Рішення

від 25.05.2020 по справі 640/9829/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Київ № 640/9829/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Акорд-2017 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Акорд-2017 (надалі - позивач) звернулося із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.03.2019 № 0221301206. В обґрунтування позову позивач зазнає, що податкова накладна № 15 від 31.10.2018 була надіслана на реєстрацію 15.11.2018, тобто в останній день граничного строку реєстрації; 16.11.2018 на електронну адресу позивача надійшла квитанція про відмову в реєстрації податкової накладної; позивач оперативно виправив помилки податкової накладної та того ж дня надіслав її на реєстрацію; згідно із квитанцією вказана податкова накладна була зареєстрована 16.11.2018 о 17 год. 16 хв.; таким чином позивач об`єктивно не мав можливості направити на реєстрацію податкову накладну 15.11.2018, оскільки в порушення п. 201.20 ст. 201 ПК України не отримав в цей день квитанцію про відмову в реєстрації податкової накладної; про вказані обставини позивач повідомив фіскальний органи листом (вих. № 78 від 30.11.2018), проте відповідач проігнорував об`єктивні обставини та застосував до позивача штрафні санкції.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

14.06.2019 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/9829/19; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

11.07.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що в ході проведення камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних було встановлено, що податкова накладна № 15 від 31.10.2018 зареєстрована позивачем з порушенням граничних термінів реєстрації; із змісту п. 120-1.1 ст. 120 ПК України вбачається, що ненадання отримувачу (покупцю) податкової накладної не є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних; обов`язковою умовою для звільнення від штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є одночасна наявність двох складових: податкові накладні, що не надаються отримувачу (покупцю), складені на підставі операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або податкові накладні, що не надаються отримувачу (покупцю), складені на підставі операцій з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою; проте позивачем порушено граничні терміни реєстрації щодо податкової накладної, яка не надається отримувачу (покупцю), проте складена за щоденними підсумками операцій, а отже не є такою, що складена за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою; позивач повторно направив спірну податкову накладну на реєстрацію 16.11.2018, а отже квитанція про реєстрацію вказаної податкової накладної правомірно була надіслана 16.11.2018.

23.07.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що ст. 120-1 ПК України передбачає випадки звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію усіх податкових накладних, окрім податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою; позивач виконав всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної № 15 від 31.10.2018.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Акорд-2017 за 2017-2018 роки. За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт № 1849/26-15-12-06/41253246 від 19.02.2019, в якому зазначено про порушення ТОВ Акорд-2017 граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкової накладної № 15 від 31.10.2018 на суму ПДВ 1 282 987,47 грн.

15.03.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0221301206, яким на підставі п. 201.10 ст. 201 та п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 128 298,75 грн.

Не погоджуючись із повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою, в якій просив податкове повідомлення-рішення скасувати.

Листом (вих. № 23830/6/99-99-11-06-01-25 від 24.05.2019) Державна фіскальна служба України повідомила позивача про залишення скарги без задоволення, а податкового повідомлення-рішення № 0221301206 від 15.03.2019 - без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0221301206 від 15.03.2019, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Види перевірок контролюючого органу передбачені законодавцем в ст. 75 ПК України. Так, відповідно до п. 75.1 вказаної статті контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому, пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Як вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Акорд-2017 за 2017-2018 роки. За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт № 1849/26-15-12-06/41253246 від 19.02.2019, в якому зазначено про порушення ТОВ Акорд-2017 граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкової накладної № 15 від 31.10.2018 на суму ПДВ 1 282 987,47 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (п. 15 Порядку № 1246).

При цьому, за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної законодавцем передбачені штрафні санкції. Так, відповідно до п. 120-1.1 ст. 120 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було складено податкову накладну № 15 від 31.10.2018, яку 15.11.2018 направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

16.11.2018 позивач отримав квитанцію № 1, в якій зазначено, що податкову накладну № 15 від 31.10.2018 не прийнято, оскільки в ній виявлено помилки.

Позивач виправив виявлені помилки та 16.11.2018 повторно надіслав податкову накладну на реєстрацію.

Податкова накладна № 15 від 31.10.2018 була зареєстрована 16.11.2018, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія квитанції.

15.03.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0221301206, яким за порушення строків реєстрації податкової накладної № 15 від 31.10.2018 до позивача на підставі п. 120-1.1 ст. 120 ПК України застосовано штрафні санкції в розмірі 128 298,75 грн.

Не погоджуючись із накладенням штрафних санкцій позивач зазначає, що вдень надсилання податкової накладної на реєстрацію, тобто 15.11.2018, позивачем не було отримано квитанції, а отже за приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Втім, з такими доводами позивача суд не погоджується, з огляду на таке.

Згідно із п. 3 Порядку № 1246 операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

При цьому, згідно із п. 2 Розділу І Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 557 від 06.06.2017 (надалі - Порядок № 557) перша квитанція - це електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання; друга квитанція - це електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.

Пунктом 9 Розділу ІІ Порядку № 557 встановлено, що автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення.

Згідно із п. 10 Порядку № 557 автоматизована перевірка електронного документа включає:

- перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК;

- перевірку обов`язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку;

- перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

- перевірку наявності обов`язкових реквізитів;

- перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору;

- перевірку дії Договору.

Як встановлено п. 11 Порядку № 557 перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Таким чином аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що роль першої квитанції у випадку надсилання на реєстрацію податкової накладної відіграє повідомлення, у якому фіксується дата та час отримання документа фіскальним органом. При цьому, перша квитанція (повідомлення) направляється автору електронного документа протягом двох годин із моменту його отримання фіскальним органом, а якщо документ був відправлений після закінчення операційного дня - протягом перших двох годин наступного операційного дня. Причому, якщо протягом цього строку не отримано повідомлення, документ вважається не одержаним фіскальним органом.

Як слідує із матеріалів справи, податкова накладна № 15 від 31.10.2018 була надіслана позивачем до фіскального органу 15.11.2018 о 14 год. 50 хв., тобто в межах операційного дня і раніше ніж за одну годину до його закінчення, однак протягом двох годин позивач не отримав першу квитанцію.

За вказаних обставин, суд вважає, що податкова накладна № 15 від 31.10.2018 за приписами Порядку № 557 вважається такою, що не була отримана фіскальним органом. При цьому, повторного надсилання на реєстрацію податкової накладної № 15 від 31.10.2018 в межах операційного часу 15.11.2018 позивач не здійснив.

Отже оскільки податкова накладна № 15 від 31.10.2018 фактично була зареєстрована позивачем 16.11.2018, суд доходить висновку про правомірне застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі п. 120-1.1 ст. 120 ПК України.

При цьому, посилання позивача на той факт, що спірна податкова накладна не надається покупцю, не заслуговує на увагу, оскільки системний аналіз ст. 201, п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. ПК України необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Згідно з положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються. Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою.

Аналіз податкової накладної № 15 від 31.10.2018 свідчить про те, що вона складена за операціями щодо постачання товарів, які оподатковуються за основною ставкою. А отже правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій на підставі п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Наведеної позиції притримується і Верховний Суд, що, як приклад, відображено в постанові від 04.09.2018 у справі № 816/1488/17 (провадження № К/9901/152/17).

До того ж суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі №805/528/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Втім, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом не є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Акорд-2017 відмовити.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко