Ухвала

від 25.05.2020 по справі 320/883/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 травня 2020 року Справа № 320/883 /19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г. у м. Києві, перевіривши клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вод-Теплоком до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Вод-Теплоком звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року адміністративний позов було задоволено.

31 липні 2019 року, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Київській області вперше подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року було залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Далі, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу повернуто внаслідок не усунення її недоліків.

У березні 2020 року відповідач - Головне управління ДПС у Київській області, зазначаючи себе правонаступником Головного управління ДФС у Київській області, повторно подало апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено, а апеляційну скаргу - залишено без руху та надано строк для надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для його поновлення.

При цьому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2020 вже було визначено, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

На виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2020 відповідачем було надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вмотивовано аналогічними підставами, що й перше клопотання, у задоволенні якого ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року також було відмовлено, однак продовжено апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

19.05.2020 року апелянтом вже втретє подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке вмотивовано майже аналогічними підставами, що й перші два.

Зокрема, посилаючись на практику Верховного Суду, звертають увагу, що ними були здійснені усі залежні від них дії по сплаті судового збору, та після його сплати повторно звернулися з апеляційною скаргою разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Перевіривши зазначене клопотання апелянта, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суд встановив, що оскаржуване рішення було винесено 27 травня 2019 року, а дана апеляційна скарга подана 16 травня 2020 року, що підтверджується відтиском штампу на поштовому конверті, тобто зі спливом тридцятиденного строку, регламентованого статтею 295 КАС України.

Колегія суддів не приймає доводи заяви, що ними вчинялися дії, спрямовані на вчасне повторне апеляційне оскарження та усунення недоліків поданої апеляційної скарги, оскільки станом на сьогодні вже Верховним Судом неодноразово вислювлювалося, що неналежне фінансування податкового органу з боку державного бюджету не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Строк для подання апеляційної скарги може бути поновлений тільки тоді, коли причина пропуску строку оскарження є достатньо поважною і підтверджується відповідними документами.

Крім того, Верховним Судом визнавалися підстави щодо неможливості своєчасно сплатити судовий збір поважними, проте, в таких ухвалах закцентовано увагу на максимально короткому строку усунення перешкод. (ухвала Верховного Суду від 03.12.2018 року у справі № 826/11036/17)

Однак, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято ще 27 травня 2019 року, вперше апеляційну скаргу Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області подано 31 липня 2019 року, яку залишено без руху ще ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року, а повернуто було ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року. Судовий збір апелянтом було сплачено 27 грудня 2019 року, про що свідчить долучене до апеляційної скарги платіжне доручення від 26 грудня 2019 року № 5206, а вдруге апеляційну скаргу подано лише 16 березня 2020 року.

Тобто, у даному випадку мова йде про п`ять місяців здійснення дій щодо сплати судового збору, та майже три місяці - вже після його сплати, що не відповідає критеріям найкоротших строків без зайвих зволікань, на які посилається апелянтом у заяві про поновлення строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що наведені в клопотанні апелянта підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, а тому в задоволенні таких вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 295, 298, 321, 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач

Судді: