Постанова

від 27.05.2020 по справі 640/13596/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13596/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агніс-Плюс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агніс-Плюс до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання неправомірними висновків акту перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати необ`єктивними та недоведеними висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки TOB Агніс-Плюс від 04.04.2019 №206/26-15-14-01-06/37143502;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26.04.2019 №05392615140106 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 84 956 грн, та № 05412615140106 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 177 365 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані акт перевірки та податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Правонаступник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Також, Головне управління ДФС у м. Києві у поданому відзиві просить суд замінити Головне управління ДФС у м. Києві правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність заміни Головного управління ДФС у м. Києві її правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Враховуючи можливість повного та всебічного розгляду справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду справи у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Агніс-Плюс (код ЄДРПОУ 37143502) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із TOB ТД Форум Брандіг (код ЄДРПОУ 39611230) за березень, червень, липень, серпень 2016 року, показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки складено акт від 04.04.2019 №206/26-15-14-01-06/37143502, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 4 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 141 892 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК, пункту 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 67 965 грн., в тому числі за червень 2016 року в сумі 33 774 грн., за серпень 2016 року в сумі 34 191 грн. та завищено від`ємне значення рядка 21 Декларації з податку на додану вартість у сумі 63 416 грн., в тому числі за серпень 2016 року у сумі 63 416 грн.

На заперечення позивача на акт, Головне управління ДФС у м. Києві листом надало відповідь від 23.04.2019 №77413/10/26-15-14-01-06 висновки акту від 04.04.2019 №206/26-15-14-01-06/37143502 залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки, 26.04.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- №05392615140106, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 84 956 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 67 965 грн., за штрафними санкціями - 16991 грн.;

- №05412615140106, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 177 365 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 141 892 грн., за штрафними санкціями - 35473 грн.

Не погоджуючись із актом та податковими повідомленнями-рішеннями TOB Агніс-Плюс подало 10.05.2019 скаргу до ДФС України, яку рішенням від 10.07.2019 №31733/1/93-33-11-54-02-25 ДФС України залишено без задоволення, а податкові рішення-повідомлення від 26.04.2019 № 05392615140106 та № 05412615140106 - без змін.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ ТД Форум Брандіг в період, що перевірявся не знайшли свого підтвердження, а документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини.

Також суд вказав на те, що самі висновки ревізорів-інспекторів, які викладені в актах перевірок, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи, а тому у задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ ТД Форум Брандіг .

Так, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ТД Форум Брандіг (продавець) в особі директора Авраменко Оксани Володимирівни укладено договір купівлі-продажу №24/12-15 від 24.12.2015 з TOB Агніс-Плюс (покупець), в особі ОСОБА_1 , відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар (шпон струганий обрізаний твердих порід дерева) згідно умов цього Договору.

Згідно умов Договору передача товару здійснюється на умовах СРТ - Інкотермс-2010 (всі витрати, пов`язані з транспортуванням продукції до складу покупця несе продавець). Перехід до покупця права власності на товар відбувається з моменту підписання товаро-супровідних документів по конкретній партії товару. Вартість товару за умовами цього договору встановлюється сторонами по ціні, яка узгоджується сторонами в товаро-супровідних документах. Розрахунки можуть бути в безготівковій формі і за готівку.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії:

- видаткових накладних від 17.08.2016 №ФБ-00000112, від 01.08.2016 №ФБ-00000106, від 18.07.2016 №ФБ-00000105, від 05.07.2016 №ФБ-00000041, від 16.06.2016 №ФБ-0000040, від 16.03.2016 №ФБ-0000003, від 02.03.2016 №ФБ-0000002, від 01.03.2016 №ФБ-0000001,

- рахунків-фактур від 01.08.2016 №ФБ-0000013, від 17.08.2016 №ФБ-0000014, від 05.07.2016 №ФБ-0000041, від 18.07.2016 №ФБ-0000012, від 16.03.2016 №ФБ-0000003, від 02.03.2016 №ФБ-0000002, від 01.03.2016 №ФБ-0000001.

- податкових накладних від 17.08.2016 №112, від 01.08.2016 №11, від 18.07.2016 №105, від 05.07.2016 №41, від 16.06.2016 №40, від 16.03.2016 №20, від 02.03.2016 №2, від 01.03.2016 №1.

Вказані документи від імені TOB ТД Форум Брандіг підписані від імені директора TOB ТД Форум Брандіг Авраменко О.В.

Розрахунки між підприємствами не проводились, а згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками кредиторська заборгованість TOB Агніс-Плюс перед TOB ТД Форум Брандіг станом на 31.08.2016 обліковується у сумі 798 179,62 грн.

Будь-яких інших документів, які б могли підтвердити реальність спірних господарських операцій позивач до суду не надав. У зв`язку із цим, колегія суддів наголошує на відсутності в матеріалах справи будь-якого документального підтвердження факту транспортування чи взагалі можливості транспортування спірного товару позивачу, факту чи можливості його зберігання та використання позивачем для цілей власної господарської діяльності, ділової мети спірної операції, тощо.

Суд апеляційної інстанції наголошує на наявності вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2017 року по справі № 359/6918/17, яким засновника та директора TOB ТД Форум Брандіг ОСОБА_2 визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України та на призначено їй погоджене в угоді про визнання винуватості покарання у виді штрафу, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльність строком на 1 рік.

Згідно вказаного вироку, ОСОБА_2 зареєструвала на себе ТОВ ТД Форум Брандіг без наміру займатись господарською діяльністю в якості засновника та директора ТОВ ТД Форум Брандіг , усвідомлюючи, що реквізити підприємства будуть використовуватись не встановленими особами, для прикриття незаконної діяльності.

Так, у вироку вказано, що ОСОБА_2 не здійснювала підприємницьку діяльність, не укладала угоди фінансового характеру та не користувалася печаткою підприємства, реєстраційні та установчі документи підприємства передала невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу останній, фактично керувати СФГ: використовуючи вказані документи, вести незаконну діяльність з метою надання протиправних послуг суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки з мінімізації податкових зобов`язань та неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: складати від імені ОСОБА_2 , як директор СФГ необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові накладні, податкову звітність та інші документи), звітні документи даного підприємства по сплаті податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідають дійсності та надали змогу перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій з відображенням у податковій та бухгалтерській звітності підприємства і його контрагентів операцій, які не відповідають дійсності.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, встановлені у вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2017 року по справі № 359/6918/17 факти фіктивності господарської діяльності ТОВ ТД Форум Брандіг , у тому чисті у відносинах із позивачем, є обов`язковими для адміністративного суду у справі, що розглядається.

Обставина постановлення вироку у зв`язку із затвердженням угоди про визнання винуватості чи без неї, жодним чином не впливає на кваліфікацію встановлених вироком фактів фіктивного підприємництва та незаконної діяльності контрагентів позивача, у тому числі у відносинах із останнім.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року № 21-277а15 міститься висновок, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд України виходив із того, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції набрав законної сили вирок суду, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності підприємства, з яким позивач мав господарські відносини, і ця обставина не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами (також постанова Верховного Суду України від 14.03.2017 ЄДРСР 65537637).

Таку позицію Верховного Суду України неодноразово підтримував також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а та ін.).

Важливо відмітити, що про помилковість відхилення судами вироку щодо фіктивного підприємництва наголосив також і Верховний Суд України у постанові від 18 липня 2017 року по справі № 826/24815/15, вказавши про необхідність врахування встановлених вироком обставин того, що складені первинні документи дали відповідним особам можливість перераховувати кошти без фактичного проведення господарських операцій та відображати у податковій та бухгалтерській звітностях підприємства та його контрагентів такі операції.

Великою Палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення КАС не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.

Частиною першою статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, з огляду на наведені вище правові позиції Верховного Суду України, та Верховного Суду від яких Велика Палата Верховного Суду не відступала, помилковими є мотиви скаржника про те, що вирок щодо фіктивності ТОВ ТД Форум Брандіг не є безумовним доказом при розгляді даного спору. З цих підстав, колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на інші рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції додатково наголошує, що наявність всіх необхідних реквізитів первинних документах, належна реєстрація контрагентів, правильний математичний розрахунок суми операцій, відсутність відомостей про відсутність контрагентів за місцезнаходженням тощо, безумовно не свідчить про правильність відображення позивачем у податковому обліку операцій, які зафіксовані у спірних документах, оскільки реальності здійснення таких операцій судом у ході апеляційного провадження не встановлено.

Так, як зазначалося, саме лише документальне підтвердження, правильність документального оформлення певних операцій, не свідчить про правильність відображення таких операцій у податковому обліку. Одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, у відповідності до якого неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі спірним є не так питання наявності чи відсутності певних первинних документів, а питання можливості підтвердження такими документами відомостей податкового обліку з огляду на обставини реальності чи нереальності господарських операцій, які зафіксовані у них.

У даному випадку, позивач надав документи, що відображають операції з постачання товару. Саме ці операції позивач і відобразив у податковому обліку. Водночас, у ході розгляду справи було встановлено, що ці операції не були реальними та оформлені лише на документах, а тому позивач не мав права відображати саме такі операції податковому обліку та враховувати їх при розрахунку податкового кредиту.

Така позиція узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в п. 32 рішення про справі Булвес АД проти Болгарії , в якому ЄСПЛ погоджується з рішенням Суду ЄС в аналогічному Рішенні від 6 липня 2006 р. у об`єднаних справах C-439/04 і C-440/04 Аксель Кіттель проти Уряду Бельгії (C-439/04) і Уряд Бельгії проти Реколта Рісайклінг СПРЛ (C-440/04): (…) коли на основі об`єктивних факторів було встановлено, що товар поставляється особі зі статусом платника податків, яка знала чи повинна була знати про те, що купуючи товар, вона приймає участь в операції, пов`язаній з обманним уникненням сплати ПДВ, національний суд відмовляє такій особі у податковому кредиті .

Практика Європейського суду з прав людини говорить про те, що у випадку зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи, вони (Держави-члени Конвенції) можуть вжити відповідних заходів з метою запобігти, зупинити або покарати за такі зловживання. Таким чином позбавлення особи права на податковий кредит у зв`язку з виявленими зловживаннями зі сплати ПДВ є можливим та відповідає практиці ЕСПЛ.

Вказані в акті перевірки відомості з інформаційних баз даних ДФС України щодо дефектності діяльності ТОВ ТД Форум Брандіг не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, проте у сукупності з іншими обставинами, що викладені вище, ці відомості приймаються судом до уваги.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали дозволяють у повній мірі повно та всебічно оцінити спірні правовідносини, то для вирішення даного спору, суд апеляційної інстанції не вбачає за необхідне здійснювати виклик свідка ОСОБА_2 , оскільки обставини нездійснення нею підприємницької діяльності ТОВ ТД Форум Брандіг належним чином та достовірно встановлені у вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2017 року по справі № 359/6918/17.

Щодо позовних вимог про визнання необ`єктивними та недоведеними висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки TOB Агніс-Плюс від 04.04.2019 №206/26-15-14-01-06/37143502, у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив по суті.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів наголошує, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

Отже, оскаржувані позивачем дії відповідача та акт перевірки на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача, що, на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС, унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Таким чином, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 810/5854/14.

При цьому суд звертає увагу на те, що обставинам протиправності дій відповідача щодо висновків акту перевірки було надано оцінку вище при оцінці оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про повне задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються дій щодо висновків акту перевірки - закриттю.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агніс-Плюс задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання необ`єктивними та недоведеними висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки TOB Агніс-Плюс від 04.04.2019 №206/26-15-14-01-06/37143502.

Провадження у справі у скасованій частині позовних вимог закрити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов