Ухвала

від 25.05.2020 по справі 761/12889/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12889/20

Провадження № 2-з/761/421/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєв А.І., розглянувши питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ ВІ ЕЙ ГРУП , про зобов`язання вчинити дії та стягнення пені,

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 761/12889/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ ВІ ЕЙ ГРУП , про зобов`язання вчинити дії та стягнення пені.

Предметом позову є стягнення пені за не виконання (прострочення виконання) роботи (надання послуг) по виготовленню меблів їх доставки та монтажу відповідно до п.5. статті 10 Закону України Про захист прав споживачів (далі - Закон) у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожний день прострочення виконання та зобов`язання виконати роботи (надати послуги) в натурі.

Разом із поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачеві та знаходяться на його рахунках у банках.

Заява обґрунтована сумою позову, яка на думку заявника є значною, і з огляду на недобросовісне виконання замовлення та користування грошовими коштами заявника. Ризик, що обумовлює необхідність застосування заходу забезпечення позову обумовлюється можливістю уникати сплати пені, не використовувати в розрахунках рахунки в банках та навіть визнанням себе банкротом.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Вказана норма є імперативною.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року N 9).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин 5, 6 вказаної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. У разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи, відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Вказані норми спрямовані на реалізацію статтей 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. А суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи зазначені норми, суд бере до уваги те, що між сторонами дійсно існує спір про зобов`язання вчинити дії та стягнення пені у розмірі 79722,00 грн. за період з 06 грудня 2018 року по 04 травня 2020 року.

Аргументи заявника про можливість уникати сплати пені, не використовувати в розрахунках рахунки в банках та навіть визнання себе банкротом зводяться до існування потенційних можливостей різностороннього характеру щодо ухилення від виконання рішення суду. Разом із цим сам лише перелік різноманітних можливостей щодо ухилення від виконання рішення суду не може оцінюватись судом як певна об`єктивно існуюча обставина, яка може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У зв`язку з цим цивільне судочинство не може виконувати завдань, які відносяться до завдань кримінального провадження та визначені у ст. 2 КПК України.

Дослідивши матеріали заяви, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви про забезпечення позову, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявником не доведено тих обставин, на які він посилається, а інших обставин для вирішення питання про забезпечення позову судом не встановлено, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 13, 81-84, 149-151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ ВІ ЕЙ ГРУП , про зобов`язання вчинити дії та стягнення пені - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя: