Рішення

від 27.05.2020 по справі 640/7950/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м. Київ № 640/7950/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс (надалі по тексту також - позивач, ТОВ Локомотивремсервіс ) звернулось до суду з адміністративним позовом Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (надалі по тексту також - відповідач, Київська міська митниця ДФС), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 10.02.2019 № UA100000/2019/100007/2 та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA100010/2019/00311.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підтвердження митної вартості товару надано митну декларацію з усіма необхідними документами, проте митницею безпідставно збільшено митну вартість, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому митним органом правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості та прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Між ТОВ Локомотивремсервіс та Chongqing polycomp international corp. укладено контракт від 23.04.2018 № СРІС/1201 про поставку товару.

З метою ввезення поставки товару рівниця із скловолокна марки ER469L-200 (20 552,42 кг) декларантом ТОВ Локомотивремсервіс 30.01.2019 подано до митного оформлення подано митну декларацію № UA100010/2019/310827.

Рішенням від 10.02.2019 № UA100010/2019/100007/2 скориговано митну вартість товарів, визначено митну вартість за резервним методом.

Відповідачем також 10.02.2019 видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100010/2019/00311.

Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частини 1-4 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частини 1, 7, 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1, 2, 5-8, 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Разом з вантажною митною декларацію № UA100010/2019/315437 позивачем надано копію контракту від 23.04.2018 № СРІС/1201, специфікацію від 13.09.2018 № 1 до нього, комерційний інвойс від 13.09.2018 № 18090131 та платіжне доручення від 18.01.2019 № 159.

Відповідачем за результатом оцінки наданих до митної декларації документів установлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до п. 2 ст. 53 МКУ одним із документом, що підтверджує митну вартість товару є банківський платіжний документ, що стосується оплати за оцінюваний товар.

Зазначено, що товариством надано п/д №159 від 18.01.2019, де в призначенні платежу є лише посилання на контракт № СРІС/1201 від 23.04.2018. Таким чином не є можливим ідентифікувати дану оплату за товар та підтвердити, що вона стосується цієї поставки. В декларації країни відправлення № 801020180108050704 зазначений документ з реквізитами СР1С2018/2373, що не є рахунком на оплату чи договором (контрактом). Даний документ до митного оформлення не наданий.

З метою усунення виявлених розбіжностей відповідачем запропоновано надати наступні основні та додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові та податкові накладні); виписку з бухгалтерської документації.

Позивачем додатково надано наступні документи: 1) банківський платіжний документи № 159 від 18.01.2019; 2) копія декларації країни відправлення 801020180108050704; 3) первинна бухгалтерська документація: видаткові накладні; 4) документація щодо страхування РУІЕ201853210000000240; 5) заява № 123 про купівлю іноземної валюти; 6) підтвердження замовлення № СРІС2018/2373; 7) прайс-лист; 8) Висновок ТПП №ОИ-4450.

Відповідачем після опрацювання долучених документів зазначено, що в наданому підтвердженні замовлення від 12.09.2018 № СРІС2018/2373, а також рахунку-фактурі від 13.09.2018 № 18090131 зазначено банківські реквізити (рахунок НОМЕР_1 ), що є відмінними від тих, що вказані в наданому зовнішньоекономічному контракті № СРІС/1201 та які вказані в платіжному дорученні від 18.01.2019 № 159 (рахунок НОМЕР_2 ). В наданому прайс-листі зазначені умови поставки СІF Одеса (Україна), тобто в ціну товару входить вартість транспортування до України, а також він призначений виключно для українського ринку; таким чином відповідно до наданого прайс-листа не є можливим перевірити ціну товару на умовах FOB, яка пропонується широкому колу покупців у міжнародній торгівлі (іншим країнам). У наданому висновку ТПП № ОИ-4450 відсутні точні посилання на інтернет-джерела, що були використані під час здійснення оцінки товару; є лише загальний діапазон цін без зазначення конкретних постачальників з джерела trademap.org, який неможливо перевірити, та відсутні порівняння цін на подібний товар по іншим підприємствам-нерезидентам, які вказані у висновку.

Щодо посилання відповідача на недоліки платіжного доручення в іноземній валюті від 18.01.2019 № 159, відповідно до якого немає можливості ідентифікувати дану оплату за товар та підтвердити, що вона стосується цієї поставки, суд зазначає, що відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, враховуючи наявність вказівки на контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої товариством інформації про митну вартість товару.

Крім цього, законодавцем не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності в платіжних дорученнях посилання на конкретну поставку (інвойс, специфікацію) як підставу для не підтвердження заявленої декларантом митної вартості є безпідставними, а зазначені платіжні доручення містять всі передбачені законодавством реквізити і дають змогу ідентифікувати зроблений платіж з ввезеним товаром

Разом з тим, позивач в подальшому звернувся до обслуговуючого банку - АТ Альфа-Банк з проханням надати послугу щодо уточнення призначення платежу в платіжному дорученні № 159 від 18.01.2019 з SWIFT - повідомленням банку отримувача.

За результатами уточнення призначення платежу АТ Альфа-Банк було видано змінене платіжне доручення в іноземній валюті № 159 на суму 28 277,09 доларів США, в якому в графі 70 Деталі платежу, крім посилання на попередню оплату за контрактом попередня оплата за скловолокно та прямий ровінг за контрактом СРІС/1201 датованого 23.04.18 було додано: згідно специфікації № 1 від 13.09.2018, комерційного інвойсу 18090131 від 13.09.2018 .

Отже, платіжне доручення з уточненим призначенням платежу № 159 на суму 28 277,09 доларів США містить посилання на контракт, специфікацію № 1 від 13.09.2018 та комерційний інвойс 18090131 від 13.09.2018.

Крім того, банком було надано SWIFT-повідомлення від банку-кореспонденту СІТІВАNК N.A., у якому зазначено, що в зв`язку із запитом щодо розслідування за номером СОВ180119/6893u, з повідомленням про зміну призначення платежу згідно платіжного доручення СОВ180119/6893 u, на суму 28 277,09 доларів США датованого 18.01.2019, підтверджено отримання змінених деталей платежу і надання цих змінених деталей банку бенефіціара для застосування при використанні коштів.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем також надано заяву від 17.01.2019 № 123 на купівлю іноземної валюти. В графі Примітка міститься: Sp. 1 dd 13.09.2018 , що є посиланням на специфікацію 1 від 13.09.2018.

Дана заява подавалася позивачем до банку, що також підтверджує, що валюта на суму 28 277,09 доларів США купувалася позивачем на підставі не лише контракту № СРІС/1201 від 23.04.2018, а й специфікації № 1 від 13.09.2018 до нього.

Також, початково відповідачем зазначено, що в декларації країни відправлення № 801020180108050704 зазначений документ з реквізитами СРІС2018/2373, який до митного оформлення не наданий.

Разом з тим, позивачем при подачі додаткових документів подано документ підтвердження замовлення СРІС2018/2373.

Посилання митного органу щодо розбіжностей в реквізитах рахунків також є неприйнятним, оскільки такі посилання не дають підстав для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Щодо посилання митного органу, що відповідно до наданого прайс-листа не є можливим перевірити ціну товару на умовах FOB, яка пропонується широкому колу покупців у міжнародній торгівлі (іншим країнам), поданими позивачем документами, що товар поставлявся позивачу на умовах СIF порт Одеса.

Водночас, слід зауважити, що сторони, укладаючи контракт, мають право діяти на власний розсуд та власний ризик, та укладати контракт на будь-яких умовах, що не суперечать вимогам чинного законодавства, а отже посилання представника відповідача на те, що документи не містять інформацію про ціни на умовах FOB, а в контракті CIF (Україна) суд вважає необґрунтованим, оскільки вказане жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару, оскільки відповідно до контракту сторони досягли згоди про поставку товару саме на умовах CIF (Україна), про що свідчать документи, які надавались митному органу під час здійснення митного оформлення товару.

Так само, судом не беруться до уваги і посилання відповідача на відсутність точних посилань на інтернет-джерела, що були використані під час здійснення оцінки товару та наявність лише загального діапазону цін без зазначення конкретних постачальників з джерела trademap.org, який неможливо перевірити, та відсутні порівняння цін на подібний товар по іншим підприємствам-нерезидентам, які вказані у висновку ТПП № ОИ-4450.

Крім цього, посилання відповідача на відсутність перекладених на українську мову інвойсу, прайс-листа та сертифікат страхування, зважаючи на наявність у матеріалах справи відповідних доказів, які зокрема складені на українській мові та/або перекладені на українську мову, що дають змогу ідентифікувати реквізити, документів та вартість ввезеного позивачем товару.

Разом із тим, суд зазначає, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товариством товару та протиправність оскаржених рішень про коригування митної вартості від 10.02.2019 № UA100000/2019/100007/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA100010/2019/00311.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 10.02.2019 № UA100000/2019/100007/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA100010/2019/00311.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс (адреса: пров. Лабораторний, 1, оф.400, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 34808274)

Відповідач: Київська міська митниця ДФС (адреса: бульвар Вацлава Гавела, 8а, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 39422888).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко