Постанова

від 19.05.2020 по справі 813/7107/13-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/7107/13-а пров. № А/857/918/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Гавгун С.Р.,

представника позивача Лотоцької О.О.,

представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства М-Студія до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Братичак У.В.,

час ухвалення рішення - 17:11:44,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 19.12.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ПП М-Студія звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Львівській області), яким просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.09.2013 року № 0001802210, № 0001792210 і № 0001812210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 10.06.2019 року задоволено частково касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами скасування зазначених рішень і направлення справи на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив таке: суди не надали будь-якої правової оцінки таким обставинам й, як наслідок, так і не встановили, хто ж саме від імені директорів вказаних контрагентів підписав документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача; не досліджено й руху активів на шляху до позивача у справі, участь ТзОВ Будівельна компанія АРС , ПП СМУ-600 , ТзОВ Лідерком , ПП Біко агротрейд , ТзОВ Ейс Контракшн менеджмент у такому ланцюгу та її дійсний вплив на правові наслідки спірних операцій, чи викликали згадані господарські операції зміни в структурі активів та зобов`язань Підприємства, його власному капіталі та чи спричинили вони реальні зміни майнового стану цього платника податків; роблячи висновок про реальність згаданих операцій суди попередніх інстанцій не навели відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі товарно-матеріальних цінностей та надання послуг по транспортуванню, за яких додані до матеріалів справи документи свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій); недослідженими залишились обставини наявності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які, з урахуванням сутності спірних операцій, були б об`єктивно необхідними суб`єктам господарювання для їх виконання; з огляду на це, висновки судів про товарність господарських операцій і про те, що вони підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами, не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що господарські відносини між ПП М-Студія та його контрагентами ТзОВ Будівельна компанія АРС , ПП СМУ-600 , ТзОВ Лідерком , ПП Біко агротрейд , ТзОВ Екс Контракшн менеджмент у періодах, що перевірялись, документально підтверджені та мали реальний характер. В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Отже, відповідачем не доведено суду обґрунтованість висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій між ПП М-Студія та його контрагентами, що призвело до порушення позивачем вимог податкового законодавства. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в процесі проведення перевірки встановлено факт безпідставного відображення ПП М-Студія у податковому обліку господарських операцій щодо отримання товарно-матеріальних цінностей та транспортних послуг у ТзОВ Будівельна компанія АРС , ПП СМУ-600 , ТзОВ Лідерком , ПП Біко агротрейд , ТзОВ Екс Контракшн менеджмент , оскільки такі фактично не відбулися. До перевірки позивачем не було представлено актів приймання-передачі товару, сертифікатів відповідності, товаросупроводжувальних документів, товарно-транспортних накладних. Також позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суму вартості товарів та послуг, а до податкового кредиту суму податку на додану вартість за господарськими операціями із вказаними контрагентами, оскільки факт поставки таких товарів та надання послуг вказаними контрагентами не доведений. Крім того, вказані підприємства - контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, підтвердженням чого є відповідні акти, складені Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, згідно з якими встановлено відсутність юридичних осіб за місцезнаходженням та неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність через відсутність у них виробничих потужностей та трудових ресурсів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановив суд, працівники Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провели документальну позапланову виїзну перевірку ПП М-Студія з питань дотримання вимог законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТзОВ Будівельна компанія АРС , ПП СМУ-600 , ТзОВ Лідерком , ПП Біко агротрейд , ТзОВ Ейс Контракшн менеджмент за період з 01.07.2010 року до 30.06.2013 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, за результатами якої складено акт від 04.09.2013 року № 123/22-10/32483719. В акті перевірки контролюючий орган стверджує про порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на прибуток за період, який перевірявся, на суму 194215,00 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 194860,00 грн.; п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів та їх копій, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків.

На підставі зазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області винесла податкові повідомлення-рішення від 13.09.2013 року № 0001802210, яким ПП М-Студія збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 212350,00 грн., в тому числі за основним платежем 194215,00 грн. і за штрафними санкціями 18135,00 грн.; № 0001792210, яким ПП М-Студія збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 292090,00 грн., в тому числі за основним платежем 194860,00 грн. і за штрафними санкціями 97430,00 грн.; № 0001812210, яким до ПП М-Студія застосовано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень, зважаючи на таке.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 даного Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Проте зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг). При цьому, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, а необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару (робіт, послуг) мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена, зокрема, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до змісту вказаних норм для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарів (робіт, послуг). Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Підставою винесення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень є, як описано вище, безпідставне, на думку контролюючого органу, відображення позивачем в податковому обліку сум витрат та податкового кредиту за господарськими операціями із ТзОВ Будівельна компанія АРС , ПП СМУ-600 , ТзОВ Лідерком , ПП Біко агротрейд , ТзОВ Ейс Контракшн менеджмент . Зокрема, відповідач посилається на те, що провести зустрічні звірки по вказаних контрагентах неможливо, оскільки такі не знаходяться за юридичними адресами та не надали податковому органу первинних документів, в тому числі по взаємовідносинах з позивачем. Вказане підтверджується актами про неможливість проведення зустрічних звірок, складених контролюючими органами за місцем реєстрації цих контрагентів.

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, відповідно до договору транспортного експедирування від 20.07.2011 року № 20/07 ПП М-Студія (Замовник) доручає, а ТзОВ Будівельна компанія АРС (Експедитор) бере на себе зобов`язання забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території України. За домовленістю сторін договору Експедитор також може надавати додаткові послуги, необхідні для поставки вантажу (перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи).

Фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, а саме надання експедитором передбачених договором послуг та оплати позивачем їх вартості, підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом копіями відповідних актів здачі-прийняття робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних і платіжних доручень. Також з досліджених копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних і акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ Будівельна компанія АРС судом встановлено, що податкові накладні від вказаного контрагента відображені позивачем в реєстрах отриманих податкових накладних, а контрагентами вказані операції з позивачем відображені у складі податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

20.12.2011 року між ПП СМУ-600 (Постачальник) і ПП М-Студія (Покупець) було укладено договір поставки № 20/12, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язувався поставити в порядку, визначеному цим договором, товар (вироби з металу), а Покупець прийняти та оплатити його.

Фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, а саме поставка передбаченого договором товару (комплектуючі до меблів) та оплати позивачем його вартості, підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом копіями первинних документів, а саме видаткової накладної, податкових накладних та платіжних доручень.

ПП М-Студія (Покупець) уклало з ТзОВ Ейс-контракшен менеджмент (Постачальник) договори поставки від 27.07.2011 року № 27/07, від 21.09.2011 року № 21/09, від 27.10.2011 року № 27/10, від 24.11.2011 року № 0112, від 28.11.2011 року № 28/11 та від 20.12.2012 року № 20/12.

Фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами, а саме поставка передбачених договорами товарів (вироби з металу, комплектуючі для меблів, інструменти) та оплати позивачем їх вартості, підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом копіями первинних документів, а саме відповідних видаткових накладних, податкових накладних та платіжних доручень.

15.02.2012 року ПП М-Студія (Покупець) уклало з ТзОВ ПП Біко-Агротрейд (Постачальник) договір поставки № 15/02, згідно з умовами якого Покупець доручає, а Постачальник бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених даним Договором на свій ризик за завданням Покупця, поставити Покупцю товар (меблеву фурнітуру та комплектуючі).

Фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, а саме поставка передбачених договором товару (комплектуючі до меблів) та оплати позивачем їх вартості, підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом копіями первинних документів, а саме відповідних видаткової накладної, податкових накладних та платіжних доручень.

ПП М-Студія (Замовник) уклало з ТзОВ ПП Біко-Агротрейд (Експедитор) договори транспортного експедирування від 01.02.2012 року № 01/02 та від 15.03.2012 року № 15/03.

Фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами, а саме надання експедитором передбачених договорами послуг та оплати позивачем їх вартості, підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом копіями відповідних актів здачі-прийняття робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних і платіжних доручень.

ПП М-Студія (Замовник) уклало з ТзОВ Лідерком (Замовник) уклало договір транспортного експедирування від 20.07.2011 року № 20/07.

Фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, а саме надання експедитором передбачених договором послуг та оплати позивачем їх вартості, підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом копіями відповідних актів здачі-прийняття робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних і платіжних доручень.

Також, як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та надавались відповідачу при проведенні перевірки, а зазначені вище податкові накладні не мали недоліків, порядок їх заповнення відповідав чинному на момент виписки законодавству і вони були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, слід зазначити, що податкові накладні по операціях, які ставляться під сумнів контролюючим органом, позивачем відображено у податкових деклараціях за періоди, що перевірялися відповідачем. А відповідач не надав доказів щодо не реєстрації цих податкових накладних контрагентами позивача, тому суд приходить до висновку, що податкові накладні зареєстровані належним чином.

А відсутність певних документів чи неістотні недоліки в їх оформленні, на думку суду, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Крім того, колегія суддів враховує, що мета придбання ПП М-Студія зазначених вище товарів і послуг повністю узгоджується і пов`язана з його господарською діяльністю, основним видом якої є виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.

Зокрема, доцільність придбання товару (комплектуючих до меблевої фурнітури) та надання послуг по транспортуванню готових виробів позивачем обґрунтовується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями документів по взаємовідносинах з ПАТ Укрсиббанк . Так, за умовами договорів, укладених між ПАТ Укрсиббанк (Замовник) та ПП М-Студія (Виконавець), які є тотожними за змістом, Виконавець бере на себе зобов`язання з використанням власних матеріалів та інструментів виготовити, поставити в приміщення Замовника та передати у власність Замовнику меблі, а також виконати роботи по їх встановленню (монтажу) в приміщеннях Замовника за адресами, які вказані в специфікаціях.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази фізичного переміщення товарів з посиланням на лист органу реєстрації від 23.11.2013 року № 9/7750зп щодо реєстрації транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення товарів згідно із описаними вище договорами транспортного експедирування, а саме, що автомобіль номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на території Львівської області за фізичною особою ОСОБА_1 , а автомобіль з номерним знаком НОМЕР_2 за ОСОБА_2 .

Інформація, зазначена у вказаному листі, актуальна станом на 23.11.2013 року, а господарські операції щодо перевезення товарів згідно з даними договорами відбувались з 2010 року до червня 2013 року. Також вказані документи не були предметом дослідження під час проведення перевірки та не спростовують можливості транспортування ними товару. При цьому, умовами договорів транспортного експедирування не передбачено обов`язку позивача перевіряти власників транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення. Відтак, як правильно вказав суд, вищезазначене не підтверджує того, що господарські операції з перевезення вантажу не мали реального характеру, а долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні підтверджують транспортування меблевих виробів, виготовлених позивачем, до місць монтажу, вказаних ПАТ Укрсиббанк .

Щодо посилання відповідача на акти про неможливість провести зустрічні звірки контрагентів позивача та результати їх податкового аналізу контрагентів, де зазначено, зокрема, про відсутність достатньої кількості матеріальних, трудових ресурсів та транспортних засобів для виконання договорів, що свідчить про відсутність фактів поставки товарів та надання послуг по транспортуванню, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін. Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232.

Також наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236 були затверджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Так, п. 4.4 цих Методичних рекомендацій було передбачено, що в разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання, зокрема, у зв`язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб`єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Форма акту про неможливість проведення зустрічної звірки затверджена Додатком № 3 до Методичних рекомендацій і передбачає, зокрема, внесення до цього акту окремих відомостей, що стосуються суб`єкта проведення звірки.

При цьому, слід зауважити, що п. 15 Додатку № 3 Методичних рекомендацій передбачає зазначення встановлених даних про проведений аналіз наявної в органі державної податкової служби інформації та її документального підтвердження, з приміткою, що у разі наявності зазначається й інша інформація (в тому числі отримана від підрозділів податкової міліції), що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці. Одночасно надаються належним чином завірені копії таких документів, що не підтверджують дані платника податків, наведені у запиті.

Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки не створюють будь-яких правових наслідків, а дії з проведення зустрічної звірки та зі складання акту за їх результатами, з відображенням в ньому відповідної інформації, не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

При цьому, колегія суддів зазначає, що контролюючі органи дійшли вказаних висновків без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку цих підприємств, в зв`язку з чим такі відомості не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Отже, посилання відповідача на податкову інформацію у спірному випадку є безпідставним, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Також колегія суддів зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останніми у ланцюгу постачань платником податків та його безпосередніми контрагентами, а тому наведені вище доводи відповідача, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Також колегія суддів враховує принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що подані платником податків контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. В свою чергу, відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач. Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Відповідно ПП М-Студія у спірному випадку не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, оскільки поняття добросовісний платник податків, яке вживається у податкових правовідносинах, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, на думку колегії суддів, у випадку невстановлення контролюючим органом наявності схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ Будівельна компанія АРС , ПП СМУ-600 , ТзОВ Лідерком , ПП Біко агротрейд , ТзОВ Ейс Контракшн менеджмент були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також колегія суддів критично оцінює посилання представника відповідача на ту обставину, що у контрагентів позивача не було достатньої кількості матеріальних, трудових ресурсів та транспортних засобів для виконання договорів, що, на його думку, свідчить про відсутність фактів поставки товарів та надання послуг по транспортуванню, оскільки вказані висновки не знайшли свого підтвердження доказами у справі.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального здійснення ПП М-Студія спірних господарських операцій із зазначеними контрагентами, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкової звітності по взаєморозрахунках з цими підприємствами у періодах, які перевірялись.

А тому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 13.09.2013 року № 0001802210, № 0001792210 і № 0001812210 є протиправними і підлягають скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 813/7107/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим М. А. Пліш Повне судове рішення складено 27 травня 2020 року