Рішення

від 25.05.2020 по справі 400/830/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 р. справа № 400/830/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "Светолюкс-Николаев", вул. Космонавтів, 81/24,Миколаїв,54056 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2020 р. № 00001290508, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Светолюкс-Николаев (далі-позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 06.02.2020 р. №00001290508.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер та підтверджені первинними документами, тоді як висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях і не підтвердженні належними доказами.

Ухвалою від 25.02.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив та просив у задоволенні позову відмовити, оскільки під час проведення перевірки були встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, тому податкові повідомлення-рішення є законними й обґрунтованими.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження (ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, далі-КАСУкраїни).

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 16.12.2019 р. по 20.12.2019 р. податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень 2017, за грудень 2018, лютий-березень 2019, квітень, травень 2019 р., в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати, за результатами якої складено акт перевірки №388/14-29-05-08/30397329 від 27.12.2019 р. (далі-Акт).

Згідно висновків акту, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.3 ст. 198, 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі-ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 351412 грн.

На підставі висновків акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00001290508 від 06.02.2020 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за

платежем податок на додану вартість в загальній сумі 527180 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 351412 грн., за штрафними санкціями в сумі 175706 грн.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд надаючи правову оцінку обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно даних єдиного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є (Код КВЕД 46.19) Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; (Код КВЕД 46.43) Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (основний); (Код КВЕД 47.43) Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення; (Код КВЕД 49.41) Вантажний автомобільний транспорт; (Код КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

У перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ПП Пауерлюкс , а саме позивач придбав у даного контрагента LED лампи у кількості 929 шт., на підтвердження реальності господарської операції позивачем надано рахунок фактуру, видаткову накладну, банківську виписку, оборотно - сальдову відомість (а. с. 109-145).

У періоді, що перевірявся між позивачем та ТОВ Трейделектропром було укладено договір поставки №3/1 від 17.12.2018 р., за яким позивач придбав кабель. На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, банківські виписки, виписки щодо обороту рахунку (а. с. 151 -168).

Між позивачем та його контрагентом ТОВ Променергоснаб укладено договір купівлі-продажу від 04.01.2016 р. №04/01-2016, за яким позивач придбав електротовари в асортименті. На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано видаткові накладні, виписки з банку, виписки щодо обороту рахунку (а. с. 169-219).

Таким чином, факт отримання товару позивачем від його контрагентів підтверджується вищезазначеними первинними документами.

В акті перевірки зазначено, що по контрагенту ПП Пауерлюкс не надано до перевірки договір поставки, довіреності, що унеможливлює ідентифікувати особи, яка отримала ТМЦ, а також відсутні сертифікати якості, а по іншим двом контрагентам податковою зазначено, що не можливо провести аналіз руху ТМЦ від контрагентів контрагента позивача до придбання позивачем ТМЦ, а також у цих контрагентів відсутні матеріально - технічні ресурси.

Отже, на підставі вищезазначеного (в акті перевірки) відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій з придбання ТМЦ позивачем у його контрагентів у перевіряємий період.

Відповідно до абз 7 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, підпис є достатнім для ідентифікації особи, що отримала ТМЦ, а довіреність в свою чергу, є документом для постачальника на підтвердження повноважень особи для отримання ТМЦ і ніяким чином не може свідчити про безтоварність господарської операції, враховуючи наявність таких первинних документів, як видаткові накладні та виписки з банку та рахунку.

Суд також зазначає, що не може бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій відсутність документів на підтвердження якості придбаних товарів, якщо з інших первинних документів вбачається фактичне здійснення господарських операцій між господарюючими суб`єктами.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 14.02.2020 р. №816/294/16, від 27.11.2018 р. 805/3360/17-а.

У даному випадку придбання товарів позивачем підтверджується рахунками на оплату (в яких міститься перелік товарів та їх ціни), видатковими накладними та виписками з рахунку, в яких призначення платежу відповідає виставленими продавцями рахункам.

Суд також зазначає, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а, від 11.06.2018 р. у справі № 826/4565/14, від 18.05.2018 р. у справі № П/811/1508/16, від 03.04.2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 р. у справі № 804/3420/16.

Крім того, суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція підтверджена постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Принцип індивідуалізації відповідальності також закріплений у практиці Європейського суду з прав людини, а саме у справах "Булвес" АД проти Болгарії, Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгари суд вказав, "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компатїі-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм податкового законодавства, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення належить скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 7907,70 грн., що підтверджується квитанцією №1044 від 12.02.2020 р. (а. с. 1), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов приватного підприємства "Светолюкс-Николаев" (вул. Космонавтів, 81/24,Миколаїв,54056, ідентифікаційний код 30397329) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) від 06.02.2020 р. №00001290508.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 ідентифікаційний код 43144729) на користь приватного підприємства "Светолюкс-Николаев" (вул. Космонавтів, 81/24,Миколаїв,54056 ідентифікаційний код 30397329) судовий збір в розмірі 7907,70 грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич