Рішення

від 25.05.2020 по справі 466/5105/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/5105/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Донченка Ю.В.

секретаря судового засідання Мазурик О.-І.І.

Справа № 466\5105\18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ацилут", третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Р.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

за участю представника військового прокурора Львівського гарнізону Бучко Р.В., представника позивача ОСОБА_3 , 3-ої особи ОСОБА_4 , представника 3-ої особи ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

Заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним договір № 2446 купівлі-продажу приміщення майстерні, розташованого по АДРЕСА_1 від 01.10.2009 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Тишківською Р.І.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до ст. ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру однією із функцій, що покладаються на прокуратуру України, є представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави у даних спірних відносинах.

У зв`язку з вищевикладеним, заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся з позовом до Шевченківського районного суду м. Львова в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах. Так, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 349 від 20.08.1981 року надано дозвіл КЕУ ПрикВО на проектування і комплексну забудову житлового мікрорайону № 41 в районі вулиць Педагогічної ( нова назва Розточчя), Якутської (нова назва ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 у відповідності до проекту детального планування північного житлового району.

Згідно акту інвентаризації земель МО України від 1993 року, на території м. Львова, в користуванні Львівського КЕЧ, а саме військового містечка № НОМЕР_1 знаходиться 2,30 га земель, що охоплюється АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .

У 1987 році в межах земельних ділянок загальною площею 2,30 га, а саме поруч з будинком АДРЕСА_3 розпочалось будівництво багатоквартирного житлового будинку шифр 49/87, площа земельної ділянки 1387 кв. м. Замовником будівництва виступало Управління (квартирно - експлуатаційне) Західного оперативного командування. За відсутності фінансування будівництво було зупинене.

Під час зведення фундаменту, з метою повноцінного будівництва цього житлового будинку, виникла необхідність залучення додаткової площі, а тому КЕУ надало гр. ОСОБА_9 та його дружині ОСОБА_10 дві квартири в будинку АДРЕСА_3 на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який межував з ділянкою проведення будівельних робіт.

16.07.2004 року Квартирно - експлуатаційне управління Західного оперативного командування в особі ОСОБА_11 передало об`єкт незавершеного будівництва 76 квартирного житлового будинку шифр 49/87 новому замовнику - Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України. На момент передачі рівень будівельної готовності об`єкту складав - 3 %, а його вартість складала 220 495, 37 грн. В подальшому новим замовником ЗУКБ МО розпочалось виготовлення дозвільної документації на проектування та будівництво 38 квартирного будинку на місці незавершеного будівництва шифр 49/87. Було вироблено проектно-кошторисну документацію 38 квартирного будинку за 138 179 грн. Отже, загальна сума коштів, вкладених Міністерством оборони у вказаний об`єкт будівництва склала 358,68 тис. грн.

Таким чином, вважають, що об`єкти нерухомості по АДРЕСА_1 , недобудований житловий будинок (фундамент) та прилегла територія військового містечка № НОМЕР_1 належали державі в особі Міністерства оборони України, протягом 2004 - 2015 років будь-яких будівельних робіт ЗУКБ не проводило.

Разом з тим, в квітні 2015 року на зазначеній земельній ділянці ТОВ Ацилут розпочато будівництво житлового будинку та виконано будівельно - монтажні роботи щодо демонтування елементів незавершеного будівництва, що належать ЗУКБ МО України, без будь-якої дозвільної документації. В позовній заяві зазначають, що з матеріалів інвентарної справи БТІ стосовно вказаного об`єкту вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2009 року у справі № 2-2435/09 визнано за гр. ОСОБА_6 право власності на нежитлові приміщення майстерні загальною площею 185,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за спадковою справою. В подальшому, на підставі вказаного рішення, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно на нежитлові приміщення майстерні та сараю загальною площею 185,6 кв. м. за ОСОБА_6 01 жовтня 2009 року ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі - продажу № 2446, посвідченого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Тишківською Р.І. продав приміщення майстерні, розташоване по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , яка на момент купівлі майна була керівником ТОВ Ацилут .

В свою чергу ОСОБА_2 передала нежитлове приміщення майстерні загальною площею 185,6 кв.м. по АДРЕСА_1 в статутний капітал ТОВ Ацилут . ТОВ Ацилут на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР № 423-нж-ш від 15 березня 2010 року зареєструвало в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки право власності на вищевказані нежитлові приміщення площею 185,6 кв. м. В подальшому ТОВ Ацилут розробило технічну документацію на земельну ділянку по АДРЕСА_5 . 27.02.2015 року та уклало договір оренди землі з ЛМР терміном на 10 років до 18.12.2024 року.

28.12.2015 року ТОВ Ацилут отримало декларацію на початок виконання будівельних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_5 .

Позивач в позові покликається на те, що із вищезазначеного встановлено, що майно, яке є предметом договору не існує та не існувало в натурі, а під виглядом вказаного майна незаконно відчужено незавершене будівництво житлового будинку Міністерства оборони України.

Крім того, громадянин України з установчими даними ОСОБА_6 - не існує, а є громадянин ОСОБА_1 з відповідним ідентифікаційним номером.

Також встановлено, що рішення, копія якого міститься в матеріалах інвентарної справи судом ніколи не приймалося і справа така не розглядалася, а за № 2-2435/2009 в Шевченківському районному суді м. Львова зареєстрована цивільна справа за позовом про розірвання шлюбу.

Встановлений та допитаний у рамках кримінального провадження ОСОБА_1 повідомив, що право власності на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 він ніколи не набував, а відповідно і не продавав ОСОБА_2 .

Факт наявності на вказаній земельній ділянці недобудованого житлового будинку Міністерства оборони України та їх незаконного знесення підтверджені аудиторським звітом за результатами проведення аудиту ефективності діяльності Західного управління капітального будівництва МО України за період з 1 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року.

Вважають, що таким чином, невстановленими особами було підроблено судові рішення про визнання права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 , що стало підставою для знищення майна Міністерства оборони України вартістю 358. тис. грн. та заволодіння земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. Будь-яких рішень (погоджень) Міністерства оборони України або інших уповноважених органів щодо вилучення майна та земельної ділянки не приймалось. Будь-яких коштів чи компенсацій за незаконно вилучене майно держава в особі Міністерства оборони України не отримала.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу, укладений 1 жовтня 2009 року, підлягає визнанню недійсним, у зв`язку з порушенням при його укладенні положень ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, оскільки порушує вимоги закону і права інших осіб, а також укладений особою без достатніх повноважень. Просить позові вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 06.07.2018 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, недоліки усунені.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16.07.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Окрім цього, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15.11.2018 р. задоволено заяву заступника військового прокурора Львівського гарнізону Бучко Р. про забезпечення позову та застосовано заходи забезпечення позову у виді - заборони ТОВ Ацилут здійснювати будівельні чи будь-які інші роботи, спрямовані на завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкту за адресою: АДРЕСА_5 ; - заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України, в тому числі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області реєструвати ТОВ Ацилут документи дозвільного характеру та документи, що стосуються прийняття в експлуатацію об`єкта за адресою: АДРЕСА_5 ; - заборони вчинення суб`єктами державної реєстрації прав на нерухоме майно будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 .

Від представника позивача ОСОБА_12 надійшла заява про залучення ТзОВ "Ацилут" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Протокольною ухвалою суду від 11.09.2018 р. вказану заяву задоволено, залучено ТзОВ "Ацилут" в якості третьої особи.

03.10.2018 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_13 надійшов відзив на позов Міністерства оборони України, доводи викладені у цивільному позові заперечує як такі, що не грунтуються на законі; заявляє про застосування строків позовної давності як до оспорюваного правочину, так і до відповідних правовідносин щодо володіння майном Міністерством Оборони України. Позов вважає безпідставним зважаючи на те що, позовні вимоги прокурор заявляє до ОСОБА_1 , який, як убачається з долученої копії договору № 2446 купівлі-продажу приміщення майстерні, розташованого по АДРЕСА_1 від 01 жовтня 2009 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р.І., не був стороною такого договору, тому ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі. У відзиві вказує, що серед інших доказів, прокурор обґрунтовує свій позов листом № 03-2247 вих. 18 від 27.06.2018 року за підписом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону Р. Бучко, адресованого Міністерству оборони України, відповідно до тексту якого ...встановлено, що майно, яке є предметом договору не існує та не існувало в натурі, а під виглядом вказаного майна незаконно відчужено незавершене будівництво житлового будинку Міністерства оборони України за вказаною адресою. Допитаний у рамках кримінального провадження ОСОБА_6 повідомив, що право власності на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 він ніколи не набував, а відповідно і не продавав ОСОБА_2 Вважає, що вищевказаний лист не є та не може бути доказом того, що майно, яке є предметом договору не існує та не існувало в натурі, а під виглядом вказаного майна незаконно відчужено незавершене будівництво житлового будинку Міністерства оборони України за вказаною адресою. Указані обставини повинні бути підтверджені іншими, відмінними від листа належними та допустимими доказами.

Покликання прокурора як на доказ у даній цивільній справі на допит у кримінальному провадженні ОСОБА_6 не можна вважатись належним та допустимим з огляду на саму відмінність сторони оспорюваного правочину та відповідача ОСОБА_1 . Тому вважає, що позивачем зроблено нічим не обґрунтоване припущення про те, ОСОБА_6 і ОСОБА_1 є однією і тією ж особою; до відповідальності жодної особи не притягнуто, в тому числі і відповідачів, провадження не зупинено з підстав неможливості встановити особу яка вчинила кримінальне правопорушення.

Крім того, вважає, що Міністерство Оборони України не є стороною указаного правочину і позивач обрав невірний спосіб захисту свого права. Також, вважає, що право позивача взагалі не порушене з огляду на те, що жодного правовстановлюючого документу на майно про наявність якого указує прокурор суду надано не було. Позивач не надає жодних документів, які б свідчили і про створення спірного майна будь-ким. Не може вважатись доказом приналежності незавершеного будівництва копія Акту без дати прийому-передачі незавершеного будівництва 74 квартирного житлового будинку, шифр АДРЕСА_6 по АДРЕСА_7 ще і з огляду на те, що відповідно до додатків до указаного акту убачається, що 220495,37 гривень - це вартість завезених на будівельний майданчик, але не використаних для будівництва матеріалів , виробів, конструкцій, які передаються . Указане повністю спростовує доводи прокурора про наявність спірного майна. Відповідач ОСОБА_2 заперечує факт існування об`єкту незавершеного будівництва (фундаменту) на зазначеній у позовній заяві території станом на день укладення оспорюваного правочину, тобто, станом на 2009 рік, при цьому покликається на положення ст. ст. 317, 319, 388 ЦК України, п. п. 22, 25,26 Постанови Пленуму ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , на практику ЄСПЛ. Таким чином, вважає, що до тих пір, поки прокурор не надасть суду належні та допустимі докази існування об`єкту незавершеного будівництва і докази приналежності такого майна Міністерству Оборони України, заявлений до ОСОБА_2 позов є явно необгрунтований, спосіб захисту порушеного права є невірним.

Крім того, відповідачем заявляється про застосування строків позовної давності до правовідносин володіння об`єктом незавершеного будівництва та до правовідносин з приводу оспорювання договору купівлі-продажу № 2446 купівлі-продажу приміщення майстерні, розташованого по АДРЕСА_1 від 01 жовтня 2009 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зважаючи на те, що у 1987 році було розпочато і закінчено об`єкт незавершеного будівництва. Єдина і остання документальна згадка про існування указаного прокурором фундаменту після 1987 року є згідно Акту приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва від Квартирно-експлуатаційного Управління Західного оперативного командування до Західного управління будівництва Міністерства оборони України. Між тим, ОСОБА_2 , а в подальшому новий власник майна ТзОВ Ацилут відкрито користувався придбаним по договору майном. Оскільки позов поданий на адресу суду поза межами трирічного строку позовної давності - 03.07.2018 року, на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, просить відмовити у задоволенні позову.

23.10.2018 року від представника третьої особи ТзОВ "Ацилут" надійшли відзив на позовну заяву та заперечення проти заяви про забезпечення позову, у яких представник просить в позові відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог та у зв`язку з спливом строків позовної давності, а також відмовити прокурору у задоволенні заяви про забезпечення позову. Обгрунтування зазначені у відзиві представника третьої особи ТзОВ "Ацилут" є аналогічними з відзивом на позов представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_13 від 03.10.2018 року.

Від заступника військового прокурора Львівського гарнізону 29.10.2018 року та 16.11.2018 року надійшли відповіді на відзиви, згідно яких просив позов задовольнити, а мотивація на відзив на позовну заяву вважає необґрунтованою, щодо клопотання про застосування строку позовної давності також вважав безпідставним і не обгрунтованим.

09.11.2018 року та 07.12.2018 року директором ТОВ "Ацилут" подано апеляційні скарги на ухвали про відкриття провадження та про забезпечення позову.

08.10.2019 року директором ТОВ "Ацилут" подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 27.08.2019 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15.11.2018 року.

Згідно ухвали Верховного Суду від 04.11.2019 року касаційне провадження в справі за заявою заступника військового прокурора Львівського гарнізону про забезпечення позову закрито на підставі заяви ТОВ "Ацилут" про відмову від касаційної скарги.

13.02.2020 року на електронну адресу Шевченківського районного суду м. Львова - подано ТзОВ "Ацилут" пояснення щодо позову в яких покликались на безпідставність позовних вимог, мотивуючи рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 349 від 20.08.1981 КЕУ ПрикВО згідно якого надано дозвіл на проектування та комплексну забудову житлового АДРЕСА_8 АДРЕСА_9 , однак вказаним рішенням взагалі не вирішувалося питання про землекористування земельною ділянкою та надання дозволу на виконання будівельних робіт. Вважає, що жодного документа, який би посвідчував право користування земельною ділянкою військового містечка № НОМЕР_1 прокурором до позовної заяви не долучено. Також вважає, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а отже і будь - яких прав на неї позивача, підтверджується також і Актом інвентаризації земель Міністерства оборони України.

ТзОВ Ацилут в поясненнях щодо позову зазначає, що з відповіді на адвокатський запит, земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 у м. Львові використовується на підставі рішення Львівської міськради № 34 від 20.08.1981 року, при цьому, згадане рішення міської ради в матеріалах справи взагалі відсутнє; прокурором не доведено факту накладення земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_5 .

Також, згідно розпорядження від 03.02.2010 року № 193-р до складу військового містечка № 387 входять лише житлові будинки № 1, 2 і 3 та трансформаторна підстанція № НОМЕР_2 разом з кабельними лініями електропостачання; вказане також підтверджується і ухвалою Львівської міської ради № 2651 від 21.05.2009 Про внесення змін до ухвали міської ради від 29.12.2005 №3028 .

3-я особа в письмових поясненнях покликається: - щодо безпідставності доводів прокурора в частині віднесення земельної ділянки по АДРЕСА_5 до земель військового містечка № 387 - на ухвалу Львівської міської ради № 3776 від 31.07.2014 року Про надання ТзОВ Ацилут дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості на АДРЕСА_5 ТОВ АДРЕСА_10 згідно якої надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості орієнтовною площею 0,1462 га для обслуговування існуючих будівель на АДРЕСА_5 , в подальшому затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку загальною площею 0,1462 га (кадастровий номер 4610137500:09:002:0084) на АДРЕСА_5 в оренду терміном на 10 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, також покликається на договір оренди землі № 111-3320 щодо земельної ділянки на АДРЕСА_5 ;

- щодо безпідставності доводів прокурора в частині відсутності нерухомого майна на земельній ділянці - на довідку Приватного підприємства БТІ Експрес-сервіс № 34 від 15.05.2015 року, згідно якої нежитлові приміщення будівлі майстерні по АДРЕСА_5 знесено, а на місці знесених нежитлових приміщень на підставі повідомлення про початок будівельних робіт ЛВ № 010150860086 від 26.03.2015 року ведуться будівельні роботи.

- щодо безпідставності доводів в частині належності Міністерству оборони України об`єкта незавершеного будівництва, то покликається на те, що єдиним належним документом (станом на липень 2004 року), який би підтверджував право власності Міністерства оборони України (чи його структурних підрозділів) на об`єкт незавершеного будівництва мало би бути рішення суду про право власності на об`єкт незавершеного будівництва, однак таке відсутнє в матеріалах справи;

- щодо наявності судового спору по справі № 813/1192/17 покликається на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року, згідно якої відкрито провадження в адміністративній справі №813/1192/17 за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Львівської міської ради, з вимогами про визнання протиправною бездіяльність Львівської міської ради в частині ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення і постійної діяльності Збройних Сил України на території існуючих військових містечок (в межах населеного пункту - м. Львова) та зобов`язання Львівської міської ради надати квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення і постійної діяльності Збройних Сил України, в тому числі, на території військового містечка №387 ( АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ). Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року закрито провадження в даній адміністративній справі. Вважає, що пред`явивши позов до Львівської міської ради, позивачі визнали, що саме Львівська міська рада є належним власником та розпорядником земельної ділянки по АДРЕСА_11 АДРЕСА_4 , а відтак, будь-які доводи щодо протиправного заволодіння ТОВ Ацилут чи іншими особами земельної ділянки по АДРЕСА_5 є безпідставними та необгрунтованими.

- щодо обрання прокурором невірного способу захисту та відсутність порушення інтересів держави, підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі покликається, на норми ЦК України, статті 23 Закону України Про прокуратуру , вважає, що прокурор у даній ситуації не обґрунтував наявність підстав для представництва лише зазначивши, що Міністерство оборони України не здійснило належний захист інтересів держави. Також, прокурором у позовній заяві не звернуто уваги на той факт, що в структурі Міністерства оборони України є значна кількість самостійних структурних підрозділів, до повноважень яких і входить здійснення контролю та обліку за військовим майном (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, будинкоуправління №4, Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, Головне КЕУ), з огляду на що, вбачається, недостатнім саме лише посилання на нездійснення належного захисту інтересів держави Міністерством оборони України. На вказаній земельній ділянці ТОВ Ацилут із залученням власних коштів та коштів фізичних осіб проводиться будівництво багатоквартирних житлових будинків, один з яких, відповідно до сертифікату ЛВ №162180170553 від 19.01.2018 року, введений в експлуатацію у встановленому законом порядку, а введення іншого будинку в експлуатацію - зупинено на підставі ухвали суду про забезпечення позову. Із врахуванням зазначеного просить в позові відмовити.

24.02.2020 року представником ТзОВ "Ацилут" до суду подано додаткові пояснення щодо позову, в яких зазначають, що з інформації ОКП ЛОБ Бюро експертної оцінки та інвентаризації , вбачається, що у відділі не обліковувалась інвентаризаційна справа на об`єкт незавершеного будівництва - 76 квартирного житлового будинку АДРЕСА_12 % ступеню готовності по АДРЕСА_7 , що в свою чергу вважають додатково підтверджує безпідставність доводів позивача в частині належності Міністерству оборони України об`єкта незавершеного будівництва. Також покликаються на інформацію департаменту адміністративних послуг ЛМР, згідно якої в період з 01.01.2014 року по 05.02.2020 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова із зверненням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування військового містечка № НОМЕР_1 на АДРЕСА_11 АДРЕСА_4 до Львівської міської ради не звертався. Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету ЛМР № 3-с від 08.02.1985 року Про встановлення меж земельних ділянок військових містечок на території м. Львова яким визначено перелік земельних ділянок, закріплених за КЕВ Львівського району КЕУ ПрикВо - земельна ділянка по АДРЕСА_13 КЕВ Львівського району КЕУ ПрикВо не обліковувалась взагалі. У відповідності до вимог містобудівної документації ( генерального плану м. Львова, плану зонування території Шевченківського району м. Львова) земельна ділянка на АДРЕСА_13 Ж-3 - зони багатоповерхової житлової забудови.

07.04.2020 року заступником військового прокурора Львівського гарнізону Бучко Р. скеровано на адресу суду пояснення на пояснення ТзОВ "Ацилут", згідно яких вважає, що пояснення ТОВ Ацилут не спростовують доводів позовної заяви та жодним чином не дають відповіді на суть порушень, які є підставами для визнання оскаржуваного правочину недійсним, а саме : - щодо рішення про відведення земельної ділянки і її належності військовому містечку № НОМЕР_1 , то зазначає, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 349 від 20.08.1981 року надано дозвіл квартирно - експлуатаційному управлінню Прикарпатського військового округу на проектування і комплексну забудову житлового АДРЕСА_8 АДРЕСА_9 Педагогічної (тепер Розточчя), Якутської (тепер ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 . У відповідності до ст. 375 ЦК України - надання дозволу на забудову спірної земельної ділянки апріорі означає наявність у особи, якій надано дозвіл, тобто у їхньому випадку Міністерству оборони права користування земельною ділянкою. Окрім того, згідно акту інвентаризації земель МО України від 1993 року на території м. Львова, в користуванні Львівського КЕЧ, а саме військового містечка № 387 знаходилося та залишено у подальшому користуванні 2,30 г; земель, що охоплюється АДРЕСА_13 . Факт наявності у Міністерства оборони права користування земельною ділянкою площею 2,3 га військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_13 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 підтверджено інформацією Головного управлінню Держгеокадастру у Львівській області. Разом з тим, вважає, що відсутність документа (держакту), який посвідчує право не означає втрати самого права, що узгоджується з позицією, викладеною у рішенні Конституційного суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року у справі № 1-17/2005. При цьому посилання на пункт 3 згаданого акту по інвентаризації щодо виготовлення держакту якраз доводить факт наявності права і наявності рішення про надання земельної ділянки, адже держакт є правопосвідчуючим документом, а не правовстановлюючим і може бути виданий тільки при наявному праві користування та на підставі вже прийнятого рішення про надання землі;

- щодо правового статусу військового містечка і майна Міністерства оборони на ньому, то зазначає про те, що факт існування військового містечка із земельною ділянкою 2,3 га підтверджено матеріалами інвентаризації земель оборони 1993 року. Факт наявності фундаменту МО України на вказаній земельній ділянці підтверджено також викопіюванням з Плану м. Львова датованим 23 червня 2005 року. При цьому посилання на Розпорядження КМУ № 193-р від 03.02.2011 року, яким затверджено Перелік будівель і споруд об`єктів житлового фонду, які передаються у комунальну власність є невірним і недоречним, адже вказаний перелік передбачав передачу житлового фонду, а не фундаменту. Вважає, що будь - який об`єкт нерухомості стає об`єктом житлового фонду лише після прийняття його в експлуатацію встановленим чином та відповідною комісією, ті житлові будинки на території військового містечка № 387, які вже були побудовані Міністерством оборони і введені в експлуатацію (вул. Студинського, 1, 2, 3 (2, 4, 6) були передані у комунальну власність, а що стосується недобудованого об`єкту, то він не міг бути предметом передачі так як не був об`єктом житлового фонду. Вказує у поясненнях, що посилання на те, що до складу військового містечка № 387 входять лише житлові будинки і підстанція, є помилковим, оскільки це лише об`єкти які передаються, а не об`єкти які є.

- щодо передачі майна у статутний фонд ТОВ Ацилут , то покликається на відсутність рішення Шевченківського районного суду від 3 серпня та від 16 вересня 2009 року щодо набуття ОСОБА_6 права власності на майно , яке потім нібито передано ТОВ Ацилут . Вважає, що ТОВ Ацилут не набув ніяких прав на будь-яке майно по АДРЕСА_5 , а всі правочини з приводу передачі цього майна є юридично нікчемними, включаючи договір оренди землі, укладений ТОВ Ацилут з Львівською міською радою.

Також вважає, що наявність судового спору в іншій справі немає жодного значення для вирішення даної справи;

- щодо обрання невірного способу захисту, то вважає, що спростування такого детально зазначено у відповіді на відзив, який поданий до суду 16 листопада 2018 року з відповідним посиланням на практику Верховного суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 201/374/15-ц та від 18.07.2018 у справі № 750/2728/16-ц.

Протокольною ухвалою суду від 14.05.2020 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Тишківську Р.І..

Відповідно до ухвали від 28.04.2020 р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено таку до судового розгляду.

У судовому засіданні заступник військового прокурора Львівського гарнізону Бучко Р.В., представник позивача ОСОБА_3 позов підтримали з підстав, що наведені у такому. Надали пояснення, що відповідають змісту позовної заяви, відповіді на відзив, письмових пояснень та просили позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з"явились, не повідомили суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені; 03.10.2018 року на адресу суду був скерований відзив на позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу - представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Хворовою Н.В.. Відтак, беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачі обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання суду не надали, в силу положень п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне проводити судовий розгляд за відсутності відповідачів.

Третя особа ОСОБА_4 та представник 3-ої особи ОСОБА_5 заперечили проти задоволення позовних вимог та надали пояснення, які відповідають змісту відзиву на позов та додаткових пояснень щодо позову, просили в позові відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Р.І. у судове засідання не з`явилась, 18.05.2020 р. надійшло клопотання про розгляд даної справи у її відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 01.10.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу на нежитлові приміщення майстерні, загальною площею 185,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові приміщення майстерні, загальною площею 185,6 кв.м. по АДРЕСА_1 . ( т. 1 а.с. 90-91).

Обгрунтовуючи свій позов представник позивача послався на порушення укладеного договору купівлі-продажу 01.10.2019 року та вважає, що такий підлягає визнанню недійсним у зв`язку з порушенням при його укладенні положень ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, оскільки порушує вимоги закону, права інших осіб, а також укладений особою без достатніх повноважень.

Такому порушенню передували події, а саме: рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 349 від 20.08.1981 року надано дозвіл КЕУ ПрикВО на проектування і комплексну забудову житлового мікрорайону № 41 в районі вулиць Педагогічної ( нова назва Розточчя), Якутської (нова назва ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 у відповідності до проекту детального планування північного житлового району.

Згідно акту інвентаризації земель МО України від 1993 року, на території м. Львова, в користуванні Львівського КЕЧ, а саме військового містечка № НОМЕР_1 знаходиться 2,30 га земель, що охоплюється АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .

У 1987 році в межах земельних ділянок загальною площею 2,30 га, а саме поруч з будинком АДРЕСА_3 розпочалось будівництво багатоквартирного житлового будинку шифр 49/87, площа земельної ділянки 1387 кв. м. Замовником будівництва виступало Управління (квартирно - експлуатаційне) Західного оперативного командування. За відсутності фінансування будівництво було зупинене.

Під час зведення фундаменту, з метою повноцінного будівництва цього житлового будинку, виникла необхідність залучення додаткової площі, а тому КЕУ надало гр. ОСОБА_9 та його дружині ОСОБА_10 дві квартири в будинку АДРЕСА_3 на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який межував з ділянкою проведення будівельних робіт.

16.07.2004 року Квартирно - експлуатаційне управління Західного оперативного командування в особі ОСОБА_11 передало об`єкт незавершеного будівництва 76 квартирного житлового будинку шифр 49/87 новому замовнику - Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України. На момент передачі рівень будівельної готовності об`єкту складав - 3 %, а його вартість складала 220 495, 37 грн. В подальшому новим замовником ЗУКБ МО розпочалось виготовлення дозвільної документації на проектування та будівництво 38 квартирного будинку на місці незавершеного будівництва шифр 49/87. Було вироблено проектно-кошторисну документацію 38 квартирного будинку за 138 179 грн., загальна сума коштів, вкладених Міністерством оборони у вказаний об`єкт будівництва склала 358,68 тис. грн.

Таким чином, вважають, що об`єкти нерухомості по АДРЕСА_1 , недобудований житловий будинок (фундамент) та прилегла територія військового містечка № НОМЕР_1 належали державі в особі Міністерства оборони України, протягом 2004 - 2015 років будь-яких будівельних робіт ЗУКБ не проводило.

Разом з тим, в квітні 2015 року на зазначеній земельній ділянці ТОВ Ацилут розпочато будівництво житлового будинку та виконано будівельно - монтажні роботи щодо демонтування елементів незавершеного будівництва, що належать ЗУКБ МО України, без будь-якої дозвільної документації. З матеріалів інвентарної справи БТІ стосовно вказаного об`єкту вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2009 року у справі № 2-2435/09 визнано за гр. ОСОБА_6 право власності на нежитлові приміщення майстерні загальною площею 185,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_10 , за спадковою справою. В подальшому, на підставі вказаного рішення, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно на нежитлові приміщення майстерні та сараю загальною площею 185,6 кв. м. за ОСОБА_6 01 жовтня 2009 року ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі - продажу № 2446, посвідченого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Тишківською Р.І. продав приміщення майстерні, розташоване по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , яка на момент купівлі майна була керівником ТОВ Ацилут .

В свою чергу ОСОБА_2 передала нежитлове приміщення майстерні загальною площею 185,6 кв.м. по АДРЕСА_1 в статутний капітал ТОВ Ацилут . ТОВ Ацилут на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР № 423-нж-ш від 15 березня 2010 року зареєструвало в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки право власності на вищевказані нежитлові приміщення площею 185,6 кв. м. В подальшому ТОВ Ацилут розробило технічну документацію на земельну ділянку по АДРЕСА_5 . 27.02.2015 року та уклало договір оренди землі з ЛМР терміном на 10 років до 18.12.2024 року.

28.12.2015 року ТОВ Ацилут отримало декларацію на початок виконання будівельних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_5 .

Позивач покликається на те, що майно, яке є предметом договору не існує та не існувало в натурі, а під виглядом вказаного майна незаконно відчужено незавершене будівництво житлового будинку Міністерства оборони України.

Крім того, громадянин України з установчими даними ОСОБА_6 - не існує, а є громадянин ОСОБА_1 з відповідним ідентифікаційним номером.

Також позивач зазначає, встановлено факт, який підтверджує, що рішення, копія якого міститься в матеріалах інвентарної справи судом ніколи не приймалося і справа така не розглядалася, а за № 2-2435/2009 в Шевченківському районному суді м. Львова зареєстрована цивільна справа за позовом про розірвання шлюбу.

Встановлений та допитаний у рамках кримінального провадження ОСОБА_1 повідомив, що право власності на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 він ніколи не набував, а відповідно і не продавав ОСОБА_2 .

Факт наявності на вказаній земельній ділянці недобудованого житлового будинку Міністерства оборони України та їх незаконного знесення підтверджені аудиторським звітом за результатами проведення аудиту ефективності діяльності Західного управління капітального будівництва МО України за період з 1 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року.

Вважають, що таким чином, невстановленими особами було підроблено судові рішення про визнання права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 а за ОСОБА_6 , що стало підставою для знищення майна Міністерства оборони України вартістю 358 тис. грн. та заволодіння земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване, тому представник позивача як на підставу позову посилається на ст. ст. 203, 215 ЦК України щодо визнання правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2009 році відповідачем ОСОБА_2 у статутний капітал ТОВ Ацилут передано нежитлове приміщення майстерні по АДРЕСА_1 . В подальшому, управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради прийнято наказ № 423-Н3-Ш від 15.03.2010 року Про оформлення права власності на нежитлові приміщення та житловий будинок відповідно до якого прийнято рішення про оформлення за ТОВ Ацилут права приватної власності на нежитлові приміщення майстерні загальною площею 185,6 кв. м. на АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного наказу 15.03.2010 року відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення майстерні по АДРЕСА_1 .

23.03.2010 за реєстраційним номером НОМЕР_3 до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про право власності ТОВ Ацилут на згадане нерухоме майно.

Судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради № 3776 від 31.07.2014 року Про надання ТзОВ Ацилут дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості на АДРЕСА_5 ТОВ АДРЕСА_10 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості орієнтовною площею 0,1462 га для обслуговування існуючих будівель на АДРЕСА_5 .

Ухвалою Львівської міської ради № 4191 від 18.12.2014 року Про затвердження ТзОВ Ацилут проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку загальною площею 0,1462 га (кадастровий номер 4610137500:09:002:0084) на АДРЕСА_5 в оренду терміном на 10 років для будівництва і обслуговування житлового будинку. На підставі зазначених ухвал, 27.02.2015 року між Львівською міською радою та ТОВ Ацилут укладено договір оренди землі № Ш-3320 щодо земельної ділянки на АДРЕСА_5 .

Згідно висновку відділу Держземагенства у м. Львові від 26.08.2014 року про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до якого земельна ділянка на АДРЕСА_5 належить до земель житлової та громадської забудови.

Також відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.08.2014 земельна ділянка площею 0,1462 га та кадастровим номером 4610137500:09:002:0084 на АДРЕСА_5 належить до земель житлової та громадської забудови.

Ухвали Львівської міської ради №3776 від 31.07.2014 та № 4191 від 18.12.2014 є чинними та ніким не скасовані, доказів протилежного суду не надано.

Як вбачається з довідки Приватного підприємства БТІ Експрес-сервіс № 34 від 15.05.2015 року, що нежитлові приміщення будівлі майстерні по АДРЕСА_5 знесено, а на місці знесених нежитлових приміщень на підставі повідомлення про початок будівельних робіт ЛВ №010150860086 від 26.03.2015 ведуться будівельні роботи. ( а. с. 199-267 том. 1, а. с. 22-46 том. 3)

Із врахуванням того, що відомості про право власності ТОВ Ацилут на нежитлові приміщення майстерні по АДРЕСА_5 , є чинними, ніким не скасовані, то будь-які доводи прокурора щодо ймовірного неіснування в натурі майна, яке було предметом спірного договору, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо покликання позивача на підроблені судові рішення про визнання права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 , що стало підставою для знищення майна Міністерства оборони України вартістю 358. тис. грн. та заволодіння земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване, судом визнаються голослівними, оскільки жодного судового рішення щодо скасування вищезазначеного рішення, притягнення винних за підроблення документів до суду подано не було ( правова позиція Верховного Суду України, постанова від 26.06.2018 року, справа № 808/2360/17).

Згідно ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

В даному випадку, заявляючи позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення майстерні, розташованого по АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст.ст. 215, 216 ЦК України, позивачем не враховано, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, суд вважає, що право позивача підлягає захисту з інших підстав, аніж заявлених позивачем. Суд вважає, що позивачем обраний не правильний спосіб захисту прав позивача ( якщо в разі задоволення позову буде визнано правочин, укладений між відповідачами, недійсним, то права позивача даним позовом в такій редакції, не поновлюються, позивач на даний час не є власником майна).

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права власності в цій ситуації є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14, та у постанові від 19 листопада 2014 року № 6-170цс14 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу Міністерства оборони України, укладений 01.10.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р.І., зареєстрований у реєстрі за № 2446.

Разом з тим, суд не погоджується із думкою третьої особи та представника третьої особи щодо відсутності прав у прокурора для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України, оскільки стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ч. 2 ст. 2 ЦК України, передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За ч. 2 ст. 4 ЦПК (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року) у випадках встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересів. Одним з таких органів є прокуратура, на яку п. 2 ст. 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом. Тому твердження третьої особа та представника третьої особи є безпідставними щодо відсутності прав у прокурора для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України.

Щодо заявленого клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хворової Н.В., 3-ої особи ОСОБА_4 , представника 3-ої особи ОСОБА_5 про застосування строків позовної давності, то суд виходить з того, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). Із досліджених в суді доказів, суд вважає, що строк звернення позивача до суду із позовом пропущений, однак із врахуванням вищезазначеного відмовляє з підстав необґрунтованості позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позивачем позову у повному обсязі, та приймає рішення про відмову у задоволенні позову Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ацилут", третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Р.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Керуючись ст. ст. 2, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

в задоволенні позову Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ТзОВ "Ацилут", третя особа: приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Тишківська Р.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Військова прокуратура Львівського гарнізону (ідентифікаційний код юридичної особи 38326057), місце знаходження: м. Львів, вул. Клепарівська,20.

Позивач: Міністерство оборони України ( код ЄДРПОУ 00034022), адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6;

Відповідач: ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_4 ) , адреса: АДРЕСА_14 , ( АДРЕСА_12 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , (РНОКПП - НОМЕР_5 ), адреса: АДРЕСА_15 ( АДРЕСА_16 ).

3-я особа: ТОВ "Ацилут" (ідентифікаційний код юридичної особи 36873062), місце знаходження: м. Львів, вул. Багалія, 5 ( м. Львів, вул. Поліська, 10).

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2020 року о 09.50 год.

Суддя Ю. В. Донченко