про адміністративні послуги , центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону України Про адміністративні послуги , суб`єкт звернення для отримання адміністративної послуги в центрі надання адміністративних послуг звертається до адміністратора - посадової особи органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Адміністратор призначається на посаду та звільняється з посади особою, яка очолює орган (керівником органу), що прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг.

Кількість адміністраторів визначається органом, який прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг.

Судом встановлено, що на виконання розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 25 листопада 2019 року № 466 Про встановлення граничної чисельності районних державних адміністрацій з урахуванням постанов КМ України від 03 листопада 2019 року № 923 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 606 та № 923 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746 , затверджено структуру та граничну чисельність працівників управлінь, відділів, секторів і служб Хорошівської районної державної адміністрації, про що прийнято розпорядження № 234 від 11 грудня 2019 року. Відділ адміністративних послуг реорганізовано у відділ адміністративних послуг та державної реєстрації, а також проведено скорочення 1 штатної одиниці у відділі надання адміністративних послуг.

На підставі розпорядження голови Хорошівської райдержадміністрації № 26-к від 11 грудня 2019 року Про попередження про наступне вивільнення та зміну істотних умов праці державних службовців структурних підрозділів райдержадміністрації позивача було повідомлено про наступне вивільнення, що нею не оспорюється.

Після затвердження нового штатного розпису відділу адміністративних послуг та державної реєстрації, яким введено нову посаду провідного спеціаліста, ця посада була запропонована ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що вказана посада відповідає професії і кваліфікації позивача, однак вона від неї відмовилася, про що складено акт від 10 лютого 2020 року. Цього ж дня складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з актом про пропонування посади провідного інспектора у відділ адміністративних послуг та державної реєстрації райдержадміністрації.

У подальшому, на засіданні комісії для вирішення питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників Хорошівської районної державної адміністрації були розглянуті документи адміністраторів відділу адміністративних послуг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . В результаті прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 від 10 лютого 2020 року, про переважне право саме ОСОБА_2 на залишення на роботі, оскільки вона має більший стаж роботи, виконує більший об`єм роботи різних напрямків, має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, ніж ОСОБА_1 .

За таких обставин 13 лютого 2020 року головою Хорошівської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження № 4-к про звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора відділу адміністративних послуг у зв`язку із скороченням чисельності.

Однак при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не було враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096 Про внесення зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91 , яка набрала чинності 26 грудня 2019 року, доповнено примітки до нього пунктом 3 такого змісту:

"3. Під час визначення граничної чисельності працівників місцевих держадміністрацій не скорочується чисельність адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, утворених зазначеними держадміністраціями, до набрання чинності змін до Закону України "Про адміністративні послуги" щодо ліквідації таких центрів та за умови утворення на відповідній території органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг, яким будуть передані функції і завдання ліквідованих центрів.".

Як було встановлено судом, розпорядження про скорочення чисельності адміністраторів ЦНАП відповідачем ухвалено ще до прийняття зазначеної Постанови. Райдержадміністрація не заперечує того, що їй у подальшому було відомо про заборону такого скорочення, однак, не зважаючи на Постанову Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096, звільнення позивача все ж було здійснено.

Умовою для проведення скорочення чисельності адміністраторів ЦНАП, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096, є утворення на відповідній території органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг, яким будуть передані функції і завдання ліквідованих центрів при райдержадміністраціях.

У відзиві відповідач вказує на утворення в межах Хорошівського району трьох центрів надання адміністративних послуг, але жодних доказів ліквідації відділу надання адміністративних послуг при райдержадміністрації, та утворення на території району органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг з передачею відповідних функцій не надано.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора відділу адміністративних послуг, утвореного Хорошівською райдержадміністрацією, у зв`язку з скороченням чисельності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності свого розпорядження від 13 лютого 2020 року № 4-к, звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування вказаного розпорядження є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, порушене відповідачем право на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом її поновлення на попередній посаді.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді адміністратора відділу адміністративних послуг Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області з 14 лютого 2020 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП, при винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1).

З урахуванням норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Згідно з довідкою від 13 лютого 2020 року № 20/01-12, а також враховуючи положення Порядку судом встановлено, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 14 лютого 2020 року по 26 травня 2020 року становить 27035,58 грн (69 робочих днів х 391,82 грн. - середньоденна заробітна плата).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 27035,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, суд зазначає, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді адміністратора відділу адміністративних послуг Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 256, 371, 382 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Героїв України, 6, смт. Хорошів, Житомирська область, 12101, код ЄДРПОУ 04053631) про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області від 13 лютого 2020 року № 4-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора відділу адміністративних послуг Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді адміністратора відділу адміністративних послуг Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області з 14 лютого 2020 року.

Стягнути з Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2020 року по 26 травня 2020 року в розмірі 27035,58 грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді адміністратора відділу адміністративних послуг Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області з 14 лютого 2020 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов