Рішення

від 27.05.2020 по справі 826/14311/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м. Київ № 826/14311/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А. представника позивача Бобровської А.О., у відсутність представників відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Боржава-Інвест до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

15.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Боржава-Інвест (ТОВ Боржава-Інвест ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2015 №12426552202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 221000 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 55250 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ Боржава-Інвест зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 №12426552202 прийняте на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 20.01.2015 №50/26-55-22-02/38928102, про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час формування податкового кредиту з податку на додану вартість (ПДВ) за результатами здійснення господарських операцій із ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс .

Позивач зазначив, що господарські відносини із ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс є реальними, підтверджені належними та достатніми первинними документами, мають економічний зміст та пов`язані із господарською діяльністю позивача. При цьому, доводи відповідача про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із відсутністю у ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс можливості для здійснення задокументованої діяльності є помилковими та необґрунтованими.

Також позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Крім того, позивач зауважив, що відповідач не повідомив ТОВ Боржава-Інвест про час та місце розгляду заперечень на акт перевірки та результат розгляду заперечень, тим самим не забезпечив право позивача на участь у розгляді заперечень та прийнятті спірного рішення. Також вказав на те, що дата прийняття податкового повідомлення-рішення передує проведенню документальної виїзної перевірки; сума грошового зобов`язання, зазначена в податковому повідомленні-рішенні не відповідає сумі грошового зобов`язання, зазначеному в акті перевірки від 20.01.2015; відсутній розрахунок податкового зобов`язання та штрафних санкцій.

Правова позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та додатково наданих письмових поясненнях та зводиться до того, що ТОВ Боржава-Інвест без достатніх для того підстав сформувало податковий кредит за фактом документування придбання послуг у ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс , адже:

- позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності та економічної доцільності укладення договорів із ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс , подальшого використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності та необхідності залучення контрагентів для виконання послуг;

- основним видом діяльності ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс є неспеціалізована оптова торгівля, що свідчить про відсутність у цих товариств об`єктивної можливості виконувати задокументовані послуги для ТОВ Боржава-Інвест .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016, у задоволені позову ТОВ Боржава-Інвест відмовлено з мотивів не підтвердження подальшого використання позивачем придбаних у ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс послуг у власній господарській діяльності.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.05.2019 постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 09.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 у справі №826/14311/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції у даному рішенні дійшов висновку, що долучені до матеріалів справи письмові докази (копії первинних документів) не відповідають критеріям належності та допустимості доказів встановлених до них правилами частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору судами попередніх інстанцій, КАС України), оскільки не є оригіналами або засвідченими суддею копіями письмового доказу. Окрім того, при постановлені оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанції визнали господарські операції позивача економічно недоцільними, втрутившись в оцінку господарської компетенції Товариства, як суб`єкта господарювання, не вмотивувавши межі та підстави такого втручання.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи №826/14311/15 між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві її правонаступником - Головним управлінням ДФС у місті Києві.

З огляду на висновки Верховного Суду викладені у вказаній постанові від 21.05.2019, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 витребувано у ТОВ Боржава-Інвест обґрунтування з відповідним документальними підтвердженням: необхідності вчинення розглядуваних операцій для господарської діяльності позивача; конкретних економічних цілей здійснення операцій; інших заходів, що вчинені для досягнення таких цілей; фактичного отримання економічного ефекту від операцій з ТОВ Ді-Некс та ТОВ Пром-Тех-Снаб ; наявності у контрагентів об`єктивної можливості виконати роботи; фактичних виконавців робіт.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 позивачем надано додаткові пояснення щодо наявності ділової мети та економічної доцільності господарських операцій з ТОВ Ді-Некс та ТОВ Пром-Тех-Снаб , реальності таких операцій. Також подано первинні документи.

З урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, судом оглянуто оригінали первинних документів, які надавались сторонами.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримала, просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у ході судових засідань заперечив проти задоволення адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

27.06.2014 між ТОВ Боржава-Інвест та ТОВ Пром-Тех-Снаб укладено договір №1406-1 про надання послуг, на виконання якого ТОВ Пром-Тех-Снаб надано наступні послуги:

- підготовка аналізу спостережень по метеостанції на г. Плай у Воловецькому районі Закарпатської області;

- розробка аналітичної записки щодо варіантів організації електропостачання бальнеологічного комплексу в с. Гукливий Воловецького району Закарпатської області;

- розробка концепції розвитку всесезонного бальнеологічного курорту.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Пром-Тех-Снаб позивачем надано податкову накладну, акт приймання-передачі наданих послуг, CD-диск з результатом наданих послуг, аналітичну довідку, концепцію розвитку всесезонного бальнеологічного курорту на території гірського масиву Боржава , платіжне доручення, оборотно-сальдову відомість по рахунку 311, картку рахунку 311 по ТОВ Пром-Тех-Снаб за серпень, вересень 2014 року.

За результатом вказаних господарських операцій ТОВ Пром-Тех-Снаб виписано податкову накладну від 06.08.2014 №119 на суму без ПДВ - 1067500 грн, ПДВ - 213500 грн. ПДВ у сумі 213500 грн ТОВ Боржава-Інвест включено до податкової звітності з ПДВ за серпень 2014 року.

Позивач зазначив, що вказаний договір з ТОВ Пром-Тех-Снаб укладений з метою виконання позивачем умов договору про надання послуг від 25.06.2014 №25-06/1, укладеного з ТОВ Акваенерго , предметом якого є підготовка аналізу спостережень по метеостанції на г. Плай у Воловецькому районі Закарпатської області згідно Технічного завдання (додаток №1 до договору), розробка аналітичної записки щодо варіантів організації електропостачання бальнеологічного комплексу в с. Гукливий Воловецького району Закарпатської області згідно Технічного завдання, розробка концепції розвитку всесезонного бальнеологічного курорту згідно технічного завдання.

На підтвердження надання послуг позивачем надано копію акта приймання - передачі наданих послуг від 07.08.2014, аналітична довідка та концепція розвитку всесезонного бальнеологічного курорту на території гірського масиву, податкову накладну та докази оплати послуг.

За фактом передачі вказаних послуг, 07.08.2014 ТОВ Боржава-Інвест виписано для ТОВ Акваенерго податкову накладну №1 на суму без ПДВ - 1149166,67 грн, ПДВ - 229833,33 грн, яка 15.08.2014 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних.

01.07.2014 між ТОВ Боржава-Інвест та ТОВ ДІ-Некс укладено договір №1407-01, предметом якого є послуги з розробки 3D моделі об`ємного рельєфу частини територій Воловецького та Міжгірського районів згідно топозйомки у відповідності до Технічного завдання (Додаток №1).

Додатком №1 до договору визначено технічне завдання 3D моделі об`ємного рельєфу частини територій Воловецького та Міжгірського районів згідно топозйомки, а саме: характеристика об`єкту - частина території Воловецького району, розташованого в Закарпатській області поблизу смт Воловець, села Гукливий та села Пилипець; топографічна зйомка частини територій Воловецького та Міжгірського районів в М 1:5000 (на електричному носії); вимоги до розробки - відобразити в 3D моделі об`ємний рельєф частини територій Воловецького та Міжгірського районів.

Виконання договору з ТОВ ДІ-Некс позивачем підтверджується шляхом надання акта приймання-передачі наданих послуг, CD-диск з результатом наданих послуг, платіжного доручення, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, картки рахунку 631 по ТОВ ДІ-Некс за серпень, вересень 2014 року, податкової накладної.

За результатом вказаної господарської операції ТОВ ДІ-Некс виписано податкову накладну від 29.08.2014 №55 на суму без ПДВ - 37500 грн, ПДВ - 4500 грн. ПДВ у сумі 4500 грн ТОВ Боржава-Інвест включено до податкової звітності з ПДВ за серпень 2014 року.

Працівниками ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Боржава-Інвест (податковий номер 38928102) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Пром-Тех-Снаб (податковий номер 38007002), ТОВ ДІ-Некс (податковий номер 37922377) за серпень 2014 року.

За результатом перевірки складено акт від 20.01.2015 №50/26-55-22-02/38928102.

У ході перевірки виявлено та зафіксоване у акті перевірки порушення ТОВ Боржава-Інвест вимог статті 185, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10, 201.11 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті в липні 2014 року на загальну суму 221000 грн.

Акт перевірки підписаний директором ТОВ Боржава-Інвест із зауваженнями, зазначено про намір подати заперечення на акт перевірки.

26.01.2015 ТОВ Боржава-Інвест подало заперечення на акт від 20.01.2015 №50/26-55-22-02/38928102. Згідно відповіді відповідача від 31.01.2015 дане заперечення залишено без задоволення.

04.02.2015 на підставі вказаного висновку акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №12426552202, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ Боржава-Інвест з ПДВ на 221000 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 55 250 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 04.02.2015 №12426552202 та вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Згідно підпунктів 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

За приписами пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Згідно пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Встановлено, що позивач ТОВ Боржава-Інвест подало заперечення на акт від 20.01.2015 №50/26-55-22-02/38928102, які згідно відбитку вхідного штампу на першій сторінці вказаних заперечень отримані відповідачем 26.01.2015.

Позивач зазначає, що відповідач не повідомив його про час та місце розгляду заперечень, а в подальшому і про результат розгляду заперечень, чим позбавив ТОВ Боржава-Інвест права на участь у прийнятті рішення.

Разом з цим, відповідач надав копію відповіді від 31.01.2015 на вказані заперечення, що спростовує доводи позивача у цій частині.

Суд враховує доводи позивача про те, що у спірному рішенні наявні описки, а саме датою прийняття зазначено 04.01.2015, замість вірної 04.02.2015, а також у графі сума збільшеного грошового зобов`язання зазначено 368461 грн, тобто суму яка не узгоджується із висновками акту перевірки, хоча далі по тексту рішення зазначено відповідні суму на яку збільшується розмір зобов`язання за основним платежем та штрафними санкціями. На думку суду дані помилки є технічними та не можуть слугувати безумовною підставою для скасування спірного рішення.

Суд вважає за необхідне також надати правову оцінку висновкам відповідача про порушення ТОВ Боржава-Інвест вимог ПК України під час формування податкової звітності за результатами взаємовідносин із ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс .

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Встановлено, що відповідач не заперечує, що позивачем надано первинні документи у достатньому обсязі для підтвердження реальності вказаних господарських із ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс . Також відповідач не заперечує наявності фактичних результатів надання таких послуг (CD-диски з результатами наданих послуг, концепція розвитку всесезонного бальнеологічного курорту на території гірського масиву Боржава ). Водночас, відповідач стверджує про нереальність таких господарських операцій з огляду на те, що:

- позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності та економічної доцільності укладення договорів із ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс , подальшого використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності та необхідності залучення контрагентів для виконання послуг;

- основним видом діяльності ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс є неспеціалізована оптова торгівля, що свідчить про відсутність у цих товариств об`єктивної можливості виконувати задокументовані послуги для ТОВ Боржава-Інвест .

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/ або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність.

За визначенням абзацу 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту в нормах ПК України не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.

При цьому не обов`язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.

Більш того, положення ПК України не ставлять у залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ від наявності чи відсутності доходів у звітному періоді від окремих господарських операцій, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу від усієї господарської діяльності в майбутніх періодах.

Проте з визначеного ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.

Суд зазначає, що придбані позивачем у ТОВ Пром-Тех-Снаб послуги, надані на виконання договору від 27.06.2014 №1406-1, використані ТОВ Боржава-Інвест у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку. Так, отримані від ТОВ Пром-Тех-Снаб на умовах договору від 27.06.2014 №1406-1 послуги позивач реалізував ТОВ Акваенерго на виконання договору від 25.06.2014 №25-06/1 з різницею між ціною фактичного придбання таких послуг та ціною їх подальшої реалізації у сумі 98000 грн.

Тому, суд вважає, що операція з придбання у ТОВ Пром-Тех-Снаб послуг згідно договору від 27.06.2014 №1406-1 та подальшого продажу таких послуг ТОВ Акваенерго на виконання договору від 25.06.2014 №25-06/1 мала на меті отримання економічного ефекту та фактично зумовила отримання позивачем доходу у сумі 98000 грн.

Встановлено, що одним з видів діяльності ТОВ Боржава-Інвест є організація інших видів відпочину та розваг згідно КВЕД 93.29.

Позивач є учасником інвестиційного проекту будівництва високогірного всесезонного курорту Боржава на території Воловецького та Міжгірського районів Закарпатської області. Даний проект має важливе інвестиційне значення та підтримується Урядом та Президентом України про що свідчать Указ Президента України від 22.07.2019 №543/2019 Про розвиток регіону українських Карпат та постанова Кабінету Міністрів України від 20.10.2019 №880 Про затвердження державної програми розвитку українських Карпат на 2020-2022 роки , а також загальнодоступна інформація з відкритих джерел.

Матеріалами справи підтверджується наявність у власності позивача 56 земельних ділянок загальною площею 97,9955 га на території Воловецького та Міжгірського районів Закарпатської області. Позивач зауважив, що частина таких земельних ділянок придбана за кошти, отримані ТОВ Боржава-Інвест за результатом здійснення вказаної операції з придбання послуг у ТОВ Пром-Тех-Снаб та подальшого продажу таких послуг ТОВ Акваенерго .

Як пояснив позивач, ТОВ Боржава-Інвест здійснювало пошук інвесторів для будівництва високогірного гірськолижного курорту, зокрема на території вказаних ділянок, та подальшого отримання прибутку від діяльності гірськолижного курорту.

Окрім, досліджених у ході перевірки господарських відносин ТОВ Боржава-Інвест із ТОВ ДІ-Некс та ТОВ Пром-Тех-Снаб , позивач з метою реалізації вказаного Проекту також замовляв й інші послуги:

- роботи з розробки передпроектних рішень та складання кошторисної документації на улаштування системи зовнішнього газопостачання у Воловецькому (с. Гукливе) га Міжгірському (с. Пилипець) районах Закарпатської області, договір від 18.08.2014 №18-08/1 укладений між ТОВ Боржава-Інвест та ТОВ Квантрум ;

- передпроектні рішення по оцінці можливості забезпечення водою з відкритих джерел господарсько-питних та технічних потреб для засніжнення трас гірсько-лижного курорту у Воловецькому, Міжгірському та Свалявському районах Закарпатської області (гідрологічне обґрунтування), договір від 09.10.2914 №09/10-2014 укладений між ТОВ Боржава-Інвест та ФОН ОСОБА_1 .

Послуги по розробці 3D моделі об`ємного рельєфу частини територій Воловецького та Міжгірського районів ТОВ Боржава-Інвест замовлені у ТОВ ДІ-Некс з метою проведення детальних та наглядних презентацій інвестиційного проекту потенційним інвесторам, за допомогою яких в подальшому досягнуто ділової мети господарської діяльності.

Так, позивач пояснив, що за результатами проведення детальних та наглядних презентацій інвестиційного проекту потенційним інвесторам проектом зацікавився ОСОБА_2 - авторитетний представник туристичної індустрії - учасник низки відомих високогірних проектів в Європі і Азії та генеральний директор компанії Masterconcept Consulting GmbH, Зальцбург, Австрія. Наразі ТОВ Боржава-Інвест є дочірньою компанією Carpathian Mountain Resort s.r.o., кінцевим бенефіціарним власником якої є ОСОБА_2 . Поміж іншим, зазначена компанія є відомим розробником проектів міжнародних змагань і зимових олімпійських ігор у різних країнах світу, включно з раніше затвердженим Урядом України Майстерпланом участі м. Львів у заявці на проведення Олімпійських ігор 2022 року. З моменту придбання інвестиційного проекту пан Ляйтнер почав розвивати в Україні проект Боржава , що зокрема передбачає будівництво до кінця 2021 року першого в Україні 6-ти місного гондольного витягу з можливістю використання обладнання і гірськолижних трах для осіб з інвалідністю, згідно вимог Міжнародної федерації лижного спорту (FIS). Що відповідно дає офіційну можливість для проведення Олімпійських та Паралімпійських ігор в Україні. Реалізація Проекту забезпечить не лише зростання туристичного потенціалу Карпат, але й створить умови для проведення спортивних змагань міжнародного (олімпійського) рівня, створить нові робочі місця у будівельній, транспортній, готельній, туристично-рекреаційній галузях, що стане поштовхом для розвитку малого та середнього бізнесу в регіоні. Загальна вартість інвестицій в Проект становить понад 250 млн. євро.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2019 у справі №826/11026/15 зауважив, що податковим органом помилково ототожнений господарський характер витрат платника на оплату рекламних послуг з економічною ефективністю таких витрат, оскільки витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку. Економічна ж ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником.

Суд визнає, що здійснення господарської компетенції здійснюється позивачем, як суб`єктом господарювання на власний ризик, що означає його відповідальність за ефективність та доцільність прийнятих рішень, він самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг. Здійснення господарської компетенції знаходиться за межами контролю податкового органу.

В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання рекламних товарів та послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності такої реклами, її ефективності, впливу змістового наповнення такої реклами на результат діяльності платника.

З урахуванням наведеного суд вважає безпідставними висновки відповідача про відсутність ділової мети та економічного ефекту у вказаних операціях позивача із ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс . Так, господарська операція з придбання послуг у ТОВ Пром-Тех-Снаб безпосередньо призвела до отримання прибутку у сумі 98000 грн. А за наслідком отримання зазначених послуг у сукупності, ТОВ Боржава-Інвест досягнуто бажаного результату - знайдено потенційного інвестора для реалізації проекту з будівництва гірськолижного курорту.

Щодо доводів відповідача про неможливість фактичного здійснення задокументованої діяльності контрагентами позивача ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі №804/9072/16 зауважив, що посилання податкового органу як на підставу для відмови в позові, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, зокрема, на відсутність у останніх умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій з поставки вищевказаного товару, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У постанові від 10.09.2019 у справі №814/2412/17 Верховний Суд вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Тому, відсутність у відповідача інформації про наявність у ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс ресурсів, необхідних для надання задокументованих послуг безумовно не свідчить про нереальність господарських операцій з надання таких послуг.

Суд враховує доводи відповідача про те, що основними видами діяльності ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля.

З огляду на специфіку наданих послуг ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс та висновки постанови Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №814/814/15, суд вважає, що здійснення діяльності з надання таких послуг є специфічним видом діяльності, який потребує як мінімум персоналу відповідної кваліфікації. Діяльність з надання задокументованих послуг за своїм змістом не є подібною до основного виду діяльності, які проводять контрагенти позивача, що викликає обґрунтовані сумніви у тому чи дійсно вказані послуги надані позивачу саме ТОВ Пром-Тех-Снаб та ТОВ ДІ-Некс .

Разом з цим, відповідач залишив поза увагою те, що видами діяльності ТОВ Пром-Тех-Снаб за КВЕД-2010 також були 41.10 Організація будівництва будівель, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах, 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки. Дане товариство з 2013 по 2015 рік мало Ліцензію ДАБІ серії АЕ 180639 на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, зокрема на ведення робіт з проектування об`єктів архітектури.

Видами економічної діяльності ТОВ ДІ-Некс ха КВЕД-2010 є також 70.22 Консультації з питань комерційної діяльності й керування, 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Крім того, враховуючи принцип свободи підприємницької діяльності та конституційне обмеження органів державної влади щодо можливості діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність суб`єктів господарювання, записів щодо можливості здійснення ними певної діяльності та, відповідно, вчинення тих чи інших правочинів не тягне за собою визнання таких правочинів за їх участю недійсними. КВЕД має переважно статистичне призначення і зазначення певного виду економічної діяльності не створює прав чи обов`язків для суб`єкта господарювання, а здійснювати господарську діяльність такий суб`єкт господарювання може самостійно та без обмежень за певним КВЕД.

До того ж, суд зазначає, що у акті перевірки відповідач в обґрунтування висновків про допущення позивачем вказаних порушень зазначав про недостатність наданих документів, відсутність ресурсів у контрагентів та наявність у базах даних контролюючих органів негативної про них. Необґрунтованість даних висновків встановлена судами у ході розгляду даної справи.

Однак, в акті перевірки відсутні посилання на суперечності між видами діяльності контрагентів за КВЕД та змістом наданих позивачу послуг, тому відсутні підстави вважати, що відповідач врахував дану обставину при прийнятті спірного рішення, що нівелює доказове значення даних доводів відповідача.

Також при розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України , Проніна проти України та Серявін та інші проти України : принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Відсутність у даному рішенні правової оцінки окремих доводів сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат розгляду даної справи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у матеріалах справи квитанції від 17.05.2015 №1291720009, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Боржава-Інвест до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 04.02.2015 №12426552202.

Стягнути з Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Боржава-Інвест судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Боржава-Інвест (місцезнаходження юридичної особи: 01103, місто Київ, вулиця Залізничне шосе, будинок 47; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 38928102).

Відповідач - Головне управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 27.05.2020.

Суддя О.М. Чудак