Ухвала

від 26.05.2020 по справі 640/9650/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

26 травня 2020 року м. Київ № 640/9650/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву б/н від 20.05.2020 Про забезпечення позову представника Громадської організації Всеукраїнська народна рада протидії корупції та громадської експертизи влади Кир`ян Д.І. (адвоката) у адміністративній справі

за позовом Громадської організації "Всеукраїнська народна рада протидії корупції та громадської експертизи влади" доКабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови, визнання таким, що втратило чинність положення, В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2020 року через систему Електронний суд від Громадської організації Всеукраїнська народна рада протидії корупції та громадської експертизи влади (адреса: 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, буд. 5, ідентифікаційний код - 39868998, адреса для листування (згідно позову): 01103, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 22/7, оф. 12) (надалі - позивач або ГО Всеукраїнська народна рада протидії корупції та громадської експертизи влади або Громадська організація) на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва надійшов позов до Кабінету Міністрів України (адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) (далі - відповідач або КМ України або КМУ), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та нечинною постанову "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України № 846 від 25 вересня 2019 року;

- визнати таким, що втратило чинність Положення про Державну фіскальну службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що постанова "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України № 846 від 25 вересня 2019 року прийнята як всупереч законним приписам ст.ст. 6, 7, 8, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч. 2, 7, 8 ст. 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади та Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади , затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 за № 1074, так і всупереч принципу юридичної визначеності та чіткого розмежування прав та повноважень між існуючими органами.

Крім того у зв`язку з проведеною реорганізацією шляхом поділу Державної фіскальної служби України повинно втратити чинність Положення про Державну фіскальну службу України , затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2020 (суддя Пащенко К.С.) залишено без руху позовну заяву ГО Всеукраїнська народна рада протидії корупції та громадської експертизи влади .

Позивачем, у встановлений судом строк, усунуто недоліки позовної заяви, про що через канцелярію до суду подано відповідні докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 (суддя Пащенко К.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у означеній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 16.06.2020.

Поряд із цим варто примітити, що 21.05.2020 через канцелярію до суду від представника позивача (альтернативно - Заявник) надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, у якій останній просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом заборони іншим особам, зокрема, посадовим та службовим особам ДФС України та структурним підрозділам, котрі перебувають в стадії реорганізації, вчиняти дії, котрі не передбачені планом заходів з проведення реорганізації ДФС, що затверджено наказом № 2-рг.

В обґрунтування поданої заяви позивачем акцентується, що приймаючи оскаржувану постанову Кабінет міністрів України діяв всупереч ст.ст. 6, 19, 69 Конституції, наділив ДФС України (в частині кримінального розслідування в сфері податкових правовідносин) не законними повноваженнями, а отже породив правову не визначеність, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб.

На думку Заявника спірний акт є, по-перше, очевидно противоправним, а по-друге, не вжиття заходів призведе до настання негативних наслідків.

25.05.2020 через канцелярію до суду від КМУ надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких зауважується на необґрунтованості та неспіврозмірності вимог Заявника.

Також у запереченнях КМУ просить розглядати заяву про забезпечення позову у судовому засіданні.

Щодо клопотання КМУ про розгляд заяви про забезпечення позову з викликом сторін, суд вказує таке.

За ч.ч. 1-3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

З огляду на наведені приписи ч.ч. 1-3 ст. 154 КАС України, приймаючи до уваги, що суд вправі, втім не зобов`язаний здійснювати процесуальні дії щодо виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, зважаючи, що відсутніми є підстави для виклику судом особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання нею пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, враховуючи, що наданих Заявником письмових пояснень, викладених у відповідній заяві, та доказів, доданих до неї, достатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, що не вказує на винятковість випадку та необхідності призначення розгляду заяви позивача у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін, суд, в силу ч.ч. 1-3 ст. 154 КАС України, розглядає заяву про забезпечення позову Заявника без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи по суті подану Громадською організацією заяву, проаналізувавши наведені в заяві обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як слідує із позову, публічно-правовий спір між сторонами існує, за переконанням Заявника, за обставин прийняття оспорюваного рішення всупереч чинного законодавства України.

Виходячи з наведених у заяві фактичних обставин, суд відмічає, що правомірність та оцінка спірних рішень, процедурні питання дотримання їх прийняття підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде дана судом за результатами розгляду справи.

Окремо варто наголосити, що на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, з огляду на те, що Заявником у заяві не доведено, в контексті ст. 150 КАС України, наявність обставин, що можуть слугувати підставами для вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заява є необґрунтованою, а тому відсутніми є підстави для її задоволення.

Додатково судом примічається, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з рішення cуб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже беручи до уваги, що станом на момент розгляду заяви позивача наказ № 2-рг Про затвердження плану заходів з проведення реорганізації ДФС не є предметом оскарження у цій справі, суд вважає невмотивованою заяву про вжиття заходів про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, а саме посадовим та службовим особам ДФС України та структурним підрозділам, котрі перебувають в стадії реорганізації, вчиняти дії, котрі не передбачені планом заходів з проведення реорганізації ДФС, що затверджено наказом № 2-рг.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви б/н від 20.05.2020 Про забезпечення позову представника Громадської організації Всеукраїнська народна рада протидії корупції та громадської експертизи влади Кир`ян Д.І. (адвоката).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України, може бути оскаржено .

Суддя К.С. Пащенко