Постанова

від 30.10.2020 по справі 640/7950/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7950/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс (надалі - ТОВ Локомотивремсервіс ) звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 10.02.2019 року №UA100000/2019/100007/2 та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA100010/2019/00311.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товари не стосуються. Відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, враховуючи наявність вказівки на контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої товариством інформації про митну вартість товару.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, відповідач стверджує, що документи, подані ТОВ Локомотивремсервіс для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до пункту 2 статті 53 МКУ одним із документів, що підтверджує митну вартість товару є банківський платіжний документ, що стосується оплати за оцінюваний товар. В даному випадку, позивачем надано платіжне доручення, де в призначенні платежу є лише посилання на контракт. Таким чином, на переконання відповідача, не є можливим ідентифікувати дану оплату за товар та підтвердити, що вона стосується цієї поставки.

Крім того, Київською митницею Держмитслужби заявлене клопотання, в якому заявник просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України № 858 від 02.10.2019 року Про утворення територіальних органів Державної митної служби утворено Київську митницю Держмитслужби, Київська міська митниця ДФС (відповідач) реорганізована шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Київської міської митниці ДФС на Київську митницю Держмитслужби.

Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Локомотивремсервіс (покупець) та компанією CHONGQING POLYCOMP INTERNATIONAL CORP. (Продавець) був укладений контракт № СРІС/1201 від 23 квітня 2018 року щодо поставки скловолокна.

30.01.2019 року ТОВ Локомотивремсервіс подало до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA100010/2019/310827.

Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідачем скориговано митну вартість товару за митними деклараціями, про що прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів №UA100010/2019/100007/2 від 10.02.2019 року, у зв`язку з чим також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 100010/2019/00311.

У розгляді цієї справи суд попередньої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду виходячи з наступного.

У статті 4 Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України ) надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За приписами частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 5 названої статті МК України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами наведених правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган має право витребувати, а позивач - зобов`язаний надати докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підстав для коригування митної вартості товару у Київської міської митниці ДФС не було.

Декларантом були надані усі документи, передбачені статті 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару.

З матеріалів справи вбачається, що разом з митною декларацією позивач надав Київській міської митниці ДФС копію контракту № СРІС/1201 від 23.04.2018 року, специфікацію № 1 від 13.09.2018 року до нього, комерційний інвойс № 18090131 від 13.09.2018 року та платіжне доручення № 159 від 18.01.2019 року.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно з переліком.

Отже, обов`язковою передумовою для витребування у декларанта додаткових документів є виявлення розбіжностей у поданих документах, ознаки їх підробки або якщо надані для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 805/5038/16-а.

Відповідачем за результатом оцінки наданих до митної декларації документів установлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до п. 2 ст. 53 МКУ одним із документом, що підтверджує митну вартість товару є банківський платіжний документ, що стосується оплати за оцінюваний товар. В свою чергу, товариством надано платіжне доручення №159 від 18.01.2019 року, де в призначенні платежу є лише посилання на контракт № СРІС/1201 від 23.04.2018 року. Таким чином не є можливим ідентифікувати дану оплату за товар та підтвердити, що вона стосується цієї поставки. В декларації країни відправлення №801020180108050704 зазначений документ з реквізитами СР1С2018/2373, що не є рахунком на оплату чи договором (контрактом). Даний документ до митного оформлення не наданий.

З метою усунення виявлених розбіжностей відповідачем запропоновано надати наступні основні та додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові та податкові накладні); виписку з бухгалтерської документації.

Позивачем додатково надано банківський платіжний документи № 159 від 18.01.2019 року; копія декларації країни відправлення 801020180108050704; видаткові накладні; документація щодо страхування РУІЕ201853210000000240; заява № 123 про купівлю іноземної валюти; 6) підтвердження замовлення № СРІС2018/2373; прайс-лист; Висновок ТПП №ОИ-4450.

Відповідачем після опрацювання долучених документів зазначено, що в наданому підтвердженні замовлення № СРІС2018/2373 від 12.09.2018 року, а також рахунку-фактурі № 18090131 від 13.09.2018 року зазначено банківські реквізити (рахунок НОМЕР_1 ), що є відмінними від тих, що вказані в наданому зовнішньоекономічному контракті № СРІС/1201 та які вказані в платіжному дорученні №159 від 18.01.2019 року (рахунок НОМЕР_2 ). В наданому прайс-листі зазначені умови поставки СІF Одеса (Україна), тобто в ціну товару входить вартість транспортування до України, а також він призначений виключно для українського ринку; таким чином відповідно до наданого прайс-листа не є можливим перевірити ціну товару на умовах FOB, яка пропонується широкому колу покупців у міжнародній торгівлі (іншим країнам). У наданому висновку ТПП № ОИ-4450 відсутні точні посилання на інтернет-джерела, що були використані під час здійснення оцінки товару; є лише загальний діапазон цін без зазначення конкретних постачальників з джерела trademap.org, який неможливо перевірити, та відсутні порівняння цін на подібний товар по іншим підприємствам-нерезидентам, які вказані у висновку.

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів встановила, що у платіжному доручення в іноземній валюті №159 від 18.01.2019 року дійсно міститься посилання на контракт № СРІС/1201 від 23 квітня 2018 року, а не документи, якими б визначалася вартість кожної окремої партії товару, що поставлялася за таким контрактом.

Однак, разом з платіжним дорученням в іноземній валюті №159 від 18.01.2019 року Київській міській митниці ДФС були також надані копія контракту № СРІС/1201 від 23.04.2018 року, специфікацію № 1 від 13.09.2018 року до нього, комерційний інвойс № 18090131 від 13.09.2018 року.

Судом встановлено, що ціна товару, зазначена у платіжному дорученні в іноземній валюті №159 від 18.01.2019 року, відповідає ціні товару, що була зазначена в специфікації № 1 від 13.09.2018 року та комерційному інвойсі № 18090131 від 13.09.2018 року.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність у Київської міської митниці ДФС обґрунтованих підстав для сумніву в тому, що платіжним дорученням в іноземній валюті №159 від 18.01.2019 року було здійснено оплату саме того товару, що зазначений у митній декларації позивача.

Посилання відповідача на те, що в декларації країни виробника зазначений документ з реквізитами № СРІС2018/2373, що не є рахунком на оплату чи договором (контрактом), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем при подачі додаткових документів подано документ підтвердження замовлення СРІС2018/2373.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей у документах, що були подані разом з митною декларацією та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості - не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Замінити у порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Київської міської митниці ДФС на Київську митницю Держмитслужби.

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко