Рішення

від 25.05.2020 по справі 640/20522/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Київ № 640/20522/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Баєрбуд до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Баєрбуд (далі - позивач або ТОВ Баєрбуд ) з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 № 2592615147 Головного управління ДФС у місті Києві про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 15000,00 грн. та нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 37500,00 грн., всього на суму 187500,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 №2602615147 Головного управління ДФС у місті Києві про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 166666,00 грн. та нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 41667,00 грн., всього на суму 208333,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 31.05.2019 № 114/26-15-14-07-01-10/38638801 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Баєрбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л , ТОВ Макстрейн .

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л , ТОВ Макстрейн , господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують поставку товару.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Звертає увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагенти позивача мають ознаки фіктивності та задіяний у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

З урахуванням викладеного контролюючий орган вважає, що позивач протиправно сформував податковий кредит, що мав вплив на формування показника від`ємного значення ПДВ.

Позивач надав суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що всі висновки відповідача про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ґрунтуються на підставі припущень, а не на підставі доказів, які можуть бути враховані відповідно до норм чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 640/20522/19 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2020 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Баєрбуд як юридична особа зареєстроване 06.03.2013 (номер запису: 1 073 102 0000 024107), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.09.2019 № 1005751123 (том 1 а.с.39-49).

У період з 21.05.2019 по 27.05.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Баєрбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Ульмабуд за квітень 2018 року, з ТОВ Інтеграл-Л за травень 2018 року, з ТОВ Макстрейн за липень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

Результати перевірки оформлені актом від 31.05.2019 № 114/26-15-14-07-01-10/38638801 (том 1 а.с. 19-41).

В акті перевірки стверджується про порушення ТОВ Баєрбуд ::

- п.44.1 п. 44.2, п. 44.6 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на суму 150 000,00 грн.;

- п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість періоді, що перевірявся, на загальну суму 166 666,00 грн., у тому числі: за квітень 2018 року на суму 33 333,00 грн.; за травень 2018 року на суму 50 000,00 грн.; за липень 2018 року - 83 333,00 грн.

Такі висновки контролюючий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л та ТОВ Макстрейн , які ґрунтуються на аналізі наявної в контролюючому органі податкової інформації щодо контрагентів ТОВ Баєрбуд . На думку перевіряючих, вказані контрагенти не мали реальної можливості для виконання будівельно-монтажних робіт.

В обґрунтування правомірності таких висновків відповідач в акті перевірки зазначив, що за результатами здійсненого аналізу власних інформаційних баз даних у сукупності з даними податкової звітності ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л та ТОВ Макстрейн було встановлено, що у зазначених контрагентів ТОВ Баєрбуд відсутні трудові ресурси, відсутні докази залучення трудових ресурсів на підставі цивільно-правових договорів та основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності.

Контролюючий орган в акті перевірки також посилається на кримінальне провадження за №32016100090000068 від 28.07.2018, у рамках якого керівники контрагентів позивача - ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л та ТОВ Макстрейн дали свідчення, що непричетні до діяльності номінально очолюваних ними підприємств.

Викладені обставини контролюючим органом в акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л та ТОВ Макстрейн без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагентів у схемі для мінімізації податкових зобов`язань і отримання необгрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку господарських операцій, які у дійсності не відбувались.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в акті перевірки, 12.06.2019 вх. № 117130-10 звернувся до відповідача із запереченнями на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 31.05.2019 № 114/26-15-14-07-01-10/38638801 (том 1 а.с.92-96).

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у м. Києві листом Про розгляд заперечення від 21.06.2019 № 118716/10/26-15-14-07-01-15 повідомило позивача, що висновки акта перевірки від 31.05.2019 № 114/26-15-14-07-01-10/38638801залишено без змін, а заперечення без задоволення (том 1 а.с.97-100).

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 № 2592615147, згідно з яким ТОВ Баєрбуд збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 187 500,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 150 000,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 37 500,00 грн. (том 1 а.с.101);

- податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 № 2602615147, згідно з яким ТОВ Баєрбуд збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 208 333,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 166 666,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 41 667,00 грн. (том 1 а.с.104).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (том 1 а.с.106-113).

За результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийняла рішення від 26.09.2019 № 3471/6/99-00-08-05-02, яким залишила скаргу без задоволення, а спірні рішення - без змін.

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Ульмабуд , податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 06.04.2018 між ТОВ Баєрбуд (Замовник) та ТОВ Ульмабуд (Підрядник) укладено договір підряду №06/04, за умовами якого підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати будівельно-монтажні роботи за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 43-Б відповідно до кошторисної документації та здати їх замовнику у визначений цим договором строк, а замовник зобов`язується надати підряднику для виконання робіт фронт робіт, прийняти і оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с.120-124).

Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що виконання будівельних робіт здійснюється з матеріалу підрядника.

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість робіт та матеріалів визначається на підставі Договірних цін на окремі види робіт, які є Додатком №1 до даного договору, і становить 166 666,67 грн., крім того ПДВ 20% - 33 333,33 грн. Загальна вартість по договору становить 200 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2.1 договору замовник зобов`язаний забезпечити підрядника необхідними матеріалами та будівельними машинами і механізмами для виконання робіт.

За умовами пункту 4.1 договору замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 100% передплати згідно договору.

Прийом-передача виконаних робіт здійснюється сторонами у строк не більший ніж 7 робочих днів з моменту завершення виконання робіт та надання замовнику акту виконаних робіт (пункт 7.1 договору).

Сторони даного договору також узгодили Договірну ціну на виконання комплексу будівельних робіт по об`єкту Реконструкція нежилих приміщень підвалу, I, II, III поверхів без зміни зовнішніх геометричних параметрів за адресою: м . Одеса, вул. Троїцька, 43-Б (том 1 а.с.124).

На виконання умов зазначеного договору сторонами укладений кошторис №б/н від 06.04.2018 приймання-передачі виконаних будівельних робіт за квітень 2018 року (том 1 а.с.126-127).

Листом від 06.04.2018 вих. № 25 ТОВ Баєрбуд надіслано пропозицію ТОВ Ульимабуд щодо окремих умов договору підряду від 06.04.2018 № 06/04, зокрема, установлено, що умови договору застосовуються до взаємовідносин, які виникли між сторонами з 22.03.2018; роботи виконуються з матеріалів замовника на підставі п. 3.2.1 договору. Як убачається з даного листа, пропозиція вважається прийнятою у разі відсутності заперечень протягом семи днів з днях її отримання (том 1 а.с. 150).

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Ульмабуд на адресу позивача було виписано податкову накладну від 04.04.2018 № 1 на суму 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ 33 333,33 грн. (том 1 а.с.154).

В оплату за надані послуги за договором підряду позивачем здійснено 06.04.2018 оплату у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (том 1 а.с.153).

06.04.2018 сторонами договору підряду підписаний акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт за квітень 2018 року (том 1 а.с. 201-202).

Судом також з`ясовано, що 07.05.2018 між ТОВ Баєрбуд (Замовник) та ТОВ Інтеграл-Л (Підрядник) укладено договір підряду №07/05, за умовами якого підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати будівельно-монтажні роботи за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 43-Б відповідно до кошторисної документації та здати їх замовнику у визначений цим договором строк, а замовник зобов`язується надати підряднику для виконання робіт фронт робіт, прийняти і оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с.128-132).

Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що виконання будівельних робіт здійснюється з матеріалу підрядника.

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість робіт та матеріалів визначається на підставі Договірних цін на окремі види робіт, які є Додатком №1 до даного договору, і становить 250 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 50 000,00 грн. Загальна вартість по договору становить 300 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2.1 договору замовник зобов`язаний забезпечити підрядника необхідними матеріалами та будівельними машинами і механізмами для виконання робіт.

За умовами пункту 4.1 договору замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 100% передплати згідно договору.

Прийом-передача виконаних робіт здійснюється сторонами у строк не більший ніж 7 робочих днів з моменту завершення виконання робіт та надання замовнику акту виконаних робіт (пункт 7.1 договору).

Сторони даного договору також узгодили Договірну ціну на виконання комплексу будівельних робіт по об`єкту Реконструкція нежилих приміщень підвалу, I, II, III поверхів без зміни зовнішніх геометричних параметрів за адресою: м . Одеса, вул. Троїцька, 43-Б (том 1 а.с. 134-135).

На виконання умов зазначеного договору сторонами укладений кошторис №б/н від 07.05.2018 приймання-передачі виконаних будівельних робіт за травень 2018 року (том 1 а.с.136-139).

Листом від 07.05.2018 вих. № 31 ТОВ Баєрбуд надіслано пропозицію ТОВ Інтеграл-Л щодо окремих умов договору підряду від 07.05.2018 № 07/05, зокрема, умови договору застосовуються до взаємовідносин, які виникли між сторонами з 11.04.2018; роботи виконуються з матеріалів замовника на підставі п. 3.2.1 договору; встановлення будь-яких місяців та/або періодів у додатках до договору та первинних бухгалтерських документах, крім реальних термінів виконання робіт (з 11.04.2018 по 07.05.2018) вважати помилковим. Як убачається з даного листа, пропозиція вважається прийнятою у разі відсутності заперечень протягом семи днів з днях її отримання (том 1 а.с. 150).

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Інтеграл-Л на адресу позивача було виписано податкову накладну від 07.05.2018 № 1 на суму 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ 50 000,00 грн. (том 1 а.с.156).

В оплату за надані послуги за договором підряду позивачем здійснено 07.05.2018 оплату у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (том 1 а.с.155).

07.05.2018 сторонами договору підряду підписаний акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт за травень 2018 року (том 1 а.с. 203-206).

З матеріалів справи також установлено, що 10.07.2018 між ТОВ Баєрбуд (Замовник) та ТОВ Макстрейн (Підрядник) укладено договір підряду №10/07, за умовами якого підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати будівельно-монтажні роботи за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 43-Б відповідно до кошторисної документації та здати їх замовнику у визначений цим договором строк, а замовник зобов`язується надати підряднику для виконання робіт фронт робіт, прийняти і оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с.140-144).

Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що виконання будівельних робіт здійснюється з матеріалу підрядника.

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість робіт та матеріалів визначається на підставі Договірних цін на окремі види робіт, які є Додатком №1 до даного договору, і становить 416 666,67 грн., крім того ПДВ 20% - 83 333,33 грн. Загальна вартість по договору становить 500 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2.1 договору замовник зобов`язаний забезпечити підрядника необхідними матеріалами та будівельними машинами і механізмами для виконання робіт.

За умовами пункту 4.1 договору замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 100% передплати згідно договору.

Прийом-передача виконаних робіт здійснюється сторонами у строк не більший ніж 7 робочих днів з моменту завершення виконання робіт та надання замовнику акту виконаних робіт (пункт 7.1 договору).

Сторони даного договору також узгодили Договірну ціну на виконання комплексу будівельних робіт по об`єкту Реконструкція нежилих приміщень підвалу, I, II, III поверхів без зміни зовнішніх геометричних параметрів за адресою: м . Одеса, вул. Троїцька, 43-Б (том 1 а.с. 145-147).

На виконання умов зазначеного договору сторонами укладений кошторис №б/н від 07.05.2018 приймання-передачі виконаних будівельних робіт за липень 2018 року (том 1 а.с.148-149).

Листом від 10.07.2018 вих. № 37 ТОВ Баєрбуд надіслано пропозицію ТОВ Макстрейн щодо окремих умов договору підряду від 10.07.2018 № 10/07, зокрема, умови договору застосовуються до взаємовідносин, які виникли між сторонами з 04.06.2018; роботи виконуються з матеріалів замовника на підставі п. 3.2.1 договору. Як убачається з даного листа, пропозиція вважається прийнятою у разі відсутності заперечень протягом семи днів з днях її отримання (том 1 а.с. 151).

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Макстрейн на адресу позивача було виписано податкову накладну від 10.07.2018 № 1 на суму 250 000,00 грн., у тому числі ПДВ 41 666,67 грн. та податкову накладну від 11.07.2018 № 2 на суму 250 000,00 грн., у тому числі ПДВ 41 666,67 грн. (том 1 а.с.158).

В оплату за надані послуги за договором підряду позивачем здійснено 10.07.2018 оплату у загальному розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с.157, 159).

11.07.2018 сторонами договору підряду підписаний акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт за липень 2018 року (том 1 а.с. 207-208).

Як убачається з договорів підряду, укладених позивачем з ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л , ТОВ Макстрейн , кошторисної документації до даних договорів, забезпечення робіт матеріалами здійснювалось за рахунок позивача.

Позивач пояснив, що закупівля та постачання матеріалів на об`єкт будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 43-Б здійснювалась у ТОВ Крафт , ТОВ Сомік , ТОВ Гранресурси , ТОВ АСК Мастер Клас , ТОВ Армадіус , на підтвердження чого надав суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг (том 1 а.с.161-200).

Судом також з`ясовано, що придбані у ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л , ТОВ Макстрейн підрядні роботи були використані у межах договірних зобов`язань позивача перед ТОВ Профі Одеса по виконанню комплексу будівельних робіт згідно проекту на об`єкті замовника Реконструкція нежилих приміщень підвалу, I, II, III поверхів без зміни зовнішніх геометричних параметрів за адресою: м . Одеса, вул. Троїцька, 43-Б , що підтверджується наявними у справі договором підряду від 12.05.2017 № 12/05, додатковими угодами №№1, 2, 3 до договору підряду від 12.05.2017 № 12/05, дозволом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на виконання виконання будівельних робіт за вказаною адресою: м . Одеса, вул. Троїцька, 43-Б , актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт за договором підряду від 12.05.2017 № 12/05 (том 1 а.с. 231-240, 249-250, том 2 а.с. 1-30).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід встановлено, що Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2000 № 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 N 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

За умовами пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від`ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.

Суд зазначає, що вимоги, які пред`являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені ті реквізити, які мають бути обов`язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію.

Отже, первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв`язку з конкретним постачальником.

Власне наявність формально складених первинних документів, не опосередкованих фактичним рухом активів між конкретними учасниками господарської операції, не породжує податкових наслідків у вигляді зменшення фінансового результату до оподаткування чи збільшення податкового кредиту.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо наявності кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, та вплив цих обставин на юридичне значення первинних документів, що слугували підставою для отримання спірних податкових вигод, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі. Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, та лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, - а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду даної справи.

При цьому суд зазначає, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітні документи, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, первинні документи, які виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду.

Водночас, що на підтвердження факту здійснення фіктивного підприємництва ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л , ТОВ Макстрейн суду не пред`явлено вироку суду.

Суд звертає увагу, що сама по собі наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій з платником податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Таким чином, факт наявності кримінальних проваджень щодо можливої незаконної діяльності контрагентів позивача ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л , ТОВ Макстрейн , не є належним і допустимим доказом на підтвердження обставин, викладених в Акті перевірки.

Що стосується обсягів основних засобів та трудових ресурсів контрагентів позивача, суд виходить з наступного.

Акцентуючи в акті перевірки на обмеженій кількості трудових ресурсів ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л , ТОВ Макстрейн , контролюючим органом було залишено поза увагою, що залучення фізичних осіб до виконання відповідних робіт контрагентами може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру: субпідряду, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У свою чергу основні та транспортні засоби, якщо того вимагає конкретний вид робіт, можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти виконання робіт, що засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, з урахуванням їх змісту та обсягу, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Доводи відповідача щодо браку персоналу та засобів, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій, ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагента, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобов`язаний дослідити первинні документи.

Таким чином, наведені в акті перевірки аргументи про недостатність у ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л , ТОВ Макстрейн персоналу та основних засобів для виконання взятих на себе зобов`язань за договором з позивачем є припущеннями, що не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л , ТОВ Макстрейн матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Щодо обриву ланцюга постачання товарів, робіт і послуг, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов`язок довести обставини, що слугували підставою для збільшення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків у зв`язку з відображенням у бухгалтерському обліку нереальних господарських операцій, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв`язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність спірних фінансово-господарських операцій, суд також керується принципом поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі Кобець проти України . Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у податкових спорах недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ Ульмабуд , ТОВ Інтеграл-Л , ТОВ Макстрейн правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.44.1 п. 44.2, п. 44.6 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 та п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 24.06.2019 №2592615147 та №2602615147 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів, робіт і послуг та реальність понесених витрат.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5937,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.10.2019 № 191 (а.с.4).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5937,50 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Баєрбуд задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 №2592615147 Головного управління ДФС у місті Києві про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 15000,00 грн. та нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 37500,00 грн., всього на суму 187500,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 №2602615147 Головного управління ДФС у місті Києві про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 166666,00 грн. та нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 41667,00 грн., всього на суму 208333,00 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Баєрбуд (ідентифікаційний код 38638801, місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 35-А) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 29439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судовий збір у розмірі 5937 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась