Постанова

від 27.05.2020 по справі 320/6094/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6094/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Текссол - С до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.05.2019 №UA125110/2019/110036/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року позов задоволено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Скаржником в апеляційній скарзі також було заявлене клопотання про заміну Київської міської митниці ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1217-р.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність заміни Київської міської митниці ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ Текссол-С (покупець) та Dawood Exports (PVT) LTD (продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт від 12.10.2012 №1012/12, згідно якого продавець продає, а покупець купляє тканини власного виробництва: полікотон 52/48. Найменування, вартість, кількість товару може змінюватись відповідно до додатків до контракту (пункт 1 контракту).

Контрактом поміж іншого встановлено, що: товар поставляється на умовах FOB Карачі (Пакистан) (пункт 2); оплата за кожну партію товару здійснюється шляхом оплати по факту поставки протягом 25 календарних днів з дня оформлення коносаменту, валюта платежу долари США (пункт 4); разом з товаром продавець зобов`язаний передати вантажоотримувачу комерційний інвойс, коносамент, специфікацію, пакувальний лист, сертифікат походження, сертифікат якості (пункт 5).

Додатковою угодою від 29.12.2017 №1012/12/10 продовжено термін дії зовнішньоекономічного контракту від 12.10.2012 №1012/12 до 31.12.2019.

Відповідно до підписаної між сторонами додаткової угоди від 20.02.2019 №368 до контракту від 12.10.2012 №1012/12, продавець поставляє покупцю: тканину набивну полікотону (52% поліестер та 48% хлопок), сток, 76х68/30х30, шириною 220 см в кількості 15537 кг, 57030 пог.м. по ціні 3,50 доларів США за 1 кг; тканину відбілену полікотону (52% поліестер та 48% хлопок), сток, 76х68/30х30, шириною 220 см в кількості 1023 кг, 3820 пог.м. по ціні 3,50 доларів США за 1 кг.

Загальна вартість товару по інвойсу КВТ-786/448/19, який виставить до оплати продавець 57 960 доларів США; оплата проводиться покупцем протягом 90 календарних днів після поставки товару.

Продавцем виставлено покупцю комерційний інвойс від 21.02.2019 АЕ КВТ-786/448/19 на суму 57 960 доларів США.

ТОВ Текссол-С подано до Київської митниці ДФС, попередню митну декларацію від 26.02.2019 ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/916537 з метою митного оформлення товару, який поставляється згідно додаткової угоди від 20.02.2019 №368 до контракту від 12.10.2012 №1012/12.

Підрозділом UA500120 Одеської митниці ДФС проведено огляд товарів, на підставі вказаної митної декларації, про що складено акт від 05.04.2019 №UA500120/2019/000524 про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, відповідно до якого проведено митний огляд товару, який оглядався частково та візуально з повним вивантаженням із контейнера; в оглянутих вантажних місцях товар тканина в рулонах. У відповідності до акту зважування від 04.04.2019 №79357 вага товару в контейнері складає: 16 820 гк., відібрано зразки для проведення лабораторних досліджень.

В подальшому, позивачем подано до митного органу UA125110 (відділ митного оформлення №1 митного посту Західний Київської митниці ДФС) додаткову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/407641, до якої декларантом долучено документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Відповідно даних митної декларації, умовами поставки є CFR UA Чорноморськ (графа 20), загальна сума за рахунком 27 960 доларів США (графа 22), курс валюти 26,768706 (графа 23), задекларована митна вартість товару 1 455 668,85 грн. (графа 45).

Запитом від 24.04.2019, направленим засобами електронного зв`язку, інспектором Лакідою Н.Г. повідомлено декларанта, що: Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи наданні не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема в інвойсі від 21.02.2019 №КВТ-786/448/19 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежаним на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи що підтверджують, що товар є стоковим, відсутні. Позивача повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності), а саме: - за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписки з бухгалтерської документації; - копії митної декларації країни відправлення; - висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вищезазначених вимог контролюючого органу, позивачем подано лист від 03.05.2019 №0305/19-03, до якого долучено додатково копії митних декларацій щодо ввезення позивачем раніше аналогічних товарів, первинних бухгалтерських документів, листа постачальника з перекладом, яких, на думку позивача, достатньо для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Крім того, вказаний лист позивача містить прохання щодо проведення в письмовому вигляді консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, у випадку неможливості визнання митної вартості товару за першим методом.

Інспектором Лакідою Н.Г. засобами електронного зв`язку позивачу направлено запит від 03.05.2019, яким повідомлено, що додатково надані документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, відтак метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований.

Відповідачем прийнято рішення від 03.05.2019 №UA125110/2019/110036/2 про коригування митної вартості та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00177.

З метою здійснення митного оформлення товару та випуску товарів у вільний обіг, позивачем подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/408873, з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру митних платежів на загальну суму 36 337,34 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що про необґрунтованість рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 №UA125000/2019/000220.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

За змістом частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі - МК) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною першою статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин другої, третьої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений у частині другій статті 53 МК.

Згідно частин третьої, п`ятої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких наведений у цій частині статті.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для цілей підтвердження митної вартості заявленого до декларування товару, декларант або уповноважена ним особа має визначити метод визначення такої вартості, надавши документи, передбачені частиною другою статті 53 МК.

При цьому, обов`язок декларанта щодо подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК настає лише у випадку, якщо подані відповідно до частини другої статті 53 МК документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частин першої, третьої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною шостою статті 54 МК визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно частини сьомої статті 54 МК у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідно до частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини третьої статті 53 МК до додаткових документів, які можуть були надані декларантом за їх наявності, віднесено: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідно до додаткової угоди №368 від 20.02.2019 та інвойсу №КВТ-786/448/19 від 21.02.2019 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до контракту та додаткової угоди. Оплата виконується покупцем протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад покупця. При цьому сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Матеріали справи також містять лист продавця, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 № 1316, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в акті огляду.

Згідно акту митного огляду Одеська митниця ДФС в пункті 8.3 цього акту під час проведення митного огляду товару встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем.

З огляду на викладене, враховуючи, що актом митного огляду не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що митний орган під час здійснення митного огляду підтвердив приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового, що своєю чергою позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що інспектор, який здійснював огляд товару не взмозі самостійно визначити чи є товар стоковим. Проте, в силу принципу належного урядування орган державної влади не вправі посилатися на некомпетентність своїх посадових осіб при вирішенні віднесених до їх відання питань, які стосуються прав та інтересів приватних осіб.

Безпідставним є посилання в оскаржуваному рішенні та апеляційній скарзі на ненадання позивачем платіжних документів, оскільки пунктом 4 додаткової угоди до договору чітко передбачено здійснення оплати протягом 90 днів з дати поставки товару.

При цьому, відповідач не навів належних та достатніх аргументів щодо ненадання позивачем додаткових угод до договору за період з 19.10.2014 по 29.12.2017 як підстави для неможливості визначення (підтвердження) заявленої митної вартості товару. Це ж саме стосується визначення у наданих позивачем документах умов поставки CFR за Інкотермс 2000, а не Інкотермс 2010.

Таким чином, відповідачем аргументовано не доведено, що подані позивачем відповідно до частини другої статті 53 МК документи мали недоліки та не могли достовірно свідчити про правильність визначення позивачем митної вартості. Тому, у відповідача не було підстав витребувати, а у позивача був відсутній законний обов`язок надавати додаткові документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК.

Не зважаючи на це, позивач все ж надав додаткові документи, а відповідач в оскаржуваних рішеннях вказав на їх недоліки.

Так, в обґрунтування оскаржуваного рішення, відповідач вказував, що позивачем не було надано експортної декларації, а надані прибуткові, податкові накладні, лист продавця не містять певних відомостекй. Водночас, відповідні документи відсутні у переліку, визначеному частиною другою статті 53 МК як обов`язкові документи, що мають бути подані декларантом. До того ж, в силу частини третьої статті 53 МК експортна декларація надається виключно у разі обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення митної вартості, чого відповідач, як зазначалося, не довів, та лише за її наявності у декларанта, факт чого позивач заперечив.

Особливу увагу, як зазначалося, в апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на недоліки прайс-листа, вказуючи про відсутність у ньому певних відомостей, наявність у ньому спрямованої пропозиції. Наведені вимоги до прайс-листа відповідач встановлює на власний розсуд, не посилаючись на жодний нормативний документ.

Колегія суддів наголошує на тому, що ні вимоги національного, ні вимоги міжнародного законодавства не визначають змісту чи форми прайс-листа, а тому, за наявності у такому прайс-листі інформації про вартість товару, посилання відповідача на недоліки його змісту не можуть бути розцінені як такі, що безумовно свідчать про непідтвердження позивачем заявленої митної вартості.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що враховуючи подання позивачем всіх належних та достовірних документів відповідно до частини другої статті 53 МК, то недоліки додатково поданих відповідно до частини третьої статті 53 МК документів не можуть бути підставою для відмови у визначенні митної вартості за заявленим позивачем основним методом.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено, що позивачем при декларуванні спірного товару заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції в частині інших підстав прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості скаржник в апеляційній скарзі не заперечує.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Київську міську митницю ДФС на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби .

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов