Постанова

від 12.10.2020 по справі 240/3302/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3302/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

12 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Курка О. П. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2020 року позивач звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 29 вересня 2020 року було прийнято ухвалу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 13 лютого 2020 року головою Хорошівської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 4-к про звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора відділу адміністративних послуг райдержадміністрації у зв`язку із скороченням чисельності відповідно до пункту 4 статті 83, пунктів 1, 4 статті 87 Закону України Про державну службу , пункту 1 статті 40, статті 44, статті 49-2 КЗпП України, пункту 2 статті 13 Закону України Про адміністративні послуги .

Вважаючи вказане розпорядження протиправним, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України Про адміністративні послуги , центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону України Про адміністративні послуги , суб`єкт звернення для отримання адміністративної послуги в центрі надання адміністративних послуг звертається до адміністратора - посадової особи органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Адміністратор призначається на посаду та звільняється з посади особою, яка очолює орган (керівником органу), що прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг.

Кількість адміністраторів визначається органом, який прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, на виконання розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 25 листопада 2019 року № 466 Про встановлення граничної чисельності районних державних адміністрацій з урахуванням постанов КМ України від 03 листопада 2019 року № 923 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 606 та № 923 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746 , затверджено структуру та граничну чисельність працівників управлінь, відділів, секторів і служб Хорошівської районної державної адміністрації, про що прийнято розпорядження № 234 від 11 грудня 2019 року. Відділ адміністративних послуг реорганізовано у відділ адміністративних послуг та державної реєстрації, а також проведено скорочення 1 штатної одиниці у відділі надання адміністративних послуг.

На підставі розпорядження голови Хорошівської райдержадміністрації № 26-к від 11 грудня 2019 року Про попередження про наступне вивільнення та зміну істотних умов праці державних службовців структурних підрозділів райдержадміністрації позивача було повідомлено про наступне вивільнення, що нею не оспорюється.

Після затвердження нового штатного розпису відділу адміністративних послуг та державної реєстрації, яким введено нову посаду провідного спеціаліста, ця посада була запропонована ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що вказана посада відповідає професії і кваліфікації позивача, однак вона від неї відмовилася, про що складено акт від 10 лютого 2020 року. Цього ж дня складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з актом про пропонування посади провідного інспектора у відділ адміністративних послуг та державної реєстрації райдержадміністрації.

У подальшому, на засіданні комісії для вирішення питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників Хорошівської районної державної адміністрації були розглянуті документи адміністраторів відділу адміністративних послуг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

За наслідками чого, відповідачем було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 від 10 лютого 2020 року, про переважне право саме ОСОБА_2 на залишення на роботі, оскільки вона має більший стаж роботи, виконує більший об`єм роботи різних напрямків, має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, ніж ОСОБА_1 ..

За таких обставин 13 лютого 2020 року головою Хорошівської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження № 4-к про звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора відділу адміністративних послуг у зв`язку із скороченням чисельності.

Даючи оцінку доводам апелянта щодо правомірності винесення спірного наказу, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096 Про внесення зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91 , яка набрала чинності 26 грудня 2019 року, доповнено примітки до нього пунктом 3 такого змісту:

"3. Під час визначення граничної чисельності працівників місцевих держадміністрацій не скорочується чисельність адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, утворених зазначеними держадміністраціями, до набрання чинності змін до Закону України "Про адміністративні послуги" щодо ліквідації таких центрів та за умови утворення на відповідній території органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг, яким будуть передані функції і завдання ліквідованих центрів."

Умовою для проведення скорочення чисельності адміністраторів ЦНАП, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096, є утворення на відповідній території органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг, яким будуть передані функції і завдання ліквідованих центрів при райдержадміністраціях.

Однак, колегія суддів зауважує, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не було враховано, вищезазначеної постанови.

Так, апелянт зазначає, що приймаючи оскаржуваний наказ Хорошівська районна державна адміністрація Житомирської області керувалась саме Законом України "Про адміністративні послуги", а не постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж підзаконні акти.

Водночас, колегія суддів вважає такі доводи апелянта помилковими, оскільки Закон України "Про адміністративні послуги" визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг, водночас постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096 встановлює порядок діяльності місцевих державних адміністрацій, тому на переконання колегії суддів вказані положення не суперечать Закону України 5203-VI, а тому є обов`язковою до виконання.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на утворення в межах Хорошівського району, Житомирської області трьох центрів надання адміністративних послуг, якими передано функції і завдання центрів при райдержавдміністраціях, значно скоротився об`єм адміністративних послуг і тому відпала потреба в утриманні двох адміністраторів у відділі адміністративних послуг та державної реєстрації.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що як на підтвердження вищезазначених доводів відповідачем надано рішення дев`ятнадцятої сесії восьмого скликання Хорошівської селищної ради від 27.06.2019 року № 540 про утворення Центру надання адміністративних послуг Хорошівської селищної ради та затвердження Положення про центр, рішення виконавчого комітету Хорошівської селищної ради від 26.02.2020 року № 34 про затвердження інформаційних карток адміністративних послуг, рішення Новоборівської селищної ради Житомирської області від 24 квітня 2019 року "Про утворення Центру надання адміністративних послуг" при виконавчому органі Новоборівської селищної ради та затвердження Положення про нього, рішення Новоборівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області від 03 квітня 2020 року "Про внесення змін до рішення Новоборівської селищної ради" та затвердження Положення про нього.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності колегія суддів зазначає, що надані відповідачем рішення не свідчать про ліквідації центрів надання адміністративних послуг, утворених відповідними держадміністраціями та утворення на відповідних територіях органами місцевого самоврядування центрів надання адміністративних послуг, а також про те, що їм передано функції і завдання ліквідованих центрів, оскільки ні штатного розпису, ні посадових інструкцій та іншого, в підтвердження вказаних апелянтом обставин ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції надано не було.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не виконано постанову Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1096 Про внесення зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 91 , яка набрала чинності 26 грудня 2019 року, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розпорядження голови Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області від 13 лютого 2020 року № 4-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора відділу адміністративних послуг Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, в той час як доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.