Рішення

від 16.03.2020 по справі 593/1624/19

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/593/61/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Бережанський районний суд Тернопільської області

"16" березня 2020 р.

в особі: судді Німко Н.П.

за участі секретаря Олексів О.Б.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_2 , відповідача Саранчуківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області про визнання права власності в порядку спадкування ,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 , яка діє за довіреністю в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Саранчуківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області із позовом про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами загальною площею 54,0 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 ; після її смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 загальною площею 54,0 кв.м. Право власності на згаданий жилий будинок набуто та зареєстровано у встановленому на час набуття майна порядку колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_5 і який складається з двох членів - ОСОБА_4 (дружини) та чоловіка померлої ОСОБА_6 . Отже, такий будинок належав на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як членам колгоспного двору. Відповідно до інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 листопада 2019 року № 189142575 та № 189143620 державна реєстрація житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проведена. Державна реєстрація вказаного майна проводилася за колгоспним двором відповідно до чинного законодавства на момент набуття майна у спільну сумісну власність. Оскільки на момент смерті ОСОБА_4 її чоловік, ОСОБА_7 , проживав разом із померлою у житловому будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованому по АДРЕСА_1 , то, згідно діючого на той час законодавства, він вважається таким, що прийняв спадщину після померлої дружини ОСОБА_4 .

Діти померлої - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із заявами про прийняття спадщини не зверталися та на майно матері не претендували. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10 . ОСОБА_10 до дня смерті був зареєстрований і проживав по АДРЕСА_1 і на час його смерті ніхто з ним не проживав і не був зареєстрований. Після своєї смерті ОСОБА_10 залишив заповіт, відповідно до якого належний ОСОБА_10 житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та все інше майно заповів ОСОБА_11 (сину померлого). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_11 . За життя ОСОБА_11 не отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом, не оформив права власності в порядку спадкування на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 та не зареєстрував успадковане майно після померлого батька, ОСОБА_10 , у відповідному органі, що здійснює державну реєстрацію. Оскільки після своєї смерті ОСОБА_11 не залишив заповіту, то згідно діючого законодавства України спадкове майно померлого мали б успадкувати дружина, ОСОБА_2 , 1962 року народження та діти - ОСОБА_3 , 1984 року народження та ОСОБА_1 , 1988 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , син померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 , як спадкоємець за законом подав до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Козар В.І. заяву про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька. ОСОБА_1 , нотаріусу на підтвердження права власності на вказаний вище житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 було подано свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок від 22 квітня 1988 року, видане на підставі рішення виконкому Бережанської районної ради народних депутатів від 15 березня 1988 року № 71. Приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар В.І. 27 листопада 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний вище житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, оскільки подані документи не можуть бути безспірним доказом факту належності померлому ОСОБА_12 кому ОСОБА_13 вказаного вище житлового будинку; крім цього, було встановлено, що в поданому свідоцтві на право особистої власності на жилий будинок головою колгоспного двору записаний ОСОБА_12 , а спадкову справу заведено після смерті ОСОБА_14 , що унеможливлює у безспірному порядку видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Щодо розбіжностей у написанні прізвища голови колгоспного двору ОСОБА_12 на свідоцтві на право особистої власності на жилий будинок та прізвища ОСОБА_14 на інших документах за життя даної особи, зазначає, що дані розбіжності носять лише формальний характер, дана помилка є просто механічною, а необхідність факту встановлення належності правовстановлювального документа зумовлена реалізацією мого права як спадкоємця на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Враховуючи відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину та підстави для такої відмови, ОСОБА_1 , не має можливості оформити право на спадщину на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 після смерті батька, ОСОБА_11 , заявлений до спадкування в порядку, встановленому статтями 1296-1298 ЦК України, та змушений звертатися до суду за захистом своїх прав і визнання права власності на вказане майно в порядку спадкування.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Його представник по довіреності ОСОБА_2 подала суду заяву про підтримання позовних вимог та слухання справи у відсутності позивача.

Відповідач ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Відповідачка ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача Саранчуківської сільської ради об`єднаної територіальної громади Бережанського району Тернопільської області у підготовче судове засідання не з`явився, направив суду заяву, в якій визнав позовні вимоги ОСОБА_1 , справу просив розглянути без його участі.

Відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України , враховуючи неявку всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, взявши до уваги заяву представника позивача, визнання позову відповідачами, викладене у їхніх письмових заявах, адресованих суду, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із таких підстав.

Згідно ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною 4 ст.206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийняття визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). У відповідності зі ст. ст. 1217, 1220, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; спадкування здійснюється за заповітом або за законом, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Судом встановлено наступне,-

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя залишивши заповіт на належну їй земельну частку (пай), яка перебувала у колгоспній власності КСП Галичина в користь ОСОБА_11 , решта належного за життя спадкодавиці майна, згаданим заповітом охоплена не була. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на Ѕ частину належного спадкодавиці за життя, як члену колгоспного двору, житлового будинку із відповідною часткою у належних до нього будівлях і спорудах по АДРЕСА_1 . Спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв згадану спадщину був ОСОБА_10 (чоловік спадкодавиці) - вступивши в управління спадковим майном своєї дружини. Однак, у визначений законом спосіб своє право на таке майно не зареєстрував і правовстановлюючого документу на нього не отримав.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя залишивши заповіт на все майно ОСОБА_11 . Після його смерті відкрилася спадщина у виді цілого житлового будинку із надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , де Ѕ частиною цього об`єкту нерухомості спадкодавець правомірно володів за життя, як член колгоспного двору, а право на Ѕ частину цього майна набув за вищевказаних обставин, успадкувавши після дружини ОСОБА_4 . Спадкоємець померлого за заповітом був ОСОБА_11 , який своєчасно, в шестимісячний термін подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_10 . Однак свідоцтва про право на спадщину не отримав, як і не оформив на своє ім`я

відповідних правовстановлючих документів, але набув право власності на цілий житловий будинок за вказаних вище обставин.

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіту не залишивши. Після його смерті відкрилася спадщина у виді цілого житлового будинку із надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Спадкоємцями померлого (першої черги за законом) є ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (сини).

Позивач ОСОБА_1 своєчасно (20 квітня 2018 року) подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після батька. Відповідач ОСОБА_3 22 травня 2018 року також подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після батька. Але у подальшому, 08 червня 2018 року вказаний спадкоємець подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадкового майна після спадкодавця ОСОБА_11 . Також відповідачка ОСОБА_2 20 червня 2018 року подала нотаріусу заяву про відмову від належної ій спадщини після смерті чоловіка.

Відповідно до ч.5 ст.1269 ЦК України, особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_15 -ї черги за законом, який у визначеному законом порядку прийняв спадщину після спадкодавця ОСОБА_11 і тому набув право власності на спадкове майно після батька - цілий житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , яким померлий правомірно володів за життя.

Зазначені судом факти й обставини підтверджені в судовому засіданні фактичним визнанням позову стороною відповідачів, свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок, копією заповіту, свідоцтвами про смерть ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , довідками Саранчуківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області та іншими доказами по справі, які суд приймає до уваги як належні та допустимі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У суду не виникло обґрунтованого сумніву як щодо достовірності обставин, визнаних стороною відповідача, так і щодо добровільності їх визнання, і таке визнання знайшло своє відображення у заявах відповідачів по суті справи.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину після батька ОСОБА_11 , однак реалізувати у повному обсязі своє право на таке майно немає змоги, оскільки на ім`я померлого відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували його право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 82, 200, 206, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1217, 1220, 1223 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем першої черги за законом, право на спадкове майно у виді цілого житлового будинку із надвірними та господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.

Відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання заяви про перегляд заочного рішення та строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

У відповідності до ч.6 ст.259 ЦПК України, повний текст рішення суду виготовлено 20 березня 2020 року.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Німко Н.П.