Постанова

від 25.05.2020 по справі 0440/5798/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2020 року м. Дніпросправа № 0440/5798/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника позивача Кисельова А.В.

представника відповідача Похило І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 р. (суддя Турлакова Н.В.) в справі № 0440/5798/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0211571305 від 04.06.2018 р. на загальну суму 6 520,06 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано порушення відповідачем приписів Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування стосовно строку прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки вимога прийнята через 4 місяці після вручення акту перевірки. Крім того, судом першої інстанції не враховано безпідставність посилання контролюючого органу на не надання до перевірки первинних документів, зважаючи на те, що на час перевірки сплинув строк зберігання первинних документів, встановлений п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.01.2018 р. по 24.01.2018 р. ГУ ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування під час взаємовідносин із ТОВ ЮКЕЙ ГРУП у 2014 році, за результатами якої складено акт № 4507/04-36-13-05/ НОМЕР_1 від 31.01.2018 р., в якому встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 44.3. ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині не надання первинних документів, які стосуються ведення фінансово-господарської діяльності (книга обліку доходів та втрат за перевіряємий період, виписки банку, акти виконаних робіт (надання послуг), документи на придбання ТМЦ (робіт, послуг)); п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України у зв`язку із завищенням суми валових витрат, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 3 818,85 грн.; п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у результаті чого, з урахуванням вимог ч. 11 ст. 8 цього Закону, визначено суму єдиного внеску в сумі 6520,06 грн.

На підставі акта перевірки №4507/04-36-13-05/ НОМЕР_1 від 31.01.2018 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0211571305 від 04.06.2018 р. у розмірі 6520,06 грн. у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 6 520,06 грн., а також прийнято рішення №0211591305 від 04.06.2018р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Рішенням ДФС України від 18.07.2018 р. № 10418/24/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 року №Ф-0211571305 залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення.

Також судом першої інстанції встановлено, що перевіркою встановлені господарські відносини позивача з ТОВ ЮКЕЙ ГРУП (код ЄДРПОУ 37275735) у лютому 2014 року на загальну суму придбання 25456,65 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 5091,33 грн.).

Позивачу в ході перевірки надано запит №775/10/04-36-13-05 від 19.01.2018 р. про надання первинних документів, підтверджуючих взаємовідносини з ТОВ ЮКЕЙ ГРУП за лютий 2014 р., проте позивачем відмовлено у наданні документів.

Зважаючи на не надання позивачем первинних документів до перевірки, а також встановлення вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 р. у справі № 201/8082/16-к (провадження № 1-кп/201/11/2017), винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №32014040000000104, створення (придбання) суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, у т.ч. ТОВ ЮКЕЙ ГРУП (код ЄДРПОУ 37275735), яка полягала у документальному оформленні не існуючих фінансово-господарських операцій для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки, а також не спростування позивачем виявлених порушень, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування під час взаємовідносин із ТОВ Юкей Груп (ЄДРПОУ 37275735) у 2014 році, за результатами якої складено акт № 4507/04-36-13-05/ НОМЕР_1 від 31.01.2018 р., за висновками якого встановлено порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині не надання первинних документів, які стосуються ведення фінансово-господарської діяльності (книга обліку доходів та витрат за перевіряємий період, виписки банку, акти виконаних робіт (надання послуг), документи на придбання ТМЦ (робіт, послуг)); п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України у зв`язку з завищенням суми валових витрат, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 3818,85 грн.; п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого, з урахуванням вимог ч. 11 ст. 8 цього Закону, визначено суму єдиного внеску в сумі 6520,06 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем, зокрема, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0211571305 від 04.06.2018 р., якою від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вимагається сплатити борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) в розмірі 6520,06 грн.

Рішенням ДФС України від 18.07.2018 р. № 10418/Ш/99-99-11-02-02-25 скарга платника податків залишена без задоволення, рішення, прийняті за наслідками перевірки, - без змін.

Підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ є висновок контролюючого органу про заниження чистого оподатковуваного доходу за лютий 2014 р. на суму 25 456,65 грн., відповідно, заниження єдиного внеску. Такий висновок зроблено у зв`язку з не наданням до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ Юкей Груп за лютий 2014 р., а також встановлення вироком, який набрав законної сили, фіктивності ТОВ Юкей Груп .

Судом встановлено, що в лютому 2014 р. позивач мав господарські відносини з ТОВ Юкей Груп .

Позивачем не надано до перевірки первинних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ Юкей Груп , книгу обліку доходів та витрат за цей період.

Позивачу в ході перевірки контролюючим органом надано запит №775/10/04-36-13-05 від 19.01.2018 р. про надання первинних документів на підтвердження взаємовідносини з ТОВ Юкей Груп за лютий 2014 р., проте позивачем відмовлено у наданні документів.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 р. у справі № 201/8082/16-к (провадження № 1-кп/201/11/2017), винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №32014040000000104, встановлено свтворення (придбання) суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі ТОВ Юкей Груп (код ЄДРПОУ 37275735), а також документальне оформлення не існуючих фінансово-господарських операцій для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За положеннями пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до підпункту 174.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати (підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), відповідно до статті 1 якого єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, у пунктах 4 та 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, встановлюється у розмірі 34,7 % визначеної пунктах 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI бази нарахування єдиного внеску (частина 11 статті 8 Закону № 2464-VI).

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлений обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на

доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального

страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

За приписами пункту 4 статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Як зазначено вище, підставою для висновку про заниження позивачем єдиного внеску, що й стало підставою для формування вимоги, є встановлення контролюючим органом заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за лютий 2014 р. на суму 25 456,65 грн., відповідно, заниження єдиного внеску. Такий висновок зроблено у зв`язку з не наданням до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ Юкей Груп за лютий 2014 р., а також встановлення вироком, який набрав законної сили, фіктивності ТОВ Юкей Груп .

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на п.ідставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У постанові Верховного Суду від 28.08.2018 року в справі № 804/8332/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Суд зазначає, що приведеним вище вироком суду, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину особи, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій.

Частиною 6 статті 78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, матеріали справи містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази в розумінні ст. ст. 73-76 КАС України щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Юкей Груп у лютому 2014 р., що обумовлює правильний висновок контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу по операціям з ТОВ Юкей Груп .

Враховуючи не надання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ Юкей Груп , а також встановлення вироком суду, що набрав законної сили, фіктивності ТОВ Юкей Груп , суд погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість висновків акту перевірки про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за лютий 2014 р. на суму 25 456,65 грн., що потягло за собою заниження єдиного внеску.

Доводи апелянта повторюють підстави позову, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка.

Суд погоджується із обґрунтуванням, наданим суду першої інстанції, у спростування таких доводів позивача.

Так, суд вказує на необґрунтованість доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції порушення відповідачем приписів Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування стосовно строку прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки вимога прийнята через 4 місяця після вручення акту перевірки.

Дійсно, пунктом 3 розділу VI Порядок стягнення заборгованості з платників Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953 (в редакції наказу від 04.05.2018 р. № 469), встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Судом встановлено, що записами у Єдиному журналі обліку заказних, рекомендованих листів та листів з повідомленням Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, підтверджено, що повідомлення про вручення акту перевірки від 31.01.2018 р. надійшло до контролюючого органу 04.06.2018 р., згідно з яким позивачем акт отримано 16.02.2018 р. До 04.06.2018 р. в ГУ ДФС у Дніпропетровській області була відсутня інформація про дату вручення позивачу акту перевірки.

Відповідно, тільки 04.06.2018 р. контролюючий орган мав обґрунтовані підстави для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Стосовно посилання позивача на не врахування безпідставності посилання контролюючого органу на не надання до перевірки первинних документів, зважаючи на те, що на час перевірки сплинув строк зберігання первинних документів, встановлений п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Пунктами 1 та 2 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ в редакції, чинній на час проведення перевірки, встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 9 Закону № 2464-VІ в зазначеній редакції обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 16 статті 25 Закону № 2464-VІ визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно з абзацом першим пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

В цьому випадку позивачем на запит контролюючого органу відмовлено у наданні первинних документів та не зазначено про сплив строку зберігання документів, тому відповідач обґрунтовано зазначив в акті перевірки про не надання платником податків документів до перевірки.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 р. в справі № 0440/5798/18 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 р. в справі № 0440/5798/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 25.05.2020 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 25.05.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко