Постанова

від 18.05.2020 по справі 140/2561/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2561/18 пров. № А/857/2087/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року, ухвалене суддею Дмитруком В.В. у м. Луцьку Волинської області в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №140/2561/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправним і скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2018 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Луцької міської ради, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №47/42 від 26.09.2018 Про внесення змін до рішення Луцької міської ради від 02.09.2009 №45/4 Про надання статусу ринку торговим рядам на вул. Глушець .

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до п.1.2 укладеного між ОСОБА_1 (орендарем) та Луцькою міською радою (орендодавцем) Договору оренди земельної ділянки від 11.12.2002 на підставі рішення Луцької міської ради №3/7.15 від 22.11.2002 Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_1 для обслуговування денної стоянки автомобілів для обслуговування ринку на вул.Глушець , земельна ділянка надається у довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років для обслуговування денної стоянки автомобілів для обслуговування ринку на вул.Глушець в м. Луцьку . Рішенням Луцької міської ради від 02.09.2009 №45/4 торговим рядам на вул . Глушець підприємця ОСОБА_1 надано статус ринку.

20.11.2009 Департаментом підприємництва Луцької міської ради затверджено паспорт ринку вул. Глушець м. Луцьк від 20.11.2009 №12.

Однак, оскаржуваним рішенням від 26.09.2018 №47/42 Про внесення змін до рішення міської ради від 02.09.2009 №45/4 Про надання статусу ринку торговим рядам на вул.Глушець внесено зміни до рішення міської ради від 02.09.2009 №45/4 Про надання статусу ринку торговим рядам на вул. Глушець , доповнивши п.1 після слова надати текстом до 01.10.2018 .

В обгрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач вказує, що на підставі рішення Луцької міської ради від 02.09.2009 №45/4 Про надання статусу ринку торговим рядам на вул. Глушець у нього виникло право передачі в оренду торгових місць, яке ним реалізоване шляхом укладення відповідних договорів зі строком дії до 22.11.2027. Позивач покликається на те, що при прийнятті рішення від 02.09.2009 №45/4 Про надання статусу ринку торговим рядам на вул. Глушець відповідач не встановлював жодного терміну його дії, чим надав гарантії щодо здійснення підприємницької діяльності на даному ринку. Відтак, на думку позивача, встановленням дії рішення від 02.09.2009 №45/4 Про надання статусу ринку торговим рядам на вул.Глушець до 01.10.2018, коли згідно з правовстановлюючим документом на користування ним земельною ділянкою - Договором оренди земельної ділянки від 11.12.2002 такий строк закінчується у 2027 році, порушується не лише право позивача щодо здачі торгових місць в оренду, але й права підприємців-орендарів, оскільки без статусу ринок вони не вправі здійснювати на вказаній земельній ділянці торгівельну діяльність.

Також позивач вказує, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 20.07.2018 №32-3-0.4-5025/2-18 земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:11:050:0014 комунальної форми власності, яка розташована по вул. Глушець в м. Луцьку , площею 0,5257 га, знаходиться в оренді підприємця ОСОБА_1 відповідно до договору оренди, на момент перевірки використовувалась відповідно до діючого договору оренди та в межах, що визначені документацією із землеустрою.

Рішеням Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.

Суд виснував, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення, яким фактично припинено дію раніше прийнятого акту, оскільки внаслідок його прийняття порушено справедливий баланс між інтересами Луцької міської ради та інтересами фізичних осіб-підприємців, що здійснюють свою господарську діяльність на території ринку.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем рішення змінює правовідносини, що виникли між позивачем та Луцькою міською радою з укладенням Договору оренди землі по вул.Глушець . Скаржник наголошує, що спірне рішення жодним чином не обмежує позивача у використанні земельної ділянки, яка була надана йому для розміщення автомобільної стоянки для обслуговування ринку.

Скаржник, покликаючись на п.14 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105, зазначає, що використання транспортних стоянок для продажу товару не допускається. Тобто, Луцька міська рада, приймаючи оскаржуване рішення фактично привела рішення Луцької міської ради від 02.09.2009 №45/4 Про надання статусу ринку торговим рядам на вул. Глушець у відповідність до існуюючого Договору оренди землі від 11.12.2002, укладеного між Луцькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 , та вимог нормативних актів.

Крім того, вказує, що судом не надано належної правової оцінки тому, що після прийняття рішення Луцької міської ради від 02.09.2009 ФОП ОСОБА_1 не вжито жодних дій щодо приведення договору оренди в частині призначення земельної ділянки у відповідність до вищевказаного рішення у зв`язку з небажанням останнім сплачувати вищу ставку податку за користування землею.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований 21.01.1998 як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.35-36). Основним видом діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

11.12.2002 між Луцькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Луцька міська рада на підставі свого рішення від 22.11.2002 №3/7.15 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_1 " надала в оренду згідно з планом землекористування, що є невід`ємною частиною цього договору, земельну ділянку площею 5257 кв.м для обслуговування денної стоянки автомобілів для обслуговування ринку на вул. Глушець в м.Луцьку . Земельна ділянка надається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років для обслуговування денної стоянки автомобілів для обслуговування ринку на вул.Глушець в м.Луцьку . Плата за оренду земельної ділянки вноситься "орендарем" щорічно у вигляді орендної плати розмірі одного відсотка грошової оцінки земельної ділянки (а.с.38).

Відповідно до рішення Луцької міської ради від 02.09.2009 №45/4 "Про надання статусу ринку торговим рядам на вул. Глушець " надано статус ринку торговим рядам на вулиці Глушець підприємця ОСОБА_1 на підставі рішення міської ради від 22.11.2002 №3/7.15 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_1 для обслуговування денної стоянки автомобілів для обслуговування ринку на вул. Глушець» , договору оренди земельної ділянки від 11.12.2002, згідно із планом землекористування, що є невід`ємною частиною цього договору (а.с.39).

20.11.2009 Департаментом підприємництва Луцької міської ради затверджено паспорт ринку вул. Глушець м . Луцьк в„–12 (а.с.40-41).

27.06.2018 Луцькою міською радою прийнято рішення №43/70, яким внесено зміни до рішення Луцької міської ради від 02.09.2009 №45/4 "Про надання статусу ринку торговим рядам на вулиці Глушець", доповнивши пункт 1 після слова "надати" текстом "до 01.07.2018". Зобов`язано ФОП ОСОБА_1 до 05.07.2018 проінформувати суб`єктів господарювання, які здійснюють свою господарську діяльність на торгових рядах на вул. Глушець , про дане рішення та можливість здійснення торговельної діяльності на інших ринках міста або ринку в с. Рованці (поблизу вул. Боженка) (а.с.42).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 у справі №0340/1302/18 рішення Луцької міської ради від 27.06.2018 №43/70 визнано протиправним та скасовано (а.с.43-46).

26.09.2018 Луцькою міською радою прийнято рішення №47/42 "Про внесення змін до рішення Луцької міської ради від 02.09.2009 №45/4 "Про надання статусу ринку торговим рядам на вулиці Глушець", доповнивши пункт 1 після слова "надати" текстом "до 01.10.2018". Зобов`язано ФОП ОСОБА_1 до 10.10.2018 проінформувати суб`єктів господарювання, які здійснюють свою господарську діяльність на торгових рядах на вул.Глушець , про дане рішення та можливість здійснення торговельної діяльності на інших ринках міста або ринку в с. Рованці (поблизу вул. Боженка) (а.с.10).

Позивач, вважаючи рішення Луцької міської ради від 26.09.2018 №47/42 "Про внесення змін до рішення Луцької міської ради від 02.09.2009 №45/4 "Про надання статусу ринку торговим рядам на вулиці Глушець " протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

В межах спірних правовідносин підлягає з`ясуванню чи прийняте оскаржуване рішення Луцькою міською радою в межах її повноважень та відповідно до закону, а також чи було таке рішення прийняте на законних підставах, пропорційно, розумно.

Так, повноваження органів місцевого самоврядування у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Конституцією України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з положеннями статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Стаття 144 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Водночас, у ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Частиною першою статті 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

При цьому, право органів місцевого самоврядування вносити зміни до своїх раніше прийнятих рішень було предметом дослідження Конституційного Суду України у справі №1-9/2009, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, в якому Конституційний Суд України роз`яснив, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Разом з тим, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Також не можуть бути змінені або скасовані індивідуальні акти органів місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналіз наведених положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яке передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Судом встановлено, що рішення від 02.09.2009 №45/4 "Про надання статусу ринку торговим рядам на вул. Глушець" прийняте Луцькою міською радою з метою впорядкування діяльності Центрального ринку міста, забезпечення вільного переміщення пішоходів та транспорту на територіях, прилеглих до ринку, відповідно до статті 26 Закону №280/97-ВР, рішень міської ради від 26.03.2008 №25/10 "Про затвердження Концепції розвитку ринків на території м. Луцька на 2008-2012 роки", від 29.07.2009 №44/2 "Про правила благоустрою міста Луцька".

Також матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, на якій розміщуються торгові ряди ринку на вул. Глушець в місті Луцьку , надана позивачу в оренду Луцькою міською радою строком на 25 років, про що укладено відповідний договір оренди від 11.12.2002 (а.с.38).

З паспорту ринку по вул. Глушець м. Луцька від 20.11.2009 №12 (а.с.40-41) вбачається, що загальна площа ринку становить 5257 кв.м, що відповідає розміру орендованої позивачем земельної ділянки.

У зв`язку з прийняттям Луцькою міською радою рішення від 02.09.2009 №45/4 "Про надання статусу ринку торговим рядам на вул. Глушець" у позивача виникло право передачі в оренду торгових місць, яке він реалізував шляхом укладення відповідних договорів оренди торгових місць на ринку по вул . Глушець із 170 суб`єктами господарювання строком до 22.11.2027.

Стосовно втручання державних органів та органів місцевого самоврядування у мирне володіння майном, Європейський Суд з прав людини зазначив, що положення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, які визначають, що кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів ( James and others v. the United Kingdom , № 8793/79, пункт 34).

В обгрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішеня Луцька міська рада покликається на те, що таке прийняте з метою приведення рішення Луцької міської ради №45/4 Про надання статусу ринку торговим рядам по вул . Глушець у відповідність до норм чинного законодавства.

Так, статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, до яких, зокрема належать: розпорядження землями територіальни громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При вирішенні спірних правовідносин, колегія суддів враховує, що ФОП ОСОБА_1 та Луцька міська рада перебувала у договірних відносинах на підставі укладеного 11.12.2002 Договору оренди земельної діялянки, за умовами якого земельна ділянка площею 5257 кв.м надана ОСОБА_1 у користування для обслуговування денної стоянки автомобілів для обслуговування ринку на вул. Глушець в м. Луцьку строком на 25 років.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24 вересня 2014 року у справі №903/579/13, яке постановою Рівненського апеляційного суду від 02 вересня 2015 року залишено без змін, внесено зміни до розділу 2 Плата за землю Договору оренди землі від 11.12.2002, укладеного між Луцькою міською радою та ОСОБА_1 , виклавши його у новій редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 376870,12 грн .

Зі змісту даного рішення слідує, що підставою для звернення Луцької міської ради до суду із позовом про внесення змін в договір оренди слугувало використання підприємцем орендованої землі для розміщення платних стоянок для автотранспорту, а згідно з додатком до рішення Луцької міської ради №42/20 від 24.06.2009 якщо земельна ділянка використовується для розміщення платних стоянок для автотранспорту, то річний розмір орендної плати становить 4% від грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Рішенням Луцької міської ради №3/7.15 від 22.11.2002 надано земельну ділянку площею 5257 кв.м для обслуговування денної стоянки автомобілів для обслуговування ринку на вул.Глушець . На підставі цього рішення між позивачем та Луцькою міською радою укладено Договір оренди земельної ділянки від 11.12.2002.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення, яким обмежено у часі дію рішення про надання статусу ринку торговим рядам на вул. Глушець у м. Луцьку , прийняте у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, не порушує право позивача на користування земельною ділянкою за цільовим призначенням, визначеним у рішенні органу місцевого самоврядування про надання цієї земельної ділянки у користування та узгоджується із умовами укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Луцькою міською радою Договору оренди земельної ділянки, а тому підстави для його скасування відсутні.

Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення, що підлягає скасуванню.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення №47/42 від 26.09.2018 Про внесення змін до рішення Луцької міської ради від 02.09.2009 №45/4 Про надання статусу ринку торговим рядам на вул. Глушець є безпідставними та необгрунтованими, що має наслідком відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луцької міської ради задовольнити, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року, у справі №140/2561/18 - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправним і скасування рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга В. Я. Макарик Постанова складена в поному обсязі 27.05.2020.