Ухвала

від 21.05.2020 по справі 760/25912/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/25912/18

Провадження №2/760/5186/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Кушнір С.І.

за участю секретаря Каліш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Громадської організації Українська асоціація студентів до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Громадська організація Українська асоціація студентів 08.10.2018 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 53130 грн. 00 коп. та судові витрати.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач Громадська організація Українська асоціація студентів посилається на наступне.

Так, 14 квітня 2016 р. Всеукраїнська молодіжна громадська організація Українська асоціація студентського самоврядування (ідентифікаційний код 26437272) за платіжним дорученням № 132 переказала на рахунок ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 53130 грн. 00 коп., із призначенням платежу: Оплата за моноблок згідно рахунку № ШБ00-000026 від 14 квітня 2016 р. без ПДВ .

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 01 липня 2016 р. було внесено запис №20730060006035436 про припинення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності.

У 2017 р. Всеукраїнська молодіжна громадська організація Українська асоціація студентського самоврядування була перейменована на Громадську організацію Українська асоціація студентів , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, Асоціація будь-яких договорів, зокрема договорів купівлі-продажу, із відповідачем як ФОП не укладала, інші господарські відносини з останнім не виникали, а рахунок від 14 квітня 2016 р. № ШБ00-000026, на підставі якого було зроблено відповідний платіж, у справах Асоціації відсутній. Більш того, відповідач також не передав позивачеві будь-якого майна, зокрема моноблок, про який зазначено у призначенні платежу.

Таким чином, відповідач як ФОП безпідставно за рахунок Асоціації набув грошові кошти у розмірі 53150 грн. 00 коп., а відтак у нього виник обов`язок повернути ці кошти Асоціації, в зв`язку з чим позивач, посилаючись на вимоги ст. 1212 ЦК України, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 08.10.2018 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 12.11.2018 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Громадської організації Українська асоціація студентів до ОСОБА_1 про стягнення коштів, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16 травня 2019 р. за результатами розгляду справи за позовом Громадської організації Українська асоціація студентів до ОСОБА_1 про стягнення коштів, Солом`янським районним судом м. Києва було ухвалено заочне рішення, яким, - позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Громадської організації Українська асоціація студентів (ЄДРПОУ 26437272, м. Київ, вул. Богданівська, 7-а) грошові кошти в розмірі 53130 грн., судовий збір 1762 грн., а всього стягнуто 54892 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто дві) грн. 00 копійок.

15.01.2020 р. до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.05.2019 р. у цивільній справі №760/25912/18 за позовом Громадської організації Українська асоціація студентів до ОСОБА_1 про стягнення коштів, в якій відповідач просив скасувати заочне рішення суду від 16.05.2019 р. та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.03.2020 р., скасовано заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.05.2019 року у справі за позовом Громадської організації Українська асоціація студентів до ОСОБА_1 про стягнення коштів, та призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

21.05.2020 р. до суду від представника позивача Громадської організації Українська асоціація студентів надійшло клопотання, відповідно до якого представник позивача просить закрити провадження у справі, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем склалися відносини, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності, а тому такий спір підсудний господарському суду. Клопотання про закриття провадження у справі представник позивача просить розглянути за їх відсутності.

Дослідивши подане клопотання про закриття провадження у справі, матеріали цивільної справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу,Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2016 р. Всеукраїнська молодіжна громадська організація Українська асоціація студентського самоврядування (ідентифікаційний код 26437272) за платіжним дорученням № 132 переказала на рахунок ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 53130 грн. 00 коп., із призначенням платежу: Оплата за моноблок згідно рахунку № ШБ00-000026 від 14 квітня 2016 р. без ПДВ .

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, вказав на те, що між ним та позивачем було укладено договір поставки у спрощеній формі про поставку моноблоку 27'' with Retina 5K display (MK462). Дане майно було отримано ВМГО Українська організація студентського самоврядування в особі члена організації на підставі Видаткової накладеної № Ш0000000057 від 14.04.2016 р., що містить відтиск печатки позивача на підтвердження отримання товару. Оплата відбулася на підставі рахунку № ШБ00-000026 та платіжного доручення №132 від 14.04.2016 р. Даний моноблок був використаний в подальшому позивачем в своїй діяльності. Таким чином, враховуючи поставку моноблоку відповідачем позивачу, прийняття товару позивачем, його оплату, оформлення даної господарської операції товаросупровідними документами (рахунок на оплату та видаткова накладна), між відповідачем та позивачем виникли зобов`язальні (договірні) відносини.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що між Всеукраїнська молодіжна громадська організація Українська асоціація студентського самоврядування та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки у спрощеній формі про поставку моноблоку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме оформлення даної господарської операції товаросупровідними документами (рахунок на оплату та видаткова накладна).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 взято на облік як ФОП 18.03.2016 року.

01.07.2016 р. здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , внесено запис №20730060006035436 про припинення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14?144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем склалися відносини, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності.

Предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів з відповідача ОСОБА_1 в сумі 53130,00 грн.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник з приводу договору поставки моноблоку, укладеного між ВМГО Українська організація студентського самоврядування та ФОП ОСОБА_1 , яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору з надання послуг.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначена правова позиція викладена Верховним судом у постановах від 13.02.2019 р. у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18), від 09.10.2019 р. у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19).

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд приходить до висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і належить до юрисдикції господарського суду, а відтак провадження у справі відкрите помилково і підлягає закриттю, відповідно на підставі ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу право звернутися з позовом у порядку господарського судочинства, оскільки розгляд даної справи відноситься до компетенції господарського суду.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 255, 256, 260-261, 260, 263, 352-354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження по справі за позовом Громадської організації Українська асоціація студентів до ОСОБА_1 про стягнення коштів - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кушнір С.І.